Рішення № 107096056, 25.10.2022, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/2007/22

провадження №2/216/2051/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Хомик І.І.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №6 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТДВСтрахова компанія«Альфа Гарант»про відшкодуванняматеріальної шкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди обґрунтовуючи позов тим, що 10 лютого 2022 року о 07:32 год в м. Кривий Ріг у Центрально-Міському районі по вул. Ньютона, 20, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ДЕО СЕНС» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в одному і тому ж напрямку, але в іншій смузі з ним, під час повороту ліворуч допустив зіткнення з автомобілем «FORD FIESTA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Водій, ОСОБА_2 не заперечував своєї провини у зв`язку із чим, на місці вчинення ДТП було складено повідомлення про ДТП від 10.02.2022 року. Внаслідок ДТП автомобіль позивача «FORD FIESTA» реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав значних механічних пошкоджень, у зв`язку з чим , ОСОБА_1 був змушений звернутися до судового експерта ОСОБА_3 для встановлення вартості завданого матеріального збитку, за що було проведено оплату в сумі 2500 грн. Згідно з висновком експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д23/05/22 від 31.05.2022 року, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля складає 28 659,26 грн. Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 було застраховано у ТДВ страхова компанія «Альфа Гарант». З смс-повідомлення ТДВ страхова компанія «Альфа Гарант» позивача було проінформовано про нарахування страхового відшкодування у розмірі 10 408,03 грн. Однак це не повне страхове відшкодування та не відшкодованим залишився розмір збитку в сумі 18 251,23 грн. У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом і просить суд: стягнути з відповідача на свою користь суму матеріального збитку в розмірі 18 251,23 грн., витрати понесені на проведення судової експертизи в сумі 2800,00 грн, а також судовий збір в сумі 992,40 грн.

У судовезасідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 10 лютого 2022 року о 07:32 год в м. Кривий Ріг у Центрально-Міському районі по вул. Ньютона, 20, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ДЕО СЕНС» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в одному і тому ж напрямку, але в іншій смузі з ним, під час повороту ліворуч допустив зіткнення з автомобілем «FORD FIESTA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під круванням позивача ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Водій, ОСОБА_2 не заперечував своєї провини у зв`язку із чим, на місці вчинення ДТП було складено повідомлення про ДТП від 10.02.2022 року. Внаслідок ДТП автомобіль позивача «FORD FIESTA» реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав значних механічних пошкоджень. Згідно з висновком експерта транспортно-товарознавчого дослідження № 23/05/22 від 27.05.2022 року, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля складає 28 659,26 грн. Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 було застраховано у ТДВ страхова компанія «Альфа Гарант». З смс-повідомлення ТДВ страхова компанія «Альфа Гарант» позивача було проінформовано про нарахування страхового відшкодування у розмірі 10 408,03 грн. Позивачем були понесені витрати за проведення судової експертизи в сумі 2800,00 грн, що підтверджується висновком експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д23/05/22 від 31.05.2022 року.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що саме внаслідок неправомірних дій відповідача відбулась дорожньо-транспортна пригода та позивачу було завдано матеріальних збитків.

Відповідно до висновку судового експерта Чивчиш О.П. № Д23/05/22 від 31.05.2022 року вбачається, що сума матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «FORD FIESTA» реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 28 659,26 грн.

За частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування», страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положеннястатті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченогостаттею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченогостаттею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з З аконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналогічні позиції висловлені в Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року справа № 490/5676/18, провадження № 61-11612св19 та Постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року справа № 756/2632/17 провадження № 61-12032св19.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика в межах ліміту відповідальності страховика.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченомуЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором абоЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.

За таких обставин, покладання обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, у межах страхового ліміту на відповідача, який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки на відповідача можна покласти відповідальність лише у разі, якщо відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована у ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант».

Після настання ДТП ОСОБА_1 звернувся до ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант» та надав усі необхідні документи для здійснення йому страхового відшкодування, однак виплата була здійснена частково, а саме в сумі 10 408,03 грн., інша частина страхового відшкодування в сумі 18 251,23 грн. не виплачена.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант» матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 18 251,23 грн. та витрати за проведення судової експертизи в сумі 2800,00 грн.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи пропорційність задоволення вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 992,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування», ст.ст. 2, 12, 13, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути зТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 18 251,23 грн. (вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят одна гривня 23 коп.) та 2800,00 грн. витрати за проведення транспортно-товарознавчого дослідження.

Стягнути зТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 992,00 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя І.І.Хомик