Рішення № 107221539, 09.11.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6024/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2022 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Євтушенко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою адвоката Левицького Мирослава Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересовані особи ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (адреса місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 77; код ЄДРПОУ 33286481) про встановлення факту,-

встановив:

адвокат Левицький М.І. звернувся до Галицького районного суду м. Львова в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території.

Свої вимоги мотивує тим, що 09 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрований Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про що зроблено відповідний актовий запис №291. ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12 год. 10 хв. у пологовому відділені Центру охорони материнства та дитинства (м. Донецьк), що розташоване на тимчасово окупованій території, а саме у м. Донецьку, Донецької області, ОСОБА_1 народила дитину жіночої статі на ім`я ОСОБА_3 . Батьком дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець м. Макіївки, Донецької області. У зв`язку з неможливістю реєстрації факту народження дитини через те, що офіційні документи, які посвідчують зазначений факт, завірені органом окупаційної влади, які діють на неконтрольованій Україною території, то підставою для реєстрації народження дитини є встановлення в судовому порядку факту її народження. Встановлення факту народження дитини необхідно для отримання свідоцтва про народження та відповідної реєстрації у встановленому законом порядку.

Представник заявника - адвокат Левицький М.І. у заяві просив розгляд справи проводити за відсутності заявника та її представника.

Заінтересовані особи належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, до судового засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання про необхідність задоволення заяви, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 09 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрований Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про що зроблено відповідний актовий запис №291, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 09.12.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12 год. 10 хв. у пологовому відділені Центру охорони материнства та дитинства (м. Донецьк), що розташоване на тимчасово окупованій території, а саме у м. Донецьку, Донецької області, ОСОБА_1 народила дитину жіночої статі на ім`я ОСОБА_3 .

Згідно медичної документації, а саме медичного свідоцтва про народження № 803 від 27.04.2022, яке видано вказаним вище закладом, дитина народиласядоношеною на40тижні вагітності,при однопліднихпологах,вагітність п`ята,пологитреті,вага дитини3050г,зріст 52см.

Відповідно до ч. 1ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 1ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»передбачено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституціїта законів України.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про громадянство»зазначено, особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Частиною 1, 2, 4ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»встановлено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно доСімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики, у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно зст. 9 Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»будь-який акт (рішення, документ), виданий незаконними органами та\або особами незаконних органів на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків.

У зв`язку з неможливістю реєстрації факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, заявник просить встановити факт її народження в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, їхніми представниками до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Згідно з ч.1, ч.2 ч.4 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєння їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно з п.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, внутрішні води України цих територій, визначаються тимчасово окупованою територією.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народиладитину жіночоїстаті наім`я ОСОБА_3 у пологовомувідділені Центруохорони материнствата дитинства(м.Донецьк), що розташоване на тимчасово окупованій території, а саме у м. Донецьку, Донецької області.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до п.18 Постанови ПленумуВСУ №5від 31.03.1995року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган реєстрації актів громадянського стану проводить відповідний запис на підставі рішення суду.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)».

Встановлення факту народження дитини має для заявника юридичне значення, зокрема подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу свідоцтва про народження, згідно чинного законодавства України.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що заява про встановлення факту народження дитини знайшла своє обґрунтоване доведення в ході судового розгляду, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст.317ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Частиною 5 статті 317 ЦПК України встановлено, що копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Керуючись ст.293, 315-319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

заяву задоволити.

Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12 год. 10 хв. у м. Донецьку, Донецької області, Україна, дитини жіночої статі на ім`я ОСОБА_4 у батьків: батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство - Україна, мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - Україна.

Копію рішення негайно надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Р. Волоско