Постанова № 10701592, 12.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.05.10Справа №2а-349/10/10/0170 13:15 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Коваленко Е.І., представник по довіреності №775 від 05.05.2010 року;

від відповідача - Котлярова О.В., представник по довіреності від 25.08.2009 року №7384/10/10-0;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001692302/0 від 29.10.2009 року

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Євпаторійський морський торговельний порт" позивач 04 січня 2010 року звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001692302/0 від 29.10.2009 року на суму 149грн.34коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача ДПІ в м. Євпаторії АР Крим складено акт перевірки від 16.10.2009 року, на підставі якого прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 29.10.2009 року №0001692302/0 на суму 149грн.34коп. Позивач не згоден з вказаним рішенням та зазначає, що в ньому неправомірно встановлено строк сплати нарахованої суми на підставі ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, тоді як штрафні санкції застосовані за порушення вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 року №98/96-ВР. Позивач зазначає, що штрафні санкції згідно оспорюваного рішення застосовані за порушення вимог п.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що передбачає обовязок підприємства розміщувати патент на видному місці біля касового апарату; однак працівники податкового органу, що проводили перевірку в серпні та вересні 2009 року не могли бачити чи було розміщено позивачем патент на видному місці в травні 2008 року. Крім того, рішенням ДПІ в м. Євпаторії АР Крим про результати розгляду апеляційної скарги від 14.12.2009 року податковим органом визнано невірним застосування штрафних санкцій за порушення позивачем вимог п.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» на підставі абз.3 п.1 ст.8 зазначеного Закону.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяви, та просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані 18.03.2010 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач погоджується, що штрафні санкції згідно оспорюваного рішення були застосовані за порушення вимог п.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», однак зазначає, що рішенням ДПІ про результати розгляду апеляційної скарги позивача оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001692302/0 від 29.10.2009 року на суму 149грн.34коп. скасовано в частині посилання на ст.7 п.1 та абз.3 ч.1 ст.8 вказаного Закону і прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001692302/1 від 14.12.2009 року на суму 149грн.34коп. з посиланням на вимоги ч.1 ст.3 та абз.4 ч.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Рішення №0001692302/1 від 14.12.2009 року було вручено позивачу, допущене позивачем порушення вимог ч.1 ст.3 вказаного Закону підтверджено актом перевірки та наданими під час проведення перевірки документами, у звязку з чим відповідач вважає правомірним та обґрунтованим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001692302/1 від 14.12.2009 року.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державне підприємство "Євпаторійський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125583, юридична адреса: 97416, АР Крим, м. Євпаторія, площа Моряків, б.1) зареєстровано як юридична особа 26.12.1991 року Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.7), Довідкою з ЄДРПОУ АБ №049769 від 28.05.2008 р. (а.с.8) та Статутом позивача (а.с.9-14). Позивач є платником податків та зборів, взятий на облік в ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, що підтверджено матеріалами справи, представниками позивача і відповідача не оспорюється та не заперечується.

ДПІ в м. Євпаторії АР Крим в період з 31.08.2009 року по 25.09.2009 року проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Євпаторійський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №2027/23-2/01125583 від 16.10.2009 року (а.с.26-77).

У висновках даного акту зазначено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог частини 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 року №98/96-ВР (надалі Закон про патенти), а саме: здійснення підприємницької діяльності без придбання торгового патенту. В тексті акту перевірки (а.с.76) відповідачем теж зазначено, що під час перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог ч.1 та 2 ст.3 Закону про патенти діяльність на протязі 7 днів за період з 20.05.2008 року по 06.06.2008 року без придбання торгових патентів. Будь які інші порушення вимог вказаного Закону в акті перевірки ДПІ в м. Євпаторії АР Крим не зазначені, що представниками позивача та відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Акт перевірки №2027/23-2/01125583 від 16.10.2009 року вручено позивачу 16.10.2009 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи позивача, представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Як свідчать матеріали справи, зокрема текст оспорюваного рішення, воно було прийнято на підставі саме вказаного акту перевірки. При цьому в рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001692302/0 від 29.10.2009 року (а.с.93) ДПІ в м. Євпаторії АР Крим зазначено, що штрафні санкції в сумі 149грн.34коп. застосовані до ДП "Євпаторійський морський торговельний порт" за порушення вимог п.1 ст.7 Закону про патенти на підставі абз.3 п.1 ст.8 вказаного Закону. В рішенні також зазначено, що сума штрафних санкцій підлягає сплаті в десятиденний строк з дня отримання рішення відповідно до ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.7 Закону про патенти торговий патент повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 8 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність: за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001692302/0 від 29.10.2009 року ДП "Євпаторійський морський торговельний порт" оскаржило вказане рішення в апеляційному порядку, встановленому пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (а.с.96).

Рішенням про результати розгляду скарги №10828/10/25-0 від 14.12.2009 року (а.с.98-99) ДПІ в м. Євпаторії АР Крим скасувала рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001692302/0 від 29.10.2009 року в частині посилання на п.1 ст.7 Закону про патенти, як на пункт та статтю законодавчого акту, що є підставою для застосування штрафних санкцій; в частині посилання на абз.3 п.1 ст.8 Закону про патенти, як посилання на норму податкового та іншого законодавства, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань; зобовязала ДПІ в м. Євпаторії АР Крим винести рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ДП "Євпаторійський морський торговельний порт" з посиланням на абз.4 ч.1 ст.8 Закону про патенти, як на статтю законодавчого акту, який є підставою для застосування штрафних санкцій і визначення їх розміру, та з посиланням на ч.1 ст.3 Закону про патенти, як на статтю законодавчого акту, порушення якої встановлено.

За результатами розгляду апеляційної скарги позивача ДПІ в м. Євпаторії АР Крим було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2009 року №0001692302/1 (а.с.94), яким до позивача на підставі того ж акту перевірки застосовані штрафні санкції за порушення ч.1 ст.3 Закону про патенти на підставі абз.4 ч.1 ст.8 Закону про патенти в сумі 149грн.34коп. Вказане рішення було отримано позивачем 16.12.2009 року (поштове повідомлення а.с.95).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.3 Закону про патенти патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 8 Закону про патенти суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність: за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів - сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, продовження строків проведення перевірки, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ДП «Євпаторійський морський торговельний порт» вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними або визнання неправомірними та скасування прийнятого наказу про продовження строків проведення перевірки. Суд також зазначає, що в тексті акту перевірки зазначено, що про її проведення позивач був повідомлений завчасно, перевірку було проведено на підставі направлень на проведення перевірки, що вручені посадовим особам позивача, перевіряючими зроблено відповідну відмітку в журналі реєстрації перевірок позивача, що представником позивача під час розгляду справи в суді не оспорювалось та не заперечувалось.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Пунктом 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 р. №29 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 р. за №723/1748) зі змінами та доповненнями, передбачено, що Державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обґрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

1) залишає рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення;

2) скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків в певній частині;

3) скасовує рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву) платника податків;

4) про податковий компроміс;

5) збільшує суму податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу.

Як свідчить текст рішення ДПІ в м. Євпаторії в АР Крим від 14.12.2009 року про результати розгляду скарги оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001692302/0 від 29.10.2009 року було скасовано лише в частині посилань на нормативно-правовий акт, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій та норму законодавства, відповідно до якої було зроблено розрахунок податкових зобовязань.

Однак, відповідно до вимог Додатку 8 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. №253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за №567/5758), форма «С» рішення, за якою і було складено оспорюване рішення, також передбачає наявність назви та коду ЄДРПОУ платника податку, стосовно якого воно прийнято, суму штрафних (фінансових) санкцій, а також строк сплати штрафних (фінансових) санкцій з зазначенням нормативно-правого акту, яким він встановлений тощо.

Таким чином, після часткового скасування рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій №0001692302/0 від 29.10.2009 року вказане рішення не містить у собі лише посилань на нормативно-правові акти, що порушені позивачем та на підставі яких застосовані штрафні санкції, однак вказаним рішенням нараховано штраф в сумі 149грн.34коп.

Суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що згідно з пунктом 16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби на подання та розгляд скарг на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначені у цьому пункті, не поширюється дія пунктів 4 - 8, підпункту 4 абзацу першого та абзаців четвертого - одинадцятого пункту 9 і пунктів 11 та 12 цього Положення. Таким чином, на розгляд вказаних скарг не поширюються вимоги абзацу 5 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, відповідно до якого у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу); оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не є ані податковим повідомленням, ані податковою вимогою.

Крім того, положення про відзив попереднього рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у випадку прийняття нового рішення також не передбачено і розділом 7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, який встановлює порядок та умови складення і надсилання рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Відповідач під час розгляду справи також не послався на жодний нормативно-правовий акт, яким передбачено такий відзив саме по рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону про патенти.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірність та обґрунтованість оспорюваного рішення. Більш того, його невідповідність вимогам діючого законодавства підтверджена рішенням ДПІ в м. Євпаторії в АР Крим про результати розгляду скарги позивача від 14.12.2009 року.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

При таких обставинах суд вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001692302/0 від 29.10.2009 року до ДП "Євпаторійський морський торговельний порт", у зв'язку з чим зазначене рішення слід визнати протиправним, що має наслідком його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання рішення недійсним, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Під час судового засідання, яке відбулось 12 травня 2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАСУ постанову у повному обсязі складено 17 травня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0001692302/0 від 29.10.2009 року, прийняте стосовно Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125583, юридична адреса: 97416, АР Крим, м. Євпаторія, площа Моряків, б.1).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125583, юридична адреса: 97416, АР Крим, м. Євпаторія, площа Моряків, б.1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.