Рішення № 107144428, 04.11.2022, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2142/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що після смерті її баби ОСОБА_1 відкрилася спадщина на земельні ділянки.

За життя баба все майно заповіла позивачці.

Однак, вона позбавлена прийняти спадщину в нотаріальній конторі у зв`язку з тим, що в держаному акті про право власності на спадкову земельну ділянку зазначено по-батькові баби ( ОСОБА_2 ), а в інших документах по-батькові останньої відсутнє.

Позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала.

Представника відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо вирішення спору покликався на розсуд суду.

визнання позову.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до свідоцтв про народження та про шлюб, позивачка ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) є онукою ОСОБА_5 по лінії матері ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), в свідоцтві про народження якої в графі мати вказанро « ОСОБА_5 ».

За ОСОБА_5 , проживаючою в с.Трудолюбівка Сокальського (на даний час Червоноградського) району, зареєстровано право власності на земельні ділянки загальною площею 1,2877га, зокрема: земельна ділянка площею 0,1263га, земельна ділянка площею 0,8168га та земельна ділянка площею 0,3446га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Телязької сільської ради, що стверджується копією державного акта.

Відповідно до заповіту від 14.01.2021р., ОСОБА_8 все належне майно заповіла своїй онуці позивачці ОСОБА_1 .

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день її смерті з нею ніхто не був зареєстрований, що стверджується свідоцтвом про смерть та довідкою №361 від 26.11.2021р.

З витягу встановлено, що після смерті ОСОБА_8 03.12.2021р. заведено спадкову справу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів.

Спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення регулюються Главою 6 Розділу IV ЦПК України.

У пункті 7 постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки прізвищ, імені, по батькові, або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт належності правовстановлюючого документа встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Позивачка просить встановити факт належності правовстановлюючого документа її бабі, оскільки такий факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, а саме право позивачки на спадщину, спірну земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом.

Встановлення юридичного факту, не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов`язків, оскільки його встановлення буде лише підтвердженням належності спадкодавцю майна, право власності на яке зареєстровано, однак допущено помилки в правовстановлюючому документів.

Зазначена вимога заявлена позивачкою з метою підтвердження існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України, як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав.

Вимога про встановлення факту заявлена в порядку окремого (безспірного) провадження (пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України), у ЦПК України передбачено встановлення юридичного факту (в окремому провадженні і вимога про визнання права на спадщину).

Позов, а не заява, подано виключно через те, що іншою вимогою у цій справі є спір про право (право на спадщину), а тому всі ці вимоги розглядаються у позовному провадженні.

Позивачка позбавлена змоги довести іншим чином належність правовстановлюючого документу спадкодавцю та реалізувати своє право на спадкування такого майна.

За таких підстав, вимога про встановлення факту належності правовстановлюючого документа підлягає задоволенню, оскільки без дослідження вказаних обставин та підтвердження права власності спадкового майна за спадкодавцем, суд позбавлений змоги розглядати вимогу про визнання прав позивачки на спадкування цього майна.

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також уразі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 210/1609/15-ц (провадження № 61-40313св18) вказано, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивачка є спадкоємцем після смерті баби, вчасно звернулася до нотаріуса з метою прийняття спадщини, однак позбавлена змоги здійснити своє право в позасудовому порядку.

За таких підстав, позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №067293, виданий 30.01.2003р. на підставі розпорядження голови Сокальської райдержадміністрації №29 від 27.01.2003р. та який посвідчує право власності на земельну ділянку загальною площею 1,2877га, розташовану на території Телязької сільської ради Червоноградського (Сокальського) району Львівської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я « ОСОБА_5 », належать ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та зазначені в цьому акті відомості стосуються її.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельні ділянки загальною площею 1,2877га, які складаються з: земельної ділянки площею 0,1263га, земельної ділянки площею 0,8168га та земельної ділянки площею 0,3446га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Телязької сільської ради Червоноградського району Львівської області.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Сокальська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:26205171, місцезнаходження: вул.Шептицького,44, м.Сокаль, Львівська область.

Головуючий: М. Я. Адамович