Рішення № 107178505, 26.10.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1805/22

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Киселиця І.Ю. за довіреністю;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Рада інвест до товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГБ про стягнення 321 637,93 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рада інвест (далі по тексту ТОВ „Рада інвест) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГБ (далі по тексту ТОВ „ЮГБ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 321 637,93 грн., яка складається із заборгованості по відшкодуванню вартості предмета лізингу у розмірі 242 580,00 грн., комісії у розмірі 29 748,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 20 583,57 грн., 30% річних у розмірі 4700,46 грн., процентів за користування грошовими коштами у розмірі 4700,46 грн., пені у розмірі 19 325,44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р.

ТОВ „ЮГБ було повідомлено про розгляд судом даного спору шляхом надсилання ухвал на його юридичну адресу, а саме: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Центральна, буд. 56. Проте, ухвали суду, якими ТОВ „ЮГБ був повідомлений про дату та час розгляду судом даної справи, були повернуті у зв`язку з відсутністю адресата.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ „ЮГБ про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне

20.02.2020р. між АТ „Акціонерний банк „Радабанк та ТОВ „Рада інвест було укладено кредитний договір №2220/ЮКР/0.

21.01.2020р. між ТОВ „Рада інвест (Лізингодавець) та ТОВ „ЮГБ (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №FL75-20-1001, відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого даний договір регулює юридичні відносини між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем з фінансового лізингу предмета лізингу, що набутий у власність Лізингодавцем відповідно до встановленої Лізингоодержувачем специфікації (додаток №1). Сторони визначити статус операції за даним договором як фінансовий лізинг згідно Закону України „Про фінансовий лізинг та Податкового кодексу України.

Згідно з п. 2.13 договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р. з моменту підписання Лізингоодержувачем та Лізингодавцем акту приймання-передачі предмету лізингу, що є невід`ємною частиною даного договору та/або на третій робочий день із дня письмового повідомлення Лізингодавцем Лізингоодержувача про доставку предмету лізингу, предмет лізингу вважається таким, що отриманий Лізингоодержувачем у лізинг від Лізингодавця на умовах, визначених даним договором.

Положеннями п. 8.1 договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р. встановлено, що склад лізингових платежів обумовлюється відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг", Податкового кодексу України та включає: відшкодування частини вартості предмету лізингу; сплату комісії згідно умов даного договору.

Згідно з п. 8.2 договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р. Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві: 1) перший лізинговий платіж, як це визначено в додатку 3, протягом трьох робочих днів після виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу; 2) лізингові платежі мають бути сплаченими згідно графіку платежів, визначеному в додатку №3. Рахунок на щомісячний платіж виставляється з 1 по 5 число кожного місяця. У будь-якому разі відсутність рахунку не звільняє Лізингоодержувача від своєчасної сплати щомісячного платежу. Якщо день виплати щомісячного лізингового платежу згідно графіку платежів збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, щомісячний платіж виплачується напередодні. Будь-які інші платежі, належні до сплати за цим договором, мають бути сплачені протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків; 3) лізингові платежі та будь-які інші платежі, в тому числі компенсації по платежам, що понесені Лізингодавцем та підлягають відшкодуванню Лізингоодержувачем, належні до сплати за цим договором, мають сплачуватись виключно на рахунок Лізингодавця, вказаний в цьому договорі, або на рахунок Лізингодавця, вказаний у виставлених до оплати рахунках.

Відповідно до п. 8.5 договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р. у разі прострочення здійснення лізингового платежу Лізингоодержувач сплачує: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми чергового платежу, який був прострочений, за кожний день затримки платежу; сторони в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 232 ГК України погодили збільшити строк нарахування неустойки за даним договором до трьох років; 30 % (тридцять) відсотків річних в порядку передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 (шістдесяти) календарних днів; 30 % (тридцять) відсотків річних в порядку передбаченому ч. 2 ст. 536 ЦК України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 (шістдесяти) календарних днів; будь-які витрати, сплачені Лізингодавцем для стягнення платежу.

В додатку №1.1 (специфікація предмета лізингу) до договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р. ТОВ „Рада інвест та ТОВ „ЮГБ було погоджено характеристики товару, який має бути переданий у користування відповідачу, а саме: міні-навантажувач; додаткові умови фінансового лізингу були погоджені сторонами у додатку №2.1 до договору; графік платежів був викладений у додатку №3.1 до договору; додаток №4 визначає нормальний знос предмета лізингу.

21.01.2020р. між ТОВ „Техновектор (Постачальник), ТОВ „Рада інвест (Покупець або Лізингодавець) та ТОВ „ЮГБ (Лізингоодержувач) було укладено договір поставки №20200121, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором Постачальник постачає, а Покупець приймає та оплачує фронтальний міні навантажувач AVANT, навісне обладнання та запчастини до нього, найменування, кількість, комплектність, ціна та строки поставки (передачі) яких вказується в специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору (додатки № 1, 2, 3 до нього).

21.02.2020р. та 25.02.2022р. ТОВ „Техновектор було передано у власність ТОВ „Рада інвест міні навантажувач AVANT та запчастини до нього, що підтверджується видатковими накладними №69 та №72 до договору поставки №20200121 від 21.01.2020р. Слід зазначити, що право власності на поставлений ТОВ „Техновектор міні навантажувач було зареєстровано за ТОВ „Рада інвест, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини.

В рахунок оплати вартості поставленого згідно договору поставки №20200121 від 21.01.2020р. товару ТОВ „Рада інвест на підставі платіжних доручень №2951 від 19.02.2020р., №2956 від 20.02.2020р. було перераховано на рахунок ТОВ „Техновектор грошові кошти у загальному розмірі 2 580 072,60 грн.

На виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р. ТОВ „Рада інвест було передано у користування ТОВ „ЮГБ міні-навантажувач та запчастини до нього, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі від 21.02.2020р. та від 25.02.2020р. та видатковою накладною №37 від 25.02.2020р.

Крім того, 25.02.2020р. між ТОВ „Рада інвест та ТОВ „ЮГБ було підписано акт приймання-передачі №1 до договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р.

25.02.2020р. між ТОВ „Рада інвест та ТОВ „ЮГБ було укладено додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р., згідно якої сторонами було, зокрема, викладено графік платежів у новій редакції.

27.02.2020р. між АТ „Акціонерний банк „Радабанк та ТОВ „Рада інвест в забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитним договором №2220/ЮКР/0 від 20.02.2020р. було укладено нотаріально посвідчений договір застави, згідно умов якого позивачем було передано в заставу Банку, зокрема, міні навантажувач AVANT.

20.07.2022р. ТОВ „Рада інвест звернулось до ТОВ „ЮГБ із претензією №20/07-01, відповідно до якої позивач просив сплатити заборгованість за договором фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р. у загальному розмірі 272 328,00 грн.

Листом №2511-1/04-2-1/2022 від 29.07.2022р. АТ „Акціонерний банк „Радабанк у відповідь на звернення ТОВ „Рада інвест було повідомлено, що за період з 15.02.2022р. по 29.07.2022р. на поточний рахунок позивача не надходили лізингові платежі від ТОВ „ЮГБ згідно договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України „Про фінансовий лізинг № 1201-IX від 04.02.2021р. договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та цього Закону.

Згідно з ч. 1-2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 21.01.2020р. між ТОВ „Рада інвест та ТОВ „ЮГБ було укладено договір фінансового лізингу №FL75-20-1001, на виконання зобов`язань за умовами якого ТОВ „Рада інвест було передано у користування ТОВ „ЮГБ предмет лізингу, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі від 21.02.2020р. та від 25.02.2020р. та видатковою накладною №37 від 25.02.2020р. Таким чином, після передачі позивачем предмета лізингу ТОВ „Рада інвест має сплачувати лізингові платежі згідно погодженого сторонами графіку.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження сплати ТОВ „ЮГБ лізингових платежів із дотриманням графіку сплати лізингових платежів, викладеного у додатковій угоді №1 від 25.02.2020р. до договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р., а саме сплати лізингових платежів (відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії), які мали бути сплачені відповідачем до 10.04.2022р., до 10.05.2022р., до 10.06.2022р., до 10.07.2022р., тобто за чотири місяці на загальну суму 272 328,00 грн. господарський суд доходить висновку про порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу.

З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Рада інвест до ТОВ „ЮГБ в частині стягнення заборгованості по відшкодуванню вартості предмета лізингу у розмірі 242 580,00 грн., комісії у розмірі 29 748,00 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, а також умови договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р. ТОВ „Рада інвест було заявлено до стягнення збитки від інфляції у розмірі 20 583,57 грн., які були розраховані по кожному із лізингових платежів окремо із урахуванням показників інфляції за квітень-червень 2022р., та 30% річних у розмірі 4700,46 грн., які також були розраховані по кожному із лізингових платежів окремо по 29.07.2022р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних та збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для присудження до стягнення із ТОВ „ЮГБ на користь ТОВ „Рада інвест збитків від інфляції у розмірі 20 583,57 грн. та 30% річних у розмірі 4 700,46 грн.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Посилаючи на умови договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р., положеннями якого ТОВ „Рада інвест надано право нараховувати 30% (тридцять) відсотків річних в порядку передбаченому ч. 2 ст. 536 ЦК України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 (шістдесяти) календарних днів, позивачем також було заявлено до стягнення проценти за користування грошовими коштами у розмірі 4700,46 грн., які були розраховані по кожному із лізингових платежів окремо по 29.07.2022р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, здійснений ТОВ „Рада інвест, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення заявлених позивачем вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ТОВ „ЮГБ процентів у розмірі 4700,46 грн.

З посиланням на умови п. 8.5 договору фінансового лізингу №FL75-20-1001 від 21.01.2020р., а також приписи чинного законодавства позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 19 325,44 грн., яка була розрахована по кожному із лізингових платежів окремо по 29.07.2022р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений ТОВ „Рада інвест розрахунок пені у розмірі 19 325,44 грн., господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у названій частині.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених ТОВ „Рада інвест до ТОВ „ЮГБ позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості по відшкодуванню вартості предмета лізингу у розмірі 242 580,00 грн., комісії у розмірі 29 748,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 20 583,57 грн., 30% річних у розмірі 4700,46 грн., процентів за користування грошовими коштами у розмірі 4700,46 грн., пені у розмірі 19 325,44 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГБ /65481, Одеська область, м. Южне, вул. Центральна, буд. 56; ідентифікаційний код 41387764/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Рада інвест /49000, м. Дніпро, вул. Столярова, буд.1; ідентифікаційний код 39199667/ заборгованість по відшкодуванню вартості предмета лізингу у розмірі 242 580,00 грн. /двісті сорок дві тисячі п`ятсот вісімдесят грн. 00 коп./, комісію у розмірі 29 748,00 грн. /двадцять дев`ять тисяч сімсот сорок вісім грн. 00 коп./, збитки від інфляції у розмірі 20 583,57 грн. /двадцять тисяч п`ятсот вісімдесят три грн. 57 коп./, 30% річних у розмірі 4 700,46 грн. /чотири тисячі сімсот грн. 46 коп./, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 4 700,46 грн. /чотири тисячі сімсот грн. 46 коп./, пеню у розмірі 19 325,44 грн. /дев`ятнадцять тисяч триста двадцять п`ять грн. 44 коп./, судовий збір у розмірі 4 824,57 грн. /чотири тисячі вісімсот двадцять чотири грн. 57 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2022 р.

Суддя С.П. Желєзна