Ухвала суду № 107112621, 03.11.2022, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/3016/22

Провадження № 1-кс/932/ 3106/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представників власника майна адвоката ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який представляє інтереси ОСОБА_6 , про повне скасування арешту, який накладено згідно ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 932/3016/22 (номер провадження № 1-кс/932/2975/22) від 26.10.2022 р., у якому просить скасувати повністю арешт на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок садибного гину з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:185:0035 за адресою: АДРЕСА_1 , та заборону користування у вигляді проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці.

В обґрунтування клопотання указує, що ОСОБА_6 є власником майна та нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:185:0035 за адресою: АДРЕСА_1 .

26.10.2022 року слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було ухвалено накласти арешт на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:185:0035 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони розпорядження та користування, в тому числі проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці.

Про факт накладення арешту ОСОБА_6 дізнався лише після 31.10.2022 року, коли адвокат ознайомився з матеріалами судової справи, в якій вже була ухвала суду.

Заявник вважає, що арешт накладено необґрунтовано та в його застосуванні відпала потреба.

Зокрема, слідчим та прокурором не надано суду допустимих доказів на підтвердження того, що майно, яке належить ОСОБА_6 , було одержано злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину.

На момент розгляду клопотання у будь-якої особи відсутній процесуальний статус, з яким закон пов`язує можливість накладення арешту на її майно, а у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що можу бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Також, адвокат у клопотанні зазначає, що слідчий в клопотанні про арешт посилається на той факт, що останнім було прийнято постанову про визнання речових доказів від 15.09.2022 року, яка є формальною і містить виключно перелік майна. Зокрема, слідчий не вилучав нерухоме майно, тож не мав передбаченого законом права визнавати його речовим доказом в рамках кримінального провадження.

Окрім того, нерухоме майно взагалі не може бути доказом вчинення будь-якою особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 275 КК України. Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 275 КК України, є документи, інформація, а не нерухоме майно.

Наразі в слідства відсутні об`єктивні дані, які б свідчили про те, що буд-якими особами за час досудового розслідування вчиняються чи можуть бути вчинені дії щодо приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження нерухомого майна, зазначеного, як припущення, у клопотанні про накладення арешту.

Адвокат у клопотанні звертає увагу, що ані прокурором, ані слідчим не було доведено, що вжиті заходи забезпечення кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Враховуючи вищевикладене, вимоги розумності та спів розмірності обмеженого права та наслідки застосованого заходу з фабулою кримінального правопорушення, яке розслідується, адвокат ОСОБА_4 , який представляє інтереси ОСОБА_6 , як власника майна, вважає, що арешт накладено не обґрунтовано, порушує права останнього та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав в повному обсязі. Додатково зазначив, що 26.10.2022 року було винесено ухвалу про накладення арешту на майна, станом на сьогодні є підстави для скасування арешту, який накладено не обґрунтовано, власнику не потрібні будь-які дозволи щодо зміни нерухомого майна, не надано доказів, що майно отримано злочинним шляхом, постанова про визнання речових доказів не відповідає вимогам, слідчий не вилучав нерухоме майно, дане майно є належним чином придбане.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 також підтримав клопотання у повному обсязі, надав додаткові заперечення стосовно того, що нерухоме майно не може бути предметом у кримінальному правопорушенні, яке передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 275 КК України.

Слідчий СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 на судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що у кримінальному провадженні проводяться експертизи, тому скасування арешту майна може вплинути на цілісність нерухомого майна, що унеможливить належним чином провести досудове розслідування.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Поряд з цим, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Арешт майна, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

При вирішенні питання про подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судової процедури для забезпечення гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2022 року було вирішено клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , про арешт майна, задовольнити. Було накладено арешт на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:185:0035 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони розпорядження та користування, в тому числі проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці.

Зі змісту ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 932/3016/22 (провадження № 1-кс/932/2975/22) вбачається, що метою накладення арешту на майно було визначено позбавлення права подальшого користування, розпорядження чи знищення нерухомого майна, що може бути об`єктом кримінально-протиправних дій, а також досягнення дієвості кримінального провадження.

Також слідчим суддею було встановлено, що нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:185:0035 за адресою: АДРЕСА_1 , є речовим доказом в кримінальному провадженні, належить ОСОБА_6 .

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що за загальним правилом, визначеним у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Відтак, зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі і щодо позбавлення або обмеження права власності.

З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право особи, в інтересах якої подано клопотання, на вільне використання майна власником, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

На переконання слідчого судді, у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 275 КК України відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання у володіння майном, яке належить ОСОБА_6 , оскільки органом досудового розслідування у судовому засіданні не доведено необхідність та наявність підстав для такого заходу забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування у такому арешті майна, підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном відсутні.

Враховуючи викладене, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що особа, яка звернулась із клопотанням, відповідно до вимог ч.1 ст.174 КПК України, довела, що в подальшому застосуванні арешту вказаного майна відпала потреба, потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не вбачаються.

За таких обставин, клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 131, 170, 174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, задовольнити.

Арешт, який накладено Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2022 року, справа № 932/3016/22, провадження № 1-кс/932/2975/22, на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:185:0035 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони розпорядження та користування, в тому числі проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці, скасувати повністю.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 04 листопада 2022 року о 10 год. 00 хв.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ