Рішення № 10719695, 24.06.2010, Лисичанський міський суд Луганської області

2-4854/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2010 року

Лисичанській міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

при секретарі судового засідання Паршиковій Н.А.,

з участю представників

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_4 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому вказала, що наказом відповідача №1 від 23.04.10. була звільнена з посади продавця. Вважає цей наказ незаконним, просить поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50000 грн..

Позов мотивувала тим, що 21.03.10. не була допущена до роботи на торговій точці ринку "Джаміля", оскільки зі слів іншого продавця була звільнена. Відповідачем були порушені вимоги ст.184 КЗпП України, бо на час звільнення вона була вагітною, про що повідомляла відповідача. Моральна шкода нанесена внаслідок неправомірних дій відповідача та вагітності позивачки і повязаних з цим переживань.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, позов підтримала, просила справу розглядати за її відсутності.

Представник позивачки позов підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеному у позові. Доповнив, що позивачці 22 березня 2010 року було запропоновано з'явитися до торгового центру "Маяк", що належить відповідачу, та працювати там посудомийкою. Це є зміною істотних умов праці, на які позивачка в силу вагітності не була згодна. Конкретно саме відповідач не повідомляв її про звільнення і не усував від роботи на ринку "Джаліля", де вона працювала до 22 березня. Це сказала продавець. Про свою вагітність відповідача повідомила усно.

Відповідач позов не визнав. Суду пояснив, що про вагітність позивачки не знав ні від неї, ні від інших продавців. Йому повідомили це тільки у прокуратурі. У звязку з малою виручкою він був вимушений здати в суборенду торгівельну точку на ринку "Джаміля", де працювала позивачка. Про це повідомляли всіх працівників, у т.ч. позивачку задовго до цього. 19.03. вона сама подзвонила його дружині, яка сказала, що позивачка повинна 22.03. вийти у ТЦ "Маяк". Позивачка відмовилася це зробити. Працювати посудомийкою він їй не пропонував, у ТЦ є магазин та кафе, які торгують продовольчими товарами, як і на ринку.

Позивачка не виходила на роботу, він неодноразово дзвонив їй, але вона не брала трубку. 23 квітня було зібрання працівників, після чого позивачка була звільнена.

Представник відповідача позов не визнала. Пояснення відповідача підтримала. Доповнила, що позивачка не повідомляла відповідача про свою вагітність. 22 березня без поважних причин не вийшла на роботу, хоча була повідомлена про нове робоче місце. У трудовому договорі відсутнє посилання на конкретне торгове місце, де вона повинна працювати, а у свідоцтві про сплату податку за неї вказана адреса як ринку, так і ТЦ "Маяк".

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснили, що позивачка не казала про свою вагітність, по ній це не було видно. Про припинення роботи на ринку "Джаміля" розмова була давно, потім відповідач повідомив позивачку та свідків про необхідність 22 березня вийти на роботу у ТЦ "Маяк".

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 19.03. по телефону позивачці сказала, що та повинна вийти у ТЦ "Маяк". Про вагітність їй було невідомо, по позивачці це не було видно.

У судовому засіданні були вивчені інші докази: наказ №1 від 23.04.10; протокол колективної наради від 23.04.10.; акт від 23.04.10. про відмову від дачі пояснень; довідки про заробіток позивачки, вагітність, про трудові відносини; повідомлення по субсидію; заперечення проти позову; договір оренди та суборенди нежилого приміщення; табелі обліку робочого часу; пояснювальна записка; акт про відсутність на робочому місці; штатний розпис; повідомлення про відкриття обєкту харчування; свідоцтво про право власності, сплату єдиного податку; дозвіл на розміщення обєкта торгівлі; свідоцтво реєстрації ФОП; довідка ОКЛ; епікриз; довідка ЦЗ; відповіді прокурора м. Лисичанська; інформація щодо вагітності позивачки; листок непрацездатності.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, представників сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами у справі 26 червня 2009 року був укладений безстроковий трудовій договір, згідно якого позивачка була прийнята на посаду продавця з часом роботи згідно графіку (а.с.30).

15 березня 2010 року відповідач уклав із ОСОБА_9 договір суборенди критого павільйону на ринку "Джаміля" (а.с.29), у звязку з чим 22 березня 2010 року згідно графіку роботи (а.с.31) позивачка повинна була вийти на роботу у торгівельний центр "Маяк" за адресою: м. Лисичанськ, вул. Ломоносова, 3 (а.с.48), однак без поважних причин на робочому місці не з'явилася.

Наказом №1 від 23 квітня 2010 року відповідач звільнив позивачку з роботи на підставі ст.40 п.4 КЗпП України за прогули (а.с.14)

Вказаний наказ є незаконним, а позивачка на підставі ст.235 ч.1,2 КЗпП України підлягає поновленню на роботі, оскільки в ідповідно до ст.184 ч.3 КЗпП України звільнення вагітних жінок… з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації…

Позивачка станом на 23 квітня 2010 року була вагітною (а.с.19, 50, 51). Суд не приймає до уваги посилання відповідача та його представника на те, що відповідач нібито не був повідомлений про вагітність позивачки, оскільки за поясненнями самого відповідача та свідка ОСОБА_8 йому стало відомо про це у прокуратурі міста до винесення наказу.

Окрім того, закон не вимагає наявність вини власника або уповноваженої ним особи під час звільнення вагітної жінки.

Вирішуючи питання про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає, що вимушений прогул з вини роботодавця почався зо дня винесення незаконного наказу про звільнення, тобто з 23 квітня 2010 року.

Визначаючи розмір середньоденного заробітку, суд виходить з того, що відповідачем суду такий розмір наданий не був, тому з огляду на розмір заробітку продавця (а.с.39) та кількість робочих днів за повний місяць роботи (а.с.38), він складає 43,45 грн.

Середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2010 року по 25 червня 2010 року з огляду на графік роботи, згідно якого позивачка працювала пять днів та мала два вихідних, за 45 робочих днів, починаючи з 23 квітня 2010 року, складає 1955, 25 грн., які підлягають стягненню на її користь.

Що стосується періоду з 21 березня 2010 року по 22 квітня 2010 року, то 21 березня 2010 року за графіком було вихідним днем (а.с.31). 22 березня 2010 року позивачка без поважних причин не вийшла на роботу, доказів відсторонення позивачки від роботи саме відповідачем суду не надано. Також у суду немає підстав сумніватися у показаннях свідків щодо поінформованості позивачки про вихід на роботу з 22 березня 2010 року у торговий центр "Маяк" за адресою: м. Лисичанськ, вул. Ломоносова, 3. Суду не надані і докази того, що відповідач прийняв рішення про істотну зміну умов праці позивачки, а тому не приймає до уваги пояснення представника позивачки с посиланням на ст.32 ч.2 КЗпП України. У свою чергу, пояснення відповідача та його представника щодо продовження роботи позивачки на посаді продавця підтверджуються документами про право власності та дозвільними документами на право роздрібної торгівлі продовольчими товарами за вказаною (а.с.43-48).

Також відповідно до ст.237-1 КЗпП України на користь позивачки стягненню підлягає моральна шкода. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з важкості порушення незаконного звільнення, особи позивачки, що є вагітною жінкою, складним протіканням вагітності позивачки. Разом з тим, враховуючи, що позивачка не довела факт повідомлення відповідача про свій стан вагітності, без поважних причин з 22.03.20120 року не вийшла на роботу, складність вагітності зумовлена особливостями її організму, суд вважає заявлений розмір моральної шкоди надмірним та стягує з відповідача 3000 грн.

З відповідача на підставі ст.88 ЦПК України на користь держави підлягає стягненню державне мито у розмірі 8,5 і 51 грн. за задоволенні вимоги майнового та немайнового характеру, а всього 59, 5 грн.. Також стягненню підлягає 112,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які не були доплачені позивачкою при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184 ч.3, 237-1 КЗпП України, ст. ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_4 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати наказ №1 від 23 квітня 2010 року приватного підприємця ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_3 незаконним.

Поновити ОСОБА_3 на посаді продавця приватного підприємця ОСОБА_4 з 23 квітня 2010 року.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1955 (тисячу девятсот пятдесят пять) грн. 25 коп., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., судові витрати в розмірі 7 (сім) грн. 50 коп., а всього 4962 (чотири тисячі девятсот шістдесят дві) грн. 75 коп..

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь держави державне мито у сумі 59 (пятдесят дев'ять) грн. 50 коп..

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь УДК в м. Лисичанську Луганської області: р/р 31211259700051, код 24180679, МФО 804013 витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 112 (сто дванадцять) грн. 50 коп.

Рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню у межах сплати за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя: