Рішення № 106907580, 17.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року Справа № 160/12074/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046150007861 від 19.07.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , направлене йому повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010221-8/73509 від 19.07.2022;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 період роботи з 18.03.2001 року по 15.07.2002 року в Будівельно-монтажному поїзді № 639 Державного підприємства «Придніпровська залізниця» за Списком №2;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 починаючи з 03.07.2021;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виплатити недоотриману суму пенсії за віком на пільгових умовах за Списокм №2 ОСОБА_1 з 03.07.2021 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 11.07.2022 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 18 Управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та надав необхідні документи. За результатами розгляду поданої 11.07.2022 року заяви про призначення пенсії Головним управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області було направлено ОСОБА_1 повідомлення № 0400-010221-8/73509 від 19.07.2022, до якого було додано рішення № 046150007861 від 19.07.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Позивачем звернуто увагу, що цим рішенням було підтверджено, що страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 31 рік 8 місяців 8 днів, з них на пільгових умовах 05 років 04 місяці 08 днів. Зазначено, що стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці у ОСОБА_1 на дату звернення становить 6 років 8 місяців 7 днів, страховий стаж становить 31 рік 8 місяців 8 днів. На думку позивача, весь період його роботи на посаді майстра будівельних робіт з 16.11.1998 по 31.12.2004 має бути віднесено до пільгового стажу за списком №2. Також, позивачем було зауважено, що тестація робочого місця в період з 18.03.2001 по 15.07.2002 не проводилась роботодавцем з незрозумілих причин, а тому період роботи з 18.03.2001 по 15.07.2002 має бути зарахований до трудового стажу за Списком № 2 у зв`язку з тим, що атестація робочого місця майстра будівельного не була проведена саме з вини роботодавця. Отже, враховуючи зазначене, позивач вважає, що він має усі законні підстави для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а відмова у призначенні пенсії є незаконною, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

18.08.2022 року від відповідача 2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо заявленого позову та зауважив, що позивач 11.07.2022 звернувся із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням №046150007861 від 19.07.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено в призначенні пенсії. Позивачем до заяви було надано сканкопії оригіналів документів: паспорта, ідентифікаційного коду, трудової книжки, військового квитку, диплому та довідки про пільговий характер роботи. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей, страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 31 рік 08 місяців 08 днів, стаж роботи за Списком №2 на пільгових умовах 05 років 04 місяці 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідач вказав, що до пільгового стажу за Списком № 2 враховані всі періоди роботи згідно з наданими документами. Також відповідач 2 зазначив, що при наявності пільгового стажу за Списком № 2 від 6 років 3 місяців до 12 років 6 місяців зменшується розмір пенсійного віку для набуття права на пенсію на загальних умовах, (зменшується пенсійний вік на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи). Отже, ОСОБА_1 , навіть при зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи, зазначених в позовній заяві, не набуде права на призначення пенсії на пільгових умовах. Право на призначення пенсії за віком на загальних умовах позивач набуде за досягнення 60 років, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року, тобто з 03.03.2024 року.

Також, у відзиві відповідач 2 зазначив про необґрунтованість та безпідставність розміру видатків позивача за надання професійної правничої допомоги.

19.09.2022 року від відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо заявленого позову та зауважив, що 11.07.2022 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надав пакет необхідних документів. За результатом розгляду наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку, у 58 років, ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи (згідно з абз.24 п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058: не менше половини спеціального стажу - не менше 06 років 03 місяців) - загальний стаж позивача становить 31 рік 08 місяців 08 днів, в тому числі стаж за Списком №2 - 05 років 04 місяці 08 днів. Головним управлінням не зараховано період роботи ОСОБА_1 з 18.03.2001 по 15.07.2002 в БМП №639 ДП «Придніпровська залізниця» до Списку №2 у зв`язку із тим, що за період з 18.03.2001 по 15.07.2002 атестація робочого місяця в Будівельно-монтажному поїзді №639 не проводилась.

Окрім цього, у відзиві відповідач 1 зауважив, що дана справ є незначної складності, її розгляд здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та враховуючи той факт, що надання правової допомоги у вигляді правових консультацій, вивчення документів для складення позовної заяви, складення позовної заяви не підлягають компенсації (відшкодуванню) як правова допомога відповідно до ст. 132 КАС України, розмір видатків позивача за надання професійної правничої допомоги в розмірі 8150,00 грн. є необгрунтованим та безпідставним, тому відсутні правові підстави для відшкодування цих витрат.

04.10.2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що 11.07.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача-1 з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надав документи, а саме: трудову книжку на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_1 , копію наказу «Про прийом на роботу до БМП № 639 Державного підприємства «Придніпровська залізниця» № 107 від 16.11.1998, копії наказів «Про затвердження Переліку робочих місць виробництв професій посад з пільговим пенсійним забезпеченням робітників БМП-639, складений згідно з діючими нормативними документами і результатами атестації робочих місць та умовам праці» № 58 від 18.03.1993 та № 200 від 16.07.2002, а також відповідні додатки до наказів з переліком робочих місць, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, копію довідки Виробничого структурного підрозділу «Дніпропетровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Укразалізниця» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.06.2022 № 17/ВК, копію листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.08.2021 з питань підтвердження пільгового стажу роботи, копію рішення комісії при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про підтвердження пільгового стажу за Списком № 2 від 12.08.2021 року, довідку про те, що Виробничий структурного підрозділу «Дніпропетровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Укразалізниця» (далі - ВСП «ДДФ ЦБМРЕБ» АТ «Укрзалізниця») є правонаступником будівельно-монтажного поїзду № 639 Державного підприємства «Придніпровська залізниця», копію рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07.02.2022 у справі № 214/8811/21 про встановлення факту належності ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої 08.06.1984.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046150007861 від 19.07.2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

В рішенні зазначено, що згідно з п.2 ч.2 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах мають право на пенсію: працівники, зайняті повний робочий день роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Заявник надав наступні сканкопії оригіналів документів: паспорта, ідентифікаційного коду, трудової книжки, військового квитку, диплому та довідки про пільговий характер роботи. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей, страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 31 рік 08 місяців 08 днів, на пільгових умовах - 05 років 04 місяці 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Право на призначення пенсії за віком заявник набуде за досягнення 60 років, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, тобто з 03.03.2024 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 19.07.2022 № 0400-010221-8/73509 повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Вважаючи вказане рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки б місяців такої роботи.

Згідно з ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років б місяців у чоловіків і не менше 23 років б місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Отже, підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім, досягнення відповідного віку, наявність потрібного стажу, наявність професії та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 № 442 (далі - Порядок № 442), за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах повний робочий день. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 та довідки №17/ВК від 24.06.2022 року, ОСОБА_1 в період з 16.11.1998 по 31.12.2004 працював на посаді будівельного майстра будівельно-монтажного поїзда № 639 Державного підприємства «Придніпровська залізниця», що також підтверджується наказом № 107 від 16.11.1998.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», посада майстра будівельного віднесена до списку № 2.

Також, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», посада майстра будівельного віднесена до списку № 2.

З матеріалів справи вбачається, що атестація робочого місця майстра будівельного була проведена у 1996 році (Наказ №58 від 18.03.1996), у 2002 році (Наказ №200 від 16.07.2002).

Суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за Списком №2 з підстав того, що до пільгового стажу не зараховано період з 18.03.2001 по 15.07.2002, оскільки за вказаний період відсутня атестація робочих місць по підприємству.

Тобто, предметом спору є саме неврахування відповідачем до пільгового стажу позивача періоду роботи з 18.03.2001 по 15.07.2002 за Списком №2.

Суд зазначає, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку №442 та п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту частини 2ст.114 Закону № 1058 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках №1, 2 а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Аналіз зазначених приписів свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту 2 ст.114 Закону № 1058.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема, Держпраці.

Суд констатує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. по справі №520/15025/16-а.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що позивачем надані відповідачу усі необхідні документи, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи період часу з 18.03.2001 по 15.07.2002.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що пенсійним органом безпідставно не враховано до пільгового стажу за Списком 2 період роботи з 18.03.2001 по 15.07.2002.

За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення №046150007861 від 19.07.2022 року підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки суд дійшов висновку, що рішення відповідача 2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відповідно, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 період роботи з 18.03.2001 по 15.07.2002.

Щодо вимоги зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 починаючи з 03.07.2021

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

За таких обставин, суд, з метою ефективного поновлення прав позивача, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 11.07.2022 та прийняти рішення із врахуванням висновків суду по даній справі.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виплатити позивачу недоотриману суму пенсії за віком на пільгових умовах за Списокм №2 з 03.07.2021 року, суд зазначає, що ця вимога наразі є передчасною, оскільки спочатку підлягає вирішенню питання права позивача на таку пенсію. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи на час звернення до суду, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Суд зазначає, що представник позивача в адміністративному позові вказав про необхідність стягнення із відповідача понесених ним витрат на правову допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини 3статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, поряд з іншим, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина 5ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 150,00 грн. подано: договір про надання правової допомоги від 20.07.2022 №ФО-200721; рахунок-фактура № 1 від 20.07.2022, в якому зазначений перелік робіт, а саме: зустріч з клієнтом у вартості 2000,00 грн. (4 години), юридична консультація - 1000,00 грн. (2 години), опрацювання судової практики - 1000,00 грн. (2 години), складання позовної заяви - 3150,00 грн. (2 години), досудова підготовка справи - 1000,00 грн. (2 години); акт виконаних робіт від 04.08.2022; копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4799, ордер серії АЕ №1146564; квитанція №0033910001 від 21.07.2022 на суму 8 150,00 грн.

Відтак, позивачем надані належні документи про понесення останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 8 150,00 грн., що дає підстави для вирішення судом питання необхідності відшкодування таких витрат.

В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідач у відзиві щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмітив, що дана справа є справою незначної складності, а заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною з обсягом наданих послуг.

За змістом частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI(далі Закон №5076-VI).

Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

В зв`язку із вищенаведеним, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 8150,00 грн., є неспівмірною із складністю цієї справи та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

Згідно з актом виконаних робіт від 04.08.2022, адвокатом вчинено наступні дії: зустріч з клієнтом, надання консультації, пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва інтересів клієнта в судовому засіданні, складання позовної заяви, підготовка додатків до неї, направлення запиту.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на зустріч з клієнтом, надання консультації, а також на досудову підготовку справи, не є тими витратами, що підлягають окремому відшкодуванню, а охоплюються витратами на підготовку та подання позовної заяви до суду.

Окрім того, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спростило роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Відтак, враховуючи заперечення відповідачів, з огляду на принцип співмірності, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних відносин Верховного Суду, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті139 КАС України, суд вважає, що пропорційними, співмірними і обґрунтованими є витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046150007861 від 19.07.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 період роботи з 18.03.2001 року по 15.07.2002 року в Будівельно-монтажному поїзді № 639 Державного підприємства «Придніпровська залізниця».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій областіповторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийнятирішення із врахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви, у розмірі 496,20 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник