Рішення № 107204674, 08.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 року м. Київ № 640/17614/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просять: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03 січня 2020 року №33/7; зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу позивачів від 23 грудня 2016 року №01/12 з врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що їм на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 06 травня 2000 року було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Польтрансфер» договір на безоплатне користування частиною вказаного вище будинку строком на п`ять років. Також, ОСОБА_2 в листопаді 2001 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінсталсервіс» за адресою: місто Львів, вулиця Лісна, 8а. Станом на час виникнення спірних правовідносин позивачі за адерсою: АДРЕСА_1 отримують поштову кореспонденцію, адресовану названим товариствам. З урахуванням наведеного, позивачі неодноразово звертались із запитами та документами щодо проведення реєстраційних дій щодо припинення названих товариств. Оскільки позивачами було виявлено, що при проведенні державної реєстрації названих товариств реєстраторами було допущено численні порушення, позивачі звернулись зі скаргою до Міністерства юстиції України. Оскаржуваний наказ позивачі вважають протиправним та таким, що порушує їх права.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у відзиві на позов зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Польтрансфер» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінсталсервіс», отже оскаржуваний наказ від 23 грудня 2016 року №01/12 є обґрунтованим.

У відповіді на відзив позивачі наголошують, що відповідач не навів жодних контраргументів позиції позивачів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Так, позивачі звернулись до Міністерства юстиції України зі скаргою від 23 грудня 2016 року вих.№ 01/12, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03 січня 2017 року вх. №КО-17, з вимогами:

-скасувати державну реєстрацію УПП ТОВ «Євроінсталсервіс» (ідентифікаційний код -31730221), за адресою: АДРЕСА_2 , як таку, що є недійсною (неіснуючою), а також зобов`язати державного реєстратора здійснити спрощену процедуру державної реєстрації припинення цієї юридичної особи шляхом її ліквідації.

-скасувати державну реєстрацію СП ТОВ «Польтрансфер» (ідентифікаційний код -22362778), за адресою: АДРЕСА_2 , як таку, що була вчинена державним реєстратором із занесенням в свою базу даних завідомо неправдивих/неіснуючих даних щодо його адреси при його перереєстрації в 2000 році.

За результатами розгляду скарги Міністерством юстиції У країни прийнято рішення у формі наказу від 01 березня 2017 року № 591/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 23.12.2016» у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 34 Закону, а саме: відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), відсутні документи, що підтверджують факт порушення прав скаржника, засвідчені в установленому порядку, а також надана довіреність не засвідчена в установленому порядку та закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року у справі за№ 826/8387/17 задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, скасовано наказ Міністерства юстиції України від 01 березня 2017 року№ 591/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.12.2016».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі №826/8387/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року у справі за № 826/8387/17 залишено без змін.

Міністерством юстиції України прийнято наказ від 12 червня 2019 року №2266/7 «Про скасування наказу Міністерства юстиції України від 01 березня 2017 року №591/7».

Також, Міністерством юстиції України прийнято наказ №33/7 від 03 січня 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги від 23 грудня 2016 року №01/12», яким відмовлено у задоволенні скарги від 23 грудня 2016 року №01/12 у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Вважаючи вказаний вище наказ протиправним, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення (крім рішення, згідно з яким проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державного реєстратора; 2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги стосовно державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, які здійснюють свою діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть встановити інші строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України чи його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення із скаргою, зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

У разі якщо останній день строку для подання скарги, зазначеного в частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;

3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;

4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації подається представником скаржника, до такої скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або його копія, засвідчена в установленому порядку.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову в задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції; б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації; в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) про усунення порушень, допущених державним реєстратором з визначенням строків виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть прийняти мотивоване рішення, в якому передбачити шляхи для задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатом розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Рішення, передбачені підпунктами "а"-"в" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації та сплата адміністративного збору не вимагаються.

Технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день надходження рішень, передбачених підпунктами "г" та "ґ" пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує його негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Єдиного державного реєстру визначається Міністерством юстиції України.

Рішення, передбачені підпунктами "е" та "є" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України, його територіальними органами невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу нотаріуса до Єдиного державного реєстру, скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації, у якого зберігається реєстраційна справа, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса, акредитованого суб`єкта державної реєстрації.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи;

3) у разі наявності інформації про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

5) є рішення цього органу з такого самого питання;

6) в органі ведеться розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі-Порядок № 1128).

Як зазначено вище, за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі наказу від 01 березня 2017 року № 591/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 23.12.2016» .

Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року у справі за№ 826/8387/17, яке набрало законної сили 27 травня 2019 року, задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України скасовано наказ Міністерства юстиції України від 01 березня 2017 року№ 591/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.12.2016».

Відповідно до пункту 19 Порядку № 1128 у разі скасування судом рішення Мін`юсту про відмову у задоволенні скарги, у тому числі без розгляду її по суті, Мін`юст не пізніше п`яти робочих днів з дня надходження рішення суду приймає рішення про скасування відповідного власного рішення у формі наказу.

Рішення Мін`юсту, у разі скасування рішення про відмову у задоволенні скарги, у тому числі без розгляду її по суті, виконується суб`єктом розгляду скарги не пізніше наступного робочого дня з дати його прийняття шляхом повторного розгляду скарги відповідно до Закону.

У зв`язку з викладеним, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 12 червня 2019 року №2266/7 «Про скасування наказу Міністерства юстиції України від 01 березня 2017 року №591/7».

Також, Міністерством юстиції України прийнято наказ №33/7 від 03 січня 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги від 23 грудня 2016 року №01/12», яким відмовлено у задоволенні скарги від 23 грудня 2016 року №01/12, у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Відповідач вказує, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру інформація щодо державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Польтрансфер» та товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінсталсервіс» відсутня, документи для державної реєстрації включення цих юридичних осіб до Єдиного державного реєстру не подавались.

Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про підприємництво» (чинного станом на час реєстрації названих товариств) державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності, крім об`єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб`єкта, якщо інше не передбачено законом.

Також вказаною статтею Закону передбачені умови та порядок скасування державної реєстрації, а саме: скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду в разі: визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України; несвоєчасного повідомлення суб`єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження;визнання суб`єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством);неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики, органи Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду України про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації» від 01 липня 2010 року №2390-VІ (далі - Закон №2390-VІ) процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 7 розділу ІІ Закону №2390-VІ передбачено, що спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Закону №2390-VІ після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Проте, як вказано вище, станом на 03 липня 2019 року відомості щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Польтрансфер» та товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінсталсервіс» в Єдиному державному реєстрі відсутні.

Отже, для вирішення питання стосовно внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи та здійснити державну реєстрації припинення юридичної особи необхідно включити відомості про юридичні особи до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації включення відомостей про юридичну особу, зареєстровану до 01 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру (форми заяв про державну реєстрацію затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630 (зі змінами)).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація базується на принципах, зокрема обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі, державної реєстрації за заявницьким принципом, а також об`єктивності, достовірності, повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до Закону.

За змістом пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі подання документів для проведення реєстраційних дій, щодо юридичної особи заявником є уповноважений представник юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у паперовій форм документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням. Якщо документи подаються особисто, заявник представляє документ, що відповідно до закону посвідчує особу. У разі подання документів представником додатково -здається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що підтверджує його повноваження (крім випадку, коли відомості пре повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі).

Також, частиною 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що для державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі про місцезнаходження юридичної особи, подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.

Для державної реєстрації рішення юридичної особи про припинення відповідно до частини 10 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» необхідно подати суб`єкту державної реєстрації такі документи: примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи про припинення юридичної особи; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та- номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи про припинення.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (положення частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України).

Для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредитора, відповідно до частини 13 статті 17 Закону, подаються такі документи: заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (форма№7); довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Відповідно до абзацу 2 пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Міністерство юстиції України визначено суб`єктом державної реєстрації у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об`єднань, всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань.

У разі державної реєстрації інших юридичних осіб суб`єктами державної реєстрації є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська і Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси, акредитовані суб`єкти (положення абзац 6 пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що Міністерство юстиції України не наділене повноваженнями проведення скасування державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Польтрансфер» та товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінсталсервіс», що в свою чергу вказує на обґрунтованість висновків відповідача, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України та свідчить про обґрунтованість та правомірність наказу від 03 січня 2020 року №33/7.

Обґрунтованість та правомірність наказу від 03 січня 2020 року №33/7 вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу позивачів від 23 грудня 2016 року №01/12 з врахуванням висновків суду.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко