Рішення № 107000135, 18.10.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/625/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

Позивач: Фізична особа - підприємець Пархоменко Григорій Павлович,

ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрне місто",

код ЄДРПОУ 42836877, вул. Любецька, 1, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000

Предмет спору: про стягнення 500 119,21 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Пархоменко Григорій Павлович звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне місто", у якому просить стягнути з відповідача 500 119,21 грн, з яких 335 000,00 грн боргу, 60 434,00 грн інфляційних нарахувань, 11 922,33 грн 3 % річних та 92 762,88 грн пені.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.08.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 06.10.2022 о 10:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Судом зроблено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), відповідно до якого місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне місто»: 15000, Чернігівська область, Ріпкинський район, смт. Ріпки, вул. Любецька, 1; інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: +380965029131.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг процесуальний документ засобами поштового зв`язку не направлявся сторонам у справі.

Копія ухвали суду від 12.09.2022 отримана директором товариства відповідача Герасименком В.І. особисто в приміщенні суду 16.09.2022.

Згідно ч. 6 ст. 120 ГПК України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

При цьому, судом були вжиті заходи з метою повідомлення позивача про відкриття провадження у справі, які узгоджуються з ч. 6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Копія вказаної вище ухвали суду була направлена 13.09.2022 на електронну адресу позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену у супровідному листі № б/н від 02.09.2022 та позовній заяві, доданій до супровідного листа.

Відповідно до ч. 7-8 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Таким чином, ухвала суду вважається належним чином отриманою позивачем шляхом направлення її на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 761/14537/15-ц.

05.10.2022 засобами електронного зв`язку до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить прийняти клопотання до розгляду та провести слухання, яке призначено на 06.10.2022 на 10:00, за допомогою відеозв`язку, а саме за допомогою офіційної програми "EasyCon".

Ухвалою суду від 05.10.2022 клопотання представника Фізичної особи - підприємця Пархоменко Григорія Павловича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, надіслане на електронну пошту суду, повернуто заявнику без розгляду.

Копія ухвали суду від 05.10.2022 була направлена на електронну адресу представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3

На електронну адресу суду 05.10.2022 надійшло повідомлення про прочитання листа з електронної адреси представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

06.10.2022 від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить прийняти клопотання до розгляду та провести слухання, яке призначено на 06.10.2022 на 10:00, за допомогою відеозв`язку, а саме за допомогою офіційної програми "EasyCon".

У підготовче засідання 06.10.2022 повноважні представники сторін не з`явились.

Сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання.

Суд розглянув клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України Учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

За своєю суттю заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є заявою з процесуальних питань у розумінні ст. 169 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 6, 7 ч. 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Системний аналіз ст. 170, 197 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку про те, що заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повинна містити докази направлення її іншим учасникам справи у встановлений ч. 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України строк.

Як вбачається з поданого клопотання, заявником не надано доказів направлення вказаного клопотання відповідачу по справі.

Крім того, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції подано представником позивача в день проведення судового засідання, тобто з порушенням строку, встановленого ч. 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що клопотання представником позивача Мельніком Р.В. подано без дотримання вимог ч. 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України щодо встановленого законодавством строку та надсилання іншим учасникам справи копії заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, клопотання представника позивача - Фізичної особи - підприємця - Пархоменко Григорія Павловича, суд повертає без розгляду.

Оскільки клопотання представника позивача надійшло до суду засобами електронного зв`язку, роздруківка вказаного клопотання залишається в матеріалах справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, підготовче засідання 06.10.2022 проводилось за відсутності сторін (їх представників).

У підготовчому засіданні 06.10.2022 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.10.2022 о 10:30.

Ухвалою суду від 06.10.20222 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 18.10.2022.

Копія вказаної вище ухвали суду була направлена 07.10.2022 на електронну адресу позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену у супровідному листі № б/н від 02.09.2022 та позовній заяві, доданій до супровідного листа.

11.10.2022 засобами електронного зв`язку до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить прийняти клопотання до розгляду та провести слухання, яке призначено на 18.10.2022 на 10:30, за допомогою відеозв`язку, а саме за допомогою офіційної програми "EasyCon".

Ухвалою суду від 14.10.2022 клопотання представника Фізичної особи - підприємця Пархоменко Григорія Павловича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.

Копія вказаної ухвали суду 17.10.2022 була направлена на електронну адресу представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3

На електронну адресу суду 17.10.2022 надійшло повідомлення про прочитання листа з електронної адреси представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвала суду від 06.10.2022, направлена відповідачу за адресою, вказаною в ЄДР - 15000, Чернігівська область, Ріпкинський район, смт. Ріпки, вул. Любецька, 1, була повернута на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", дата проставлення відмітки - 15.10.2022.

У судове засідання 18.10.2022 повноважні представники сторін не з`явились.

Позивач був обізнаний про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 18.10.2022, що вбачається з поданого ним клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Оскільки ухвала суду від 06.10.2022, направлена відповідачу, повернулась неврученою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", то відповідно до ст. 242 ГПК України таке судове рішення вважається врученим, а відтак відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Про поважні причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву не подавав.

Отже, сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, судове засідання 18.10.2022 проводилось за відсутності сторін (їх представників).

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом 18.10.2022 у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору купівлі-продажу № 9-06 від 09.06.2021 в частині своєчасної оплати за поставлену техніку, у зв`язку з чим позивач просить стягнути 335 000,00 грн боргу та нарахував пеню в сумі 92 762,88 грн, 11 922,33 грн 3 % річних та 60 434,00 грн інфляційних втрат.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

09.06.2021 між Фізичною особою - підприємцем Пархоменком Григорієм Павловичем (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне місто» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 9-06 (далі - Договір) (а.с. 10).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець поставляє і передає у власність покупцеві, а покупець приймає і оплачує сільськогосподарську техніку, далі - техніка, на умовах цього договору за цінами, вказаними в специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін.

Технічні характеристики і стан техніки повинні бути відображені в Специфікації, акті прийому-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили, що ціна договору на момент укладення становить 335 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за поставлену техніку здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця, зазначений в рахунку-фактурі суми, що є невід`ємною частиною даного договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 4.2 Договору на доказ укладення договору і в забезпечення його точного виконання покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця грошові кошти у розмірі 335 000,00 грн без ПДВ до 01.10.2021.

Пунктом 5.4 Договору сторони визначили, що техніка вважається прийнятою з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, після чого будь-які претензії щодо техніки не братимуться.

Продавець зобов`язаний здійснити передачу техніки покупцеві після оплати (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим Договором відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 7. 2 Договору за несвоєчасну оплату за техніку, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5 % від вартості неоплаченої вчасно техніки, за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності в момент підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Між сторонами були підписано та скріплено печатками сторін Специфікацію від 09.06.2021 на суму 335 000,00 грн, в т.ч. ПДВ. (а.с. 11).

У вказаній специфікації сторони визначили найменування, кількість та вартість товару, що постачається.

09.06.2021 між сторонами підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки, що мають ідентифікаційні номери, згідно якого позивачем передано відповідачу трактор К-700, держ. № НОМЕР_2 , 2017 року, заводський номер НОМЕР_3 на суму 335 000,00 грн в т.ч. ПДВ.

Проте відповідач за отриману техніку до 01.10.2021 не розрахувався.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати техніки по Договору в сумі 335000,00 грн, а тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення 60 434,00 грн інфляційних втрат, 11 922,33 грн 3 % річних, 92 762,88 грн пені.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивачем на виконання умов по Договору передано відповідачу техніку на суму 335 000,00 грн згідно акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 09.06.2021.

За умовами п. 4.2 Договору відповідач повинен був розрахуватися за передану техніку до 01.10.2021.

Отже, прострочення виконання відповідачем зобов`язань по Договору починається з 02.10.2021.

Однак доказів сплати відповідачем коштів у розмірі 335 000,00 грн позивач суду не надав.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за отриману ним техніку у визначений Договором термін, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за передану техніку у розмірі 335000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості переданої техніки по Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення 92 762,88 грн пені за період з 09.06.2021 по 15.08.2022.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, обумовлений в договорі розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, а саме розміру подвійної облікової ставки Національного банку України.

Сторони у п. 7.2 Договору передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати покупцем пені у розмірі 0,5 % від вартості неоплаченої вчасно техніки, за кожен день прострочення платежу.

Разом з тим, позивач здійснив її нарахування відповідно до положень Закону, тобто у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшов висновку про неправильне її нарахування, з огляду на наступне.

Позивачем невірно визначено початок періоду нарахування пені з 09.06.2021, оскільки прострочення виконання відповідачем зобов`язань починається з 02.10.2021 та при нарахуванні пені не взято до уваги вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки здійснено нарахування більш ніж за шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, строк нарахування пені має становити з 02.10.2021 по 01.04.2022

За перерахунком суду, розмір пені складає 30 737,40 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зазначеному вище розмірі.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача 11 922,33 грн 3 % річних за період з 09.06.2021 по 15.08.2022 та 60 434,00 грн інфляційних втрат за період з червня 2021 року по травень 2022 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх неправомірне нарахування.

Як вбачається з розрахунку 3 % річних, початком періоду їх нарахування позивачем визначено 09.06.2021, як і в розрахунку пені. Отже, позивач неправильно здійснив нарахування 3 % річних з аналогічних підстав, про які суд зазначав вище.

За перерахунком суду, розмір 3 % річних складає 8755,89 грн, з урахуванням встановленого судом початку періоду нарахування, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх неправомірне нарахування.

Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, початком періоду їх нарахування позивачем визначено червень 2021 року. Отже, позивач неправильно здійснив нарахування інфляційних втрат з аналогічних підстав, про які суд зазначав вище. Початком періоду нарахування інфляційних втрат є жовтень 2021 року.

За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат складає 55 339,98 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази на підтвердження викладених ним обставин є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому зазначено судовий збір у розмірі 7501,79 грн.

В якості доказів сплати судового збору позивачем надано платіжне доручення № 17 від 16.08.2022 про сплату судового збору в сумі 39 993,46 грн з призначенням платежу «судовий збір за позовом ФОП Пархоменко Г.П., господарський суд м. Києва». Платіжним реквізитом для перерахування судового збору вказано рахунок UA918999980313191206083026001, який призначений для перерахування судового збору за подання позовних заяв до Господарського суду міста Києва.

Згідно ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судом здійснено перевірку зарахування судового збору та встановлено, що 16.08.2022 було зараховано судовий збір в сумі 7501,79 грн за позовом ФОП Пархоменко Г.П., Господарський суд Чернігівської області.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в частині задоволених позовних вимог, становить 6447,50 грн.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору № 20 про надання правової допомоги від 15.08.2022, укладений з адвокатом Мельніком Р.В. та позивачем (далі - Договір); ордер на надання правової допомоги від 30.08.2022 серія АХ № 1097818 на ім`я адвоката Мельніка Р.В..

Згідно з п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги у кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі з правом підпису чи подання позовних заяв, скарг, апеляційних скарг, скарг у порядку повторної касації, заяв про перегляд рішень за нововиявленими обставинами та у порядку виключного повноваження, представництво клієнта у всіх судових органах, включаючи Європейський суд з прав людини, зміну предмета та підстави позову, зменшення або збільшення позовних вимог, укладення мирової угоди, відмови від позову, оскарження рішень судів всіх інстанцій по цивільним, кримінальним, господарським та адміністративним справам, які розглядаються з участю клієнта в судах загальної юрисдикції, господарських судах та адміністративних судах. Підготовка заяв та позовних заяв в суди, господарські та адміністративні суди та підтримання вимог в судах в якості представника.

Пунктом 3.1 Договору сторони обумовили вартість послуг з правової допомоги клієнту у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору витрати на правову допомогу покривають наступні послуги:

- Аналіз матеріалів справи - 5000,00 грн.

- Збір доказів - 5000,00 грн.

- Підготовка позовної заяви - 20 000,00 грн.

- Подання позовної заяви та виступ у суді - 20 000,00 грн.

Оцінивши надані позивачем документи щодо відповідності зазначених у них даних щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, зокрема, але не виключно, чи не подавав адвокат явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, суд встановив наступне.

У пункті 3.2 Договору визначено послугу по збору доказів, однак як вбачається з матеріалів позовної заяви, підготовка та подання позову здійснювалась виключно на основі наявних у клієнта та одразу наданих ним адвокату документів (договору купівлі-продажу, специфікації та акту приймання-передачі товару), що також кореспондується з першим пунктом переліку послуг - «Аналіз матеріалів». Будь-яких доказів самостійного отримання адвокатом доказів останнім суду не надано.

Таким чином, вчинення адвокатом дій щодо самостійного збору доказів суду не доведено.

Крім того у п. 3.2 Договору вказано послугу подання позовної заяви та виступ у суді. Однак, суд вважає, що роботи, пов`язані з поданням позовної заяви, не можуть включатись саме до витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така діяльність адвоката не пов`язана з наданням правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, а носить суто технічний характер, що може і повинна виконуватись, навіть некваліфікованим персоналом, а відтак і не може оплачуватись на рівні оплати послуг адвоката.

Вказана послуга не є послугою з надання правничої допомоги у розумінні ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому не підлягає покладенню на відповідача.

Послуга з виступу у суді не підтверджена матеріалами справи, оскільки представник позивача не приймав участь в судових засіданнях 06.10.2022 та 18.10.2022.

За таких обставин суд вважає, що позивачем підтверджено належними доказами фактичні витрати на професійну правничу допомогу за надані адвокатом послуги лише у розмірі 25 000,00 грн.

Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 21 486,54 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне місто" (код ЄДРПОУ 42836877, вул. Любецька, 1, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000) на користь Фізичної особи - підприємця Пархоменка Григорія Павловича (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 335 000,00 грн боргу, 30 737,40 грн пені, 8755,89 грн 3 % річних, 55 339,98 грн інфляційних втрат, 6447,50 грн витрат зі сплати судового збору та 21 486,54 грн судових витрат на професійну правову допомогу адвоката.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 28.10.2022.

Суддя В. В. Шморгун