Рішення № 107178348, 31.10.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/1393/22

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29018, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Храновського, будинок 11А, код 22767506)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенерджітранс" (07200, Київська обл., Іванківський р-н, селище міського типу Іванків, вулиця Івана Проскури , будинок 86, код ЄДРПОУ 38286732)

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Чуловський В.В.;

відповідача: Богуславець С.С.,

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні обставини справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 2022-0513-2893 від 10.08.2022 Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (далі АТ "Хмельницькобленерго") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенерджітранс" (далі ТОВ "Біоенерджітранс")про стягнення заборгованості у розмірі 21974748,95 грн.

Згідно ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу.

З огляду на розмір позовних вимог спір не відноситься до категорії малозначних, питання щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження судом не розглядалось. Тож, ухвалою від 22.08.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 26.09.2022 на 14:30.

До суду 26.09.2022 надійшла заява №1-02/613 від 21.09.2022 ТОВ "Біоенерджітранс" у якій заявлено про повне визнання позовних вимог у справі № 911/1393/22 та повідомлено суд, що відповідачу відомі та зрозумілі наслідки визнання позовних вимог.

У судовому засіданні був присутній директор відповідача, який повністю підтримав вказану заяву. Представник позивача наполягав на прийнятті рішення.

Для додаткової перевірки матеріалів справи спільно з заявою про визнання позову поданою в день судового засідання судом оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 10.10.2022.

Через підвищену небезпеку для працівників суду та учасників процесу 10.10.2022, враховуючи інтенсивний ракетний обстріл міста Києва, зокрема його центральної частини безпечно здійснювати розгляд справи у судовому засіданні не видавалось за можливе. Тож, судом було знято з розгляду справи, що були призначені до розгляду на 10.10.2022. Враховуючи наведені обставини, з метою надання можливості сторонам реалізувати своє право належного доступу до правосуддя, суд призначив іншу дату розгляду справи 31.10.2022 о 14:35.

У судовому засідання 31.10.2022 представник відповідача Богуславець С.С. підтримав заяву про визнання позову. Судом закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті.

Того ж дня 31.10.2022, представником позивача, з огляду на відсутність у матеріалах позовної заяви доказу, який помилково не було долучено до позовної заяви під час її подання, подано заяву про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 38 від 02.11.2022. Вказана заява разом з додатком прийнята судом та долучена до матеріалів справи.

Заслухавши виступи сторін, дослідивши докази судом 31.10.2022 прийнято рішення у справі.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 ГПК України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Обставини правовідносин сторін та позиції учасників справи

В матеріалах справи міститься копія договору від 08.10.2020 № ДД 1 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (далі договір № ДД-1). Договір укладено між позивачем та відповідачем, де позивач виступає в якості покупця, а відповідач в якості продавця. Предметом договору відповідно до пункту 1.1 виступає купівля-продаж електричної енергії в обсягах та за ціною, що визначена графіком погодинного обсягу продажу-купівлі електричної енергії, що є додатком № 3 ("Щомісячна заява-угода") до цього договору.

Між тим, сторонами укладено додаткову угоду від 08.10.2020 до договору № ДД-1, відповідно до якої було внесено зміни до умов договору та викладено деякі пункти договору у новій редакції. Тож, наведені нижче умови договору № ДД-1 викладені з урахуванням додаткової угоди.

Відповідно до пункту 2.1 договору № ДД-1 продавець зобов`язується продати електричну енергію, а покупець купити електричну енергію згідно графіку погодинного обсягу продажу-купівлі електричної енергії, визначеному у додатку №3.

В силу пункту 3.1 ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість договору визначаються у додатку №3. Згідно пункту 3.2. оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 13 договору (місцезнаходження та реквізити сторін) протягом 48 годин після укладання додаткової угоди до договору. Пунктом 3.3 визначено, що періодом продажу-купівлі електричної енергії є календарні дні відповідно додатку 1 до цього договору.

Пунктом 3.6 договору ДД-1 визначено: в платіжних дорученнях Покупець повинен обов`язково зазначати номер і дату договору та призначення платежу з зазначенням періоду продажу купівлі, за який здійснюється оплата. Якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу електричної енергії, вказану в Актi купівлі-продажу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата електричної енергії на наступний період продажу купівлі або повертається покупцеві за його вимогою, впродовж 5 банківських днів з дня надходження відповідної вимоги.

Сторони пунктом 9.1 узгодили, що не пізніше 3-х робочих днів місяця, наступного за місяцем купівлі продажу електричної енергії, Продавець зобов`язується направити Покупцю підписані та скріплені печаткою Продавця, 2 примірники Акту купівлі-продажу електричної енергії, у яких зазначаються обсяги продажу-купівлі електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передачі за відповідні місяці. Покупець не пізніше 2-х робочих днів, наступних за днем отримання Актів, зобов`язується направити продавцю один примірник оригіналу Акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або направити у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту.

Додатками до цього договору відповідно до пункту 12.1 є додатки № 1, 2, 3 Графік погодинного обсягу продажу-купівлі електричної енергії "Щомісячна заява-угода".

Відповідно до пункту 11.1 договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30.04.2021.

В матерілах справи містяться копії графіків погодинного обсягу продажу продажу-купівлі електричної енергії: щомісячні заяви-угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 (додатки № 1 до договору № ДД-1) та щомісячні заяви-угоди № 1, №2, № 3, № 4 (додатки № 3 до договору № ДД-1). Вказаними графіками узгоджено вартість електричної енергії та заявлені обсяги купівлі-продажу електричної енергії за листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за 2020 рік підписаний зі сторони позивача та відповідача, відповідно до якого заборгованість за договором № ДД-1 станом на 31.12.2020 на користь АТ "Хмельницькобленерго" становила 35484562,45 грн.

Також позивачем подано акт звірки взаємних розрахунків скріплений електронними підписами представників товариств, відповідно до якого заборгованість за договором № ДД-1 станом на 31.12.2021 на користь АТ "Хмельницькобленерго" становила 21974748,95 грн.

До позовної заяви додано підписані з обох сторін акти купівлі-продажу електричної енергії відповідно до договору № ДД-1:

- акт № 526 за грудень 2020 року загальною вартістю проданої електричної енергії на суму 12505971,52 грн;

- акт б/н за січень 2021 року загальною вартістю проданої електричної енергії на суму 12057395,90 грн;

- акт б/н за лютий 2021 року загальною вартістю проданої електричної енергії на суму 12476012,16 грн.

Судом встановлено, що позивачем за договором № ДД-1 було проведені наступні оплати:

- згідно платіжного доручення № 12115 від 08.10.2020 на суму 14966069,04 грн;

- згідно платіжного доручення № 38 від 02.11.2020 на суму 21586820,11 грн;

- згідно платіжного доручення № 65 від 02.12.2020 на суму 6000000,00 грн;

- згідно платіжного доручення № 14793 від 03.12.2020 на суму 5437644,82 грн;

- згідно платіжного доручення № 18030 від 10.02.2021 на суму 3500000,00 грн;

- згідно платіжного доручення № 18260 від 15.02.2021 на суму 4500000,00 грн;

- згідно платіжного доручення № 18266 від 15.02.2021 на суму 500000,00 грн;

- згідно платіжного доручення № 18448 від 22.02.2021 на суму 2000000,00 грн;

- згідно платіжного доручення № 18731 від 24.02.2021 на суму 523594,56 грн.

Позивач 20.04.2021 звернувся до відповідача з письмовою вимогою № 2021-0513-1808/1, якою вимагав у ТОВ "Біоенерджітранс" повернути попередню оплату у сумі 21974748,95 грн протягом 5 банківських днів за наведеними реквізитами. За твердженнями наведеними в позові така письмова вимога проігнорована відповідачем.

Таким чином, позивач наполягає на тому, що на момент подання позовної заяви відповідач не продав електричну енергію в об`ємах відповідно до заявок та перерахованих позивачем грошових коштів, а також не повернув надмірно сплачені грошові кошти за куповану, але не продану позивачеві електричну енергію.

Позивач просив стягнути з відповідача 21974748,95 грн надмірно сплачених грошових коштів. Відповідач у свою чергу позов визнав у повному обсязі.

Висновки господарського суду

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стеттю 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та третьою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу частини 2 цієї ж статті відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 276 ГК України встановлено, що: загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що сторонами укладено договір купівлі-продажу електричної енергії, відповідно до якого відповідач зобов`язувався продавати позивачу електричну енергію в об`ємах, що узгоджувались сторонами в графіках погодинного обсягу продажу-купівлі електричної енергії.

Відповідно до наданих до суду актів купівлі-продажу електричної енергії за договором № ДД-1 відповідачем було поставлено позивачу об`єми електричної енергії на загальну суму 37039379,58 грн. В той же час, відповідно до заявлених у графіках обсягів продажу-купівлі електричної енергії позивачем за договором № ДД-1 було переведено на рахунок відповідача 59014128,53 грн. Таким чином відповідно до умов договору надлишок перерахованих грошових коштів, що становить 21974748,95 грн було зараховано в якості попередньої оплати. Враховуючи відсутність поставок електричної енергії за договором № ДД-1 позивач у відповідності до пункту 3.6 цього договору просив повернути надмірно сплачені кошти.

Відповідачем станом на момент розгляду справи в суді не надано доказів повернення коштів позивачу, позов ним визнано у повному обсязі, розміри заборгованості зафіксовані у актах звірки взаєморозрахунків, вони відповідають реально встановленим судом обставинам та проведеним розрахункам. Суд констатує, що позивач відповідно до статті 693 ЦК України та за умовами договору має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Розмір надмірно перерахованих грошових коштів за договором № ДД-1 відображений, як у актах звірки взаєморозрахунків, так і, власне, у первинних документах платіжних дорученнях у відношенні до актів купівлі-продажу електричної енергії, де різниця зафіксованих сум становить розмір переплати.

З огляду на це, суд знаходить достатньо підстав для задоволення позовної заяви у повному обсязі та стягнення з ТОВ "Біоенерджітранс" на користь АТ "Хмельницькобленерго" 21974748,95 грн заборгованості за договором № ДД-1.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, витрати позивача пов`язані з розглядом справи покладаються судом на відповідача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для захисту своїх прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенерджітранс" (07200, Київська обл., Іванківський р-н, селище міського типу Іванків, вулиця Івана Проскури , будинок 86, код ЄДРПОУ 38286732) на користь Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29018, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Храновського, будинок 11А, код 22767506) 21974748,95 грн заборгованості та 329621,23 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз