Рішення № 107235424, 31.10.2022, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 522/9202/21

Провадження № 2/496/574/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Галич О.П.,

за участю:

секретаря Ткаченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, фактична адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6з, до

відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення грошових коштів за кредитним договором,

позивач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути за його відсутності та не заперечував проти винесення заочного рішення,

відповідач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

І.Виклад позиціїпозивача та заперечень відповідача.

1. 24 травня 2021 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (далі - позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) з вимогами про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 004-15039-120513 від 12 травня 2013 року у розмірі 11345,29 гривень та судових витрат у розмірі 2270 гривень.

2. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» з заявою на отримання кредиту та надав всі необхідні документи, за результатами розгляду заяви між відповідачем ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» був укладений кредитний договір № 004-15039-120513 від 12 травня 2013 року, відповідно до умов якого останній надав відповідачу кредит на принципах поворотності, платності, строковості, у сумі 8721,96 гривня, з кінцевим строком погашення до 11 травня 2017 року. Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув у строки, визначені кредитним договором, тіло кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом. 27 квітня 2018 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», укладено договір факторингу № 410/К, відповідно до умов якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступив на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 004-15039-120513 від 12 травня 2013 року, укладеним між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 . Позивач вказує, що відповідач порушив умови укладеного договору, в зв`язку з чим станом на 14 травня 2021 року за договором виникла заборгованість на загальну суму у розмірі 11345,29 гривень, яка складається з: 7267,85 гривень - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2009,63 гривень - прострочені відсотки за користування кредитом, 645,74 гривень - 3% річних, 1422,07 гривень - інфляційні. У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

3. Відповідач відзив на позов не надав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позову просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи. (а.с. 3)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. 24 травня 2021 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» звернулося до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення грошових коштів за Кредитним договором № 004-15039-120513 від 12 травня 2013 року.

6. Приморським районним судом міста Одеси на підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 25 травня 2021 року було направлено запит відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо з`ясування місця реєстрації відповідача. (а.с. 17)

7. На адресу Приморського районного суду міста Одеси, 01 червня 2021 року надійшла відповідь на запит суду в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що за територіальною підсудністю відноситься до Біляївського районного суду Одеської області. (а.с. 17)

8. Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси від 03 червня 2021 року було передано матеріали цивільної справи до Біляївського районного суду Одеської області для подальшого розгляду справи. (а.с. 18)

9. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2021 року справа була передана судді Галич О.П.

10. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

11. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 21 липня 2021 року було прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

12. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки, не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

13. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Біляївського районного суду Одеської області, в судове засідання не з`явився без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК України.

14. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

15. Судом встановлено, що 12 травня 2013 року відповідач звернувся до ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № 004-15039-120513 від 12 травня 2013 року. (а.с. 10)

16. 27 квітня 2018 року, між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», укладено договір факторингу № 410/К, відповідно до умов якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступив на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами. (а.с. 5-6)

17. Згідно витягу з Реєстру передачі прав вимоги до договору факторингу № 410/К від 27 квітня 2018 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 004-15039-120513 від 12 травня 2013 року, станом на момент передачі прав вимоги складала 9277,48 гривень. (а.с. 7)

V. Оцінка Суду.

18. В ч.1ст.14ЦК України закріплено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

20. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

21. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

22. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов`язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов`язання це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов`язана особа - як боржник.

23. Відповіднодо ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

24. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

25. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

26. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

27. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

28. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

29. Згідно ч. 2ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

30. Відповідно ч. 1ст. 625ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

32. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

33. Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

34. Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

35. Відповідно достатті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

36. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

37. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені уст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

38. Обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості, позивач надав суду копію договору факторингу № 410/К від 27 квітня 2018 року, відповідно до п. 1 якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступило позивачу право вимоги до позичальників-фізичних осіб, перелік яких міститься в Додатку № 1 до договору. При цьому вказаним Договором факторингу передбачено, що Додаток № 1 до договору містить інформацію, зокрема, про розмір грошових зобов`язань кожного з боржників з переліком їх особистих даних. Але взамін зазначеного Додатку, позивачем надано Витяг з Реєстру передачі Прав Вимоги до Договору факторингу № 410/К від 27 квітня 2018 року укладеного між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», що не дає можливості суду повно та всебічно надати оцінку доказам, так як позивачем не надано копії всього договору, складовою частиною якого є Додаток. Тому суд вважає, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити юридичний зв`язок між витягом з реєстру передачі прав вимоги до договору факторингу № 410/К від 27 квітня 2018 року з реєстром боржників, який наведений в Додатку № 1 до договору факторингу, та який був би належним доказом наявності в позивача права вимоги до відповідача за вказаним договором № 004-15039-120513 від 12 травня 2013 року, укладеним між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».

39. Оскільки окрім витягу з реєстру передачі прав вимоги до договору факторингу № 410/К від 27 квітня 2018 року позивачем не надано будь-якого належного, достатнього і допустимого доказу на підтвердження факту наявності у позивача права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, та на підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості перед ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» в розмірі, який позивач вказав в своїй позовній заяві, а сам по собі витяг з вищевказаного реєстру передачі прав вимоги суд не може взяти до уваги, оскільки такий документ формується одноособово позивачем, з можливостю внесення будь-яких даних, які фактично нічим не підтверджені та може бути поданим позивачем з найбільш сприятливим для задоволення позову, змістом.

40. Також в обґрунтування права на нарахування заборгованості, позивач, в тексі позовної заяви, посилався на розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 004-15039-120513 від 12 травня 2013 року, який суд не приймає до уваги, оскільки він не є первинним документом бухгалтерського обліку, що вміщує записи про здійснені операції, розрахунок суми заборгованості, а є тільки набором арифметичних дій, не підтверджений жодним належним та допустимим доказом у відповідності до ст.ст. 77-78 ЦПК України. Разом з тим нормами Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 р. № 75 встановлено основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю, щодо змісту та форми первинних документів під час здійснення операційної діяльності в банках України. У відповідності до розділу 4 Положення «Про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 № 254 (надалі «Положення 254») операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Розділом 5 Положення 254 передбачено, що банки обов`язково мають складати особові рахунки та виписки з них. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. У п. 5.6 Положення 254 підкреслюється, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Із змісту наведених норм вбачається, що рух операцій по особовому рахунку має підтверджуватись випискою по особовому рахунку, яка має містити визначений перелік обов`язкових реквізитів. У своєму правовому висновку Вищий Господарський суд України згідно постанови від 06.04.2017 року справа № 905/2009/15, надаючи оцінку виписці по особовому рахунку вказав, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

41. З п. 2.1. ч. 2 Заяви № 004-15039-120513 від 12 травня 2013 року вбачається, що сума кредиту становить 8721,96 гривень, а позивачем заявлена прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 7267,85 гривень, що дає можливість суду прийти до висновку про часткове погашення відповідачем кредиту.

42. Отже, розмір заявленої до стягнення позивачем заборгованості позивач не підтвердив будь-якими доказами, не зазначив період нарахованої заборгованості, в тому числі - період нарахування заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, 3% річних, інфляційних втрат. Інформація про рух коштів, про повну або часткову сплату щомісячних платежів за договором, про що зазначає позивач у позовній заяві, в матеріалах справи відсутня. У зв`язку з цим суд позбавлений можливості перевірити розрахунок такого розміру заборгованості відповідача за кредитним договором.

43. З огляду на норми чинного законодавства України, в тому числі опираючись на Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, суд вважає позов необґрунтованим та безпідставним, приєднані позивачем документи не містять жодного належного та достовірного доказу отримання відповідачем кредиту, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог та стверджень.

44. Крім того, суд ставиться критично до нарахування заборгованості позивачем 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ним не доведено факту надання боржниковідоказів переходудо новогокредитора праву зобов`язаннізгідно п. 2 ст. 517 ЦК України та ухилення відповідачем від виконання зобов`язань за договором, після передання йому прав вимоги.

45. Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) принципу справедливості розгляду справи судом.

46. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

48. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

49. У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку, договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1024-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

50. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 36 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

51. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, оскільки це значні за обсягом документи, що стосуються усіх аспектів надання банківських послуг та потребують як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

52. З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, підстави для задоволення позову - відсутні.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

53. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України слід віднести за його рахунок.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

5. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

7. Повний текст рішення складено 31 жовтня 2022 року.

Суддя О.П. Галич