Рішення № 106907579, 17.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року Справа № 160/10762/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк п`ять днів для усунення недоліків шляхом подання до суду:

- уточненого адміністративного позову, приведеного у відповідність до вимог ч. 5 ст.160 КАС України;

- належним чином завірені копії додатків до позову для відповідача.

На виконання ухвали суду від 04.08.2022 року позивачем 13.09.2022 року надано уточнений адміністративний позов, відповідно до якого позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 14.06.2022 з обмеженням максимального розміру;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, отримує пенсію за вислугу років у розмірі 92% від суми грошового забезпечення. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 14.06.2022 на підставі грошового атестату від 16.06.2022 за № 08 та довідки про додаткові види грошового забезпечення від 16.06.2022 за № 45, надані Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Отримавши пенсійну виплату, обчислену в період з 14.06.2022 у розмірі 19 340,00 грн., позивач з`ясував, що розмір її обмежено максимальним розміром на рівні 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач 12.07.2022 направив на адресу відповідача заяву про надання інформації щодо розміру пенсії після її перерахунку з 14.06.2022 року. 18.07.2022 позивач отримав відповідь від відповідача. Так, листом від 18.07.2022 № 21224-17554/Л-01/8-0400/22 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було повідомлено позивача про те, що статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у зв`язку із чим, розмір пенсії після її перерахунку з 14.06.2022 року, було обмежено десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає вказані дії відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправними та такими, що порушують його права, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 15.09.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Копію вказаної ухвали відповідач отримав 26.09.2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

12.10.2022 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, відповідачем зазначено, що статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928 IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 1934,00 грн., а з 01.07.2022 року в розмірі 2027,00 грн. Враховуючи зазначене, пенсія позивачу виплачується з 14.06.2022 року у розмірі 19340,00 грн., а з 01.07.2022 року у розмірі 20270,00 грн., тобто у відповідності до норм діючого законодавства, у зв`язку із чим, підстави для виплати пенсії позивачу у повному розмірі відсутні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером та отримує пенсію, призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. На момент виникнення спірних відносин розмір пенсії обраховувався виходячи з 92% від сум грошового забезпечення.

Матеріалами справи також підтверджено, що наказом № 258 о/с від 13.06.2022 року, ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з 13.06.2022 року, та йому було видано грошовий атестат від 16.06.2022 за № 08 та довідку про додаткові види грошового забезпечення від 16.06.2022 за № 45.

Позивачем до ГУПФУ в Дніпропетровській області було надано грошовий атестат від 16.06.2022 за № 08 та довідку про додаткові види грошового забезпечення від 16.06.2022 за № 45, видані Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, для проведення перерахунку пенсії з 14.06.2022 року.

Судом встановлено, що пенсійним органом було проведено перерахунок пенсії позивача з 14.06.2022 року на підставі грошового атестату від 16.06.2022 № 08 та довідки про додаткові види грошового забезпечення від 16.06.2022 за № 45, виходячи з розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 13.06.2022 року, за посадою перший заступник начальника Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, а саме:

-посадовий оклад 9110,00 грн.;

-оклад за військовим (спеціальним) званням полковник служби цивільного захисту 1 480,00 грн.;

-відсоткова надбавка за вислугу років 50% 5295,00 грн.;

-середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 24276,75 грн.

Всього 40161,75 грн.

Основний розмір пенсії (92% грошового забезпечення) складає - 36948,81 грн. До основного розміру пенсії встановлена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії 170,82 грн., а всього загальний розмір пенсії позивача з 14.06.2022 року складає 37119,63 грн.

Разом з тим, відповідачем у відповідності до положень ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з 14.06.2022 року розмір пенсії ОСОБА_1 обмежено до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, у зв`язку із чим її розмір складав 19340,00 грн., а з 01.07.2022 року складає 20270,00 грн.

12.07.2022 позивач направив на адресу відповідача заяву в якій просив повідомити про розмір перерахованої пенсії з 14.06.2022 року та надати копії розрахунків пенсії.

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 18.07.2022 № 21224-17554/Л-01/8-0400/22 повідомив про те, що пенсія була обчислена на підставі грошового атестату від 16.06.2022 за № 08 та довідки про додаткові види грошового забезпечення від 16.06.2022 за № 45, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, з урахуванням основного розміру пенсії 92% від грошового забезпечення, що складає 36 948,81 грн. Оскільки розмір пенсії та доплати було обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ, то пенсія позивача з 14.06.2022 обчислена у розмірі 19 340,00 грн., а з 01.07.2022 року у розмірі 20270,00 грн.

Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо проведення перерахунку пенсії з 14.06.2022 року з обмеженням її виплати до десяти прожиткових мінімумів, що встановлені для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинами, суд при ухваленні рішення виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон №2262-ХІІ.

Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України № 3668-VI від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі норм Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Тому, обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, застосоване Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при проведенні перерахунку пенсії з 14.06.2022 року - є протиправним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2021 року по справі №400/2085/19.

Отже, з огляду на вищевикладене суд вважає, що виплата позивачеві пенсії з 14.06.2022 року з обмеженням її розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність є - протиправною, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки метою та завданням адміністративного судочинства, є захист та поновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду.

Тобто, захисту підлягає вже порушене право, а не ті права, та інтереси щодо яких існує певна ймовірність порушення їх у майбутньому.

Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, та не може ґрунтуватися на припущеннях, домислах, і фактичних обставинах, котрі на момент його ухвалення, хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно можуть мати місце у майбутньому, оскільки таке рішення не буде ґрунтуватися на приписах чинного законодавства та буде суперечити законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належними доказами правомірності проведенні перерахунку пенсії позивачу із застосуванням обмежень, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 241-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 код ЄДПРОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 14.06.2022 з обмеженням розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 код ЄДПРОУ: 21910427) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію з 14.06.2022р. без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, та виплатити пенсію з урахуванням раніше сплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку апеляційного провадження в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева