Ухвала суду № 107182994, 03.11.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 465/8224/21

Провадження № 2-п/461/18/22

УХВАЛА

03.11.2022 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пахолко Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Романа Н.О.,

розглянувши матеріали заяви представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2022 року у справі № 461/8224/21 за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту майна, ?

встановив:

представник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - Роман Назар Олегович звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2022 року у справі № 461/8224/21 за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту майна.

Мотивуючи подану заяву, представник відповідача зазначає, що процесуальні документи по справі (ухвала про задоволення/відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, судові повістки про виклик у судове засідання) в період з 12.11.2021 (дата відкриття провадження у справі) по 23.02.2022 (дата постановлення ухвали про розгляд справи з ухваленням заочного рішення) до відділу не надходили, що унеможливило право відповідача подати відзив на позовну заяву та взяти участь у судовому розгляді справи. За таких умов, вважає, що причини неявки в судове засідання, яке відбулось 23.02.2022 є поважними, оскільки на адресу відповідача не надходило повідомлень про час і місце розгляду справи. В свою чергу неподання відзиву є наслідком подання відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та відсутністю інформації про розгляд такого, аж до моменту постановлення ухвали про розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Таким чином, представник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - Роман Назар Олегович, вважає наведені причини неявки в судове засідання та неподання відзиву поважними та просить суд скасувати заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2022 року у справі № 461/8224/21 за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту майна.

У судовому засіданні представник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - Роман Назар Олегович подану заяву підтримав та просив таку задовольнити, посилаючись на обставини наведені у ній.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечила подану заяву з мотивів необґрунтованості та безпідставності, просила у задоволенні такої відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити за таких підстав.

За приписами ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Положеннями ст. 288 ЦПК України, визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У процесі судового розгляду, аргументи представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - Романа Назара Олеговича про те, що документи по справі (ухвала про задоволення/відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, судові повістки про виклик у судове засідання) в період з 12.11.2021 (дата відкриття провадження у справі) по 23.02.2022 (дата постановлення ухвали про розгляд справи з ухваленням заочного рішення) до відділу не надходили, що унеможливило право відповідача подати відзив на позовну заяву та взяти участь у судовому розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Так, згідно матеріалів справи встановлено наступне.

17.11.2021 року від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді на офіційну електрону адресу, а саме: ppvr_lviv@ukr.net. На виконання даного клопотання, секретарем судового засідання на наведену електрону адресу було скеровано відповідні матеріали, що підтверджується витягом з реєстру відправки електронного листа Галицького районного суду м. Львова від 19.11.2021 року. Оскільки, даним листом було скеровано ухвалу про відкриття провадження у справі, то про дату, час та місце судового засідання призначеного на 09.12.2022 року о 10 год. 00 хв., відповідач повідомлявся належним чином.

Також, 17.11.2021 року від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, у якій представник вказує, що ухвалою від 12.11.2021 року відкрито провадження у справі, таким чином зміст згаданої ухвали відомий стороні відповідача. Окрім того, копію ухвали суду від 12.11.2022 року про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви було отримано відповідачем наручно 24.11.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення наявне у матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання, таке будо відкладено на 25.01.2022 року о 10 год. 00 хв., однак учасники справи повторно у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 23.02.2022 року о 11 год. 00 хв.

Судову повістку про виклик до суду на 23.02.2022 року о 11 год. 00 хв. відповідачем отримано наручно 04.02.2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення наявне у матеріалах справи. Однак, на зазначену дату відповідач повторно не з`явився, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд прийшов до висновку, що розгляд справи, в тому числі поданого клопотання про залишення позову без розгляду, у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року у задоволенні заяви представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Семена І.Р. про залишення позову без розгляду відмовлено.

Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги в ході судового розгляду остання підтримала. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила, судом вирішено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування арешту, провести з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст.77,78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ч.ч. 1-4 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, необхідним у цій категорії справ, є також доведення відповідачем перед судом наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, які, вочевидь, не були подані суду та про які суду не було відомо. Однак, дана обставина не була доведена представником відповідача, оскільки усі твердження заявника щодо доказової бази, покладеної в основу заочного рішення суду фактично зводяться лише до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, в тому числі на предмет їх належності та допустимості.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що відповідач був обізнаний у наявності даної справи у провадженні суду та знайомився з її матеріалами, а також мав достатньо часу та можливостей своєчасно подати докази суду. Більше того, доводи, на які відповідач посилається як на такі, що мають істотне значення для правильного вирішення справи були предметом оцінки суду, що зокрема вбачається як з ухвали про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача, так і з самого судового рішення.

В свою чергу положення ЦПК України не встановлюють перед судом обов`язку відкладати розгляд справи, у разі відмови в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Відповідач знав про судовий розгляд та міг передбачити можливість відмови у задоволенні у його клопотанні.

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:

1) верховенство права;

2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно стаття 11 ЦПК, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Наведені вище доводи та мотиви вказують на те, що відповідач не навів обґрунтованих доводів, які вказують на наявність законних підстав для скасування заочного рішення у справі.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - Романа Назара Олеговича про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2022 року у справі № 461/8224/21 за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту майна, відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування заочного рішення, а відтак до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Керуючись ст.ст.260, 287, 288 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.