Рішення № 10702899, 05.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/25505.08.10 За позовом Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки «Дунаєвецький плодоконсервний завод»

до Приватного підприємства «Продовольчо-переробна компанія «Укрпродторг»

про стягнення заборгованості 35 997,32 грн

                              Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Дзекар М.М. –представник за довіреністю № 34 від 02.06.2010р.

від відповідача: не з’явився.

Бали участь у судових засіданнях

обставини справи:

Дочірнє підприємство Хмельницької облспоживспілки «Дунаєвецький плодоконсервний завод»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Продовольчо-переробна компанія «Укрпродторг»про стягнення заборгованості за консервовану продукцію в сумі 35997,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в ході проведення ліквідаційної процедури Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки «Дунаєвецький плодоконсервний завод»виявилась дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем за отримані в 2006 році томати консервовані на суму 35 997,32 грн. Заборгованість виникла внаслідок передачі заводом томатів замість іншої консервованої продукції на виконання укладеної 05.06.2006 між сторонами мирової угоди № 11/410.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.05.10р. було порушено провадження у справі № 40/255 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.06.10 р.

31.05.10 через загальний відділ діловодства від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 03.06.2010 року представник позивача з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, а також його клопотання про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 17.06.2010р.

У судове засідання 17.06.10 представники сторін не з’явились. Через загальний відділ діловодства представники сторін подали клопотання про відкладення розгляду справи, крім цього представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представників сторін, а також їх клопотання про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 08.07.2010 р.

У судове засідання 08.07.2010 року представник позивача з’явився, подав суду пояснення щодо застосування строків позовної давності, обґрунтування, розрахунок та уточнення позовних вимог, документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 08.07.2010 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 29.07.2010 р.

У судовому засідання 29.07.10 суд оголосив перерву для виготовлення повного тексту рішення

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

14.06.2006 року ухвалою Господарського суду Хмельницької області у справі № 11/410 за позовом Приватного підприємства «Продовольчо-переробна компанія «Укрпродторг»до Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки «Дунаєвецький плодоконсервний завод»про витребування в натурі безпідставно набутого майна: кропу свіжого вагою 3000 кг. на суму 60 000 грн, огірка свіжого вагою 1000 кг на суму 10 000 грн, кабачка свіжого вагою 3000 кг, на суму 12 000 грн, як безпідставно набуте майно, загальною вартістю 82 000 грн затверджено мирову угоду від 05.06.2006.

Відповідно до п.2 мирової угоди від 05.06.2006 року Приватне підприємство «Продовольчо-переробна компанія «Укрпродторг»(позивач по справі № 11/410) погоджується зменшити позовні вимоги до 35 998,70 грн та отримати на таку суму консервовану продукцію в асортименті, а саме: варення з вишні с/б 0,35 л в кількості 11 000 по ціні 2,15 на суму 23 650,00 грн з ПДВ, джем чорносмородиновий с/б 0,35 л в кількості 5369 по ціні 2,30 на суму 12348,70 грн з ПДВ, разом на суму 35 998,70 грн. Від решти позовних вимог по справі № 11/410 позивач відмовляється.

Згідно з п.3 мирової угоди від 05.06.2006 року Дочірнє підприємство Хмельницької облспоживспілки «Дунаєвецький плодоконсервний завод»(відповідач по справі № 11/410) зобов’язується відвантажити продукцію в асортименті, що перелічена в пункті 2 Угоди до 22.06.2006 року.

Відповідно до п.5 мирової угоди від 05.06.2006 року Дочірнє підприємство Хмельницької облспоживспілки «Дунаєвецький плодоконсервний завод»зобов’язується надати оригінал якісного посвідчення та сертифікат відповідності на кожну відвантажену партію окремо під час передавання продукції уповноваженому представнику Приватного підприємства «Продовольчо-переробна компанія «Укрпродторг»(за дорученням). Відповідач по справі № 11/410 зобов’язується на відпущену продукцію позивачу одночасно з передачею продукції надати розхідну накладну, податкову накладну, перепустку для виїзду з території відповідача.

Пунктом 6 мирової угоди від 05.06.2006 року передбачено, що Приватне підприємство «Продовольчо-переробна компанія «Укрпродторг»зобов’язується прийняти продукцію за кількістю та якістю, надати довіреність на її отримання та підписати документ про її отримання від відповідача.

Згідно з абзацом першим підпункту 3.9.6. пункту 3.9 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/289 від 18.09.1997 р. (з послідуючими змінами та доповненнями, надалі –Роз’яснення) одним із засобів вирішення господарського суду є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).

В силу частини 4 статті 78 ГПК України про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Мирова угода –це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі не лише змінює матеріально –правові відносини, а й припиняє процесуально –правові відносини.

Якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в поряду, встановленому для виконання судового акту.

Як визначено статтею 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому ГПК України та законом України «Про виконавче провадження».

В матеріалах справи наявні докази отримання представником Приватного підприємства «Продовольчо-переробна компанія «Укрпродторг»Палієм В.Я. за довіреністю НАИ № 452298 продукції на загальну суму 35 997,32 грн, а саме: рахунок-фактура № 000168 від 27.06.06 на суму 26 596,12 грн рахунок-фактура № 000169 від 27.06.06 на суму 9 399,20 грн, в яких зазначено про відсутність претензій щодо якості та кількості поставленої продукції.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача № 20/3 від 20.06.06, відповідно до якого останній погоджується замінити продукцію, зазначену в п. п.2 мирової угоди від 05.06.2006 року (варення з вишні та джем чорносмородиновий) на іншу продукцію –томати консервовані на суму 35 998,70 грн, після чого мирова угода буде вважатись виконаною.

Відповідно до розписки від 27.06.06, виданої представником відповідача Палієм В.Я., останній просить позивача здійснити на виконання умов мирової угоди від 05.06.2006 року поставку наступної продукції: томати консервовані на суму 17632,80 грн., томати консервовані на суму 7168,50 грн, ікра кабачкова на суму 2728,50 грн., сік яблучний натуральний на суму 8467,52 грн., всього продукції на суму 35997,32 грн.

В матеріалах справи міститься постанова ВДВС Дунаєвецького РУЮ від 03.02.2009 про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду Хмельницької області у справі № 11/410 від 14.06.2006 щодо стягнення з позивача продукції на загальну суму 35 998,70 грн, а також рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.04.2010 у справі № 13/396-10 за позовом Приватного підприємства «Продовольчо-переробна компанія «Укрпродторг»до Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки «Дунаєвецький плодоконсервний завод»про визнання грошових вимог у сумі 35 998,70 грн та 7 5510,00 грн та внесення їх до реєстру вимог кредиторів. Вказаним рішенням зобов’язано ліквідаційну комісію дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки «Дунаєвецький плодоконсервний завод»смт Дунаївці задовольнити вимоги приватного підприємства продовольчо-переробна компанія «Укрпродторг»м. Київ у сумі 35 998,70 грн у разі достатності активів (майна).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невизнання відповідачем виконання мирової угоди від 05.06.06 з боку позивача шляхом поставки продукції на загальну суму 35 997,32 грн згідно рахунку-фактури № 000168 від 27.06.06 на суму 26 596,12 грн., рахунку-фактури № 000169 від 27.06.06 на суму 9 399,20 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 35 997,32 грн підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з вимог ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідок їх недійсність.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ст. 639 ЦК України).

Виходячи з вимог положення ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про укладення між позивачем та відповідачем договору поставки продукції на суму 35 997,32 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № 000168 від 27.06.06 на суму 26 596,12 грн рахунком-фактурою № 000169 від 27.06.06 на суму 9 399,20 грн, які підписані та скріплені печатками сторін та в яких зазначено про відсутність претензій щодо якості та кількості поставленої продукції. Продукція була отримана представником відповідача на підставі довіреності НАИ № 452298 від 20.06.06.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 18-з від 17.03.2009, відповідач листом від 31.03.09, що був отриманий позивачем 03.04.09, повідомив позивача про свою незгоду щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, заява позивача № 18-з від 17.03.2009 є вимогою про сплату боргу в розумінні ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідачем не було надано суду належних доказів сплати заборгованості за поставлену продукцію на суму 35 997,32 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за поставлену позивачем, але неоплачену відповідачем продукцію на суму 35 997,32 грн належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Судом відхиляється заява відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався або міг дізнатись про невизнання відповідачем виконання мирової угоди від 05.06.06 з дня винесення постанови ВДВС Дунаєвецького РУЮ від 03.02.2009 про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду Хмельницької області у справі № 11/410 від 14.06.2006, тобто з 03.02.2009 року, саме з цього моменту відповідно до вимог ч.2 ст. 261 ЦК України почав перебіг строк позовної давності.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Продовольчо-переробна компанія «Укрпродторг»(03045 м. Київ, вул. Новопирогівська, 62 А, код ЄДРПОУ 32156024) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки «Дунаєвецький плодоконсервний завод»(32413 Хмельницька область, смт Дунаївці, вул. Першотравнева, 2, код ЄДРПОУ 01729660) заборгованість в сумі 35 997 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот дев’яноста сім) грн 32 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 359 (триста п’ятдесят дев’ять) грн 97 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.