Рішення № 106892789, 20.10.2022, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/682/22

Провадження № 2/147/279/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г. ,

із секретарем Подолян Т. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області в якій вона просить:

- встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_1 на момент його смерті;

- визнати право власності ОСОБА_1 на земельну частку (пай) розміром 2,93 га, яка розташована на території Тростянецької селищної ради (Четвертинівської сільської ради) Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_2 , який на день смерті проживав разом та вів спільне господарство з дочкою - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 в графі батько зазначено ОСОБА_5 , згодом позивач змінила прізвище на ОСОБА_1 . Однак у свідоцтві про народження позивача є помилка, яку неможливо виправити, а саме прізвище зазначене « ОСОБА_6 », а в свідоцтві про смерть вказано прізвище « ОСОБА_7 ». Отже, ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте відповідними документами вона не може підтвердити цей юридичний факт.

Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому майно, у тому числі на земельну частку (пай), площею 2,93 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку ОСОБА_1 не може успадкувати, оскільки правовстановлюючих документів на спадкове майно в позивача немає, так як на земельну ділянку, яка належала покійному ОСОБА_2 державний акт був втрачений, про що розміщено об`яву в газеті Тростянецькі вісті №6 від 03.02.2022.

ОСОБА_1 своєчасно прийнявши спадщину звернулася в другу Тростянецьку державну нотаріальну контору, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак 28.04.2022 позивач отримала відмову у видачі свідоцтва, так як відсутні правовстановлюючі документи на дане майно, та на думку нотаріуса відсутні документи про своєчасне прийняття спадщини, хоча нотаріусу було надано довідку №328 від 03.12.2021, що є підтвердженням фактичного вступу в спадщину. Оскільки позивачка на день смерті батька проживала з ним, однак без реєстрації місця проживання, з`явилася потреба встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 вважала свої спадкові права порушеними, оскільки вона, як спадкоємець ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 1223, 1261 ЦК України, позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Ухвалою суду від 12 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 вересня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.

У судове засідання 20 жовтня 2022 року сторони не з`явилися, про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача та позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.

Відповідач в судові засідання 04.10.2022 та 20.10.2022 свого уповноваженого представаника не направляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представник позивача не висловлював заперечень проти такого вирішення справи.

Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, враховуючи покази свідків надані в попередньому судовому засіданні, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено що до суду звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9-10).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 повторно виданого Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 29.07.2022 - ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с. 7).

Згідно із витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошдюбного прізвища №00036317569 від 29.07.2022 - 28 квітня 1996 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрував шлюб з - ОСОБА_9 та після реєстрації шлюбу, дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_9 (а.с. 8).

20 жовтня 2006 року шлюб між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_9 розірвано, та після розірвання шлюбу, позивачка залишила набуте у шлюбі прізвище « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 10.01.2008 виконавчим комітетом Оляницької сільської ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років у селі Оляниця Тростянецького району Вінницької області(а.с.6).

До складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшло спадкове майно: земельна ділянка площею 2,93 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області №328 від 03.12.2021, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті проживав разом та вів спільне господарство з дочкою ОСОБА_1 за адресою; АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Згідно з Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №68858587 від 28.04.2022 у Спадковому реєстрі інформація за вказаними параметрами запиту, після спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня (а.с.19).

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (заповіт/спадкові договори) №68858598 від 28.04.2022 у Спадковому реєстрі інформація, за вказаними параметрами запиту, після спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня (а.с. 20).

Отже, матеріалами справи стверджується той факт, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_2 , прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців, які претендують на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , в тому числі в порядку ст. 1241 ЦК України, судом не встановлено.

28 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Другої Тростянецької державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину по закону на підставі ст. 1223, 1297 ЦК України на земельну ділянку площею 2,93 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 квітня 2022 року №216/02-31 завідувач Другою тростянецькою державною нотаріальною конторою Кощеєва Г. С. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,93 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з тим, що Свідоцтво про право на спадщину за законом видається на підставі письмової заяви (поданої до 6 місяців) спадкоємців, після закінчення шестимісячного строку для відкриття спадщини, або спадкоємцями, які були зареєстровані і постійно проживали разом зі спадкодавцем на підтвердження можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу та відповідного органу місцевого самоврядування, про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця був зареєстрованим разом зі спадкодавцем, але жодна з цих дій не була вчинена заявником, також відсутні оригінали документів, що підтверджують право власності померлого на спадкове майно (а.с. 18).

Згідно з копією Державного акта на право приватної власності на землю серії I-ВН №014894 ОСОБА_2 , на підставі рішення 15 сесії 3 скликання Четвертинівської сільської ради народних депутатів від 24 грудня 2001 року, належить земельна ділянка площею 2,93 га, в межах згідно з планом, яка розташована на території Четвертинівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14).

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ВН №014894 від 28.12.2001 на ім`я ОСОБА_2 , втрачено про що опубліковано оголошення в газеті «Тростянецькі вісті» від 03 лютого 2022 року (а.с.12).

З листа-відповіді від 14.12.2021 Відділу №3 Управління у Гайсинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вбачається, що за життя ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії І-ВН №014894 від 28.12.2001 площею 2,93 га, розташовану на території Четвертинівської сільської ради. Щодо видачі дубліката вказано, що в зв`язку з тим, що норма, якою керувались територіальні органи земельних ресурсів при видачі дубліката державного акта втратив чинність (а.с.13).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до положень п.3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Щодо вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та факту постійного проживання, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Верховного Суду від 23.05.2020 у справі №686/8440/16-ц, провадження №61-15699св19).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Виходячи зі змісту п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року передбачено, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину або інших спадкових прав.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими та електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 78 ЦПК України встановлює вимоги, згідно яких доказ вважається допустимим. При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Отже, суд може встановити юридичний факт у тому разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів, і виключно за наявності об`єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні 04.10.2022 суду пояснила, що у 1999 році приїхала в с. Оляницю із Закарпатської області, знайома з позивачкою (діти ходили в один клас). Пояснила, що доглядала за своєю бабусею, яка жила по сусідству з ОСОБА_2 і їй достовірно відомо, що ОСОБА_2 являвся батьком ОСОБА_1 . Свідок зазначила, що з 2000 року позивачка проживала разом з батьком, вели спільне господарство, допомагали один одному, жили спільно до смерті ОСОБА_2 приблизно у 2007-2008 році, точно не пам`ятає. Зазначені обставини їй відомі, оскільки вона відвідуючи бабусю проходила повз будинковолодіння де проживали покійний ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що з позивачкою ОСОБА_1 знайома давно, підтримувала дружні відносини, знає її дітей, покійного батька та чоловіка. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 проживала разом з батьком та вела разом з ним спільне господарство поки він не помер. Повідомила, що ОСОБА_1 працювала на лісництві, була хорошим працівником, з батьком мала хороші відносини.

З матеріалів справи встановлено, що в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 виданого Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 29.07.2022 батьком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначений ОСОБА_5 . (а.с. 7).

Разом із цим, у свідоцтві про смерть про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 10.01.2008 року виконавчим комітетом Оляницької сільської ради Гайсинського району Вінницької області та інших документах, а саме: листі №272/14-21 від 14.12.2021, Державному акті на право власності на земельну ділянку І-ВН №014894, довідці №328 від 03.12.2021 виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області витягах №688585887 від 28.04.2022 та №68858598 від 28.04.2022 празвище батька позивачки зазначається як « ОСОБА_7 ». При цьому ім`я, ім`я по батькові батька позивачки та інших документах, досліджених в судовому засіданні, повністю співпадають.

Отже, із досліджених документів судом встановлено, що у свідоцтві про народження позивачки була допущена помилка в частині запису прізвища ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дослідивши матеріали справи, враховуючи до уваги покази свідків, та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає необхідним встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 являється батьком позивачу - ОСОБА_1 , а також постійного проживання ОСОБА_2 з донькою на момент його смерті в АДРЕСА_1 , оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення даних фактів.

Щодо вимоги позивача про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, визнається, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 своєчасно прийняла спадщину після смерті батька, так як постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Зі змісту заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину по закону (а. с. 16) встановлено, що ОСОБА_1 , донька покійного ОСОБА_2 зазначила про факт проживання з спадкодавцем на день, його смерті.

Отже, суд вважає доведеним, що позивач єдина спадкоємиця першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину в порядку передбаченому ст. 1268 ЦК України.

Разом з тим, 24.04.2022 державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 18).

Даних про наявність спору з іншими спадкоємцями під час судового розгляду не встановлено, з матеріалів справи вбачається, що інші спадкоємці відсутні, позивачу не могло бути видано нотаріусом свідоцтво про право на спадщину по причині відсутності документа про своєчасне прийняття спадщини та правоустановчих документів на майно, тому справа щодо невизнаних прав позивача як спадкоємця підлягає судовому розгляду на підставі ст.ст. 1, 3, 15 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК України.

При цьому позивач довів належними і допустимими доказами своє право на спадщину відносно майна і майнових прав померлого ОСОБА_2 .

Суд вважає доведеними посилання позивача щодо наявності у нього права на спадщину ОСОБА_2 , а також належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача як спадкоємця визнання за нею права власності на земельну ділянку.

Вивчивши і проаналізувавши всі матеріали справи у їх сукупності, встановивши місце і час відкриття спадщини, коло спадкоємців, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна, враховуючи відсутність заперечень відповідача, відсутність інших спадкоємців, а також враховуючи те, що в зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в нотаріальному порядку ОСОБА_1 не може оформити спадщину, суд вважає доведеними під час розгляду спору посилання позову на порушення законних прав та інтересів позивача, тому суд дійшов висновку про можливість судового захисту прав позивача шляхом встановлення факту спільного проживання з батьком, встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

За таких обставин, позов підлягає повному задоволення.

Позивачем не заявлялася вимога щодо судових витрат, а тому, на переконання суду, такі витрати варто залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_1 на момент його смерті, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку розміром 2,93 га, яка розташована на території Тростянецької селищної ради (Четвертинівської сільської ради Тростянецького району) Гайсинського району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ - 04326224, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, 77, смт Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300.

Повний текст рішення виготовлений 24 жовтня 2022 року.

Суддя О. Г. Борейко