Рішення № 107072594, 26.10.2022, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/227/22

Провадження № 2/938/109/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2022 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судових засідань Мартищук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Акціонерного товариства "Альфа-Банк",

до

відповідача №1: ОСОБА_1 ,

відповідача №2: ОСОБА_2 ,

про стягнення солідарно 3725,82 дол. США,

за участю представників сторін:

від позивача Матвійчук М.З.;

від відповідача №1 - Дятчук І.П., представник -адвокат Фединяк Р.В.;

від відповідача №2 - не з`явився;

Обставини справи.

Позивач АТ «Альфа-Банк» звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних у розмірі 3725,82 дол. США.

Ухвалою суду від 08.06.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.06.2022.

Проте, судове засідання 28.06.2022 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Наступне судове засідання було відкладено на 11.07.2022.

В судове засідання 11.07.2022 з`явилися відповідач №1 ОСОБА_1 та його представник адвокат Фединяк Р.В.

Відповідач №2 ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, причин неявки не повідомила. Поштовий конверт, яким суд направляв відповідачу №2 судову повістку про виклик до суду, повернувся на адресу суду без вручення адресату із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (за кордоном).

Відповідач №1 повідомив, що ОСОБА_2 є його дружиною, та на час розгляду справи вона знаходиться за межами України, а тому не може з`явитися в судове засідання.

Представник позивача АТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому процесуальним законом порядку. На електронну адресу суду 11.07.2022 подав заяву (Вх.№ЕП-745/22) про проведення судового засідання у відсутності представника банку. У поданій заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою позивача та відповідача №2 судове засідання було відкладено на 28.07.2022.

В судове засідання 28.07.2022 з`явилися відповідач №1 ОСОБА_1 та його представник адвокат Фединяк Р.В.

Відповідач №2 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Відповідач №1 подав заяву якою повідомив, що його дружина відповідач №2 ОСОБА_2 перебуває за межами України та не може прибути на розгляд справи до Верховинського районного суду. Просив долучити до матеріалів справи написану нею власноручно, заяву від 22.07.2022 про розгляд справи без її участі та просив врахувати дану заяву при винесенні рішення у справі.

Позивач АТ "Альфа-Банк" явку свого представника в судове засідання не забезпечив, в матеріалах справи наявна заява представника позивача Матвійчука М.З. від 11.07.2022 про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні представник відповідача №1- адвокат Фединяк Р.В. подав заяву про застосування строків позовної давності.

Також представник відповідача №1 просив суд викликати в судове засідання представника позивача для повного та всебічного з`ясування обставин справи, зокрема щодо періоду нарахування 3% річних, суми на яку здійснено нарахування, курсу долара до гривні, який застосовано позивачем при розрахунку.

Відповідач №1 підтримав позицію свого представника.

У зв`язку з цим розгляд справи було відкладено до 29.08.2022. Явку представника позивача було визнано обов`язковою та зобов`язано його надати суду оригінали документів, копії яких долучено до справи, для огляду.

В судове засідання 29.08.2022 з`явилися відповідач №1 ОСОБА_1 та його представник адвокат Фединяк Р.В.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розгляд справи відкласти на іншу дату, оскільки йому потрібний додатковий час для виконання ухвали суду від 28.07.2022 в частині надання оригіналів документів.

З наведених підстав розгляд справи було відкладено на 15.09.2022.

В судовезасідання 15.09.2022з`явилисяпредставник позивачаМатвійчук М.З.,відповідач №1 ОСОБА_1 та його представник адвокат Фединяк Р.В.

Представником позивача було подано клопотання про витребування з архіву Верховинського районного суду Івано-Франківської області матеріалів цивільної справи №340/134/17 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, для огляду в судовому засіданні, оскільки оригінал кредитного договору з додатками та договору поруки знаходяться в матеріалах даної цивільної справи, у зв`язку з чим він не може надати їх суду.

Клопотання представника позивача про витребування справи з архіву суду було задоволено судом, у зв`язку з чим, в судовому засіданні було оголошено перерву до 06.10.2022.

В судове засідання 06.10.2022 представник позивача ОСОБА_4 не з`явився, на електронну адресу суду подав заяву, в якій просив судове засідання, призначене на 06.10.2022 проводити за його відсутності. Зазначив, що не має можливості взяти участь у вказаний час в розгляді справи, оскільки буде зайнятий у розгляді іншої справи в режимі ВКЗ з Чернівецьким апеляційним судом.

В судовому засідання 06.10.2022 за участю відповідача №1 та його представника оглянуто матеріали цивільної справи №340/134/27, зокрема, оригінал кредитного договору №2501/0707/88-361 від 13.07.2007 та оригінал договору поруки №2501/0707/88-361-Р-1 від 12.11.2010.

У судовому засіданні 06.10.2022 оголошувалась перерва до 26.10.2022.

В судове засідання 26.10.2022 з`явилися представник позивача Матвійчук М.З., відповідач №1 ОСОБА_1 та його представник адвокат Фединяк Р.В., надали пояснення по суті позовних вимог.

В судовому засіданні 26.10.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 13.07.2007 між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2501/0707/88-361 за умовами якого відповідач отримав кошти в сумі 24000,00 дол. США.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 12.11.2010 між ПАТ «Сведбанк», як правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №2501/0707/88-361-Р-1 за умовами якого ОСОБА_2 поручилася за виконання ОСОБА_5 обов`язків, що виникли на підставі основного договору.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

В свою чергу 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» продав (відпустив) права вимоги та передав їх, а ПАТ «Альфа Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі, по договору від 13.07.2007 № 2501/0707/88-361.

Відповідно до умов кредитного договору від 13.07.2007 № 2501/0707/88-361 відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені в договорі повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі, в строки та на умовах та на умовах, що передбачені Договором та Додатком №1 до нього- Графіком погашення кредиту.

Оскільки, відповідачем неналежним чином виконувались взяті за Кредитним договором зобов`язання, ПАТ «Альфа-Банк» було змушено звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Верховинського районного суду від 02.07.2019 позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 14703,64 доларів США; заборгованості за відсотками в сумі 916,91 доларів США, що складає 15620,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ, станом на час винесення рішення (1 долар-26,2064грн) становило 409358,38грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6285,27.

Позивач вважає, що винесене Верховинським районним судом рішення від 19.07.2019 не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Стверджує, що за період з 21.12.2013 по 02.12.2021 у відповідачів утворилась заборгованість по сплаті 3 % річних 3725,82 доларів США розрахованої від простроченої суми боргу у розмірі 15620,55 дол. США.

В судовому засіданні представник позивача додатково зазначив, що відповідно до рішення Верховинського районного суду від 02.07.2019 з відповідачів було стягнено солідарно на користь банку кошти в сумі 15 620,55 доларів США.

Звернув увагу на те, що в даному рішенні судом було встановлено, що згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.12.2013 задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, звернуто стягнення на предмет іпотеки - шляхом продажу такого у спосіб, передбачений ст.38 Закону України «Про іпотеку». Також встановлено, що згідно мотивувальної частини рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.12.2013, судом за участі сторін було встановлено факт існування заборгованості відповідача №1 перед кредитором за умовами кредитного договору №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, розмір якої станом на 01.12.2012 становив в сумі 15650,58 доларів США. При цьому, вказана заборгованість складалася з заборгованості за кредитом в сумі 14703,64 дол. США, за відсотками в сумі 916,91 дол. США, та пені 30,03 дол. США.

Тобто заборгованість в сумі 15620,55 дол. США була визначена станом на 20.12.2013 рішенням Івано-Франківського апеляційного суду та підтверджена рішенням Верховинського районного суду від 02.07.2019.

Представник позивача звертає увагу на те, що рішенням Верховинського районного суду від 19.07.2019, було відмовлено банку у стягненні із відповідачів відсотків за кредитним договором №2501/0707/88-361, нарахованих ПАТ «Альфа-Банк» починаючи з 20.12.2013, тобто із часу винесення Апеляційним судом Івано-Франківської області рішення у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому суд дійшов висновку про те, що нарахування ПАТ «Альфа-Банк» відсотків за кредитним договором №2501/0707/88-361, починаючи з 20.12.2013, а саме з часу винесення Апеляційним судом Івано-Франківської області рішення у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке засвідчує зміну порядку, умов і строку дії кредитного договору, є неправомірним, оскільки право на нарахування процентів за договором припинилось у зв`язку із пред`явленням банком позову про стягнення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. В той же час, судом з посиланням на правові висновки Верховного суду було акцентовано увагу на те, що банк, як кредитор, має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Відтак, представник позивача вважає, що саме із моменту ухвалення рішення Івано Франківського апеляційного суду від 20.12.2013, яким, як і рішенням Верховинського районного суду від 02.07.2019, визначено заборгованість відповідача №1 в сумі 15620,55дол.США, у банку виникло право на нарахування 3% річних на вказану суму заборгованості, яка на даний час не погашена.

Вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки про право нарахування 3% річних банку стало відомо тільки із рішення Верховинського районного суду від 02.07.2019.

Враховуючи викладене, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Правова позиція відповідача №1.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, однак подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача та просить суд відмовити у позові з підстав пропущення строку позовної давності в частині, що не охоплюється рішенням Верховинського районного суду від 02.07.2019.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та його представник адвокат Фединяк Р.В. позовні вимоги визнали частково. Підтвердили, що станом на час розгляду вказаної справи, за відповідачем числиться заборгованість в сумі 15 620,55 доларів США, яка не погашена. Однак вважають, що заборгованість в сумі 15 620,55 доларів США виникла саме на підставі рішення Верховинського районного суду від 02.07.2019, та тільки із моменту набрання вказаним рішенням законної сили, можуть бути нараховані 3% річних, а не із 21.12.2013, тобто із моменту ухвалення рішення Апеляційним судом Івано-Франківської області, як вважає позивач.

Також відповідач та його представник вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності, та просять суд відмовити у позові з підстав пропущення строку позовної давності в частині, що не охоплюється рішенням Верховинського районного суду від 02.07.2019.

Правова позиція відповідача №2.

Відповідач ОСОБА_2 , не скористалась своїм процесуальним правом, відзиву на позов не подала.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору №2501/0707/88-361, укладеного 13.07.2007 між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_5 , останній отримав кредит в сумі 24 000,00 дол. США строком до 10.07.2017. Факт отримання кредитних коштів, у визначеній сумі стороною відповідача в судовому засіданні визнавався.

В подальшому, 03.11.2010 та 12.11.2010 було внесено зміни та доповнення до кредитного договору, про що підписано відповідні договори. Зокрема, договором від 12.11.2010 на дату його укладення сторони домовились, що розмір строкової заборгованості за кредитною лінією, що не поновлюється, складає 17 584,18 дол. США, а прострочена заборгованість за кредитом відсутня. Тому відповідно кредитний договір викладено в новій редакції та зазначено, що його предметом є надання позичальнику грошових коштів у вигляді кредиту у розмірі 17 584,18 дол. США на строк до 10.07.2020 зі сплатою 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Згідно графіку погашення також погоджено суму щомісячного платежу в розмірі 151,59 доларів США.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №2501/0707/88-361, 12.11.2010 між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 (поручитель) та ОСОБА_5 (позичальник) було укладено договір поруки №2501/0707/88-361-Р-1, відповідно до якого, поручитель зобов`язалася перед Банком за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих Банком Позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, у сумі 17584,18 дол.США, строком до 10 липня 2020 року, з процентною ставкою 12,5 % річних за їх використання. Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання Позичальником умов основного зобов`язання усім належним йому майном та грошовими коштами (п.2 Договору поруки). Також, п.4 договору поруки визначено, що у разі невиконання Позичальником умов Основного зобов`язання в строк, Поручитель погашає суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення Позичальником коштів, наданих в межах основного зобов`язання та процентів за користування кредитом за першою вимогою Банку протягом 3-х банківських днів з моменту отримання Поручителем надісланої Банком письмової заяви про невиконання Позичальником своїх зобов`язань, передбачених Основним зобов`язанням.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

В свою чергу 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» продав (відпустив) права вимоги та передав їх, а ПАТ «Альфа Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі, по договору від 13.07.2007 № 2501/0707/88-361.

Рішенням Верховинського районного суду від 02.07.2019 у справі №340/134/17 задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 2501/0707/88-361 від 13.07.2007, що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 14703,64 доларів США; заборгованості за відсотками в сумі 916,91 доларів США, що складає 15620, доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ, станом на час винесення рішення (1 долар-26,2064грн) становило 409358,38грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

При цьому суд дійшов висновку про те, що нарахування ПАТ «Альфа-Банк» відсотків за кредитним договором №2501/0707/88-361, починаючи з 20.12.2013, а саме з часу винесення Апеляційним судом Івано-Франківської області рішення у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке засвідчує зміну порядку, умов і строку дії кредитного договору, є неправомірним. В той же час, судом було зазначено, що банк, як кредитор, має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

В даному рішенні судом було встановлено, що згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.12.2013 задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, звернуто стягнення на предмет іпотеки - шляхом продажу такого у спосіб, передбачений ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Також встановлено, що згідно мотивувальної частини рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.12.2013, судом за участі сторін було встановлено факт існування заборгованості відповідача №1 перед кредитором за умовами кредитного договору №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, розмір якої станом на 01.12.2012 становив в сумі 15650,58 доларів США. При цьому, вказана заборгованість складалася з заборгованості за кредитом в сумі 14703,64 дол. США, за відсотками в сумі 916,91 дол. США, та пені 30,03 дол. США.

В ході розгляду справи №938/227/22, судом було витребувано з архіву Верховинського районного суду Івано-Франківської області та оглянуто в судовому засіданні матеріали цивільної справи №340/134/17 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відповідно до наявної у матеріалах справи №340/134/17 копії рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.12.2013, апеляційним судом було задоволено позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_5 , в розмірі 124 881,42 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 117 526,19 грн., заборгованість по відсотках -7 328,83 грн., заборгованість по пені 26,40 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 66,1 кв.м., житловою площею 39,6 кв.м., що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Верховинської районної державної нотаріальної контори Павлюк І.І., зареєстрованого в реєстрі за №310, та земельну ділянку площею 0,1500 га, що належить відповідачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №080435, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки у спосіб, передбачений ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації не нижче 282 119,52 грн., з них: житлового будинку - 190 270,52 грн., земельної ділянки - 91 849,00 грн. Дане рішення суду набрало законної сили.

З мотивувальної частини вказаного рішення суду вбачається, що судом було встановлено, факт існування заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором за умовами кредитного договору №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, розмір якої станом на 01.12.2012 становив в сумі 15650,58 доларів США.

Позивача вважає, що оскільки заборгованість в сумі 15620,55дол.США визначена в рішеннях Івано Франківського апеляційного суду від 20.12.2013 та Верховинського районного суду від 02.07.2019, відповідачами не погашена, в нього виникло право на нарахування 3% річних на вказану суму заборгованості, та згідно долученого до справи розрахунку, ним нараховано відповідачам 3 % річних за період із 21.12.2013 по 02.12.2021 в сумі 3725,82 дол США, що в гривневому еквіваленті на 02.12.2021 становить 101 452,59грн.

Оцінка суду.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України, цивільні правата обов`язкивиникають іздій осіб,що передбаченіактами цивільногозаконодавства,а такожіз дійосіб,що непередбачені цимиактами,але зааналогією породжуютьцивільні правата обов`язки. Підставамивиникнення цивільнихправ таобов`язків,зокрема,є договорита іншіправочини. Цивільніправа таобов`язкиможуть виникатибезпосередньо зактів цивільногозаконодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст.5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до п. п.3, 4 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, рішенням Верховинського районного суду від 02.07.2019 у справі №340/134/17 задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 2501/0707/88-361 від 13.07.2007, що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 14703,64 доларів США; заборгованості за відсотками в сумі 916,91 доларів США, що складає 15620, доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ, станом на час винесення рішення (1 долар-26,2064грн) становило 409358,38грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

При цьому суд дійшов висновку про те, що нарахування ПАТ «Альфа-Банк» відсотків за кредитним договором №2501/0707/88-361, починаючи з 20.12.2013, а саме з часу винесення Апеляційним судом Івано-Франківської області рішення у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке засвідчує зміну порядку, умов і строку дії кредитного договору, є неправомірним. В той же час, судом було зазначено, що банк, як кредитор, має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

В даному рішенні судом було встановлено, що згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.12.2013 задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, звернуто стягнення на предмет іпотеки - шляхом продажу такого у спосіб, передбачений ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Також встановлено, що згідно мотивувальної частини рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.12.2013, судом за участі сторін було встановлено факт існування заборгованості відповідача №1 перед кредитором за умовами кредитного договору №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, розмір якої станом на 01.12.2012 становив в сумі 15650,58 доларів США. При цьому, вказана заборгованість складалася з заборгованості за кредитом в сумі 14703,64 дол. США, за відсотками в сумі 916,91 дол. США, та пені 30,03 дол. США.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.12.2013, у справі №340/134/17, яке було досліджено судом в ході огляду матеріалів справи №340/134/17, судом було задоволено позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_5 , в розмірі 124 881,42 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 117 526,19 грн., заборгованість по відсотках -7 328,83 грн., заборгованість по пені 26,40 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 66,1 кв.м., житловою площею 39,6 кв.м., що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Верховинської районної державної нотаріальної контори Павлюк І.І., зареєстрованого в реєстрі за №310, та земельну ділянку площею 0,1500 га, що належить відповідачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №080435, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки у спосіб, передбачений ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації не нижче 282 119,52 грн., з них: житлового будинку - 190 270,52 грн., земельної ділянки - 91 849,00 грн. Дане рішення суду набрало законної сили.

З мотивувальної частини вказаного рішення суду вбачається, що судом було встановлено, факт існування заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором за умовами кредитного договору №2501/0707/88-361 від 13.07.2007, розмір якої станом на 01.12.2012 становив в сумі 15650,58 доларів США.

За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Як встановлено судом, під час розгляду справи №938/227/22, до цього часу заборгованість в сумі 15 620,55 дол. США відповідачем не погашена.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також, згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

При цьому, згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу,за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Крім того, у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. В такому разі кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, у позивача, як кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, оскільки на підставі вимоги банку про дострокове повернення всієї суми кредиту, шляхом звернення стягненян на предмет іпотеки, поданої у 2013 році, настав строк виконання зобов`язань за кредитним договором і банк після постановлення Івано-Франківським апеляційним судом рішення від 20.12.2013, не мав права нараховувати проценти, визначені умовами договору й, відповідно, має право на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду з вимогами про стягнення з боржника 3 процентів річних визначених ст. 625 ЦПК України.

Виходячи з наведених вище положень закону, та правових висновків Верховного суду, оскільки відповідач ОСОБА_5 не погасив заборгованість за Кредитним договором № 2501/0707/88-361 від 13.07.2007 в сумі 15620,55дол.США, яка встановлена рішенням Івано Франківського апеляційного суду від 20.12.2013, та рішенням Верховинського районного суду від 02.07.2019, продовжує користуватися грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, що порушує право стягувача на мирне володіння своїм майном, позивач має право на стягнення із відповідача 3% річних нарахованих на суму боргу 15620,55дол. США, яка виникла на підставі рішення Івано Франківського апеляційного суду від 20.12.2013.

Як вбачається із розрахунку 3% річних, долученого позивачем до матеріалів справи, ним нараховано відповідачам 3 % річних за період із 21.12.2013 по 02.12.2021 в сумі 3725,82 дол США, що в гривневому еквіваленті на 02.12.2021 становить 101452,59грн.

Разом з тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Зокрема, відповідно до ст.256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4ст.267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний Суд України у постанові від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16 зробив висновок, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

З огляду на зазначене, оскільки зобов`язання відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором не виконано, а позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за період з 21.12.2013 по 02.12.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунками заборгованості (а.с.8-11), тобто за період що є більшим ніж встановлений законом 3-х річний строк позовної давності, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування строку позовної давності щодо стягнення 3 % річних, враховуючи також заяву відповідача по справі про застосування наслідків спливу позовної давності.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення зазначеної позовної вимоги щодо стягнення 3% річних, а саме за період, що передував 3-м рокам до подачі позову до суду.

Зокрема, встановлено, що позов АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно трьох процентів річних від простроченої суми кредиту в порядку ст. 625 ЦК України, в розмірі 3725,82 доларів США грн., згідно поштового штемпелю надісланий до суду 11.05.2021 року. За таких обставин, вимоги АТ «Альфа-Банк» про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України підлягають задоволенню частково та обмежуються останніми трьома роками, які передували подачі цього позову, а саме періодом з 11.05.2019 по 02.12.2021. При чому суд враховує, що кінцевою датою періоду за який позивачем нараховано 3% річних є 02.12.2021, та суд в силу положень ст. 13 ЦПК України, позбавлений можливості нараховувати відсотки за межами цієї дати.

Таким чином, стягненню підлягають три процентів річних від простроченої суми кредиту, в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України в сумі 1201,71 доларів США, які виникли за період з 11.05.2019 по 02.12.2021, що становить 937 днів (15620,55 х 3 % : 100 % : 365 днів х 937 днів).

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв`язку із спливом строків позовної давності.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості, нарахованої на підставі ст.625 ЦК України з відповідача №2 ОСОБА_2 , то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.554 ЦК України, уразі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За своєю правовою природою договір поруки є додатковим зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає за умови його існування, відтак у поручителя не виникає власних зобов`язань перед кредитором, він несе виключно солідарну відповідальність за неналежне виконання боржником своїх зобов`язань за договором.

Згідно зп.2Договору порукивід 12.11.2012№2501/0707/88-361-Р-1,поручитель несесолідарну відповідальністьз позичальникомперед банкомза виконанняпозичальником умовосновного зобов`язанняусім належнимйому майномта грошовимикоштами.Умовами п.1,2,3договору поруки,від від12.11.2012№2501/0707/88-361-Р-1сторонами конкретизованозобов`язанняпоручителя,за яківін несевідповідальність передкредитором,а саме:за поверненнякредиту згідноз кредитнимдоговором від13.07.2007№ 2501/0707/88-361,сплату процентівза користуваннякредитними коштами,пені,комісії таінших платежів,передбачених кредитнимдоговором. Зі змісту Договору поруки, не вбачається факт надання згоди ОСОБА_2 на свою відповідальність за несплату ОСОБА_1 трьох процентів річних.

Відтак, сторонами на підставі приписів ст. ст.6, 554, 628 ЦК України в умовах Договору поруки було закріплено межі відповідальності поручителя перед кредитором - чітко визначено зобов`язання, за невиконання яких він несе відповідальність як солідарний боржник.

Встановлена положеннями ст.625 ЦК України цивільно-правова відповідальність боржника за невиконання грошового зобов`язання перед кредитором становить окреме зобов`язання боржника, виконання якого може бути забезпечено порукою, проте не було передбачено самим Договором поруки.

Суд зазначає, що підписуючи договір поруки ОСОБА_2 , як поручитель, не брала на себе зобов`язання поручатись перед кредитором позичальника за виконання ним своїх зобов`язань щодо сплати трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, посилання позивача на наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_2 до власної цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України є необґрунтованими.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 позивачем було надіслано письмову вимогу із зазначенням саме цього невиконаного ОСОБА_1 зобов`язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» в частині стягнення з ОСОБА_2 трьох процентів річних підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так при пред`явленні позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 гривня.

Оскільки позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача №1 на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 800,21 грн.

Керуючись ст.ст. 10-13, 49, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов Публічного Акціонерного Товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства "Альфа-Банк" кошти в сумі 1201,71 доларів США.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства "Альфа-Банк" судовий збір в сумі 800,21гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне Товариство "Альфа Банк", юридична адреса: м Київ, вул. Десятинна, 4/6, ЄДРПОУ 23494714.

відповідач №1: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

відповідач №2: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 31.10.2022.

Суддя Роман ДЖУС