Рішення № 107132928, 01.11.2022, Оболонський районний суд міста Києва

01.11.2022 Справа № 756/5805/22

Справа № 756/5805/22

Провадження № 2/756/4105/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Тихої О.О.,

за участі секретаря судового засідання - Кренджеляк А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.11.2013 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивачем емітовано та видано відповідачу кредитну картку, відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт на платіжну картку, який в подальшому збільшений до 50000,00 грн.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складає між ним та банком договір. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі, визначеній у договорі.

Однак ОСОБА_1 у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконував, в результаті чого станом на 14.06.2022 утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 60702,66 грн., яка складається з: 47636,72 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 13065,94 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 03.08.2022 по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

26.09.2022 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Вказав, що 07.11.2013 ним було підписано лише анкету-заяву, яка не містила відомостей щодо погодженого кредитного ліміту, типу кредитної картки, розмір відсоткової ставки, умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також інших істотних умов кредитного договору. При цьому, кредитний ліміт у розмірі 50000,00 грн. ним не погоджувався. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17/14-131цс19, зазначив, що Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовими частинами укладеного між відповідачем та позивачем кредитного договору, оскільки вони повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити (і вносить) відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування та матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов він розумів, коли підписував анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг. Крім того, зазначив, що відповідно до виписки, наданої представником позивача, з нього за період з 07.11.2013 по 17.06.2022 було списано проценти за овердрафт та проценти за користування кредитним лімітом у сумі 44709,66 грн., а також комісія за операціями з кредитними коштами у сумі 46451,89 грн., які, на його думку, з урахуванням вищевказаної позиції Верховного Суду, повинні бути зараховані у якості погашення заборгованості за тілом кредиту, а отже в нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено, що 07.11.2013 між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що підтверджується копією анкети-заяви та не заперечується відповідачем.

Тобто, з 07.11.2013 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами в межах кредитного ліміту.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Так, 07.11.2013 відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» та заповнив і підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанк, яка містить докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема анкетні дані останнього, номери засобів зв`язку, тощо.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку.

Таким чином, на підставі укладеного договору банк надав відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та результаті досягнення домовленості між сторонами щодо надання кредиту відповідач отримав кредитну картку, яку активував за допомогою відповідного коду, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до довідки АТ «Приватбанк» ОСОБА_1 згідно з кредитним договором б/н від 07.11.2013 отрима в картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 07.11.2013, термін дії до 08/17 (карта «Універсальна»); № НОМЕР_2 , дата відкриття 03.08.2017, термін дії до 07/21 (карта «Універсальна»); № НОМЕР_3 , дата відкриття 11.09.2017, термін дії до 07/21 (карта «Універсальна Gold»).

Згідно з довідкою про зміни умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, старт карткового рахунку відбувся 07.11.2013 та кредитний ліміт за кредитною карткою змінювався, складав станом на 07.11.2013 року - 8000,00 грн., 17.11.2017 -13000,00 грн., 03.10.2018 - 21 000,00 грн., 09.12.2019 - 31 000,00 грн.; 04.08.2020 - 50 000,00 грн.; з 30.04.2021 кредитний ліміт становить 0,00 грн.

З наданого представником позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що заборгованість за договором станом на 14.06.2022 року становить 60702,66 грн., яка складається з: 47636,72 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 13065,94 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Також, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач використовував кредитні кошти і здійснював погашення кредиту, останній раз погашення кредиту відбулося 22.07.2021 на суму 2600 грн., після чого оплати на погашення кредиту відповідачем не проводилися.

Окрім того, банк надав виписку по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 07.11.2013 по 17.06.2022, з якої вбачається, що відповідач, починаючи з листопада 2013 року активно користувався кредитними коштами у межах наданих банком кредитних лімітів, поповнював свій картковий рахунок, крім того є користувачем додатку Приват24, у якому у закладці «Мої рахунки» знаходиться інформація про усі відкриті карткові рахунки та залишок грошових коштів на них з розбивкою на узгоджений кредитний ліміт, а також суму особистих коштів. Крім того, у виписці, долученій до матеріалів справи, а також яку відповідач може сформувати власноруч у додатку, вказується інформація щодо зміни кредитного ліміту за картковим рахунком ОСОБА_1 .

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц).

Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до банку та отримання кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».

Такі висновки також узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до громадянина про стягнення боргу за кредитним договором від 18 лютого 2011 року, де Велика Палата, погодившись із судовими рішеннями про стягнення із боржника непогашеного тіла кредиту, зазначила, що хоча укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить розміру і строку повернення кредиту, однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, і необхідність їх захисту через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що між сторонами було укладено договір в порядку ст. 634 ЦК України та відповідачем підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Також, позивач, щодо розміру і порядку нарахування відсотків, посилався і на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанк розміщені на сайті: www.privatbank.ua. У Витязі з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку визначені пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено строк кредиту.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Однак, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, в даному випадку АТ КБ «Приватбанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, судом встановлено, що анкета-заява відповідача про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, на підставі якої ОСОБА_1 отримав грошові кошти не містить відомості про розмір процентів за користування грошовими коштами, штрафних санкцій, а також розмір відповідних комісій, що вказує на відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору в цій частині.

Також, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився та погодився із ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанк, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

При цьому, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Встановлено, що надана позивачем копія витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанк на сайті: www.privatbank.ua, не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.11.2013 шляхом підписання анкети-заяви.

Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, тобто дійшли згоди із усіх істотних умов договору, також не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін.

Крім того, зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Слід зазначити, що Умови та Правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника (відповідача), та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Саме така позиція висловлена в правових висновках, у ряді постанов Верховного Суду України, зокрема: від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15; від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16,

Аналогічна позиція викладена у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Щодо вирішення позовних вимог в частині заборгованості відповідача за тілом кредиту, суд враховує наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Слід зазначити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, разом з тим, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу.

Та відповідно до позиції Верховного суду у цивільній справі №278/2177/15-ц, викладеній у постанові від 17.12.2020, розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, якщо він досліджується разом з іншими доказами у сукупності.

Судом встановлено, що 07.11.2013 ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок, на який встановлено кредитний ліміт, який в подальшому збільшений до 50000,00 грн. Відповідач користувався картковим рахунком та кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку.

Із наданого розрахунку заборгованості за договором кредиту б/н від 07.11.2013 вбачається, що за період з 17.11.2013 по 29.02.2016 відповідач сплатив заборгованість за тілом кредиту у сумі 24084,72 грн., а також відсотки у сумі 5277,17 грн.

Із розрахунку заборгованості за договором кредиту б/н від 07.11.2013 вбачається, що за період з 01.03.2016 по 30.06.2019 відповідач сплатив заборгованість за тілом кредиту - 267085,34 грн., а також заборгованість по нарахованим відсоткам - 12285,07 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту б/н від 07.11.2013, який надано станом на 14.06.2022 вбачається, що за період з 01.07.2019 по 14.06.2022 відповідач сплатив заборгованість за тілом кредиту - 1 705 977,94 грн., а також заборгованість по нарахованим відсоткам - 22591,81 грн.

Таким чином, за період з 17.11.2013 по 14.06.2022 відповідачем погашена заборгованість за тілом кредиту на загальну суму 1 997 148,00 грн., при цьому загальна сума відсотків погашених відповідачем з власних коштів або погашених за рахунок кредиту складає 40154,05 грн.

Крім того, за вказаний період відповідачем була сплачена комісія за послуги банка у сумі 46451,89 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні належні докази узгодження між сторонами розміру та порядку нарахування відсотків, пені та комісії, суд вважає правильним твердження відповідача, що погашені відсотки, які підтвердженні наданими розрахунками, у сумі 40154,05 грн., а також сума комісії сплачена відповідачем - 46451,05 грн. підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, оскільки позивачем не доведено факт виникнення вказаного розміру заборгованості, суд дійшов висновку про відмову у стягненні заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47636,72 грн., а отже про відмову у задоволенні позову.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ - 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Тиха