Рішення № 106996116, 16.08.2022, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/19/21

провадження № 2/197/20/22

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Позивач звернувся 31.12.2020 до суду з позовною заявою, в якій просить:

-стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за період з 01.03.2017 по 01.12.2020 у розмірі 7250,08 грн, суму інфляційних збитків у розмірі 1171,77 грн, 3 % річних у розмірі 386,16 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 грн.

13.08.2021 позивач відправив до суду уточнену позовну заяву про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, згідно з якою збільшив розмір позовних вимог, а саме: просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.12.2017 по 01.08.2021 у розмірі 7441,43 грн, суму інфляційних збитків у розмірі 1222,87 грн, 3% річних у розмірі 396,44 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 грн.

В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що з 01.02.2014 розпочав виконання функцій управителя багатоквартирними будинками Інгулецького району міста Кривого Рогу, послуги з утримання надавав відповідачу належним чином, проте відповідач не виконав своїх обов`язків щодо сплати вартості житлово-комунальних послуг та допустив заборгованість перед позивачем у розмірі 7441,43 грн.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 20.01.2021 постановлено позовну заяву залишити без руху.

Позивач 13.08.2021 відправив до суду уточнену позовну заяву про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Ухвалою судді від 07.09.2021 постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово.

Ухвалою суду від 16.08.2022 постановлено провести заочний розгляд справи.

Позивач, представник позивача повідомлені у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання представник не з`явився, у клопотанні від 12.10.2021 просив справу розглянути за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.

Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. ч. 7, 11ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив (тобто не з`явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

За письмової згоди позивача суд вважає за потрібне розглянути цю справу в порядку ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 цієї Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що сторони, їхні представники не прибули в судове засідання і представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає можливим здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується договором про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд в Інгулецькому районі (об`єкт №2) від 18.11.2013 (арк. с. 43-44).

Згідно з інформаційною довідкою № 247273263 від 09.03.2021 відповідач є власником нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (арк. с. 27).

Між сторонами укладено договір № 0603/4-14/3 від 06.03.2014 про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (арк. с.53).

Позивач надав суду інформацію про витрати на утримання будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Сума заборгованості за період з 01.12.2017 по 01.08.2021 становить 7441,43 грн.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань, позивачем здійснено нарахування інфляційних збитків у розмірі 1222,87 грн. та 3% річних у розмірі 396,44 грн.

Правильність нарахування підтверджується відповідними розрахунками.

Розмір наданих позивачем розрахунків відповідачем не спростовано.

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач є власником нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Конституції України, ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ч.1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами 06.03.2014 було укладено договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

На момент укладення договору між сторонами діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV.

09.11.2017 прийнято Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, згідно з п. 1-2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а статті, які регулюють послуги з управління багатоквартирним будинком вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. Визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Проте згідно з п. 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Між сторонами після набрання чинності новим законом новий договір укладено не було, отже відносини регулюються на умовах, визначених у договорі № 0603/4-14/3 від 06.03.2014 та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 4 ч. 1, п. 4. ч. 2 ст. 25 зазначеного закону управитель має право отримувати плату за виконання власних функцій та зобов`язаний вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до п. 3.1 укладеного між сторонами договору № 0603/4-14/3 від 06.03.2014 оплата за договором визначається на підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 420 від 14.12.2011 та рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 435 від 27.12.2011, якими затверджено тарифи, періодичність і строки виконання робіт, та здійснюється власником не пізніше 30-го числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «УЮТ-2011» або іншим видом розрахунку, що не суперечить діючому законодавству.

Згідно з п. 7.1 зазначеного договору він укладається на один рік та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунки заборгованості, інфляційних збитків та 3% річних, які не спростовані відповідачем.

Аналізуючи спірні правовідносини, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконує покладений на нього законом обов`язок щодо оплати за надані житлово-комунальні послуги, своїми неправомірними діями завдав позивачеві збитків, тому право позивача є порушеним і підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості у розмірі 7441,43 грн, суми інфляційних збитків у розмірі 1222,87 грн та трьох відсотків річних у розмірі 396,44 грн.

Враховуючи зазначене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено в п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується. У цьому випадку ціна позову 9060,74 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019прожитковий мінімумдля працездатнихосіб (з розрахунку на одну особу)становить 2102 грн з 01.01.2020.

Сторони не звільнені від сплати судового збору, 1,5 % від ціни позову є меншим, ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже позивачем правильно сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 грн.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 526, 625, 901 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 247, 263, 265, 280-282, 284, 354, 355 ЦПК України, ст. 20, 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2017 по 01.08.2021 у розмірі 7441 (сім тисяч чотириста сорок одна) гривня 43 копійки, 3%річних урозмірі 396 (тристадев`яносто шість) гривень 44 копійки та сумуінфляційних збитківу розмірі 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) гривні 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011» судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи (дані):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011», місцезнаходження: Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, мікрорайон 5-й Зарічний, буд. 8А, ідентифікаційний код: 37861681.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО