Ухвала суду № 107012375, 21.10.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0308/19206/12

Провадження № 6/161/105/22

У Х В А Л А

21 жовтня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кихтюка Р.М.,

секретаря Дмитрук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

в ст ан ов ив :

ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Свою заяву обґрунтовує тим, що 12 травня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було винесено заочне рішення у цивільній справі №2-730/10 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позовні вимоги задоволенні повністю та ухвалено звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачам, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 67,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки акціонерним товариством ОТП Банк із застосуванням продажу, з укладенням від відповідачів договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем та з наданням АТ ОТП Банк всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу. Вищезазначене рішення набрало законної сили.

Вказує, що 01.08.2012 року Волинською філією ТзОВ «ТД ЕЛІТ СЕРВІС» було проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Разом з тим, ПАТ «ОТП Банк» вдруге звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 грудня 2012 року у справі №0308/19206/12 позовні вимоги задоволенні повністю і звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,0 кв.м., а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» і початковою ціною не нижче 643400 грн. направити на погашення заборгованості перед ТзОВ ОТП Факторинг України по кредитному договору №CM-SME-A00/084/2008 від 09.07.2008 року в розмірі 977148,61 грн.

Зазначає, що ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» двічі звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області до тих самих відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з тим самим предметом позову та з тих самих підстав.

На підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 грудня 2012 року у справі №0308/19206/12, 26.09.2013 р. видано виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , на підставі якого 23.12.2013 року державним виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження - ВП №41317909.

Крім того, державним виконавцем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження нерухомого майна за реєстраційним номером: 4052564 від 25.12.2013 р.

В подальшому, виконавчий лист №0308/19206/12 від 26.06.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки повернуто стягувачу, повторно на виконання не надходив.

Згідно інформації, що міститься в автоматизованій системі виконавчих проваджень, та Єдиному реєстрі боржників - даних про боржника ОСОБА_6 не міститься.

Вважає, що на даний час відсутні будь-які підстави для збереження заборони на відчуження об`єкта нерухомого майна, а тому, слід скасувати обтяження та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідний запис.

У зв`язку з чим, просить визнати виконавчий лист, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі №161/19206/12 таким, що не підлягає виконанню та зобов`язати уповноважених осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , що був накладений постановою державного виконавця Другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 23.12.2013 р. у виконавчому провадженні №41317909 при примусовому виконанні виконавчого листа №0308/19206/12 виданого 26.09.2013 року, в тому числі з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

До початку розгляду справи від представника заявника надійшла заява про слухання справи у її відсутності, заяву підтримує та просить її задовольнити.

Представник Другого відділу ДВС Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) також подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, просила відмовити у задоволенні заяви.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом з`ясовано, 12 травня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області винесено заочне рішення у цивільній справі №2-730/10 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позовні вимоги задоволенні повністю та ухвалено звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачам, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 67,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки акціонерним товариством ОТП Банк із застосуванням продажу, з укладенням від відповідачів договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем та з наданням АТ ОТП Банк всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу (а.с. ).

01.08.2012 року Волинською філією ТзОВ «ТД ЕЛІТ СЕРВІС» було проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки (а.с. ).

В судовому засіданні також з`ясовано, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.11.2012 року (справа №0308/16964/12) вказане рішення у справі скасоване та справу призначено до судового розгляду в загальному порядку (а.с. ).

В подальшому, у вказаній справі (№0308/19206/12) винесено рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю та звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,0 кв.м., а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» і початковою ціною не нижче 643400 грн. направити на погашення заборгованості перед ТзОВ ОТП Факторинг України по кредитному договору №CM-SME-A00/084/2008 від 09.07.2008 року в розмірі 977148,61 грн. (а.с. ).

Отже, як з`ясовано судом, звернення стягнення на предмет іпотеки було здійснено за заочним рішенням суду від 11.05.2010 року (справа № 2-730/10), яке було скасовано 19.11.2012 року.

При цьому, сторони із заявою про поворот рішення суду не зверталися.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд, а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

Разом з тим, у даній справі судом встановлено, що виконавчий лист Луцького міськрайонного суду Волинської області №0308/19206/12 від 26.06.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки повернуто стягувачу, повторно на виконання не надходив, а справа по виконавчому провадженню №41317909 передана в архів, а згодом знищена.

При цьому, жодних майнових претензій ні ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», ні ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_1 не мають (а.с. ).

Окрім того, суд вважає, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 598, 605 ЦК України, ст. 432, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у хв ал ив :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Виконавчий лист, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 26.06.2013 року в рамках цивільної справи №0308/19206/12 в частині боржника ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 67,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Зобов`язати уповноважених осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , що був накладений постановою державного виконавця Другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 23.12.2013 р. у виконавчому провадженні №41317909 при примусовому виконанні виконавчого листа №0308/19206/12 виданого 26.09.2013 року, в тому числі з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 31 жовтня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк