Рішення № 106996563, 15.09.2022, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/174/21

2/368/258/22

Рішення

Іменем України

"15" вересня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі:

Головуючий суддя Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання Балацька В.В.

За участі сторін процесу:

Позивач - ОСОБА_1 .

Представник відповідача - Качанюк О.В.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ), АТ «Альфа Банк», про зняття арешту з майна, суд, -

В С Т А Н О В И В :

02.03.2021року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кагарлицького районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ), АТ «Альфа Банк» про зняття арешту з майна, в якій позивач просила суд винести рішення, на підставі якого:

- Скасувати постанову Кагарлицького відділу ДВС Головного теритоірального управління юстиції у Київській області про арешт нерухомого майна, винесеного на підставі виконавчого листа № 6 363 від 17.04.2019 Новозаводського районного суду м. Чернігова відносно ОСОБА_2 шляхом зняття арешту з всього майна і заборони на відчуження, внесення відповідних змін до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна і виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

В судовомузасіданні,яке відбулося15.09.2022року,позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обгрунтовувала свої позовні вимоги обставинами справи та нормами права, які викладені в мотивувальній частині її позовної заяви.

В судовому засіданні, яке відбулося 15.09.2022 року, представник відповідача, - Кагарлицького районноговідділу Державноївиконавчої службиЦентрального міжрегіональногоУправління МіністерстваЮстиції (м.Київ),-Качанюк О.В.,- вирішенняпитання поклалана розсудсуду.

В судовезасідання,яке відбулося15.09.2022року,представник відповідача,-АТ «Альфа-Банк»,-не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Суд, вислухавши позивачку, яка позов підтримала, вислухавши представника відповідача, яка вирішення питання поклала на розсуд суду, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального джокументу (з посмтановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права.

Підсудність.

Згідно ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

У відповідності до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5, - позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність).

Позовна заява про зняття арешту з майна може бути перед`явлена власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній цивільній справі є зняття арешту з нерухомого майна, місцем розташування якого є с. Стайки Обухівського району Київської області.

Відповідно, враховуючи місцезнаходження нерухомого майна, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце виключна підсудність, - справи такої категорії розглядаються за місцем розташування майна або основної його частини.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , - чоловік позивачки ОСОБА_1 .

Про те, що позивачка ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 на момент його смерті перебували в шлюбі свідчить копія свідоцтва про шлюб, які міститься в матеріалах справи.

Позивач ОСОБА_1 вчасно, в термін шість місяців звернулася до нотаріуса з зявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, - ОСОБА_2 .

03.12. 2020 року позивач ОСОБА_1 отримала витяг про реєстрацію спадкової справи в спадковому реєстрі.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_2 належить житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14. 08. 2019 року право власності зареєстровано за ОСОБА_2 .

Одержати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину позивач ОСОБА_1 не маєж змоги, так як на все майно мого чоловіка накладено арешт, згідно відомостей Єдиного реєстру заборони відчудження об`єктів нерухомого майна Кагарлицьким ВДВС .

Таким чином, арешт накладений на майно спадкодавця, - порушує набуття позивачкою ОСОБА_1 права власності.

Як вбачається з письмової відповіді відділу ДВС, згідно автоматизованої системи виконавчого провадження (ВП - спец розділ):

- 18.12.2016 року на виконанні у відділі перебував виконавчий лист № 6- 363 від 17.04. 2009 Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа - Банк» боргу в розмірі 76524 грн. 44 коп. АСВП №28561614. В ході проведення виконавчих дій майно, на яке можливо було звернути стягнення у боржника відсутнє. Виконавче провадженнязнищене узв`язку іззакінченням строкузберігання завершенихвиконавчих проваджень,встановленого п.9.9.Порядку роботиз документамив органахдержавної виконавчоїслужби,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни від25.12.2008№2274/5згідно актупро вилученняноменклатурних справдля знищення, згідно якого строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки, тому відсутні правові підстави для знаття арешту, оскільки виконавчі провадження за вказаний період знищено у зв`язку із закінченням. Норми законів, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому дим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому способи захисту цивільного права та інтересів, зазначені в ст. 16 ЦК України.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закону № 606-ХІУ) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Частиною першою статті 57 Закону Nq 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час пред`явлення позову) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України про виконавче провадження.

У зв`язку із цим боржник не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України.

Постанова Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, позивач ОСОБА_1 , - є спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину після смерті чоловіка шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Коло спадкоємців за законом, черговість спадкування ними визначена статтями 1258, 1261-1255 ЦК України.

В силу положень частин 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ст. 1218, ч.З ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже,системний аналіззазначених нормправа свідчитьпро те,що спадкоємець,який увстановленому закономпорядку прийнявспадщину,є їївласником зчасу їївідкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України № 1404-УІІІ від 2 червня 2016 року «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві. В силу частини 5 статті 47 цього Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Також Законом України № 1404-УІІІ від 2 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (в редакції закону, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документу) строк пред`явлення виконавчого листа до виконання був визначений у три роки (частина 1 статті 12).

Суд наголошує, що строки пред`явлення до виконання виконавчих листів, пропущено стягувачем.

Повторне пред`явлення стягувачем виконавчого листа до виконання можливо за життя спадкодавця.

Однак, виконавчий лист відповідачем до Державної виконавчої служби повторно не пред`являвся, як вбачається з відповіді відділу ДВС.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/ або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч.б ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 391 ЦК України встановлено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 1281 ЦК України у редакції, чинній на час відкриття спадщини щодо майна ОСОБА_2 кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідач АТ Альфа Банк не звернувся у встановлений статтею 1281 ЦК України строк як кредитор спадкодавця з пред`явленням вимог щодо невиконаного спадкодавцем рішення суду до спадкоємця - позивача по справі і не провів заміну сторони виконавчого провадження.

Зважаючи на вищенаведене та приписи ст. 1281 ЦК України відповідач позбавляється права вимоги до позивача, як спадкоємця ОСОБА_2 .

Також, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України 1404-УІІІ від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (у редакції закону, чинній на день відкриття спадщини) виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно із ч. 1с ст. 40 Закону України 1404-УІІІ від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виходячи з наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті боржника-фізичної особи. А, закінчивши виконавче провадження, державний виконавець повинен зняти арешт, який було накладено на майно такого боржника при здійсненні виконавчого провадження.

Виконавче провадження було відкрите за місцем проживання боржника , а тому державний виконавець саме за місцем відкриття виконавчого провадження повинен закрити виконавче провадження та зняти арешт з вищевказаного спадкового майна. Таким чином наявне є спричинення порушення однієї із складових права власності, визначеної ч. 1 ст. 317 ЦК України, - права розпорядження своїм майном, яке я не можу здіснювати.

Арешт майна боржника ОСОБА_2 за наведених вище обставин та вимог закону із заходу забезпечення виконання рішення суду перетворюється на неправомірне обмеження права користуватися належним позивачу ОСОБА_1 майном.

З урахуванням викладеного, а також за відсутності у відповідача в цій справі належним чином, законно обґрунтованих заперечень щодо права позивачки ОСОБА_1 на арештоване майно, а також враховуючи, що наявність обтяження нерухомого майна перешкоджає позивачу ОСОБА_1 в повній мірі реалізувати своє право власності на таке майно, суд вважає, що позов має бути задоволено.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту ( постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (пункт 24), від 13 березня 2019 року у справі № 815/615/16-ц (пункт 28), від 22 квітня 2019 року у справі № 661 /624/16-ц).

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;

- із встановлених обставин випливають відносини права приватної власності, які регулюються нормами Конституції України, та нормами ЦК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, ч. 1 ст. 386 ч. 2 ст. 386 ст. 391 ЦК України, ч. 1 ст. 59, ч.ч. 2, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;

- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 430 ЦПК України, - судом не вбачаються;

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, ч. 1 ст. 386 ч. 2 ст. 386 ст. 391 ЦК України, ч. 1 ст. 59, ч.ч. 2, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Кагарлицького районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ), АТ «Альфа Банк» про зняття арешту з майна, - задовольнити.

Скасувати постанову Кагарлицького відділу ДВС Головного теритоірального управління юстиції у Київській області про арешт нерухомого майна, винесеного на підставі виконавчого листа № 6 363 від 17.04.2019 Новозаводського районного суду м. Чернігова відносно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідотцво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 11 листопада 2020 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), шляхом:

- зняття арешту з всього майна і заборони на відчуження;

- внесення відповідних змін до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна і виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.