Рішення № 107065586, 31.10.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

31 жовтня 2022 р. Справа №120/5934/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Крапівницької Н.Л.,

розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що при переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-ІV для розрахунку пенсії за віком не застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 2018-2020, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 08.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.10.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що

При переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ЗУ №3723 «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до ЗУ №1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 , врахована заробітна плата, з урахуванням якої, при призначенні пенсії відповідно до ЗУ №3732, було обчислено розмір пенсії та застосована середня заробітна плата, з урахуванням індексації пенсії у 2014 -2016 роках у розмірі 5426 грн 60 коп (3764,40* 1,17*1,11*1,11).

Переведення на пенсію за віком, з урахуванням норм ч.4 ст.42 ЗУ №1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за матеріалами пенсійної справи, недоцільно (з урахуванням страхового стажу і заробітної плати, обчисленої за нормами ст. 40 ЗУ №1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням реформи 2011 року).

Після здійснення найбільш вигідного варіанту розрахунку його загальний страховий стаж склав 46 років 10 місяців 29 днів, індивідуальний коефіцієнт 1974. Розмір пенсії після здійснення перерахунку склав 4399 90 коп. (протокол з розрахунками додається).

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області (надалі - Відповідач або ГУ ПФУ у Вінницькій області) та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-ХІІ (надалі - Закон №3723-ХІІ).

23.04.2021 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-ІV.

На підставі вказаної заяви Позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

Листом від 07.07.2022 за №0200-0307-8/44645 Позивача повідомлено про те, що для розрахунку пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в розмірі 4888,83 грн. На думку Відповідача, правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки немає підстав. З урахуванням цього, на думку Відповідача, пенсія, призначена згідно із Законом №1058-IV обчислена відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства.

На думку Позивача, Відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-ІV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки, починаючи з 23.04.2021, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз п); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Частина третя статті 45 Закону №1058-IV вказує на порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.

Натомість у цій справі Позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV Позивач звернувся вперше.

Окрім того, Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до одного Закону, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV.

Отже, пенсія Позивачу відповідно до Закону №1058-IV має бути перерахована, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2019-2021 роки, що передували року звернення (2022 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України.

До аналогічних висновків дійшов також Верховний Суд: постанова від 02.04.2019 у справі №495/620/17, постанова від 10.04.2019 у справі №211/1898/17, постанова від 15.05.2019 у справі №504/503/17, постанова від 31.07.2019 у справі №720/208/17 та постанові від 18.07.2020 у справі №263/6611/17.

Указані висновки щодо застосування норм права, також узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, а також з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №185/1474/17.

Водночас суд зазначає, що за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV Позивач звернувся вперше, відтак, призначення пенсії за віком відбуватиметься вперше.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови у призначенні, перерахунку та виплаті пенсії Позивачу за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020 та 2021 роки при призначенні пенсії Позивачу згідно із Законом №1058-IV мають протиправний характер. А тому, пенсія Позивачу має бути призначена та перерахована і виплачена виходячи з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три останні роки, тобто за 2018, 2019 та 2020 роки, що передували року (2021 рік) звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Виходячи з цього, порушене право Позивача має бути відновлене з моменту такого порушення, тобто з 23.04.2021 (дати звернення за призначенням пенсії Позивачу за віком).

Суд зазначає, що пенсія - це власність особи, а не допомога від держави і Відповідач, не виплачуючи пенсію в повному обсязі, фактично позбавив Позивача його власності у вигляді частини пенсійних виплат.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Зокрема, у справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності

Тобто Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

У рішенні «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (рішення від 20.03.2002 за №5-рп/2002, від 17.03.2004 за №7-рп/2004).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду у рішеннях: від 22.09.2005 за №5-рп/2005, від 29.06.2010 за №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010 та від 11.10.2011 за №10-рп/2011).

Крім цього, доводи Відповідача щодо можливості здійснити перерахунок та виплату перерахованих пенсій лише після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005, справа «Кечко проти України», суд зазначив: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань».

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018, 2019 та 2020 роки, починаючи з 23.04.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 23.04.2021, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 ЄДРПОУ:13322403).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар