Рішення № 107157793, 17.10.2022, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/503/22

З а о ч н е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

17 жовтня 2022 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого судді - Шевчук Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання -Бучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровський за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про погашення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Акціонерного товариства «Укрсиббанк» звернувся 25 січня 2022 року до суду з позовом до ОСОБА_1 про погашення заборгованості за договором.

Свої позовні вимоги представник позивача АТ «Укрсиббанк» обґрунтовує тим, що між АКІБ «Укрсиббанк» (з 21.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк», з 24.11.2018 року АТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11373759000 від 18.07.2008 року з додатковою угодою №1 від 30.01.2009 року.

Відповідно до умов кредитного договору Позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) на загальну суму 37100,00 доларів США шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати проценти відповідно до умов кредитного договору, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 18.07.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 1.1., 1.2. кредитного договору).

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір від 18.07.2008 року за реєстровим №2546. Відповідно до договору іпотеки в іпотеку прийнято нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 300000,00 грн. (п.1.1. Договору іпотеки).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2013 року ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 60809,72 дол. США, що еквівалентно 486052,07 грн., з яких: заборгованість за кредитом 36241,23 дол. США, що еквівалентно 289676,15 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 21972,59 дол. США, що еквівалентно 175626,91 грн., пеня за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом 1996,72 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 18752,29 грн., судові витрати у розмірі - 3219,00 грн..

Однак, рішення суду не виконано, заборгованість не погашена.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та 20.01.2021 року представник позивача направив до нотаріальної контори вимогу до спадкоємців померлого.

З інформаційної довідки від 18.01.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що предмет іпотеки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , залишається зареєстрованим на праві власності за померлим ОСОБА_2 . Однак, оскільки ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, представник позивача АТ «Укрсиббанк» просить суд з метою погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11373759000 від 18.07.2008 року у розмірі 60809,72 доларів США звернути стягнення на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та прийнятий у спадщину ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 .

В судове засідання представник позивача АТ «Укрсиббанк» не з`явився, проте надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримає у повному обсязі, просить їх задовольнити.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилась, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Зі згоди представника позивача, суд постановляє заочне рішення по справі, що відповідає положенням ст.ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, витребувані докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між АКІБ «Укрсиббанк» (з 21.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк», з 24.11.2018 року АТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11373759000 від 18.07.2008 року з додатковою угодою №1 від 30.01.2009 року.

Відповідно до умов кредитного договору Позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) на загальну суму 37100,00 доларів США шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати проценти відповідно до умов кредитного договору, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 18.07.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 1.1., 1.2. кредитного договору).

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір від 18.07.2008 року за реєстровим №2546. Відповідно до договору іпотеки в іпотеку прийнято нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 300000,00 грн. (п.1.1. Договору іпотеки).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2013 року про справі №1505/9536/2012 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 60809,72 дол. США, що еквівалентно 486052,07 грн., з яких: заборгованість за кредитом 36241,23 дол. США, що еквівалентно 289676,15 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 21972,59 дол. США, що еквівалентно 175626,91 грн., пеня за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом 1996,72 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 18752,29 грн., судові витрати у розмірі - 3219,00 грн..

Однак, рішення суду не виконано, заборгованість не погашена.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05.11.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №970.

20.01.2021 року представник позивача АТ «Укрсиббанк» направив до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців померлого.

З інформаційної довідки від 18.01.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що предмет іпотеки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , залишається зареєстрованим на праві власності за померлим ОСОБА_2 .

З матеріалів спадкової справи №111/2014 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 звернулась 30 квітня 2014 року до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Станом на теперішній час свідоцтво про право на спадщину відповідачка ОСОБА_1 не отримувала.

Згідно ст.509ЦК України, зобов`язаннямє правовідношення,в якомуодна сторона(боржник)зобов`язанавчинити накористь другоїсторони (кредитора)певну дію(передатимайно,виконати роботу,надати послугу,сплатити грошітощо)або утриматисявід вчиненняпевної дії(негативнезобов`язання),а кредитормає правовимагати відборжника виконанняйого обов`язку.

Відповідно до частини першоїст. 510 ЦК Українисторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Припинення зобов`язання регулюється главою 50 розділу І книгип`ятої "Зобов`язальне право"ЦК України.

Згідно зі ст.598 ЦК України зобов`язанняприпиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України), смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (ст. 608 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 1ст. 1049 ЦК Українивстановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (іпотекою).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (ст. 16 ЦК України) та позасудові (ст. 17-19 ЦК України).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку», одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону № 898-IV).

Отже, за вказаних умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст.1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.608,1219 ЦК Українизобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті1282 ЦК Україниспадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч. 2 ст.1281 ЦК Україникредиторові спадкодавця, належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (ч. 3ст. 1281 ЦК України).

Крім того, смерть позичальника у цій справі не припиняє зобов`язання за кредитним договором, а відтак відсутні підстави для припинення поруки внаслідок припинення забезпеченого нею зобов`язання згідно з ч.1ст. 559 ЦК України.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором нормст.1281 ЦК Українищодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановленіст.1281 ЦК Українистроки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, підлягають застосуванню нормист.1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року №6-33цс15 та від 12 квітня 2017 року №6-2962цс16.

При цьому, вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановленийст. 1281 ЦК України, який становить шість місяців з дня отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину або з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Натомість, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 отримувала свідоцтво про право на спадщину та як вбачається зі спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_2 , обсяг спадкового майна не встановлено. Отже, суд не вбачає правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захиступрав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 справа №912/1856/16, від 14.05.2019 справа № 910/11511/18, від 28.05.2020 року справа № 910/7164/19.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Цивільно-процесуальний Кодекс Укарїни, зобов`язує та перекладає функції, щодо доведення позовних вимог чи їх заперечення, отримання документів для обґрунтування позовних вимог чи надання документів для заперечення позову на сторони.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, вказано, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Рішенням Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зістаттею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає справу за наявними у ній доказами.

За змістомст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3537 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 343, 526, 527, 530, 610, 612, 1054,1216,1218,1268,1269,1270,1281,1282, ЦК України, ст.ст. 81, 258,260-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про погашення заборгованості за договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 31.10.2022 року.

Суддя: