Постанова № 10689210, 12.01.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 січня 2009 року Справа № 2-2/9719-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Крістіна";

представник відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Декоста";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Крістіна" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 13 листопада 2008 року у справі №2-2/9719-2008

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Крістіна" (вул. Крупської, 9,м.Євпаторія,97401)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" (вул. Севастопольська, 31-А,Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

про стягнення суми

                                                            ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Крістіна" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста", з посиланням на статті 525, 526, 530, 536, 611, 612, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, 220, 224 Господарського кодексу України, про стягнення 20614,44 грн. основного боргу, 286,34 грн. –3% річних, 824,57 грн. збитків від інфляції, 2290,74 грн. неустойки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладений договір поставки продукції № 60 від 04 січня 2008 рок, на виконання умов якого позивачем передано відповідачу, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 36195,38 грн., але відповідач, у порушення умов договору, повністю не розрахувався за поставлений товар.

Заявою № 12/11 від 12 листопада 2008 року, наданою до суду першої інстанції, позивач уточнив вимоги, та просив суд стягнути з відповідача 7614,44 грн. боргу, 286,34 грн. річних, 824,57 грн. інфляційних та 2290,74 грн. неустойки, у зв’язку з тим, що після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем було сплачено часину основної заборгованості в сумі 13000,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 13 листопада 2008 року у справі №2-2/9719-2008 відмовлено у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Крістіна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" в частині стягнення 286,34 грн. річних, 824,57 грн. інфляційних та 2290,74 грн. неустойки. У частині стягнення 20614,44 грн. боргу провадження у справі припинено у зв’язку з відсутністю предмету спору. Вирішено питання щодо судових витрат.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції зазначив, що позивач, всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів порушення відповідачем строку виконання зобов’язань, який встановлено пунктом 5.6. укладеного між сторонами договору поставки (14 календарних днів), тоді як з умов зазначеного договору не вбачається, з якого моменту починається перебіг вказаного строку.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 286,34 грн. річних, 824,57 грн. інфляційних та 2290,74 грн. неустойки та задовольнити позов в цій частині вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги, з посиланням статті 3, 10, 213, 637, 627, 628, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 8, 9, 58, 59 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, до якої Україна приєдналася 23 серпня 1989 року, стверджує, що умова пункту 5.6., укладеного між сторонами договору поставки, має тлумачитись так, що перебіг встановленого чотирнадцятиденного строку оплати товару починається з моменту поставки товару.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2008 року, між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Крістіна" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Декоста" (покупець) укладено договір поставки № 60 (арк. с. 7-10).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору, постачальник зобов’язується поставити товар, згідно заявки (замовлення) покупця, а останній зобов’язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, зазначених цим договором.

Пунктом 5.6. договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється покупцем протягом чотирнадцяти календарних днів. Днем здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно пункту 6.5. договору, у випадку прострочення оплати товару, постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати.

На виконання умов договору, товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Крістіна" було поставлено відповідачу товар на загальну суму 36195,38 грн. (арк. с. 12-33), який не день звернення позивача до суду був сплачений відповідачем лише частково (арк. с. 41-45), у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 20614,44 грн., яку позивач просив стягнути з урахуванням 3% річних у розмірі 286,34 грн., 824,57 грн. збитків від інфляції та 2290,74 грн. неустойки (пені).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції основний борг у розмірі 20614,44 грн. був погашений відповідачем (арк. с. 67-73).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення суми у вигляді основного боргу з врахуванням трьох відсотків річних за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат від знецінення цих коштів та пені відповідно до умов договору за період з 09 квітня 2008 року по 25 вересня 2008 року (169 днів). Оскільки спірні правовідносини виникли після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, останні підлягають регулюванню саме за правилами зазначених кодексів.

Як було зазначено, на момент звернення позивача до суду з позовом, заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" за вищезазначеним договором поставки складала 20614,44 грн., що не заперечується відповідачем по суті та підтверджується матеріалами справи.

Заявлені до стягнення суми 3% річних, інфляційних втрат, а також пені, розраховані позивачем виходячи з суми 20614,44 грн. за період 169 днів.

Колегія суддів не може погодитися з висновком, якого дійшов суд першої інстанції стосовно того, що позивач не довів порушення відповідачем строку виконання зобов’язань.

Пунктом 5.6. договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється покупцем протягом чотирнадцяти календарних днів. При цьому момент, з якого починається перебіг встановленого строку, у договорі не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції не звернув уваги на приписи частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, згідно з якими покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, за відсутності у договорі умов щодо моменту виникнення у покупця зобов’язань по сплаті за поставлений товар, застосуванню підлягають положення Цивільного кодексу України, зокрема частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України. Отже, моментом з якого починається перебіг встановленого пунктом 5.6. договору чотирнадцятиденного строку, слід вважати прийняття товару.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно правил частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми індексу інфляції та 3% річних (арк. с. 34), судова колегія вважає, що з відповідача підлягає стягненню суми у розмірі 824,57 грн. індексу інфляції та 286,34 грн. –3% річних.

Згідно правил статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою та поручительством. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен уплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пункту 6.5. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати товару, постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши правильність розрахунку пені за період з 09 квітня 2008 року по 25 вересня 2008 року (арк. с. 34), колегія суддів вважає, що позов в частині стягнення пені у розмірі 2290,74 грн. також підлягає задоволенню.

Враховуючи, що основний борг був сплачений відповідачем під час розгляду справи, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у відповідній частині позовних вимог на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статтями 49, 99 (частина 2), 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд          

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Крістіна" задовольнити.

          2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2008 року у справі №2-2/9719-2008 в частині відмови у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" 286,34 грн. річних, 824,57 грн. інфляційних та 2290,74 грн. неустойки скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, а/2, ЄДРПОУ 33077206) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Крістіна" (97401, м. Євпаторія, вул. Крупської, 9, ЄДРПОУ 24507229) 286,34 грн. річних, 824,57 грн. інфляційних та 2290,74 грн. неустойки.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, а/2, ЄДРПОУ 33077206) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Крістіна" (97401, м. Євпаторія, вул. Крупської, 9, ЄДРПОУ 24507229) 360,24 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7. Зобов’язати суд першої інстанції видати виконавчий документ.

Головуючий суддя                                                  

Судді