Рішення № 106907555, 03.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року Справа № 160/10800/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській і Тернопільській областях щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про яке зазначено в Рішенні № 047150017241 від 02.05.2022 року відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській областях протиправними;

- скасувати рішення відділів з питань призначення та перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській і Тернопільській областях про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, про яке зазначено в Рішенні № 047150017241 від 02.05.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській і Тернопільській областях повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 28.04.2022 р. з метою призначення пільгової пенсії за Списком №2 на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення, тобто з 28.04.2022 року, та зарахувати до пільгового стажу період роботи за професією гірник робочої поверхні на ЦЗФ «Київська» з 25 серпня 2005 року по 06.10.2014 року, та період роботи на посаді машиніста компресорних установок IV разряду на ЦЗФ «Київська» з 07.10.2014 року по 26.02.2017 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 28.04.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності була розподілена на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке рішенням № 047150017241 від 02.05.2022 року безпідставно відмовило позивачеві у призначенні такої пенсії, у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного пільгового страхового стажу роботи на дату звернення. Так, за твердженням позивача, відповідачем протиправно не зараховано до її пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 25 серпня 2005 року по березень 2012 року на посаді -гірник робочої поверхні на ЦЗФ «Київська», оскільки відсутні дані згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу про спеціальний стаж, а також період роботи з 07.10.2014 року по 26.02.2017 року на посаді машиніста компресорних (насосних) установок IV рязряду на ЦЗФ «Київська». Однак, на думку позивача, оскільки вона має відповідні записи щодо періодів її роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує її стаж роботи, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. Крім того, за твердженням позивача, на виконання вимог зазначеного рішення нею була надана Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 72 о/к від 15.02.2022 року, накази № 1619 від 19.07.2001 р, №1423 к від 18.07.2006 року, № 1305 к від 18.07.2011 р. «Про результати атестації робочих місць для надання пільгових пенсій за списком №2». Також з набранням чинності Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014р. №1207-VІІ, територія Донецької області хоч і віднесена до тимчасово окупованої, проте досі залишається невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесенні до її відання, тому відмова відповідача у не прийнятті у зв`язку з недійсністью будь-яких актів, виданих органами та/або особами на тимчасово окупованій території, є безпідставними і не можуть вважатися вагомими причинами для відмови у призначенні позивачеві пенсії, оскільки це порушує конституційні права і свободи останньої. Таким чином, на думку позивача, вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10800/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 05.09.2022 року, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) всі докази, на підставі яких прийнято рішення № 047150017241 від 02.05.2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

30 серпня 2022 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 28.04.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення до пенсійного органу позивачці виповнилось 57 років. Рішенням від 02.05.2022 №047150017241, винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах станом на дату звернення, оскільки у позивачки відсутній необхідний пільговий стаж. Позивачкою до Головного управління на підтвердження стажу була надана трудова книжка НОМЕР_2 від 23.02.1984 року де зазначено, що ОСОБА_1 з 25.08.2005 по 26.02.2017 працювала в Орендному підприємстві шахта ім. О.Ф. Засядько, яке з 22.07.2011 перетворене в ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядько» з 25.08.2005 по 21.07.2011 гірником поверхні II розряду з випробувальним строком один місяць, з 01.08.2011 по 06.10.2014 гірником поверхні фільтр-пресового відділення II розряду; з 07.10.2014 по 26.02.2017 машиніст компресорних установок IV розряду. В трудовій книжці позивачки відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме, не зазначено про те, що позивач безпосередньо був зайнятий повний робочий день на роботах передбачених Списками (розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи); в трудовій книжці відсутні записи про підтвердження пільгового періоду роботи за результатами атестації робочих місць. Крім того, позивачкою в заяві про призначення пенсії від 28.04.2022 власноруч записано та зазначено, що вона не може надати пільгову довідку. До матеріалів позовної заяви позивачкою надано уточнюючу Довідку від 15.02.2022 №720/к в якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на «Шахті ім. О.Ф. Засядько» та за період з 25.08.2005 по 06.10.2014 працювала гірником поверхні з повним робочим днем на ЦОФ «Київська», що передбачено Списком №2, розділ 2, позиція 2а, Постанова КМУ від 16.01.2003 №36, а також Накази про атестацію робочих місць: №1619 від 19.07.2001, №1423к від 18.07.2006, №1305к від 18.07.2011. Однак, за твердженням відповідача-1, дану Довідку не можна брати до уваги через те, що вона не надавалася до заяви про призначення пенсії, про що заявила сама позивачка, та стосовно неї не було прийнято жодного рішення, а, по-друге, дана довідка видана квазідержавою Донецькою Народною Республікою. Стосовно періоду роботи з 07.10.2014 по 26.02.2017 відповідачем-1 зазначено, що в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме, не зазначено про те, що позивач безпосередньо був зайнятий повний робочий день на роботах, передбачених Списками. В даний період роботи підприємство перебувало на території Донецької Народної Республіки, яка є квазідержавою. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.11.2015 по 28.02.2017, оскільки відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, відсутня сплата страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, загальний стаж позивачки становить 25 років 03 місяців 03 днів, пільговий стаж за Списком №2 02 роки 07 місяців 06 днів. Враховуючи наведене, у позивачки відсутнє право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, та дії управління Пенсійного фонду України відповідають чинним нормам законодавства.

Крім того, 30 серпня 2022 року на виконання вимог ухвали суду від 03 серпня 2022 р. відповідачем надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

02 вересня 2022 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 28 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно п.2.4.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 02.05.2022 №047150017241 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2. Так, позивачкою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підтвердження стажу була надана трудова книжка НОМЕР_2 від 23.02.1984 де зазначено, що ОСОБА_1 з 25.08.2005 по 26.02.2017 працювала в Орендному підприємстві шахта ім. О.Ф.Засядько, яке з 22.07.2011 перетворене в ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядько»: з 25.08.2005 по 21.07.2011 гірником поверхні II розряду з випробувальним строком один місяць; з 01.08.2011 по 06.10.2014 гірником поверхні фільтр-пресованого відділення II розряду; з 07.10.2014 по 26.02.2017 машиніст компресорних установок IV розряду. В трудовій книжці позивачки відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме, не зазначено про те, що позивачка безпосередньо була зайнята повний робочий день на роботах передбачених Списками (розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи) в трудовій книжці відсутні записи про підтвердження пільгового періоду роботи за результатами атестації робочих місць. Крім того, позивачкою надано уточнюючу довідку від 15.02.2022 №720/к в якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на шахті ім.О.Ф.Засядько та за період з 25.08.2005 по 06.10.2014 працювала гірником поверхні з повним робочим днем на ЦЗФ «Київська», що передбачено Списком №2, проте дану довідку не можна брати до уваги, оскільки дана довідка не надавалася до заяви про призначення пенсії, що не заперечується самою позивачкою, а також ця довідка видана квазідержавою Донецькою Народною Республікою. Таким чином, на переконання відповідача-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не зарахувавши до пільгового стажу позивача, який надає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, період роботи з 25.08.2005 року по 06.10.2015 року за професією гірник робочої поверхні на ЦЗФ «Київська» діяв правомірно, оскільки за даний період в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня відмітка про спеціальний стаж, а надана уточнююча довідка №720/к не була надана до заяви про призначення пенсії. Стосовно періоду роботи з 07.10.2014 по 26.02.2017 відповідач-2 зазначив, що в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме, не зазначено про те, що позивачка безпосередньо була зайнята повний робочий день на роботах передбачених Списками, а також в даний період роботи підприємство перебувало на території Донецької Народної Республіки, яка є квазідержавою. Серед іншого, відповідачем-2 зауважено, що позивачкою не надано документ, що засвідчує місце проживання особи, який передбачений Порядком подання та оформленні документів для призначення пенсії, а отже, позивачу необхідно надати документ, що засвідчує місце проживання особи.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.04.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального страхового та пільгового стажу, а саме: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_3 , атестат №12881 від 16.02.1984 р., свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_6 , трудова книжка серії НОМЕР_7 , довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.06.2021 №1209-5000368404, довідка форми ОК-5 від 14.04.2022 р.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 28.04.2022 р., Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням №047150017241 від 02.05.2022 року відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного пільгового страхового стажу роботи на дату звернення

Крім того, у вищезазначеному рішенні також зазначено, що страховий стаж особи становить 25 років 03 місяці 03дні. Пільговий стаж становить 02 роки 07 місяців 06 днів (обчислений згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, де міститься інформація про спеціальний стаж починаючи з березня 2012 року по жовтень 2014 року, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.11.2015 по 28.02.2017, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Означене рішення направлено на адресу позивача листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18.05.2022р.

Незгода позивача з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зумовила звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Згідно з п.3 Порядку, застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до п.10 Порядку, застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. N637.

Відповідно до п.20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту зазначених норм слідує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Відповідно до п.2.1 Порядку, подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 подано трудову книжку серії НОМЕР_7 , згідно записів № 13-17, якої остання працювала на наступних посадах (далі мовою оригіналу):

- 25.08.2005 р. принята горнорабочим поверхности ІІ разряда с испытательным сроком один месяц на Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. засядька» (пр 1510 к от 25.08.05);

-Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. Засядько» з 22.07.2011 р. перетворено в Публічне акціонерне товариство «Шахта ім. О.Ф. Засядько» (наказ №821 від 22.07.2011 р.);

- 01.08.2011 изменено наименование профессии на горнорабочий поверхностный фильтр-прессового отделения 2 разряда (пр. 1293к 15.07.2011);

- 07.10.2014 переведена машинистом компрессорных установок IV разряда (пр 180к от 28.08.2017)

- 26.02.2017 уволена по собственному желанию ст. 38 КЗОТ Украині (пр 180к от 28.08.2017).

Так, відповідачем було повідомлено позивачеві про неможливість зарахування до її пільгового трудового стажу періоду роботи з 01.11.2015 по 28.02.2017, який занесено до трудової книжки серії НОМЕР_7 , оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Щодо цих доводів відповідача суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 вказаного Закону, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із положеннями частини 10 статті 20 Закону №1058-IV, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058-IV).

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

За приписами статті 113 Закону №1058-IV, держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на роботодавця, який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Суд звертає увагу, що Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17).

При цьому, суд повторно зазначає, що згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наявних в матеріалах справи Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), виданих ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), позивач у період з 01.11.2015р. по 28.02.2017р. дійсно працювала в юридичній особі - код ЄДРПОУ 00174846 (що відповідає коду ЄДРПОУ ПАТ«Шахта ім. О.Ф. Засядько») та отримував від цієї юридичної особи у спірний період заробітну плату щомісяця у вказаних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу сумах, однак, нараховані на суму заробітної плати страхові внески (ЄСВ) роботодавцем (страхувальником) сплачені не були.

Оскільки з наявних у справі письмових доказів слідує, що в період з 01.11.2015р. по 28.02.2017р. позивачеві була нарахована та виплачена заробітна плата на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески, а протягом вказаного періоду ОСОБА_1 була включена до поданої ПАТ«Шахта ім. О.Ф. Засядько» звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у відповідача були відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача період його роботи з 01.11.2015р. по 28.02.2017р. в ПАТ«Шахта ім. О.Ф. Засядько», тим більше, що відповідними записами трудової книжки позивача підтверджено факт його роботи у ці періоди в ПАТ«Шахта ім. О.Ф. Засядько», а несплата страхових внесків відбулася через вину роботодавця (страхувальника), у зв`язку із чим позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, зокрема, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а, отже, наявність заборгованості ПАТ«Шахта ім. О.Ф. Засядько» по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, підтверджених даними трудової книжки.

При цьому, судом враховується, що за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Формер Кінг Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Відповідний висновок щодо застосування норм права узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а, які суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з приписам частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України вТернопільській області № 047150017241 від 02.05.2022 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пільгової пенсії на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного пільгового стажу роботи на дату звернення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення, та передчасною. А отже, зважаючи на те, що права позивача порушені саме цим рішенням відповідача-2, а не діями відповідачів з цього приводу, як помилково зазначав позивач у позовних вимогах суд, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, якими передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, у даному випадку доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є - саме визнання протиправним та скасування цього рішення відповідача-2.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 047150017241 від 02.05.2022 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пільгової пенсії на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного пільгового стажу роботи на дату звернення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, суд зазначає, що процедура оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що оскільки після вирішення питання про відмову в призначенні пенсії за віком позивачці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (як органу, що призначає пенсію за місцем проживання особи) сформовану електронну пенсійну ОСОБА_1 , належним відповідачем в частині зобов`язання призначення пенсії є саме - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення, тобто з 28.04.2022 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

Щодо позовних вимог позивача про зарахування пільгового стажу період роботи за професією гірник робочої поверхні на ЦЗФ «Київська» з 25 серпня 2005 року по 06.10.2014 року, та період роботи на посаді машиніста компресорних установок IV разряду на ЦЗФ «Київська» з 07.10.2014 року по 26.02.2017 року, суд наголошує на наступному.

Матеріалами справи підтверджено, що під час звернення до органів пенсійного фонду за призначенням пенсії позивачем не було надано уточнюючу Довідку від 15.02.2022 №720/к, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на шахті ім.О.Ф. Засядько та в період з 25.08.2005 по 06.10.2014 працювала гірником поверхні з повним робочим днем на ЦОФ «Київська», що передбачено Списком №2, розділ 2, позиція 2а, Постанова КМУ від 16.01.2003 №36, а також накази про атестацію робочих місць: №1619 від 19.07.2001, №1423к від 18.07.2006, №1305к від 18.07.2011, проте які надані ОСОБА_1 лише до суду.

Позивачем самостійно визначається вищезазначений факт як у власній позовній заяві, так і підтверджується розпискою-повідомленням до заяві ОСОБА_1 про призначення/перерахунку пенсії №1744 від 28.04.2022 р.

Крім того, сама заява ОСОБА_1 про призначення/перерахунку пенсії №1744 від 28.04.2022 р. містить напис «Прошу розглянути документи для призначення пенсії за Списком 2, пільгову довідку додати не можу підприємство перереєстровалось в Донецьку. Відмову прошу надати за адресою в Кривому Розі, для подальшого розгляду в суді», який засвітчено особистим підписом позивача.

Також суд звертає увагу, що відповіно до приписів п. 1.9 Порядку №22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Так, розписка-повідомлення до заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунку пенсії №1744 від 28.04.2022 р., містить інформацію про необхідність надання довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлених для окремих категорій працівників та установлено строк до 27.07.2022 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає про передчасність цих позовних вимог, оскільки, як убачається з матеріалів справи, під час звернення до органів пенсійного фонду за призначенням пільгової пенсії позивачем не було надано уточнюючих документів, які були надані ОСОБА_1 лише до суду, а отже вони не були предметом розгляду відповідачем-2 при розгляді заяви позивача про призначення пільгової пенсії .

Водночас, як випливає зі ст.5 КАС України, судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов належить частковому задоволеню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, ч.3 ст.139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 992,40 грн. підлягають відшкодуванню на користь останньої пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 496,20 грн., шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань: Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області коштів у розмірі 248,10 грн та Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області коштів у розмірі 248,10 грн

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46021) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 047150017241 від 02.05.2022 року, яким ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) було відмовлено у призначенні пільгової пенсії на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 28.04.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 248,10 грн. (двісті сорок вісім гривень 10 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46021) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 248,10 грн. (двісті сорок вісім гривень 10 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева