Ухвала суду № 107181998, 31.10.2022, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1172/22 Провадження № 1-кп/304/224/2022

У Х В А Л А

ІМ ЕН ЕМ УК РА ЇН И

31 жовтня 2022 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

у режимі відеоконференції із ДУ «Закарпатська УВП № 9» обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

особи, відносно майна якої розглядається клопотання ОСОБА_9

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт від 23 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071070000038 від 30 березня 2022 року по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Харкова, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України,

та

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_3 , фактично проживає у АДРЕСА_4 , українця, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В :

п`ятнадцятого вересня 2022 року до Перечинського районного суду Закарпатської області після визначення підсудності із Закарпатського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт від 23 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071070000038 від 30 березня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Ухвалою від 16 вересня 2022 року вказане кримінальне провадження призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження проти призначення справи до судового розгляду не заперечували та подали ряд клопотань.

Зокрема, прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язків, в якому просив продовжити на 60 днів строк дії обов`язків, покладених згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2022 року на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме, прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не виїжджати за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності. Мотивує клопотання тим, що ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2022 року в рамках досудового розслідування даного кримінального провадження відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів; визначено розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198 480 грн та вказано, що у разі внесення застави на ОСОБА_8 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладаються відповідні обов`язки строком на два місяці до 17 вересня 2022 року включно. Прокурор вказує, що 28 липня 2022 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої йому підозри та викладено підозру за ч. 3 ст. 332 КК України у новій редакції, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню вказівками, наданням засобів вчиненого щодо кількох осіб повторно, організованою групою з корисливих мотивів. Відтак прокурор вважає, що існує необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2022 року на обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки ризики встановлені даною ухвалою не зменшилися та не відпали, а також існує потреба в забезпеченні виконання ним процесуальних обов`язків. На підставі наведеного просив клопотання задовольнити.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання з приводу даного клопотання, які проти його задоволення не заперечували, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Частиною 7 статті 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності строк дії таких обов`язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Зі змісту ч. 4 ст. 199 КПК України слідує, що при продовженні строку дії цих обов`язків суд має з`ясовувати, чи зменшилися зазначені прокурором ризики, чи з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ураховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_8 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то при постановленні слідчим суддею Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ухвали від 20 липня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою, зменшено розмір застави та, у разі внесення застави, покладено на обвинуваченого процесуальні обов`язки, встановлено наявність наступних ризиків: ризику переховування обвинуваченого від суду, ризику здійснення незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме знищити, сховати або спотворити будь яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Суд, перевіряючи, чи не змінились зазначені ризики та чи не з`явились нові, ураховує наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 фінансових можливостей для виїзду за кордон та перебування там протягом певного часу та необхідність допиту свідків та інших обвинувачених на стадії судового розгляду, і констатує, що на момент розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, зазначені в ухвалі суду від 20 липня 2022 року ризики продовжують існувати.

Тому враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення, за яке кримінальним законом передбачено покарання до дев`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а також особу обвинуваченого ОСОБА_8 та його позицію з приводу поданого прокурором клопотання, незастосування до нього відповідних обов`язків може сприяти настанню тих негативних для кримінального провадження наслідків, ризик існування яких встановлено судом.

Беручи до уваги наведені вище ризики, що можуть спричинити настання негативних наслідків для розгляду цього кримінального провадження, суд уважає за доцільне встановити обвинуваченому ОСОБА_8 максимальний строк дії процесуальних обов`язків два місяці.

Крім цього обвинувачений ОСОБА_4 направив суду клопотання, в якому просив зменшити розмір застави та визначити такий у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вказує, що у судовому засіданні, в якому йому було визначено розмір застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб він, будучи необізнаним у правових питаннях, помилково повідомив суду про свою спроможність внести розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів, маючи на увазі п`ятдесят тисяч гривень. Зазначає, що визначений йому судом розмір застави є для нього непосильним, а тому просить клопотання задовольнити.

Його захисник у підготовчому судовому засіданні також надала у розпорядження суду копії документів, що на думку сторони захисту, можуть слугувати підставою до зменшення розміру застави.

У підготовчому судовому засіданні прокурор проти вказаного клопотання заперечив та просив у його задоволенні відмовити, а інші учасники процесу підтримали та просили таке задовольнити.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, що надані захисником, суд приходить до таких висновків.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 14 листопада 2022 року (включно) із визначенням застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 99 240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) грн, а також у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покладено відповідні обов`язки.

Частиною першою статті 201 КПК України визначено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший більш або менш суворий.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Такі ж підстави можуть бути враховані судом в конкретній справі при вирішенні питання про зменшення розміру застави, який було визначено раніше за судовим рішенням.

Суд зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Так, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного/обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

У клопотанні обвинувачений ОСОБА_4 , посилаючись на свій майновий стан, просив зменшити розмір застави до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки визначений на даний час розмір застави є для нього непосильним.

Захисник у свою чергу надала у розпорядження суду копії документів, з яких видно, що до складу сім`ї ОСОБА_4 входять батько та мати, а також брат ОСОБА_10 , 1994 року народження, який у свою чергу знаходиться на диспансерному обліку з приводу Неходжкінської дифузії В-великоклітинної лімфоми ІV ступеню, високого проміжного ризику; у 2021 році проходив шість курсів хіміотерапії.

Відтак визначаючи розмір застави, який можливо визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істомін проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активів та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного/обвинуваченого, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави.

Таким чином, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім у цьому кримінальному провадженні, а також достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та з урахуванням матеріалів щодо сімейного, майнового та соціального стану обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, суд приходить до висновку, що на даний час необхідно визначити розмір застави у межах 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 62 025 (шістдесят дві тисяч двадцять п`ять) грн, оскільки, на думку суду, такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. 178, 182 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини.

Крім цього у підготовче судове засідання з`явилася власник майна, на яке накладено арешт у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 та подала суду клопотання про скасування арешту транспортного засобу легкового автомобіля марки «Шкода Октавія», 2010 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , в частині користування ним та передачу такого на її відповідальне зберігання. Посилається на те, що на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 04 листопада 2021 року вона є власником вказаного транспортного засобу. З 2018 року вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 та 20 квітня 2022 року за місцем їх спільного проживання у АДРЕСА_4 працівниками поліції проведено огляд за наслідками якого ОСОБА_6 на належному їй транспортному засобі поїхав у невідомому їй напрямку. Згодом відносно ОСОБА_6 обрали запобіжний захід за підозрою в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, та з`ясувалося, що на її автомобілі останній перевозив двох осіб. Надіславши до органу досудового розслідування письмовий запит щодо місцезнаходження належного їй транспортного засобу, вона дізналася, що ухвалою слідчого судді від 22 квітня 2022 року на транспортний засіб накладено арешт і він знаходиться на спеціальному майданчику поліції. Крім цього під час допиту як свідка її усно повідомлено, що автомобіль визнаний речовим доказом, інших відомостей щодо належного їй майна вона не має, від червня 2022 року будь якої відповіді на її запит з цього приводу не надійшло. Натомість вказує, що працює швачкою на ТОВ «Перечинська швейна фабрика», що розташоване у місті Перечині, та потребує автомобіль для поїздок на роботу, оскільки переїзд на громадському транспорті для неї є важким та небажаним за станом здоров`я через перенесене нею складне оперативне втручання з видалення внутрішніх органів. Вважає, що на даний час арешт транспортного засобу підлягає частковому скасуванню (в частині володіння та користування) з підстав відсутності потреби у подальшому його застосуванні, оскільки за участю цього транспортного засобу проведені всі необхідні слідчі дії, що оформлені відповідними протоколами, а сам транспортний засіб як речовий доказ не містить на собі слідів кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні. Більше того, таке тривале знаходження транспортного засобу на майданчику тимчасового тримання за відсутності умов для відповідного зберігання, може призвести до його пошкодження, а позбавлення її як власника права користування автомобілем на стадії судового розгляду не є пропорційним обмеженню права власника вільно володіти цим майном, використовуючи його у своїх особистих потребах. У судовому засіданні ОСОБА_9 доповнила своє клопотання та просила також скасувати арешт, накладений на Свідоцтво серії НОМЕР_3 та зв`язку ключів до вказаного автомобіля, у частині користування такими.

Вирішуючи дане клопотання, суд, з`ясувавши думку учасників підготовчого судового засідання, які просили таке задовольнити, зокрема обвинувачений ОСОБА_6 вказував на те, що всі слідчі дії відносно належного ОСОБА_9 транспортного засобу були проведені, будь яких процесуальних дій з 22 квітня 2022 року з таким не проводилося, в той час як автомобіль зберігається під відкритим небом та повністю заріс травою, що псує його, а прокурор вважав скасування арешту майна не на часі, оскільки у порядку ст. 100 КПК України вирішення долі такого як речового доказу проводиться з ухваленням кінцевого рішення у справі, дослідивши клопотання, додані до нього докази та необхідні для його вирішення матеріали кримінального провадження, приходить до такого.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2022 року накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження на майно, зокрема на автомобіль марки «Skoda Octavia», р/н НОМЕР_2 , Свідоцтво серії НОМЕР_3 та зв`язку ключів до вказаного автомобіля.

Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов`язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно роз`яснень наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07 лютого 2014 року, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Разом з цим, як вбачається з клопотання ОСОБА_9 та долучених до нього в якості доказів документів, на даний час органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні проведено всі необхідні слідчі дії, провадження знаходиться на розгляді суду, цивільного позову у порядку, встановленому ст. 128 КПК України, не заявлено, будь яких інших доказів, які б на теперішній час свідчили про необхідність такого втручання у право власності ОСОБА_9 як власника суду також не надано, а відтак потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт її майна відпала.

Крім того з клопотання вбачається, що з моменту арешту майна 22 квітня 2022 року будь які слідчі дії з належним ОСОБА_9 транспортним засобом не проводилися, така не є обвинуваченою та не має відповідного процесуального статусу у рамках даного кримінального провадження, що додатково свідчить про наявність підстав для скасування арешту належного їй майна.

Європейський Суд з прав людини наголошує на тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).

На підставі вищенаведеного та приймаючи до уваги необхідність існування обґрунтованого пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98), суд приходить до висновку, що арешт, накладений на належне ОСОБА_9 майно необхідно скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При цьому частиною 11 статті 170 КПК України передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

В той же час позбавлення власника/законного володільця права користуватися цим майном на стадії судового розгляду з урахуванням досліджених обставин кримінального провадження не є пропорційним обмеженню права власника/користувача вільно володіти цим майном, використовуючи його у своїх особистих потребах.

Відтак суд також враховує, що користування власником автомобілем, щодо якого ставиться питання про скасування арешту, не може призвести до знецінення його доказового значення, оскільки будь які умисні зміни технічного стану включаються у поняття «розпорядження» правомочності власника, арешт щодо якого в даному випаду визнається необхідним. Більше того, матеріали кримінального провадження не містять та прокурором суду не було надано будь яких даних про те, які саме особливості (в тому числі технічні) автомобіля вимагають його недоторканості і схоронності безпосередньо в тому стані, в якому вони були під час вилучення, що відповідало б досягненню завдань кримінального провадження і мети арешту. З досліджених матеріалів вбачається, що роль цього майна як речового доказу обумовлюється тим, що воно, за версією органу досудового розслідування, було знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Тобто звичайний знос транспортного засобу у природних умовах не змінить такого його значення та не зашкодить його використанню як доказу з визначеною метою. Водночас суд враховує, що витрати держави на зберігання цього автомобіля з підтриманням його належного технічного стану є явно непропорційними в порівнянні із обмеженням права власника користуватися цим майном.

Викладене свідчить про те, що в подальшому застосуванні арешту майна автомобіля марки «Skoda Octavia», р/н НОМЕР_2 , Свідоцтва про його реєстрацію серії НОМЕР_3 та зв`язки ключів до вказаного автомобіля, в частині користування таким потреба відпала.

Отже, заслухавши учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для продовження досудового розслідування немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, а відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до судового розгляду.

Строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 триває до 14 листопада 2022 року (включно), а обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На даний час будь яких клопотань про їх зміну суду не подано, отже питання щодо таких судом не розглядається.

Судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Керуючись ст. 314, 315-316, 174, 369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язків у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071070000038 від 30 березня 2022 року задовольнити.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , до 30 грудня 2022 року обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- не виїжджати за межі району, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зменшення розміру застави задовольнити частково.

Зменшити визначений обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2022 року розмір застави із 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 99 240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) грн до 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 62 025 (шістдесят дві тисяч двадцять п`ять) грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Клопотання власника майна ОСОБА_9 про скасування арешту майна в частині користування ним задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2022 року, на автомобіль марки «Skoda Octavia», д. н. НОМЕР_2 , Свідоцтво серії НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу «Skoda Octavia», д. н. НОМЕР_2 , та зв`язку ключів від автомобіля «Skoda Octavia», д. н. НОМЕР_2 , в частині права користування таким майном, скасувати.

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у Перечинському районному суді в залі суду на 08 листопада 2022 року на 11.00 год.

У судове засідання викликати прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а також їх захисників адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його адвоката за призначенням.

Ухвала суду згідно з ч. 2 ст. 392 КПК України окремому оскарженню від судового рішення, передбаченого частиною першою вказаної статті, не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1