Ухвала суду № 106951217, 25.10.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/6162/19

Провадження №1-кп/127/535/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

інших учасників судового процесу: потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого частиноючетвертою статті190Кримінального кодексуУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертоюстатті 190Кримінального кодексуУкраїни (далі КК).

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ризики, які існували на час застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не відпали та не зменшились. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, у кримінальному провадженні не допитані свідки, а тому, перебуваючи на волі, обвинувачена може впливати на зазначених осіб.

Потерпіла ОСОБА_6 підтримала думку прокурора.

Обвинувачена ОСОБА_5 щодо вирішення клопотання прокурора поклалась на розсуд суду.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 заперечила проти задоволення клопотання прокурора. Звернула увагу суду на те, що потерпіла вже була допитана в судовому засіданні та про жодний тиск на себе з боку обвинуваченої не повідомила. Також зауважила, що у зв`язку з тривалим перебуванням під вартою в обвинуваченої значно погіршився стан здоров`я.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії,обраного дообвинуваченої запобіжногозаходу спливає28.10.2022.Отже,стороною обвинуваченнявищезазначені вимогикримінально-процесуальногозаконодавства дотриманіне були.Разом з тим, суд враховує, що сторона захисту не заперечувала проти розгляду клопотання прокурора, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

У постанові від 22.02.2021 (справа № 991/1226/21) ВС звернув увагу на те, що КПК не передбачає відмови у продовженні строку запобіжного заходу через пропущення прокурором строку звернення з клопотанням.

Також суд враховує, що частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд вважає за доцільне зазначити, що приписи частини третьої статті 331 КПК є імперативними. Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті, надавши доводам сторін відповідну правову оцінку.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченій під вартою, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом зтим,суд враховує,що длявирішення питаннящодо можливоїпричетності обвинуваченоїдо вчиненняінкримінованого їйзлочину здійснюєтьсясаме навиконання вимогпункту 1та 2частини першоїстатті 91КПК,якою визначено,що укримінальному провадженніпідлягають доказуванню: 1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченої потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд кримінального провадження по суті не завершений, а тому вирішення вказаного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Сторона захисту, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, послалась на те що за час перебування під вартою у ОСОБА_5 значно погіршився стан здоров`я та остання потребує спеціалізованого лікування. На підтвердження зазначеної обставини захисник обвинуваченої надала суду направлення, виписане на ім`я ОСОБА_5 , та виписку з медичної карти амбулаторного хворого про встановлення обвинуваченій діагнозу. Зі змісту зазначеного висновку випливає, що ОСОБА_5 рекомендовано уникати переохолодження, спостерігатись у сімейного лікаря та медикаментозне лікування. При цьому суд враховує, що надані медичні документи датовані груднем 2017 року, а тому не можуть відображати реальний стан здоров`я обвинуваченої на теперішній час.

Будь-які інші докази на підтвердження того, що ОСОБА_5 потребує спеціалізованого лікування та не може його отримати в установі, якій утримується на даний час, суду надані не були. З огляду на викладене, посилання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу для необхідності отримання обвинуваченою відповідного лікування суд оцінює критично.

Натомість суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину. Судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не завершене, зокрема, не допитані свідки кримінального провадження. Крім того, як судвже зазначиввище,об`єктивні данні, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої під вартою, у тому числі за станом здоров`я, суду не надані.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченою позапроцесуального впливу на свідків кримінального провадження, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід, обраний обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 днів, з 25 жовтня 2022 року до 23.59 годину 23 грудня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: