Ухвала суду № 106891231, 20.10.2022, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4447/22

провадження 1-кс/216/1700/22

УХВАЛА

іменем України

20 жовтня 2022 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого, слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю : секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 , погоджене прокурором Херсонської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільноандріївка Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом осіб рядового складу, навідника-оператора 3 механізованого роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у кримінальному провадженні № 42022231270000120 від 19.10.2022 року, -

в с т а н о в и в:

20.10.2022 року до слідчого судді надійшло вказане клопотання слідчого, яке мотивовано тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2022 за № 222, військовослужбовця військової служби за контрактом осіб рядового складу солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду навідника-оператора 3 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Згідно з указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено, востаннє з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12 серпня 2022 року № 573/2022.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статуту), повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Проходячи військову службу у зазначеній посаді, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Відповідно до ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

У відповідності до ст. 37 Статуту військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, порядок віддання та виконання наказів та відповідальність за невиконання наказів начальника, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 19 жовтня 2022 року, близько 11 годин 00 хвилин, перебуваючи на позиціях підрозділів військової частини НОМЕР_1 (поблизу АДРЕСА_2 ), заступником командира механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_8 доведено солдату ОСОБА_5 наказ начальника, а саме бойове розпорядження командира НОМЕР_2 окремої танкової бригади військової частини НОМЕР_1 № 667 ОКП від 13.10.2022, щодо висування за маршрутом вихідного району для наступу, вздовж балки по середині населеного пункту, дамби та блокування противника по рубежу № 1, а також в подальшому, за сприятливих умов, оволодіння наступальними рубежами перехрестям лісосмуг, починаючи 14.10.2022 року.

Отримавши вказаний наказ, солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 4, 11, 16, 49, 58, 59, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, з мотивів боягузтва та слабкодухості, відкрито відмовився виконати накази начальника, а саме: усний наказ заступника командира механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_8 та бойове розпорядження командира НОМЕР_2 окремої танкової бригади військової частини НОМЕР_1 № 667 ОКП від 13.10.2022, щодо висування за маршрутом вихідного району для наступу, вздовж балки по середині населеного пункту, дамби та блокування противника по рубежу № 1, а також в подальшому, за сприятливих умов, оволодіння наступальними рубежами перехрестям лісосмуг, про що відкрито заявив своєму прямому начальнику заступнику командира механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_8 , та, як наслідок, не виконав вказаний наказ, хоча солдат ОСОБА_5 об`єктивно повинен був і міг його виконати.

При цьому, внаслідок відмови виконати наказ начальника та бойове розпорядження, та їх невиконання, особовий склад 3 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 виконував бойові завдання з відсічі збройної агресії РФ без участі ОСОБА_5 ..

Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 402 КК України за ознаками непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану.

19.10.2022 року слідчим третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні повідомлено про підозру солдату ОСОБА_5 .

Встановлені під час досудового розслідування обставини, які підтверджуються доданими до цього клопотання матеріалами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення та існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилаючись на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків і запобігання існуючим ризикам, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як безальтернативний запобіжний захід, визначений ч.7 ст. 176 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання слідчого підтримав та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник, кожен окремо, проти задоволення вказаного клопотання заперечували з підстав безальтернативності вказаного запобіжного заходу, але із можливістю встановлення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню із наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № № 42022231270000120 від 19.10.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

19.10.2022 року о 12:10 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було затримано та 19.10.2022 року йому вручене повідомлення про підозру за ч. 4 ст. 402 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на цій стадії кримінального провадження підтверджується як поясненнями останнього під час судового розгляду, який вважає підозру обгрунтованою в частині невиконання ним наказу із-за морально-психологічного виснаження, так і доданими до клопотання матеріалами, а саме: показаннями свідка ОСОБА_8 від 19.10.2022; показаннями свідка ОСОБА_9 від 19.10.2022; показаннями свідка ОСОБА_10 від 19.10.2022; протоколом огляду матеріального носія інформації від 19.10.2022 р.; наказами командира військової частини НОМЕР_1 ;бойовим розпорядженням командира 17 отбр №667 від 13.10.2022 р.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя також враховує, що згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.

Матеріалами кримінального провадження, зазначеними вище підтверджено факт непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану ОСОБА_5 , тому, слідчий суддя вважає пред`явлену підозру обґрунтованою.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, тримання під вартою.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), тому можуть бути застосовані лише за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Таким чином, оскільки ОСОБА_5 є військовослужбовцем, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, проживає на території, яка знаходиться на межі зони активних бойових дій поза місцем знаходження органу досудового розслідування, що вказує на те, що що залишаючись на свободі, матиме змогу переховуватися від органів досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки, за місцем несення військової служби він характеризується негативно, має нарікання на виконання службових обов`язків зі сторони свого командування, схильний до обману, прояву девіантної та аддиктивної поведінки, своєю поведінкою провокував конфліктні ситуації в підрозділі, на критику та зауваження реагує неадекватно, робити правильні висновки не вміє, не здатний критично оцінювати свою діяльність, що вказує на наявність існування ризиків, передбачених п. п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи зазначені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як безальтернативного у відповідності до ч.7 ст. 176 КПК України.

Крім того, оскільки нормами ч.4 ст. 183 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, в тому числі, статтею 402 Кримінального кодексу України, враховуючи особу ОСОБА_5 та наявні ризики, передбачені п. п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зазначені вище, суд не визначає розмір застави стосовно підозрюваного.

У зв`язку з цим, доводи сторони захисту суд не приймає до уваги, які не спростовують вказаних висновків суду та не узгоджуються із законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193-196, 369-372 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком у 60 днів, починаючи з моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України, а саме з 12-10 год. 19 жовтня 2022 року.

Визначити кінцевий строк дії ухвали о 12-10 год. 17 грудня 2022 року.

У відповідності до ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначати.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно після її оголошення вручити підозрюваному, захиснику, прокурору та направити директору Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» для виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення їй копії ухвал.

Слідчий суддя ОСОБА_11