Рішення № 107142870, 31.10.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2022 рокум. Ужгород№ 260/1079/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Грин-Лумей В.Г.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області, представник - Яблонський О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області про стягнення компенсації одноразової грошової допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ Нацполіції в Закарпатській області, в якому просить з врахуванням уточнених позовних вимог просить:

1. Визнати незаконним бездіяльність відповідача, щодо невиплати до встановлених законодавством, доплати до зарплати відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби від 30.03.2020 р. №540-ІХ та зобов`язати відповідача виплатити вказані доплати на користь позивача за період з 01.03.2021 по 31.01.2022.

2. Визнати незаконним бездіяльність Відповідача, щодо невиплати в подвійному розмірі роботи добовому наряді у неробочі дні 18.08.2018,16.09.2018, 24.11.2018, 24.02.2019, 15.06.2019, 11.07.2020, 01.08.2020, 26.09.2020, 02.01,2021, 28.03.2021, 23.05.2021, 19.06.2021, 03.07.2020 та зобов`язати Відповідача виплатити вказану заборгованість Позивачу.

3. Визнати незаконною бездіяльність Відповідача, щодо обчислення вислуги стажу служби та вислуги років в календарному обчисленні в поліції, без врахування вимоги Закону України від 9 квітня 1992 року N 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та зобов`язати Відповідача здійснити обчислення вислуги Позивачу з урахуванням до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції один місяць за три місяці, а саме 13 років 08 місяці 26 днів.

4.Визнати незаконною бездіяльність Відповідача, щодо невиплати Позивачу матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та зобов`язати Відповідача здійснити виплату таких допомог.

5. Визнати незаконним бездіяльність Відповідача щодо невиплати невикористаної частини чергової відпустки, а саме за 2015 рік - 3 календарні дні, за 2016 рік - 19 календарні дні, за 2020 рік - в загальному 22 календарні дні, за 2021 рік - в загальному 14 календарні дні, за 2022 рік - З календарні дні та зобов`язати здійснити виплату.

6. Зобов`язати Відповідача здійснити нарахування та виплату середнього заробітку на користь позивача з 31.01.2022 по день фактичного розрахунку за затримку розрахунку при звільненні.

7. Витрати на правову допомогу стягнути з Відповідача та зобов`язати Відповідача виплатити за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі 18 000,00 грн.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вересня 2009 - по січень 2022 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, понад 10 років працював в органах досудового розслідування системи МВС України .З жовтня по грудень 2019 року, позивач безпосередньо брав участь в операції об`єднаних сил задля забезпечення цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та у березні 2020 року йому було надано статус учасника бойових дій. 26 січня 2022 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 14 о/с , ), капітана поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів скоєних проти життя і здоров`я особи слідчого управління ГУНП в Закарпатській області звільнено зі служби в поліції відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.77 ЗУ " Про Національну поліцію" .

Станом на день звернення до суду Позивачу не виплачено додаткові, до встановлених законодавством, доплати до зарплати працівникам сфери соцзахисту населення, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування отримувача соціальних послуг (вдома), визначено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення, додаткових соціальних та економічних; гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби від 30.03.2020 р. № 540-ІХ. в період з 01.03.2021 року по 31.01.2022 року. Позивачу, за час роботи не оплачувалася в подвійному розмірі робота у вихідні та святкові дні, а як наслідок підлягає виплаті середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також зазначає, що йому не виплачена за 2022 рік матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, у зв`язку з тим, що позивачу не виплачено компенсацію за невикористану відпустку, не виплачені матеріальні допомоги, за час роботи не оплачувалася в подвійному розмірі робота у вихідні та святкові дні, а як наслідок зазначає, що підлягає виплаті середній заробіток за весь час затримки по день повного фактичного розрахунку.

10 червня 2022 року, від Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач не визнає позов в повному обсязі . Так зазначає, що в період з 17.08.2009 р. по 06.11.2015 р. позивач проходив службу в органках внутрішніх справ. З 15.1 1.2017 р. по 16.07.2018 р. проходив службу в Департаменті кіберполіції Національної поліції України. На службі в Головному управлінню Національної поліції в Закарпатській області, позивач перебував з 07.11.2015 р. по 15.11.2017 р., з 16.01.2018 р. по 31.01.2022 р.

Вихідна допомога ОСОБА_1 виплачена саме в такому порядку, при надходженні цільового фінансування у квітні 2022 року в розмірі 44369,14 грн. шляхом зарахування коштів на його картрахунок.

Відповідно до Плану асигнувань загального фонду державного бюджету цільове фінансування «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-І9, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» виділялося ГУНП в Закарпатській області в 2021 році лише один раз, в липні. Саме в такому порядку проводилася оплата праці ОСОБА_1 за період несення служби в умовах карантинних обмежень, - у липні 2021 року - за січень - лютий 2021 в розмірі 11608,92 грн. Крім того зазначає, пунктом 20 розділу І наказу МВС № 260 передбачено, що за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. З огляду на викладене, підстав для виплати грошової компенсації за роботу у вихідні і святкові дні не має.

Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань зазначає, що виплата матеріальної допомоги не є обов`язковою та проводиться лише за наявності додаткового фінансування з Державного бюджету на ці цілі. Станом на момент звільнення ОСОБА_1 з ГУНП в Закарпатській області таке цільове фінансування до установи ще не надходило.

Звертає увагу суду, що кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані відпустки зазначено в наказі 26.01.2022 № 14 о/с, яка складає 03 календарні дні, з вказаним наказом позивач погодився, отримав компенсацію і не оскаржує його. Враховуючи наведене, вимога позивача щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку є безпідставною.

Також відповідач заперечує, щодо виплат па професійну правничу допомогу оскільки зазначає, що до позову не долучено основних підтверджуючих документів щодо сплати позивачем витрат за правову допомогу, квитанції про сплату за договором коштів на зазначений рахунок адвоката немає, відповідно й підстав для задоволення зазначеної компенсації витрат па правничу допомогу - немає.

28 червня 2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої з позицією відповідача не погоджується з мотивів аналогічних наведених у позові.

28 червня 2022 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він виключив позовну вимогу № 1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 25 %..

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що з вересня 2009 - по січень 2022 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, понад 10 років працював в органах досудового розслідування системи МВС України .

З жовтня по грудень 2019 року, позивач безпосередньо брав участь в операції об`єднаних сил задля забезпечення цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та у березні 2020 року йому було надано статус учасника бойових дій, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.09.2020 р.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 26 січня 2022 року № 14 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів скоєних проти життя і здоров`я особи слідчого управління ГУНП в Закарпатській області звільнено зі служби в поліції відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.77 ЗУ " Про Національну поліцію" з 31.01.2022 року.

Згідно з вище вказаним Наказом стаж служби в поліції на день звільнення складає 13 років 04 місяці 26 днів, вислуга років у календарному обчислені складає 13 років 04 місяці 26 днів.

Невикористана частина чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році складає 03 календарні дні.

Згідно довідок для встановлення додаткової доплати за період дії карантину позивачу не виплачено додаткові доплати до зарплати відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби" від 30.03.2020 р. №540ХІ.

Відповідно до відповіді з ГУНП в Закарпатській області від 28.02.2022 Позивач перебував у добовому наряді в складі СОГ 18.08.2018, 16.09.2018 24.11.2018, 24.02.2019, 15.06.2019,11.07.2020, 01.08.2020, 26.09.2020, 02.01 2021, 28.03.2021, 23.05.2021, 19.06.2021, 03.07.2021, де вказані дні являються неробочими днями (субота, неділя).

Також згідно до зазначеної вище відповіді з ГУНП в Закарпатській області від 28.02.2022, невикористана щорічна оплачувана відпустка Позивача за 2015 рік складає 3 календарні дні, за 2016 рік - 19 календарні дні, за 2020 рік - в загальному 22 календарні дні, за 2021 рік - в загальному 14 календарні дні, за 2022 рік - 3 календарні дні.

Позивачем був поданий рапорт від 10.01.2022 року на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціапьно- побутових питань.

Мотиви та норми права застосовані судом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено перелік підстав для звільнення поліцейського зі служби в поліції та припинення служби в поліції.

Частиною першою статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга статті 93 Закону України "Про Національну поліцію").

Згідно із частинами п`ятою-сьомою статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 4 Закону №504/96-ВР передбачено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.

В силу вимог частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за невикористані дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Статус учасників бойових дій та інвалідів війни визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10,1993р. № 3551-ХІІ. Цим особам надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 14 календарних днів на рік відповідно до ст. 77-2 Кодексу законів про працю України та ст. 16-2.

Частинами першою та другою статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

У відповідності до пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із абзацами сьомим, восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України "Про Національну поліцію".

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, в наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 по справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на не врегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання мають застосовуватись приписи КЗпП України та Закону України "Про відпустки".

Вказана позиція суду узгоджується з позицією ВС у постанові від 23.10.2019 №826/8185/18.

Згідно із статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Приписами статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" установлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій у постановах від 14.04.2021 по справі №620/1487/20, від 29.04.2021 по справі №200/602/20-а.

Так, Верховний Суд зазначив, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Щодо невиплати доплати відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби, суд зазначає наступне.

Додаткові, до встановлених законодавством, доплати до зарплати працівникам сфери соціального захисту населення , які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування отримувача соціальних послуг (вдома), визначено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення, додаткових соціальних та економічних; гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби від 30.03.2020 р. № 540-ІХ.

Постановою КМУ від 29.04.2020 р. № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських , які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-І9, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та протягом 30 днів з дня його відміни» встановлено доплату працівникам надавачів соцпослуг державного/комунального сектору, які безпосередньо їх надають за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), у граничному розмірі до 100% зарплати.

Доплата здійснюється за рахунок та в межах видатків місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Однак, Позивачу не виплачено додаткові, до встановлених законодавством, доплати відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби з врахуванням проведених виплат.

Щодо невиплати грошової компенсації за роботу у вихідні та святкові дні.

Питання виплати грошової компенсації за роботу у вихідні і святкові дні поліцейським, урегульовані Законом України «Про Національну поліцію» Порядком №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому норми КЗпП України у даному випадку не застосовуються.

Відповідно до частини 1 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» визначено особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

Частиною 4 статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, до вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків.

Відповідно до ч.5 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Згідно частини 1 статті 94 Закону № 580, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті, порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 20 розділу І наказу МВС № 260 передбачено, що за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.

Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

З огляду на викладене, підстави для виплати грошової компенсації за роботу у вихідні і святкові дні позивачу відсутні.

Щодо обчислення вислуги років, суд зазначає наступне.

Відповідно до Ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580), що до стажу служби в поліції зараховується:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки. Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Вищезазначений перелік є вичерпним та даним Законом № 580 не передбачено жодного іншого порядку зарахування стажу служби в поліції.

При цьому, СТ.78 Закону № 580 не передбачає пільгове зарахування до стажу служби в поліції.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України (ч. 4 ст. 78 Закону №580).

Положеннями ст. 1 Закону №2262 передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ. Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі Порядок №393), який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Підпунктом «а» пункту 3 Порядку №393 установлено періоди, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, на пільгових умовах один місяць служби за три місяця.

Разом з цим в пункті «а», ст. 12 Закону № 2262 визначені умови призначення пенсії за вислугу років, зокрема, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Оскільки на момент звільнення позивача з 31 січня 2022 року його вислуга років у календарному обчисленні складала 13 років 04 місяці 26 дні, підстав для зарахування пільгової вислуги років не було.

Крім того, вислуга років позивачу встановлена наказом ГУНП в Закарпатській області №14 о/с від 26.01.2022 року, вказаний наказ є чинними і позивачем не оскаржується.

Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Згідно з ч.1-2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11,11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», надати право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, зокрема надавати поліцейським один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постанови № 988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, (далі - Порядок № 260).

Згідно з П.5 Розділу 1 вказаного Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції.

інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 13 Розділу І Порядку №260 визначено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.

Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції і не є обовязковою виплатою, а здійснюється за наказом керівництва за наявності бюджетних асигнувань.

З системного аналізу наведених норм права виходить, що матеріальна допомога для оздоровлення та/або матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань надається поліцейському за двох умов:1) подання поліцейським рапорту на отримання відповідної допомоги; 2) наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі за наказом керівника , що не є обовязковою виплатою.

Станом на момент звільнення ОСОБА_1 з ГУНП в Закарпатській таке цільове фінансування до установи ще не надходило.

Що стосується вимоги зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату середнього заробітку на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Позивач визначає заборгованості з виплати заробітної плати при звільненні гідно ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до СТ.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, означені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, вищезазначені норми регулюють порядок виплати заробітної плати при звільненні та порядок виплати всіх сум, що належать проводити в день звільнення і стосується лише тих грошових виплат, що є неоспорюваними.

Суд зазначає, що проходження служби в поліції та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у порядку визначеному спеціальним законодавством, а саме: Законом України "Про Національну поліцію", постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та Наказом МВС від 06.04.2016 року № 260 «Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 суд доходить висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

При цьому, до розрахунку не включаються виплати, передбачені пунктом 4 Порядку № 100.

Оскільки фактичного розрахунку виплат , які вказані позивачем та які не були враховані при звільненні ще не виплачені, то вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є передчасною.

Відтак, з урахуванням зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткову та чергову відпустку, щодо невиплати доплати відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби та зобов`язати Головне Управління Національної поліції України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 : грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік, а також грошову компенсацію за невикористану додатку відпустку як учаснику бойових за 2020-2022 роки з врахуванням проведених виплат, доплату відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби з врахуванням проведених виплат.

Щодо стягнення та зобов`язати Відповідача виплатити за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі 18 000,00 грн. виплат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "№ 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно ч.3 ст. 134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги..

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

7. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд врахував заперечення представника відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та критерії відшкодування.

Верховний Суд у справі № 922/2685/19 зробив наступні висновки:

- суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Коваленко О.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 02.02.2022 (далі - договір) та ордеру серії АО № 1057710 від 09.03.2022., а також адвокатом Опаленик

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 02.02.2022, ОСОБА_1 з одного боку, та АДВОКАТСЬКЕ БЮРО "КОВАЛЕНКА "KovaLex" (АБК "КОВАЛЕКС") в особі керуючого бюро - адвоката Коваленка Олександра Миколайовича, що діє на підставі Статуту (надалі іменується "АДВОКАТСЬКЕ БЮРО") з другого боку, разом іменовані «СТОРОНИ».

Відповідно п. 4.1 договору вартість наданих юридичних послуг АДВОКАТСЬКЕ БЮРО визначає самостійно після одержання від КЛІЄНТА замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє КЛІЄНТУ відповідний рахунок.

Відповідно до попереднього акту від 27.06.2022 р. , сторони погодили виплату суми гонорару за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі 18 000,00 гри., яка складається з послуг:

- збір первинної інформації, аналіз отриманих документів (2 год.);

- правові консультації-клієнта у зв`язку із порушенням права (1 год.);

- аналіз судової практики а аналогічних адміністративних справах Закарпатського окружного адміністративного суду, Восьмого апеляційного адміністративного суду, інших адміністративних судів, Верховного Суду у складі КАС України, Конституційного Суду України (2 год);

- підготовка позовної заяви і додатків до неї (4 год);

- підготовка клопотання про долучення доказів (1 год);

- судове засідання в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду 23.06.2022 (1 год); ^

- підготовка заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог (3 год);

- підготовка відзиву на відзив (3 год);

- судове засідання в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду 04.07.2022 (1 год).

Усього витрачено часу: 18 годин.

Порівнюючи зазначені в Акті від 27.06.2022 р надані адвокатом Коваленко Олександром Миколайовичем, та адвокатом Опаленик М.Ю. послуги про надання правничої допомоги позивачу та фактично надані, з врахуванням принципів розумності та співмірності стягненню з відповідачів підлягає сума в розмірі 6000 грн., яка складається з:

- підготовка позовної заяви і додатків до неї , підписана адвокатом О.Коваленко(4 год);

- судове засідання в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду 23.06.2022 (18 хвилин). в якому брав участь адвокат Опаленик М.Ю.

- в судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду 04.07.2022 адвокат участі не брав.

-відповідь на відзив, підписана адвокатом Опаленик М.Ю.

-заява про уточнення позовних вимог , підписана адвокатом Опаленик М..

Отже загальна сума витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача складає 6000,00 грн.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 40108913, м. Ужгород вул. Ракоці,13) про стягнення компенсації одноразової грошової допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 40108913, м. Ужгород вул. Ракоці,13) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсації за невикористані додаткову та чергову відпустку, щодо невиплати доплати відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби.

3. Зобов`язати Головне Управління Національної поліції України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 :

- грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік, а також грошову компенсацію за невикористану додатку відпустку як учаснику бойових за 2020-2022 роки з врахуванням проведених виплат.

- доплату відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби з врахуванням проведених виплат.

4. Стягнути з Головного Управління Національної поліції України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 40108913, м. Ужгород вул. Ракоці,13) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 ,00 грн.

В решті позовних вимог -відмовити.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом тридцяти днів.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.11.2022 року.