Рішення № 106977443, 28.01.2022, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 758/14083/19

Провадження № 2/536/10/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Колотієвського О.О.,

при секретарі Пасєчніковій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позов зокрема обґрунтовано тим, що між Публічним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 16.01.2014 р. на підставі кредитного договору № 26622058 (надалі - кредитний договір) видано кредит у сумі 19665,16 грн.

Відповідач, не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.10.2019 р. складає 21054,57 грн.. з яких: 3352,23 грн. - заборгованість за кредитом; 14205,57 грн. - заборгованість процентами; 1882,27 грн. - заборгованість за комісією; 1614,5 грн. - штрафні санкції.

На підставі вищевикладеного просили суд ухвалити рішення, яким:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 21054,57 грн. (Двадцять одна тисяча п`ятдесят чотири грн 57 коп).

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1921 гривні.

Відповідач у відзиві на позов зокрема вказував, що за виконавчим написом на користь позивача з його заробітної плати стягувалися кошти, які не були враховані під час формування рахунку заборгованості за кредитом. Крім цього, відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності до заборгованості за відсотками, комісією, та іншого, що не стосується основної суми заборгованості за тілом кредиту.

Позивач в судове засідання не з`явився. На адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися. На адресу суду надіслали заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить такого висновку.

Так, судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 16.01.2014 р. на підставі кредитного договору № 26622058 (надалі - кредитний договір) видано кредит у сумі 8134 грн.

Статтею 629 ЦК зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 526 ЦК зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору.

Цивільний кодекс, крім обов`язку належного виконання зобов`язання встановлює також принцип своєчасності його виконання: відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, не заперечує, що не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк починаючи з 2014 року. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.10.2019 р. складає 21054,57 грн.. з яких: 3352,23 грн. - заборгованість за кредитом; 14205,57 грн. - заборгованість процентами; 1882,27 грн. - заборгованість за комісією; 1614,5 грн. - штрафні санкції.

Згідно з п.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до п.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного бо неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 5 Кредитного договору, позичальник повинен сплатити штраф за кожен випадок порушення свої обов`язків передбачених умовами кредитного договору, в тому числі за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання також за порушення п.п. 4.3.1.-4.3.4. кредитного договору щодо інформування Банку про свій фінансовий стан, зміну місця проживання, інших обставин можуть впливати на виконання Позичальником взятих на себе обов`язків по Кредитному договору.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, визнання боргу відповідачем, приходить до висновку, що позов доведений.

Втім, відповідач просив застосувати строки позовної давності.

Вирішуючи дане питання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 3,4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 16 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (36 місяців), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12.

Як встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами та комісією, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів встановленим у договорі кредитування, про що не заперечує відповідач.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки останній платіж відповідач здійснив у травні 2014 р., то з червня 2014 р. почався перебіг позовної давності до наступних платежів. Однак, у зв`язку з тим, що відповідач заявляє про застосування строку позовної давності, то позовна давність до певних щомісячних платежів щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме за період з червня 2014 р. по лютий 2017 р. спливла, так як позивач звернувся до суду з позовною заявою згідно з штампом - 04.11.2019 р.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 76, 82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 287, 352 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства«Перший УкраїнськийМіжнародний Банк»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський