Постанова № 10689193, 10.01.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 січня 2009 року Справа № 2-30/3084-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 13 листопада 2008 року у справі №2-30/3084-2008

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (вул. Лісова, 1,с. Андрусове, Сімферопольський р-н,97571)

до           закритого акціонерного товариства "Сивашський ремонтно-механічний завод" (Північна промзона, Армянськ, Красноперекопський р-н,96012)

про стягнення 378597,06 грн. збитків                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

У березні 2008 року позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача –закритого акціонерного товариства "Сивашський ремонтно-механічний завод" про стягнення 378597,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками неправомірних дій відповідача (порушення правил пожежної безпеки) працівниками органів пожежного нагляду було опечатано приміщення площею 110 кв. м, яке є предметом укладеного між сторонами договору оренди, що унеможливило користування позивачем вказаним приміщенням та спричинило збитки останньому. Обґрунтовуючи позові вимоги позивач посилався на статті 319, 322 Цивільного кодексу України та статті 224, 225 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 13 листопада 2008 року у справі №2-30/3084-2008 у позові відмовлено. При цьому, місцевий господарський суд, посилаючись на статтю 623 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України, виходив з недоведеності з боку позивача реальної можливості отримати прибуток, якби зобов’язання за договором відповідачем було виконано належним чином.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням доповнень, які надійшли на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду 19 грудня 2008 року (вх. № 12075), обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що відповідно до постанови № 2 Відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності Армянського міського відділу головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим від 18 січня 2008 року, були опечатані центральні вхідні двері закритого акціонерного товариства "Сивашський ремонтно-механічний завод", а не двері одного цеху, за наслідками чого, позивач був позбавлений можливості користуватися орендованими приміщеннями. Пояснення головного державного інспектора з пожежного нагляду Армянського міського відділу головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим Невлада Сергія Івановича, який стверджує про протилежне, є такими, що не відповідають дійсності.

Також в апеляційній скарзі заявник вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність вини відповідача у спричинені збитків позивачу, зазначаючи при цьому, що причиною невиконання господарських договорів перед третіми особами, а як наслідок –спричинення збитків, було не відключення електроенергії у вищезгаданому орендованому приміщенні (цеху № 1), як зазначив суд першої інстанції, а саме опечатування цього приміщення, оскільки через це опечатування позивач не мав можливості перевезти обладнання та прес-форми з цього приміщення до іншого та виконати обов'язки перед третіми особами.

Більш детально доводи сторони викладені безпосередньо в апеляційній скарзі.

Письмові заперечення проти апеляційної скарги у матеріалах справи відсутні.

За розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 січня 2009 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Борисової Ю.В. на суддю Волкова К.В.

У судове засідання, яке відбулося 14 січня 2009 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим реєстром від 16 грудня 2008 року, копія якого є у матеріалах справи. Представник відповідача про причини неявки судову колегію не повідомив. Від позивача на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду 14 січня 2009 року (вх. № 286) надійшла телеграма, в якій сторона просить відкласти розгляд справи у зв’язку з відпусткою його представника.

Враховуючи, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, стаття 28 цього Кодексу не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа, а також те, що явка зазначених осіб не була визнана обов’язковою, судова колегія відхиляє заявлене клопотання та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2006 року закрите акціонерне товариство "Сивашський ремонтно-механічний завод" (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (орендар) уклали договір оренди приміщень (т. 1, арк. с. 15-17).

Пунктом 1 договору сторони визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування відокремлене виробниче приміщення на першому поверсі будинку ремонтно-механічного цеху закритого акціонерного товариства "Сивашський ремонтно-механічний завод", які знаходяться за адресою: м. Армянськ, промзона, загальною площею 110 кв. м з метою організації виробничої ділянки.

На виконання вказаного договору сторони 31 грудня 2006 року підписали акт прийому-передачі (т. 1, арк. с. 18).

Договір діє з 31 грудня 2006 року по 30 грудня 2009 року (пункт 13 договору).

Пунктом 7 договору передбачений обов'язок орендодавця не перешкоджати користуватися орендованими приміщеннями, пропускати робочих та службовців ділянки до орендованого об'єкту.

18 січня 2008 року Відділенням з питань наглядово-профілактичної діяльності Армянського міського відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим державного пожежного нагляду України була винесена постанова № 2 про застосування запобіжних заходів (т. 1, арк.с. 14). Під час розгляду матеріалів про протипожежний стан ТОВ "Сивашський РМЗ" встановлено, що приміщення ремонтно-механічного цеху експлуатуються з порушенням протипожежних вимог, норм та Правил пожежної безпеки в Україні, внаслідок чого, експлуатацію ремонтно-механічного цеху, розташованого за адресою м. Армянськ, промзона, призупинено з 18 січня 2008 року шляхом опечатування центральних вхідних дверей.

Таким чином, позивач посилається на те, що з 18 січня 2008 року не міг користуватися орендованими приміщеннями, що заподіює йому збитки. Листом від 08 лютого 2008 року № 85-04/02-1 позивач просив відповідача сповістити про строки початку діяльності цеху (т. 1, арк. с. 9).

Як зазначено в позові, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" повинно було поставити відкритому акціонерному товариству "Компресорний завод" за основним замовленням № 15/584 від 28 грудня 2007 року за контрактом № 8 - КР від 09 червня 2006 року в строк до 30 січня 2008 року фторопластову продукцію на суму 139930,76 російських рублів (т. 1, арк. с. 20-27).

Позивач вважає, що у зв'язку із зупиненням випуску продукції, він не отримав прибуток в сумі 8339,5 грн., що еквівалентно 139930,76 російських рублів.

Крім того, позивач не виконав зобов'язання за договором від 03 грудня 2008 року № 24-07, який був укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Химпромальянс", згідно з яким, в строк до 25 січня 2008 року позивач повинен був виготовити та передати покупцю фторопластову продукцію на суму 653395,74 грн. (т. 1, арк. с 31-34). З підстав невиконання своїх зобов'язань позивач сплатив зазначеному товариству штрафні санкції в сумі 98009,36 грн. (т. 1, арк. с. 37).

За розрахунками позивача понесені ним збитки за час простою у вигляді неотриманого прибутку склали суму у розмірі 272248,2 грн. (т. 1, арк. с. 38-39).

Усього, позивач просить стягнути з відповідача 378597,06 грн. збитків.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення суми у вигляді збитків (втраченого прибутку), який позивач міг би отримати, якби відповідач виконав свої договірні зобов’язання належним чином. Оскільки спірні правовідносини виникли після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, останні підлягають регулюванню саме за правилами зазначених кодексів.

Згідно правил статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

За загальним правилом для притягнення, як до деліктної (позадоговірної) відповідальності, встановленої нормою статті 1166 Цивільного кодексу України, так і відповідальності за порушення договірних зобов’язань, необхідна наявність одних і тих же складових: збитки, протиправна поведінка особи, яка спричинила збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина. На цю обставину звернуто увагу зокрема у Роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01 квітня 1994 року з наступними змінами і доповненнями.

Згідно правил статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Судова колегія не може погодитися з доводами заявника апеляційної скарги стосовно того, що відповідно до постанови № 2 Відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності Армянського міського відділу головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим від 18 січня 2008 року були опечатані центральні вхідні двері закритого акціонерного товариства "Сивашський ремонтно-механічний завод" (тобто всього заводу в цілому), а не двері одного цеху, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи. Так у пункті 1 резолютивної частини вказаної постанови зазначено, що з 18 січня 2008 року призупиняється експлуатація ремонтно-механічного цеху, розташованого за адресою: м. Армянськ, промзона (т. 1, арк. с. 14).

Крім того, матеріали справи містять пояснення заступника начальника Відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності Армянського міського відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим Невлада С.І. –посадової особи, яка підписувала постанову № 2 від 18 січня 2008 року.

У вказаних поясненнях, зокрема, зазначено, що відповідно до пункту 1 постанови № 2 від 18 січня 2008 року про застосування запобіжних заходів відносно ТОВ "Сивашський ремонтно-механічний завод" (код ЄДРПОУ 33201570, адреса: 96012, м. Армянськ, промзона) була призупинена експлуатація тільки приміщень ремонтно-механічного цеху.

Відповідно до пункту 3 вищевказаної постанови призупинення експлуатації приміщень було здійснено шляхом опечатування центральних вхідних дверей в ці приміщення.

Дія цієї постанови не розповсюджувалася на орендовані приміщення товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" ЛТД та не стосувалася будівлі ремонтно-механічного цеху в цілому, тому що перевірка здійснювалась тільки стосовно приміщень, які займає ТОВ "Сивашський ремонтно-механічний завод" і не стосувалася приміщень будівлі, які займають інші користувачі. Опечатування центральних вхідних дверей приміщень цеху, як запобіжний захід, було обрано з огляду на те, щоб не допускати обмеження прав інших користувачів будівлі, у тому числі і "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" ЛТД (т. 2, арк. с. 16).

Позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів того, що вказані пояснення були заздалегідь брехливими та такими що надані за наслідками вчинення посадовою особою корупційних діянь, в той час як згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, матеріали справи містять наказ № 1 науково-виробничого підприємства "Пластополімер" ЛТД від 02 січня 2008 року "Про зупинення діяльності виробничого цеху № 1 НВП "Пластополімер" в м. Армянськ, промзона", відповідно до якого діяльність вказаного цеху була зупинена з 02 січня 2008 року до усунення обставин, які з'явилися причиною простою. У якості такої обставини у наказі зазначено припинення подачі електроенергії (т. 1, арк. с. 150).

Таким чином, позивачем була припинена господарська (виробнича) діяльність у приміщенні (цеху), яке виступало предметом укладеного між сторонами договору оренди від 31 грудня 2006 року, ще до винесення Відділенням з питань наглядово-профілактичної діяльності Армянського міського відділу головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим постанови № 2 від 18 січня 2008 року.

Також у листі № 99-06/02 від 14 лютого 2008 року, адресованому директору товариства з обмеженою відповідальністю "Химпромальянс" –контрагенту позивача за договором поставки № 24-07 від 03 грудня 2007 року –позивач зазначає, що причиною невиконання вказаного договору поставки явилося відключення електричної енергії, а не опечатування приміщення цеху працівниками органів пожежного нагляду (т. 1, арк. с. 35).

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов’язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України розуміється, що обставини справ, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином судова колегія знаходить недоведеним факт наявності в діях відповідача таких складових як: протиправна поведінка особи, яка спричинила збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, а також вина, що унеможливлює притягнення останнього до відповідальності за порушення договірних зобов’язань у вигляді сплати збитків.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" залишити без задоволення.

           2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2008 року у справі №2-30/3084-2008 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді