Рішення № 106933531, 25.10.2022, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/915/22

№ провадження 2/453/387/22

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И /заочне/

25 жовтня 2022 року Сколівськийрайонний судЛьвівської областіу складі: головуючого судді Брони А.Л.,

секретаря судового засідання Бендеш А.І.

без учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сколе Львівської області за порядком спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

в с т а н о в и в:

05.08.2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» в особі представника Балагурак В.В. звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останніх на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 105 781 грн. 88 коп. за кредитним договором № б/н від 21.11.2013 року та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Разом із позовною заявою представником позивача ОСОБА_3 було подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 06.09.2022 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Розгляд справи відбувся 25.10.2022 року без учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_4 (далі Позичальник) звернувся до АТ КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21.11.2013 року.

14.06.2018 року відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (скорочена назва ПАТ КБ «Приват Банк») на Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (скорочена назва АТ КБ «Приват Банк»).

Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Під час укладення Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до виявленого бажання, Позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком Позичальник отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2800 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

АТ КБ «Приват Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Позичальник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно до п.2.1.12.3 погашення кредиту поповнення картрахунку держателя здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх Банком на картрахунок держателя, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі Договору.

Позичальник не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням, що має відображення у розрахунку порушення умов кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.04.2020 року.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

26.08.2020 року позивачем направлена претензія кредитора до Сколівської державної нотаріальної контори, та 24.11.2020 року отримана відповідь, в якій зазначалося, що спадкоємцями померлого позичальника є відповідачі у справі.

Крім цього, 29.07.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але дій, спрямованих на погашення заборгованості, спадкоємцями вчинено не було.

Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_4 перед Банком за кредитним Договором № б/н від 21.11.2013 року становила 105 781 грн. 88 коп. та складалась з наступного:

2 764 грн. 00 грн. заборгованість за тілом кредиту;

в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредита;

0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками;

7 127 грн. 34 коп. заборгованість за простроченими відсотками;

0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;

95 890 грн. 54 коп. нарахована пеня;

0,00 грн. нараховано комісії.

Таким чином позивач вважає, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

У ході судового розгляду встановлено, що 21.11.2013 року ОСОБА_4 було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, внаслідок чого він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До заяви банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайтіwww.privatbank.ua.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача ( www.privatbank.ua) АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), про що у додатках надано копії сторінок виписки та копії сторінок статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

З наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_4 вбачається, що 21.11.2013 року відбувся старт карткового рахунку НОМЕР_1 та в цей же день було встановлено кредитний ліміт в розмірі 2 800 грн. 20.01.2020 кредитний ліміт за вказаним рахунком було зменшено до 0,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 Позичальник ОСОБА_4 помер, що підтерджується копією актового запису про смерть №13 від 10.04.2018 року, виданого виконавчим комітетом Корчинськох сільської ради Сколівського району Львівської області.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «ПриватБанк», заборгованість ОСОБА_4 перед банком на дату смерті за кредитним договором від 21.11.2013 року станом на час смерті останнього становить 105 781 грн. 88 грн., з яких:

2 764 грн. 00 грн. заборгованість за тілом кредиту;

в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредита;

0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками;

7 127 грн. 34 коп. заборгованість за простроченими відсотками;

0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;

95 890 грн. 54 коп. нарахована пеня;

0,00 грн. нараховано комісії.

Щодо даного розміру заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістомстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другоюстатті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 21.11.2013 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання п. 1.1.7.11), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів ОСОБА_4 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Окрім цього суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21.11.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05 серпня 2022 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані померлому ОСОБА_5 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_5 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд приходить до висновку, що про умови кредитування, визначені у Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_5 , а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21.11.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутніпідстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями625,1048 ЦК Українипозивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина першастатті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від22 листопада 1996 року № 543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд звертає увагу на те, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети-заяви про надання кредиту таУмов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_4 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону № 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Зазначені висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року за результатами розгляду справи № 342/180/17-ц , які відповідно до ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Також суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від21.11.2013 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином суд приходить до висновку, що обґрунтованою є вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, яка утворилась у ОСОБА_4 , у розмірі 2764,00 грн.

Крім цього, предметом позову у даній справі є вимога кредитора до спадкоємців боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України.

Вирішуючи спори про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Як встановлено судом, позивачу станом на липень 2020 року стало відомо про смерть позичальника та в той же час на адресу Сколівської державної нотаріальної контори ним було направлено претензію кредитора, в якій позивач просив включити кредиторські вимоги АТ КБ «Приватбанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ, повідомити спадкоємців про наявність заборгованості перед банком у розмірі 105 781,88 грн., повідомити АТ КБ «Приватбанк», чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, повідомити АТ КБ «Приватбанк» відомості про осіб (ПІБ та адреса), які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника; повідомити АТ КБ «Приватбанк» відомості про видані свідоцтва про право на спадщину, та про осіб, які такі свідоцтва отримали (за наявності).

04.09.2020 року за вих. №186/01-16 завідувач Сколівської державної нотаріальної контори Батлюк В.І. повідомив ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що претензія кредитора про невиконані договірні зобов`язання позичальника ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнята до уваги, та зазначено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його малолітня донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 ..

29 липня 2021 року за вих. № SAMDN52000122425087 АТ КБ «ПриватБанк» скерував ОСОБА_1 та ОСОБА_6 листи-претензії про необхідність сплати останніми, згідно положень ст. 1261 ЦК України, заборгованості позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором від 21.11.2013 року в розмірі 105781,88 грн., однак відповідачі жодним чином на вказану претензію не відреагували.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 06.09.2022 року про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було витребувано зі Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.09.2022 року на адресу суду надійшла належним чином завірена копія витребуваної спадкової справи.

Права та обов`язки учасників справи визначено статтею 43 ЦПК України. Пунктом 1 частини 1 статті 43 ЦПК України визначено, зокрема, що учасники справи мають право ознайомлюватись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Суд звертає увагу на той факт, що протягом розгляду даної справи позивач не скористався своїм процесуальним правом на ознайомлення з матеріалами справи, про що свідчить відсутність відповідної заяви від представника позивача у матеріалах справи.

Як вбачається з копії спадкової справи № 228/18, заведеної Сколівською державною нотаріальною конторою Львівської області 02.10.2018 року після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулись ОСОБА_7 , яка діяла від свого імені та як законний представник в інтересах неповнолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 , 2004 року народження, яка проживає у АДРЕСА_1 , а також ОСОБА_1 , 2001 року народження, який зареєстрований у АДРЕСА_2 .

Таким чином, коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 складається з дружини ОСОБА_7 , сина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_6 .

В свою чергу позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості лише до ОСОБА_1 , 2001 року народження, та до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Пунктом 1 статті 47 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття.

Суд звертає увагу на той факт, що як на момент пред`явлення позивачем даного позову до суду, так і станом на день винесення судом рішення у справі, ОСОБА_8 є неповнолітньою, відтак вона є неналежним відповідачем у даній справі, а тому в частині вимоги позивача про стягнення боргу з ОСОБА_8 слід відмовити.

З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , також вбачається і те, що на даний час спадкоємцями не було отримано свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Пунктом 1 статті 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Таким чином, враховуючи, що частка відповідача у справі ОСОБА_1 у спадковому майні становить 1/3, то стягненню з нього на користь позивача підлягає 1/3 розміру заборгованості спадкодавця ОСОБА_4 у сумі 921,33 грн. в межах вартості майна, одержаного у спадщину, відповідно до ч.1 ст. ст. 1282 ЦК України.

Згідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 481 грн 00 коп., оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 0,87 %, а тому стягненню з відповідачів пропорційно частці задоволених вимог підлягає 21 грн. 58 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 204, 207, 526, 530,610, 612, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1281, 1282 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , 2001 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 21.11.2013 року в сумі 921 (дев`ятсот двадцять одна) грн. 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , 2001 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 (двадцять одна) грн. 58 коп.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570.

Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя