Рішення № 107237503, 03.10.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/5/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2022 Справа № 908/3864/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (вул. Сурікова, буд. 3, Солом`янський район, м. Київ, 03035; код ЄДРПОУ 36716128)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 38983006)

про стягнення 59 055 984,15 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Козуб Б.Ю., довіреність №108/22 від 11.05.2022 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5906/10 від 19.12.2016);

Від відповідача: Волошина Є.В., довіреність №26 від 15.11.2021;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

30.12.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат про стягнення 59 161 595,35 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021 справу №908/3864/21 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3864/21 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 5/5/22 та підготовче засідання призначено на 26.01.2022 об 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою від 25.01.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія від 17.01.2022 за вих. №112/47 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 26.01.2022 вирішено відкласти підготовче засідання на 23.02.2022 об 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 31.01.2022, враховуючи відсутність технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку, а саме у Господарського суду Київської області, Господарського суду м. Києва, Північного апеляційного господарського суду, в задоволенні клопотання Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія від 27.01.2022 про участь у судовому засіданні, призначеного на 23.02.2022 об 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 17.02.2022 заяву Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія № б/н від 16.02.2022 (вх. № 4131/08-08/22 від 17.02.2022) про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 23.02.2022 о 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи EasyCon задоволено. Вирішено судове засідання, призначене на 23.02.2022 об 12:00 год. проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи EasyCon.

Ухвалою суду від 23.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 10.04.2022, розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 14.03.2022 на 15 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено усне клопотання Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 14.03.2022 об 15 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи EasyCon по справі № 908/3864/21.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Ухвалою суду від 14.03.2022, враховуючи те, що підготовче засідання 14.03.2022 о 15 год. 30 хв. не відбулось, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, підготовче засідання відкладено та зазначено, що дату та час підготовчого засідання буде визначено відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

22.05.2022 Верховна Рада прийняла за основу і в цілому проект Закону про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Пунктом 6 Рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 вказано, що усім судам України рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство.

Ухвалою суду від 20.07.2022 призначено підготовче засідання на 03.08.2022 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 03.08.2022 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 22.08.2022 об 11 год. 00хв. Задоволено клопотання уповноваженого представника Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 22.08.2022 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи EasyCon по справі № 908/3864/21.

Ухвалою від 22.08.2022 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 02.09.2022 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено усне клопотання уповноваженого представника Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 02.09.2022 об 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи EasyCon по справі № 908/3864/21.

Ухвалю суду від 02.09.2022 клопотання Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія про витребування з Дніпропетровської обласної прокуратури доказів задоволено. Витребувано у Дніпропетровської обласної прокуратури належним чином засвідчені копії первинної документації за договором № 024/2-20 від 15.01.2020, укладеним між Акціонерним товариством Об`єднана гірничо-хімічна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат за період з 03.12.2020 по 09.01.2021 включно. Уповноважено Акціонерне товариство Об`єднана гірничо-хімічна компанія на отримання копій витребуваних документів. Вирішено документи зазначені у п. 2. резолютивної частини цієї ухвали надати Акціонерному товариству Об`єднана гірничо-хімічна компанія у строк до 26.09.2022.Оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 03.10.2022 о 14 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено усне клопотання уповноваженого представника Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 03.10.2022 о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи EasyCon.

В судовому засіданні 03.10.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 03.10.2022 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі «Акорд».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.07.2022 за вих. №112/720, пояснивши, що між АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія та ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат укладено договір купівлі-продажу №024/2-20 від 15.01.2020. На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 79 402 463,76 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Відповідач здійснив часткову оплату на суму 29 240 000,00 грн. та станом на 13.12.2021 у відповідача існує заборгованість за отриманий товар в сумі 50 162 463,76 грн. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в сумі 3 221 662,71 грн., 3% річних в сумі 894 939,06 грн. та інфляційні втрати в сумі 4 776 918,62 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву від 10.02.2022 за вих. №25-16/207 та зазначив, що на підставі Додатків №№ 22-46 Позивачем було Відповідачу передано Товар на загальну суму 79 402 463,76 грн. Однак, позивачем у позовній вимозі зазначено, що Товару було поставлено на загальну суму 79 508 074,96 грн., що є більшою на 105 611,20 грн., від вартості фактично поставленого Товару. Крім того, у позовній заяві вказані документи, за якими підтверджується поставлений за додатками № 22-46 товар. Відповідач частково погоджується з ними, окрім наступних: 74) Видаткова накладна № В-00000120 від 23.01.2021 на 157 224,97 грн. на 22,670 тон; (позивачем зазначена сума 168 460,28 грн. та 24,290 тони); 75) Позивачем двічі заявляється до стягнення заборгованість за видатковою накладною №В-00000120 від 23.01.2021 на 168 460,28 грн. та 24,290 тони; 93) Позивачем двічі заявляється до стягнення заборгованість за видатковою накладною №В-00000268 від 10.02.2021 та 159 529.79 грн. та 23.460 тони; 95) Рахунок-фактура № В-00000283 від 12.02.2021 на 164 425,84 грн. та 24,180 тони; Видаткова накладна № В-0000283 від 12.02.2021 на 164 425,84 грн. та 24,180 тони; (позивачем зазначена сума 164 426,84 грн. та 24,180 тони); 103) Рахунок-фактура № В-00000303 від 14.02.2021 на 163 201,82 грн. та 24,0 тони; Видаткова накладна № В-00000303 від 14.02.2020 на 163 201,82 грн. та 24,0 тони; (позивачем зазначена сума 163 201,82 грн. та 24,0 тони); 128) Рахунок-фактура № В-00000457 від 04.03.2021 на 160 713,58 грн. та 24,460 тони; Видаткова накладна №В-00000457 від 04.03.2021 на 160 713,58 грн. та 24,460 тони; (позивачем зазначена сума 160 713,59 грн. та 24,460 тони;) 135) Позивачем двічі заявляється до стягнення заборгованість за Видатковою накладною № В- 00000518 від 06.03.2021 на суму 165 508,94 грн. на 24,160 тони; 139) Позивачем двічі заявляється до стягнення заборгованість за рахунок-фактура № В- 00000522 від 07.03.2021 на суму 165 508,94 грн. та 24,160 тони; та Видатковою накладною № В- 00000522 від 07.03.2021на суму 165 508,94 грн. та 24,160 тони;140) Позивачем втретє заявляється до стягнення заборгованість за рахунок-фактура № В- 00000522 від 07.03.2021 на суму 165 508,94 грн. та 24,160 тони; 153) Позивачем двічі заявляється до стягнення заборгованість за рахунок-фактура № В-00000589 від 13.03.2021 на 166 821,31 грн. та 24,480 тони; та Видатковою накладною №В-00000589 від 13.03.2021 на 166 821,31 грн. та 24,480 тони; 158) Рахунок-фактура № В-00000668 від 21.03.2021 на 167 252,71 грн. та 24,560 тони; Видаткова накладна №В-00000668 від 21.03.2021 на 167 252,71 грн. та 24,560 тони; (позивачем зазначена сума 167 388,91 грн. та 24,560 тони;); 190) Рахунок-фактура № В-00000901 від 09.04.2021 на 166 964,30 грн. та 24,260 тони;Видаткова накладна № В-00000901 від 09.04.2021 на 166 964,30 грн. та 24,260 тони; (позивачем зазначена сума 166 964,08 грн. та 24,260 тони); 202) Рахунок-фактура № В-00000992 від 17.04.2021 на 162 972, 58 грн. та 23,680 тони; Видаткова накладна № 13-00000992 від 17.04.2021 на 162 972, 58 грн. та 23,680 тони; (позивачем зазначена сума 162 973, 58 грн. та 23,680 тони); 211) Видаткова накладна № В-00001037 від 21.04.2021 на 161 940,24 грн. та 23,530 тони; (позивачем зазначена сума 164 899,62 грн. та 24,480 тони); 272) Рахунок-фактура №В-00001358 від 21.05.2021 на 164 281,56 грн. та 24,0.80 тони; Видаткова накладна № В-00001358 від 21.05.2021 на 164 281, 56 грн. та 24,080 тони (позивачем зазначена сума 164 418, 01 грн. та 24,080 тони); 291) Рахунок-фактура № В-00001595 від 11.06.2021 на 162 903,52 грн. та 24,080 тони; Видаткова накладна № В-00001595 від 11.06.2021 на 162 903, 52 грн. та 24,080 тони (позивачем зазначена сума 186 767, 81 грн. та 24,080 тони); 331) Рахунок-фактура №В-00001834 від 09.07.2021 на 162 691,82 грн. та 24,140 тони; Видаткова накладна № В-00001834 від 09.07.2021 на 162 691,82 грн. та 24,140 тони (позивачем зазначена сума 165 657, 20 грн. та 24,140 тони); 334) Рахунок-фактура №В-00001872 від 14.07.2021 на 161 613,49 грн. та 23,980 тони; Видаткова накладна № В-00001872 від 14.07.2021 на 161 613,49 грн. та 23,980 тони (позивачем зазначена сума 162 287,45 грн. та 23,980 тони); 424) Рахунок-фактура № В-00002354 від 03.09.2021 на 167 875,20 грн. та 24,12 тони;Видаткова накладна № В-00002354 від 03.09.2021 на 167 875,20 грн. та 24,12 тони; (позивачем зазначена сума 183 604,80 грн. та 24,120 тони); 438) Рахунок-фактура № В-00002467 від 14.09.2021 на 167 596,80 грн. та 24,080 тони;Видаткова накладна № В-00002467 від 14.09.2021 на 167 596,80 грн. та24,080 тони; (позивачем зазначена сума 185 692,80 грн. та 24,080 тони); 459) Позивачем двічі заявляється до стягнення заборгованість за Видатковою накладною № В-00002757 від 01.10.2021 на суму 184 579,20 грн. на 26,520 тони.

Враховуючи вище зазначене, зважаючи на заявлені позовні вимоги, позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 77 555 505,50 грн. Відповідач погоджується з твердженнями позивача щодо часткової оплати за зазначений вище товар у розмірі 29 240 000,00 грн. та частково визнає заявлені позовні вимоги на суму 48 315 505,5 грн.

Щодо розрахунку позивача суми пені у розмірі 3 221 662,71 грн., 3% річних за користування чужими грошима у розмірі 894 939,06 грн. та інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 4 776 918,62 станом на 13.12.2021, відповідач не погоджується виходячи з частково невірно зазначених сум, на які здійснюється нарахування санкцій. Також, розрахунок позивачем пені не відповідає чинному законодавству, так як при розрахунку пені позивачем не був врахований високосний 2020 рік, як наслідок замість 366 календарних днів на рік проводився з урахуванням 365 календарних днів.

Також відповідач просить суд зменшити розмір належний до сплати штрафних санкцій до 1 000,00 грн., оскільки ТОВ «ЗТМК» має важке матеріальне становище підприємства, зважаючи на відсутність завданих збитків позивачу та у зв`язку з перебуванням підприємства у стадії приватизації. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач підтримав доводи, викладені у письмовій відповіді на відзив від 21.02.2022 за вих. №112/67, пояснивши, що на підставі Додатків №№22-46 відповідачу достеменно відомо про кількість поставленого та неоплаченого товару, оскільки з кожною партією продукції Покупцю надавались товаросупровідні документи, що підтверджують кількість отриманого ним товару. Також позивач погодився, що при розрахуванні передоплати та основного боргу в рядку « 491» позовної заяви виникла технічна помилка на суму 105 611,20 грн., тобто сума основного боргу складає на загальну суму 79 402 463, 76 грн. З урахуванням наявної у відповідача інформації про здійснені ним оплати, сума боргу за поставлений Товар за договором № 024/2-20 від 15.01.2020 складає різницю між вартістю поставленого Товару та сумами проведених оплат. Проте, не зважаючи на встановлений договором та Додатками строк для проведення розрахунків станом на 13.12.2021 заборгованість відповідача становить 50 162 463,76 грн. Сплачено відповідачем за фактично поставлений товар 29 240 000,00 грн. Отримання Товару відповідачем не спростовується, навпаки, відповідач підтверджує отримання Товару та наявність заборгованості. Щодо вказаної відповідачем у відзиві на позовну заяву на різницю в переліку підтверджуючих документів та невірності зазначення сум та номерів первинних документів, зазначаємо, що перелічені недоліки в переліку додатків до позовної заяви є технічною помилкою з огляду на кількість первинних документів, доданих до позову, які, втім, не впливають на розрахунок заборгованості та нарахування штрафних санкцій. Правильність розрахунків позивача підтверджується копіями первинних документів, доданих до позову, і які не заперечуються відповідачем. Також позивач неодноразово звертався до відповідача з досудовим врегулюванням питання про стягнення заборгованості, що підтверджують в матеріалах справи наявні претензії. Разом з тим, претензії залишились без відповіді. Відповідач щодо позовних вимог про стягнення пені не заперечував, а зауважив лише про арифметичні помилки, які, на його думку, були допущені Позивачем та пов`язані із кількістю днів в році, що підлягають використанню. Проте відповідач помиляється щодо неправильності розрахунку, оскільки з огляду на порядок оплати передбачений Договором та Додатками до нього, прострочення оплати за поставлений Товар мало місце у 2021 році, який не є високосним та має 365 днів. Також, позивач заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 1000,00 грн., оскільки позивач також перебуває в переліку об`єктів великої приватизації державної власності, і щодо АТ «ОГХК» державою визначені умови проведення аукціону, тому наявність великої дебіторської заборгованості та судового рішення яке фактично неможливо виконати знижує інвестиційну привабливість ЛТ «ОГХК» в умовах призначеного аукціону. На сьогодні існує судове рішення, яке набрало законної сили по справі № 908/234/21 про стягнення заборгованості з ТОВ «ЗТМК» на користь АТ «ОГХК» за тим же договором № 024/2-20 від 15.01.2020 проте за інший період поставки. Судове рішення на сьогодні відповідачем не виконано. Таким чином, зазначені відповідачем обставини не є підставою для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання своїх договірних зобов`язань. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях щодо відповіді на відзив від 28.07.2022 за вих. №25-16/559, в яких викладені додаткові обґрунтування щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій до розміру, що дорівнює 1 000,00 грн. пояснивши, що відсутність можливості здійснювати погашення заборгованості перед позивачем зумовлене зупинкою діяльності комбінату, а отже зважаючи, що позивачем не надано доказів спричинення йому збитків внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем заборгованості за спірним договором, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.

Разом з тим, 03.10.2022 позивачем подано до матеріалів справи письмові пояснення від 30.09.2022 за вих. №112/983, в яких зазначено, що в процесі розгляду справи виникли питання щодо наявності технічних описок в тексті позову, а саме в переліку первинної документації, яка підтверджує факт здійсненої поставки. Отже, з метою усунення будь-яких недоліків та неточностей, вважає за необхідне надати виправлений та вірний перелік первинної документації, яка підтверджує здійснення поставки за договором №024/2-20 від 15.01.2020 за період з 03.12.2020 по 05.10.2021. Також на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2022 для долучення до матеріалів справи надано копії витребуваних документів, а саме рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних в підтвердження здійснення поставок за період з 03.12.2020 по 05.10.2021 та Акт звірки взаємних розрахунків за період з 03.12.2020 по 05.10.2021.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. (ч. 1) Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. (ч. 2) Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. (ч. 4) Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. (ч. 8)

Крім того, позивач у позові обґрунтував неможливість подання вказаних первинних документів за період з 03.12.2022 по 09.01.2022 разом з позовною заявою, оскільки на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.03.2021 у кримінальному провадженні №42020040000000552 у АТ «ОГХК» було вилучено частину первинної документації, в яку потрапили оригінали первинної документації по Договору №024/2-20 від 15.01.2020 року з ТОВ «ЗТМК», а саме з 03.12.2020 по 09.01.2020 на суму 10 625 353,23 грн. АТ «ОГХК» на адресу Дніпропетровської обласної прокуратури було направлено лист від 01.09.2021 №234/3950 про надання копій первинної документації для залучення як доказу до позовної заяви в суд, але постановою Дніпропетровської обласної прокуратури від 18.10.2021 було відмовлено в можливості надати копії первинної документації на підставі ч.ч. 2-3 ст. 100 КПК України. Також зазначив, що вищевказана первинна документація наявна у відповідача.

З урахуванням викладених обставин, суд зазначає, що позивачем належним чином обґрунтовано причини неможливості подання вказаних доказів до суду разом з позовною заявою, та вважає за необхідне вказані пояснення та додатки до них залучити до матеріалів справи, також враховуючи, що позивачем надано копії рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які були витребувані у Дніпропетровської обласної прокуратури, однак не надані суду за відповідним запитом. Разом з тим, вказані документи були надані відповідачем на підставі відповідного листа-запита позивача вже під час розгляду справи в суді.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2020 між Акціонерним товариством Об`єднана гірничо-хімічна компанія (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (далі Покупець) укладено договір купівлі-продажу №024/2-20 відповідно до п. 1.1. якого Продавець передає у власність Покупця ільменітовий концентрат (ДК 021:2015 Код 14610000-0) виробництва філії ВГМК АТ ОГХК, іменований надалі Товар, на умовах обумовлених нижче або додатково в Додатках до цього Договору. Покупець в свою чергу приймає Товар і сплачує за нього певну грошову суму, на умовах даного договору.

Найменування Товару, його кількість та пакування, визначаються в Додатках до цього договору, Додаток (додатки) до Договору оформлюється на Товар (партію Товару), підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками Сторін та є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору постачання Товару здійснюється па умовах обумовлених у Додатках до цього договору.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється згідно погодженого графіку відвантаження, зазначеного в заявках, які письмово надаються Покупцем Продавцю щомісячно до 25-го числа місяця, передуючого відвантаженню. Продавець не пізніше 2-го робочого дня місяця, на який планується відвантаження, погоджує або коригує отриману заявку покупця, про що повідомляє останнього за допомогою факсимільного чи електронного зв`язку.

При відвантаженні партії Товару на умовах FСА самовивозом (завантаження включене у вартість Товару) зі складу Продавця, м. Вільногірськ, вул. Степова 1, Дніпропетровська область, датою переходу права власності для кожної партії Товару вважається дата видаткової накладної, а при відвантаженні партії Товару залізничним транспортом, датою постачання та датою переходу права власності для кожної партії Товару вважається дата календарного штемпеля залізничної станції Вільногірськ. (п.3.3.)

На виконання умов договору між Сторонами були укладені Додатки.

Відповідно до умов Додатків №№ 22-27 до Договору оплата за Товар здійснювалась у вигляді 100% оплати протягом 30 календарних днів з моменту переходу права власності на Товар.

Пунктами 4 Додатків №№ 28-30 до Договору встановлено, що 50% оплачується як передоплата за партію на підставі рахунку на передоплату, 50% протягом 30-ти календарних днів після переходу права власності на Товар.

В Додатках №№ 31 -32 до Договору пунктом 5 визначено, що оплата здійснюється в гривнях у вигляді 100% вартості за партію Товару протягом 7-х робочих днів з моменту переходу права власності на партію Товару.

Відповідно до умов №№33-38 Додатків, Сторонами були переглянуті умови оплати. Зокрема, встановлено часткову попередню оплату в твердій сумі та відтермінування залишку вартості поставленого в рамках Додатку Товару.

Умови оплати за укладеними Додатками наступні:

№ з/пНомер додаткуСума часткової попередньої оплати передоплати, грн.Кількість днів відстрочення оплати залишку поставленого Товару, днів1233350 000,00 грн.30 календарних днів1334250 000,00 грн.35 календарних днів1435450 000,00 грн.30 календарних днів1536500 000,00 грн.30 календарних днів1637400 000,00 грн.30 календарних днів1738600 000,00 грн.30 календарних днів

В Додатках №№39-44 до Договору встановлено, що 50 % оплачується як передоплата за партію на підставі рахунку на передоплату, 50% протягом 30-ти календарних днів після переходу права власності на Товар.

В Додатку №№45-46 до Договору встановлено, що 55% оплачується як передоплата за партію Товару на підставі рахунку на передоплату, 45% протягом 25-ти календарних днів після переходу права власності на партію Товару.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На підставі заявок відповідача, а саме: від 23.12.2020 вих. № 15/09-238, від 19.01.2021 вих. № 15/09-36, від 24.02.2021 вих. № 15/09-52, від 25.03.2021 вих. № 15/09-90, від 20.04.2021 вих. № 15/09-110, від 21.05.2021 вих. № 15/09-192, від 23.06.2021 вих. № 15/09-302, від 21.07.2021 вих. № 15/09-343, від 16.08.2021 вих. № 15/09-351 та на жовтень 2021, позивачем поставлено товар на загальну суму 79 402 463,76 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунками-фактур, товарно-транспортними накладними та сертифікатами за спірний період, що містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідачем було прийнято вказаний товар на загальну суму 79 402 463,76 грн. без жодних претензій чи заперечень щодо якості або кількості поставленого товару.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар в сумі 29 240 000,00 грн., що також підтверджено представником відповідача.

Отже, у відповідача існує заборгованість за поставлений позивачем на підставі договору №№024/2-20 від 15.01.2020 товар в сумі 50 162 463,76 грн.

Позивачем направлено на поштову адресу відповідача претензії з вимогою щодо погашення заборгованості за поставлений на умовах вказаного договору товар, а саме: претензія від 15.04.2021 за вих. № 495/03-04, претензія від 24.05.2021 за вих. № 791/03-11, претензія від 13.07.2021 за вих. № 1134/03-11, претензія від 11.08.2021 вих. № 1204/03-11, претензія від 01.12.2021 за вих. №112/1646.

Факт направлення зазначених претензій підтверджується відповідно: описом вкладення у цінний лист від 16.04.2021, поштовою накладною №0318706809937 від 16.04.2021; описом вкладення у цінний лист від 26.05.2021, поштовою накладною №0303514030106 від 26.05.2021; описом вкладення у цінний лист від 15.07.2021; описом вкладення у цінний лист від 11.08.2021, поштовою накладною №0303513812259 від 11.08.2021; описом вкладення у цінний лист від 01.12.2021, поштовою накладною №0101046111401 від 01.12.2021.

Однак, відповіді позивач на перелічені вище претензії від відповідача не отримав.

Відповідач зазначив, що на підставі Додатків №№ 22-46 позивачем було відповідачу передано Товар на загальну суму 79 402 463,76 грн. Однак, позивачем у позовній заяві вказано, що Товару було поставлено на загальну суму 79 508 074,96 грн., що є більшою на 105 611,20 грн., від вартості фактично поставленого Товару.

Судом встановлено, що з вказаними доводами відповідача, а саме про те, що позивачем у позовній заяві не вірно зазначено загальну суму поставленого товару за спірним договором, що призвело до її збільшення, а саме на 105 611,20 грн., позивач погодився, та пояснив, що дійсно у рядку « 491» позовної заяви виникла технічна помилка на суму 105 611,20 грн., у зв`язку з чим позивачем було подану заяву про зменшення розміру позовних вимог на вказану суму, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача суму основного боргу на загальну суму 50 162 463,76 грн. (у позовній заяві було заявлено 50 268 074,96 грн.), в іншій частині заявлені позовні вимог без змін. Однак вказана технічна помилка не вплинула на розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат. Заява про зменшення розміру позовних вимог ухвалою суду від 03.08.2022 прийнята судом до розгляду.

Також відповідач пояснив, що у позовній заяві перелічені документи, за якими підтверджується поставлений за додатками № 22-46 товар, але відповідач частково погоджується з ними, окрім наступних деяких з них, оскільки є випадки дублювання видаткових накладних та неспівпадання сум зазначених у видаткових накладних з сумами вказаних у рахунка-фактур.

Разом з тим, 03.10.2022 позивачем до матеріалів справи подано письмові пояснення від 30.09.2022 за вих. №112/983, в яких зазначено, що в процесі розгляду справи виникли питання щодо наявності технічних описок в тексті позову, а саме в переліку первинної документації, яка підтверджує факт здійсненої поставки. У зв`язку з чим позивачем надано до матеріалів справи виправлений та вірний перелік первинної документації, яка підтверджує здійснення поставки за договором №024/2-20 від 15.01.2020 за період з 03.12.2020 по 05.10.2021.

У судовому засіданні 03.10.2022 за участю обох представників сторін судом було досліджено перелік первинної документації, який вказаний у позовній заяві та у письмових поясненнях від 30.09.2022 за вих. №112/983 та співставленні з видатковими накладними та рахунками-фактур доданих до позовної заяви, вказаних письмових пояснень та з запереченнями відповідача щодо наявності певних недоліків в зазначенні сум у видаткових накладних та рахунках-фактур, перелічених у позовній заяві.

Суд дослідивши вказані обставини встановив, що дійсно у позовній заяві, а саме у тексті щодо викладення певних видаткових накладних та рахунків-фактур містяться описки в зазначенні фактичних сум та номерів цих документів. Однак, у письмових поясненнях від 30.09.2022 за вих. №112/983 позивачем виправлені описки в переліку первинної документації.

Листом від 23.09.2022 за вих. №09/4-2997вих.-22 Дніпропетровська обласна прокуратура, на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 02.09.2022 у справі № 908/3864/21 про надання належним чином засвідчених копій первинної документації за договором № 024/2-20 від 15.01.2020, укладеним між АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за період з 03.12.2020 по 09.01.2021, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.05.2021 у кримінальному провадженні № 42020040000000552 у АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» повідомила наступне. Згідно з відомостями Єдиного реєстру досудового розслідування, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020040000000552 здійснюється Центральним апаратом Державного бюро розслідувань. Нагляд за додержанням законів під час розслідування у формі процесуального керівництва забезпечується Офісом Генерального прокурора. У зв`язку з чим надання вказаних в ухвалі документів не відноситься до компетенції Дніпропетровської обласної прокуратури.

ТОВ «ЗТМК» направило на адресу АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» лист від 28.09.2022 за вих. №25-15/681, в якому зазначено, що на електронну адресу ТОВ «ЗТМК» надійшов лист АТ «ОГХК» від 05.09.2022 за вих. №112/884 щодо проведення звірки взаєморозрахунків та надання копій первинних документів, які підтверджують здійснену поставку за період з 03.12.2020 по 09.01.2021. На виконання вказаного листа надав підписаний ТОВ «ЗТМК» акт звірки взаємних розрахунків за період 03.12.2020 по 05.10.2021. Відносно надання копій первинних документів, які підтверджують здійснену поставку за період з 03.12.2020 по 09.01.2021 згідно переліку зазначеному у листі АТ «ОГХК», повідомив, що зважаючи на значний обсяг, наразі здійснюється підготовка даних документів для направлення на адресу АТ «ОГХК». До вказаного листа додано: Акт звірки взаємних розрахунків за період з 03.12.2020 по 05.10.2021.

Крім того, ТОВ «ЗТМК» направило на адресу АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» лист від 29.09.2022 за вих. №25-15/691, згідно змісту якого товариство повідомило, що на електронну адресу ТОВ «ЗТМК» надійшов лист АТ «ОГХК» від 05.09.2022 за вих. №112/884 щодо проведення звірки взаєморозрахунків та надання копій первинних документів, які підтверджують здійснену поставку за період з 03.12.2020 по 09.01.2021. На виконання вище зазначеного, листом від 28.09.2022 за вих. №25-15/681 було направлено підписаний ТОВ «ЗТМК» акт звірки взаємних розрахунків за період з 03.12.2020 по 05.10.2021. В доповнення надання відповіді ТОВ «ЗТМК» від 28.09.2022 за вих. №25-15/681, товариство надає копії первинних документів, які підтверджують поставку за період 03.12.2020 по 09.01.2021 відповідно до переліку зазначеному у листі АТ «ОГХК» від 05.09.2022 за вих. №112/884. До листа додано: копії первинних документів на 150 аркушах.

Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи не містять первинних бухгалтерських документів за період з 03.12.2020 по 09.01.2020 на суму 10 625 353,23 грн., що свідчить про відсутність доказів наявності у відповідача заборгованості за договором №024/2-20 від 15.01.2020, судом до уваги не приймаються, оскільки сам відповідач на запит позивача, надав останньому відповідні первинні документи, які позивачем подані до матеріалів справи та судом залучені.

Крім того, позивачем було надано до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків за період з 03.12.2020 по 05.10.2021, складений між АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія та ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат, відповідно до якого сторони погодили, що за вказаний період у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 79 402 463,76 грн., та з урахуванням часткової оплати в сумі 29 240 000,00 грн. становить 50 162 463,76 грн. Зазначений Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками обох підприємств.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що перелічені недоліки в переліку додатків до позовної заяви є технічною помилкою з огляду на кількість первинних документів, доданих до позову. Разом з тим, вказані недоліки фактично не вплинули на розрахунок суми основної заборгованості, оскільки відповідно до первинної документації позивачем було поставлено товар на загальну суму 79 402 463,76 грн., що також було підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву від 10.02.2022 за вих. №25-16/207 та Актом звірки взаємних розрахунків за період з 03.12.2020 по 05.10.2021.

Відповідач інших доказів на спростування позиції позивача щодо загального розміру заборгованості в сумі 50 162 463,76 грн. суду не надав.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений позивачем товар на підставі договору купівлі-продажу №024/2-20 від 15.01.2020 в сумі 50 162 463,76 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 894 939,06 грн. за загальний період з 05.01.2021 по 13.12.2021 та інфляційні втрати в сумі 4 776 918,62 грн. за загальний період з січня 2021 по листопад 2021.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд зазначає, що допущені позивачем помилки у переліку первинної документації, який викладено у позові не знайшли свого відображення в нарахуванні 3% річних та не вплинули на вірність здійсненого розрахунку, а отже цей розрахунок є вірним та сума 3% річних в розмірі 894 939,06 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Також суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, наданих позивачем та встановив, що з п/н №1 по №163 таблиці позивачем невірно розраховано суми інфляційних втрат, що призвело до завищення кінцевої суми вдвічі, що є неприпустимим, тому суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок суми інфляційних втрат.

Згідно з перерахунком інфляційних втрат, здійсненим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" за окремими видатковими накладними, сума інфляційних втрат за загальний період з січня 2021 по листопад 2021 становить 2 408 777,65 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Твердження відповідача про те, що позивачем було здійснено розрахунок інфляційних втрат без врахування листа Верховного Суду України №62-97 від 03.04.1997, згідно якого сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця, не знайшло свого підтвердження під час перевірки судом відповідного розрахунку позивача, а отже є безпідставним.

За порушення виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, позивач враховуючи умови п. 5.12 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 27.07.2020) нарахував до стягнення пеню за загальний період з 05.01.2021 по 13.12.2021 у розмірі 3 221 662,71 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 5.12 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 27.07.2020) встановлено, що в разі порушення термінів оплати товару (партії товару) продавець має право вимагати сплату покупцем неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення строку оплати, від суми простроченої заборгованості за кожен календарний день такого порушення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання покупцем своїх зобов`язань.

Відповідач пояснив, що у наданому позивачем розрахунку пені не було додержано приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та здійснено нарахування пені в таблиці у відповідному розрахунку за порядковими номерами №№1-84; 115-150; 154-163; 166-176; 181-183; 188-190; 194-196; 201-204; 235-257 за період понад шість місяців. Однак, контррозрахунку суми пені відповідачем не надано.

Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" не погоджується з вказаними вище твердженнями відповідача та зазначає, що наприклад, за №1 у графі «Кількість прострочених днів» зазначено 343 дня, однак фактично позивачем за сумою боргу 257 057,20 грн. здійснено розрахунок за період з 05.01.2021 по 04.07.2021, тобто за 181 день на суму 17 177,06 грн., яка є вірною; за №84 у графі «Кількість прострочених днів» зазначено 292 дня, однак фактично позивачем за сумою боргу 168252,22 грн. здійснено розрахунок за період з 25.02.2021 по 24.08.2021, тобто за 181 день на суму 12 095,72 грн., яка є вірною, також і по всім іншим сумам визначеним у видаткових накладних згідно таблиці здійснено розрахунок пені.

Крім того, посилання відповідача на те, що розрахунок пені не відповідає чинному законодавству, оскільки при розрахунку пені позивачем не був врахований високосний 2020 рік, як наслідок замість 366 календарних днів на рік проводився з урахуванням 365 календарних днів, є взагалі недоречними, оскільки позивачем було здійснено розрахунок з урахуванням шестимісячного строку нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" зазначає, що він здійснений за кожною видатковою накладною окремо з урахуванням строків для здійснення оплати визначеною кожною видатковою накладною,допущені позивачем помилки у переліку первинної документації, який викладено у позові не знайшли свого відображення в нарахуванні пені та не вплинули на вірність здійсненого розрахунку, отже суд приходить до висновку, що розрахунок пені є вірним, відповідає нормам чинного законодавства та сума пені в розмірі 3 221 662,71 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач в обґрунтування зменшення розміру пені заявленого позивачем до стягнення до 1 000,00 грн. посилається на те, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого відповідними Указами Президента України продовжено до 21.11.2022.

24 02 2022 року ТОВ "ЗТМК" отримало повідомлення від 24.02.2022 № 478/01-6 від АТ ''Дніпроазот'' про призупинку роботи виробничих потужностей АТ «ДНІПРОАЗОТ», пов`язану з початком військових дій на території України, та неможливість виконання зобов`язань на поставку хімічної продукції у поточному 2022 році, зокрема, хлору рідкого. Запорізький титано-магнієвий комбінат розташований в межах міста Запоріжжя та являється об`єктом підвищеної небезпеки. На території комбінату знаходяться в достатній кількості небезпечні хімічні речовини. Насамперед хлор, тетрахлорид титану та сірчана кислота. Станом на 24.02.2022 на комбінаті було 147 тонн хлору, близько 800 тонн тетрахлориду титану, 50 тонн сірчаної кислоти. ТОВ "ЗТМК" розташовано в північно-східній частині промислової зони м. Запоріжжя. Відстань від потенційно небезпечного об`єкта до найближчого житлового району м. Запоріжжя 2,2 км, до житлової зони вул. Скворцова 1,3 км, до залізничної магістралі та шосе Сімферополь-Харків по 3,0 км. Відстань до найближчих промислових об`єктів: до ПАТ "Завод напівпроводників" - 0,7 км, до ДП "Кремнійполімер" - 0,7 км, до інших підприємств, розташованих поблизу: Завод металоконструкцій 1,2 км, до ПАТ "Запоріжвогнетрив" - 2 км, до ДП «ДНДіП Інститут титану» 0,8 км. Відстань до геометричного центру міста - 8,5 км. Припинення або перебої в енергопостачанні (електроенергії, природного газу, води), постачанні сировини, матеріалів, обладнання в умовах воєнного стану можуть бути причинами позапланової (аварійної) зупинки підприємства з аварійними наслідками техногенною та екологічною катастрофою. Також 26.02.2022 року ТОВ "ЗТМК" отримало від Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат" "Запоріжсталь" лист № 33/2009739 від 26.02.2022 "Щодо можливого припинення постачання води", в якому було зазначено, що у зв`язку з проведенням військових дій у регіоні можливе аварійне припинення водопостачання від водороздільних мереж ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь". 01.03.2022 на ТОВ "ЗТМК" надійшов лист від 01.03.2022 № 140/03-02 від Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради із вимогою негайно зменшити запаси хімічно-небезпечних речовин до мінімально можливих об`ємів. Враховуючи все викладене, в зв`язку з відсутністю сировини та особливою небезпечністю найбільш раціональним та безпечним було прийняття рішення про поступове планове зупинення технологічного процесу з поетапним виробленням наявного хлору (небезпечної речовини). 02.03.2022 року ТОВ «ЗТМК» було видано наказ про організацію позапланової безаварійної зупинки ТОВ "ЗТМК" та затверджено 02.03.2022 "Програму зупинки виробничих переділів і технологічних процесів підприємства". Останні запаси хлору ТОВ "ЗТМК" було задіяно у технологічному процесі - 03.03.2022.

Крім того, ТОВ "ЗТМК" віднесено до підприємств України першого класу підвищеної небезпеки та внесено до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки під кодом 2338983006 01 1 та внесений до Державного реєстру потенційно небезпечних об`єктів з присвоєнням йому реєстраційного номера: ПНО-01.23.2004.0001820 в зв`язку з тим, що у виробництві продукції підприємства задіяний рідкий хлор, а на його території знаходиться один з найбільших в Україні складів рідкого хлору. Особливістю виробництва губчастого титану є технологічно замкнутий цикл хлорної металургії, що включає в себе виплавку титанових шлаків, виробництво тетрахлориду титана магнія, отримання магнію та хлору, металотермічне відновлення тетрахлорида титана магнія, тобто металічний магній, хлор та хлорпохідні сполуки знаходяться в безперервному технологічному процесі. При не плановій (неконтрольованій, аварійній) зупинці виробництва наявність значної кількості сильнодіючих отруйних (небезпечних) речовин є небезпечним для навколишнього середовища та може викликати надзвичайні події екологічного та техногенного характеру.

Крім того, з початком введення воєнного стану відбулися ракетні обстріли цивільних об`єктів та об`єктів інфраструктури (в т.ч. заводи) у Олександрівському, Вознесенівському та Шевченківському районах міста Запоріжжя, з пошкодженнями залізничного вокзалу та ботанічного саду (5,97 км до промислового майданчика ТОВ "ЗТМК"). На даний момент бойові дії ведуться у безпосередній близькості на відстані від 30 до 40 км від міста Запоріжжя, що в умовах наявності далекобійної артилерійської та ракетної зброї, наявності небезпечних речовин на території комбінату та перебоїв з поставкою сировини та матеріалів, а також вірогідним раптовим відключенням від джерел електроенергії, газу та води (про що попереджено постачальниками), відсутністю можливості підтримання ведення безперервного технологічного процесу, робить неможливим здійснення повного циклу виробництва кінцевої продукції ТОВ «ЗТМК» - титану губчастого.

Враховуючи сукупність всіх вищевказаних обставин, необхідність дотримання вимог безпеки виробництва, збереження життя та здоров`я людей як в м. Запоріжжя та Запорізькій області так і в прилеглих областях, проблеми з поставками сировини необхідної для безперервного, нерозривного циклу виробництва, порушення логістичних зв`язків було прийнято рішення оформлене наказом в.о. директора ТОВ "ЗТМК" від 02.03.2022 № 174 "Про організацію позапланової безаварійної зупинки комбінату", та як наслідок, повне зупинення можливості виконувати свої зобов`язання щодо оплати за поставлену хімічну продукцію.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання пояснивши, що Акціонерне товариство Об`єднана гірничо-хімічна компанія також перебуває в переліку об`єктів великої приватизації державної власності, і щодо АТ «ОГХК» державою визначені умови проведення аукціону, тому наявність великої дебіторської заборгованості та судового рішення яке фактично неможливо виконати знижує інвестиційну привабливість ЛТ «ОГХК» в умовах призначеного аукціону. Також зазначив, що рішенням Господарського суду Запорізької області 28.07.2021 у справі № 908/234/21 за позовом АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія до ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат про стягнення грошових коштів за договором № 024/2-20 від 15.01.2020, проте за інший період поставки, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат на користь АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія 32.544.230,60 грн. основного боргу, 1.153.000,78 грн. пені, 288.177,16 грн. 3% річних, 300.415,60 грн. інфляційних втрат, розстрочивши виконання судового рішення рівними частинами на один рік, шляхом стягнення по 2.857.152,02 грн. щомісячно до останнього числа місяця включно, починаючи з серпня 2021 по червень 2022, а в липні 2022 2.857.151,92 грн. В частині інших позовних вимог про стягнення 2.865,95 грн. пені та 58.718,37 грн. інфляційних втрат відмовлено. Вказане судове рішення набрало чинності 28.10.2021 та відповідачем не виконано.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У підпункті 3.17.4. пункту 4 постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. №18 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд зазначає, що відповідачем в обґрунтування тяжкого фінансового стану підприємство взагалі не надано жодного підтверджуючого документа, таких як звіти про фінансові діяльність за 2021 рік, з яких можливо б встановити збитки підприємства.

Крім того, рішенням Господарського суду Запорізької області 28.07.2021 у справі № 908/234/21, за цим же договором № 024/2-20 від 15.01.2020, проте за інший період поставки, позов задоволено частково та надано ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат розстрочку щодо виконання зазначеного рішення. Однак, відповідач не виконує зазначене рішення суду за погодженим графіком погашення заборгованості на підтвердження свого волевиявлення щодо добровільного його виконання.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для висновку, що даний випадок є винятковим, зазначені відповідачем обставини не є підставою для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання своїх договірних зобов`язань, а тому в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 38983006) на користь Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (вул. Сурікова, буд. 3, Солом`янський район, м. Київ, 03035; код ЄДРПОУ 36716128) суму основного боргу в розмірі 50 162 463 (п`ятдесят мільйонів сто шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят три) грн.76 коп., пеню в сумі 3 221 662 (три мільйони двісті двадцять одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 71 коп., 3% річних в сумі 894 939 (вісімсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 06 грн., інфляційні втрати в сумі 2 408 777 (два мільйони чотириста вісім тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 762 640 (сімсот шістдесят дві тисячі шістсот сорок) грн. 60 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, повний текст рішення складено та підписано 09.11.2022.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.