Рішення № 107190394, 08.11.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 листопада 2022 року № 520/13815/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення для обчислення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період проходження служби з 27.12.2016р по 01.03.2018р базового місяця грудень 2016р.;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 МО України щодо не здійснення розрахунку та виплати індексації видів грошового забезпечення, які мали постійний характер: за період 27.12.2016р-30.11.2018р: а) щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби та виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням то надбавки за вислугу років; б) щомісячної додаткової винагороди у розмірі 60% за період 27.11.2018р по 30.07.2019р; в) щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у повному обсязі; г) надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 10% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; д) премії у розмірі 106% від посадового окладу за 7 тарифним розрядом;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017р по 2019р включно, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.07.2019 р. із самовільним встановленням іншої суми місячного грошового забезпечення всупереч однозначно визначеному та встановленому Судом розміру місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 28 639 грн. 10 коп.;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення згідно п.5 Порядку проведення індексації доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з встановленням базового місяця підвищення тарифних ставок, окладів: за період з 27.12.2016 р по 28.02.2018 р - базового місяця січень 2008 року, за період з 01.03.2018 р по 30.07.2019 р - базового місяця березень 2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію видів грошового забезпечення, які мали постійний характер: за період 27.12.2016р-30.11.2018р: а) щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби та виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням то надбавки за вислугу років; б) щомісячної додаткової винагороди у розмірі 60% за період 27.11.2018р по 30.07.2019р; в) щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у повному обсязі; г) надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 10% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; д) премії у розмірі 106% від посадового окладу за 7 тарифним розрядом; згідно п.5 Порядку проведення індексації доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з встановленням базового місяця підвищення тарифних ставок, окладів: за період з 27.12.2016 р по 28.02.2018 р - базового місяця січень 2008 року, за період з 01.03.2018 р по 30.07.2019 р - базового місяця березень 2018року;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017р по 2019р включно, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.07.2019 р. у розмірі 28 639 грн. 10 коп., Повний розмір компенсації - 40 094 грн. 74 коп. як було встановлено Другим Апеляційним Адміністративним Судом м. Харків 02.12.2020р по справі № 520/8907/19 під час її Розгляду, а саме - виплатити ОСОБА_1 незаконно не виплачену частку грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику БД за 2017, 2018, 2019р включно у розмірі 24 958 грн. 28 коп.;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 МО України нарахувати та виплатити мені суму середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки повного розрахунку та виплати грошового забезпечення при звільнені з лав ЗС України починаючи з 03.12.2020р., виходячи з середньоденного грошового забезпечення-середнього заробітку, середньоденний розмір якого складає 938грн. 98коп. що було раніше встановлено Другим Апеляційним Адміністративним Судом м. Харків 02.12.2020р по справі № 520/8907/19 під час її розгляду;

- встановити судовий контроль за виконанням в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 рішення суду по справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 по справі №520/13815/21 скасовано. Справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою від 25.11.2021 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про зобов`язання вчинити певні дії - прийняти до розгляду.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 27.12.2016 по 30.07.2019 проходив службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 30.07.2019 наказом в/ч НОМЕР_1 №183 був виключений із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення у т.ч. грошового забезпечення, тобто звільнений з лав ЗС України, але під час процедури звільнення були допущені порушення чинного законодавства з боку в/ч НОМЕР_1 . Так, взагалі не був проведений повний грошовий розрахунок з позивачем, що згодом було підтверджено рішенням по справі за №520/8907/19 як Харківського окружного адміністративного суду, так і постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020.

Відповідач, в/ч НОМЕР_1 через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому у задоволені позовних вимог просив суд відмовити, оскільки відповідачем здійснено повний розрахунок позивача при звільненні, а також відповідачем виконані рішення суду по справі №520/8907/19.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_2 правом на надання відзиву не скористалась.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 з 27.12.2016 по 30.07.2019 проходив службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 30.07.2019 наказом в/ч НОМЕР_1 №183 був виключений із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення у т.ч. грошового забезпечення, тобто звільнений з лав ЗС України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 по справі №520/8907/19 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення розрахунку підйомної допомоги з порушенням чинного законодавства, наказу МО України №45 від 05.02.2018, всупереч наказу військової частини НОМЕР_1 № 283 від 28.12.2018, невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в повному обсязі, у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт та призначенням на військову посаду Військової частини НОМЕР_1 згідно наказу №283 від 27.12.2018.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу в повному обсязі - в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням надбавок, згідно наказу МО України №45 від 05.02.2018 шляхом виплати різниці між належної сумою підйомної допомоги 11172,15 грн. та вже частково виплаченою сумою в 7134,40 грн. цієї допомоги, а саме виплатити 4037,75грн.

Визнано незаконною та протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_4 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.07.2019.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.07.2019.

Визнано неправомірними дії Військової частини НОМЕР_2 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення без виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.12.2016 по 30.11.2018 у повному обсязі.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 , як установу з якої звільнено позивача, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 27.12.2016 року по 30.11.2018 року.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 31.07.2019 по 02.12.2020 - дата винесення рішення судом апеляційної інстанції) в сумі 93440,21 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирала законної сили 02.12.2020.

У рамках виконання зазначеної постанови, згідно довідки №3220/031/161 від 11.06.2021 в/ч НОМЕР_1 нарахувала та перерахувала індексацію грошового забезпечення за період з 27.12.2016 по 30.11.2018 у розмірі 1325 грн. 05 коп. Крім того, відповідно до довідки про розмір щомісячного грошового забезпечення позивача (станом на липень 2019) від 13.10.2021 №3220/031/250 грошове забезпечення позивача на день звільнення становило 11172,15 грн., відповідно до цієї суми відповідачем здійснено розрахунок.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено положеннями Закону України 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232 - XII). Відповідно до частини першої статті 2 якого військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 2 Закону № 2232 - XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Одним із видів військової служби за частиною 6 статті 2 Закону № 2232 - XII є військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Порядок проведення індексації однозначно встановлений «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078)

Постановою КМ України № 1013 від 09.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, встановлено що базовим місяцем вважається місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування, що здійснюються відповідно до законодавства (пункт 5 Порядку № 1078). Таким чином базовий місяць визначався тільки у разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.

Постановою КМ України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», та наказу Міністра Оборони України від 11 червня 2008 року №260 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України» зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) військовослужбовців відбулись у січні 2008 року.

Інших змін посадових окладів в/ч у період з січня 2008 року по березень 2018р не відбувалось.

01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою КМ України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», було затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям.

Таким чином з 01.03.2018, з прийняттям Постанови № 1013 у 2015 році, якою було змінено порядок проведення індексації, набранням чинності постановою КМ України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відбулася зміна базового місяця для проведення індексації.

Тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінювалися.

Враховуючи положення Порядку №1078 базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року мав бути січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців та індексація мала нараховуватися із базового місяця січень 2008 року (пункт 5 Порядку №1078; роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 18.04.2018№28/0/66-18).

Відтак, в/ч НОМЕР_1 повинна була нараховувати індексацію грошового забезпечення, у тому числі, індексацію усіх постійних складових грошового забезпечення, за виключенням разових виплат та разових винагород, у періоди:

а) з 27.12.2016 по 28.02.2018 - з урахуванням базового місяця січень 2008 року, оскільки підвищення тарифних ставок (окладів), відповідно до законодавства не відбулося.

б) з 01.03.2018 по 30.07.2019 - з урахуванням базового місяця березень 2018 року, оскільки відбулась зміна тарифних ставок/посадових окладів згідно постанови КМ України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення розрахунку та виплати індексації видів грошового забезпечення, які мали постійний характер: за період 27.12.2016-30.11.2018 підлягає задоволенню, та як наслідок зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію видів грошового забезпечення, які мали постійний характер: за період 27.12.2016.-30.11.2018.

Згідно з преамбулою до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" , від 20.12.1991, № 2011-XII (далі по тексту Закон № 2011-XII ) цей закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Пунктом 1 статті 3 Закону № 2011-XII встановлено, що його дія поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Частинами першою, другою та третьою статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів до 20.07.2018 року було визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка була затверджена наказом Міноборони від 11.06.2008, № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за N 638/15329 (далі Інструкція № 260), а з 20.07.2018 року Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок № 260).

У пункті 1.2. Інструкції № 260 вказано, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.2 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що як за змістом Інструкції № 260 так і за нормами Порядку № 260 надбавка за вислугу років віднесена законодавцем до складу грошового забезпечення, як щомісячний основний вид.

Згідно з п.1.9. Інструкції № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення (п.1.10 Інструкції № 260).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі № 520/8907/19 зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 включно виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.07.2019.

Зокрема постановою від 02.12.2020 по справі № 520/8907/19 було встановлено що розмір місячного грошового забезпечення на день звільнення ОСОБА_1 становить 28639 грн. 10 коп., при цьому, сума грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.07.2019 у сумі 40 094 грн. 74 коп..

Проте, всупереч висновкам постанови апеляційного адміністративного суду довідкою від 13.10.2021 в/ч НОМЕР_1 визначено, що на підставі виконавчого листа №520/8907/19 від 15.12.2020 позивачу була нарахована компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки у розмірі 15134,46 грн.

Військова частина НОМЕР_1 всупереч рішенню суду, фактам встановленим судом, та його розрахункам, здійснила нарахування в значно меншому розмірі.

Другим апеляційним адміністративним судом 02.12.2020 по справі № 520/8907/19 було встановлено що середньомісячне грошове забезпечення складає 28639 грн. 10 коп., а середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення складає 938 грн. 98 коп.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби є день виключення в/ч. зі списків особового складу частини, у порядку встановленому «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України», затвердженого Указом Президента України 10.12.2008р №1153/2008.

Відповідно до п.242 цього Положення особа, звільнена з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини мас бути повністю забезпечена грошовим забезпеченням, тобто проведені нарахування згідно чинного законодавства та грошове забезпечення виплачено повністю.

Відповідно до ст.116 та ст.. 117 Кодексу Законів про Працю України маю право на одержання середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку.

Так раніше на реалізацію цього права постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі № 520/8907/19 було постановлено стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31.07.2019 по 02.12.2020 - дата винесення рішення судом апеляційної інстанції.

Таким, чином оскільки повний розрахунок не проведений, позивач право на одержання середньоденного грошового забезпечення-середнього заробітку, середньоденний розмір якого складає 938 грн. 98 коп.

Суд зазначає, що відповідачами не виконане судове рішення у справі №520/8907/19, що стало підставою для виникнення нових підстав для звернення позивача з цим позовом, а тому суд вбачає в діях відповідачів протиправність, та як наслідок позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).

Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом зобов`язання

в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з встановленням базового місяця за період з 27.12.2016 по 28.02.2018 - базового місяця січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 30.07.2019 - базового місяця березень 2018 року;

в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію видів грошового забезпечення, які мали постійний характер за період 27.12.2016 - 30.11.2018 з встановленням базового місяця за період з 27.12.2016 по 28.02.2018 - базового місяця січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 30.07.2019 - базового місяця березень 2018 року;

в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 роки включно, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.07.2019 відповідно з висновками постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі №520/8907/19, з урахуванням раніше проведених виплат;

в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки повного розрахунку та виплати грошового забезпечення при звільнені з лав ЗС України, починаючи з 03.12.2020, відповідно з висновками постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі №520/8907/19.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Щодо вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Висновки аналогічного характеру викладені у додатковій постанові Верховного Суду по справі № 235/7638/16-а від 31.07.2018.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення для обчислення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період проходження служби з 27.12.2016 по 01.03.2018 базового місяця - грудень 2016 року.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення розрахунку та виплати індексації видів грошового забезпечення, які мали постійний характер за період 27.12.2016 - 30.11.2018.

Визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 роки включно, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.07.2019, із встановленням іншої суми місячного грошового забезпечення всупереч, визначеному постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі №520/8907/19.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) індексацію грошового забезпечення з встановленням базового місяця за період з 27.12.2016 по 28.02.2018 - базового місяця січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 30.07.2019 - базового місяця березень 2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) індексацію видів грошового забезпечення, які мали постійний характер за період 27.12.2016 - 30.11.2018 з встановленням базового місяця за період з 27.12.2016 по 28.02.2018 - базового місяця січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 30.07.2019 - базового місяця березень 2018 року.

Зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 роки включно, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.07.2019 відповідно з висновками постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі №520/8907/19, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) суму середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки повного розрахунку та виплати грошового забезпечення при звільнені з лав ЗС України, починаючи з 03.12.2020, відповідно з висновками постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі №520/8907/19.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Шляхова