Рішення № 106891037, 18.10.2022, Господарський суд Чернігівської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2022 року м. Чернігів справа № 927/603/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

За позовом: Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури,

вул. Замкова, 9А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000 в інтересах держави в особі

Позивача-1: Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 39561452, вул. Губернська, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000

Позивача-2: Північного офісу Державної аудиторської служби,

код ЄДРПОУ 40479560, вул. Січових Стрільців (Артема), 18, м. Київ, 04053

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»,

код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення 350 656,39 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Жорова Л. М., адвокат;

за участю прокурора: Кравченко А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Північного офісу Державної аудиторської служби звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», у якому прокурор просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на користь Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області безпідставно набуті кошти у розмірі 350 656,39 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.08.2022 (з урахуванням ухвали суду від 31.08.2022) прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.09.2022 о 10:30 та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позовну заяву.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 22.08.2022 відповідач отримав 31.08.2022, а отже останнім днем для подання відповідачем відзиву є 15.09.2022.

30.08.2022 від Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що орган держаного фінансового контролю наділений лише правом порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Позивач-2 вважає, що підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби відсутні, оскільки підставою звернення до суду в даному випадку не є результати державного фінансового контролю.

15.09.2022 відповідач направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення іншим учасникам справи.

Позивач-1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується його власним повідомленням про отримання ухвал суду від 22.08.2022 та від 31.08.2022, але у підготовче засідання 20.09.2022 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 20.09.2022 проводилось за відсутності позивача-1 (його представника).

У підготовчому засіданні 20.09.2022 суд долучив до матеріалів справи поданий відповідачем відзив з доданими до нього документами як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

У підготовчому засіданні 20.09.2022 суд долучив до матеріалів справи подані позивачем-2 письмові пояснення як такі, що підпадають під застосування ч. 5 ст. 161 ГПК України.

Прокурор заявив про неотримання ним відзиву відповідача, у зв`язку з чим просив відкласти підготовче засідання, враховуючи імовірність виникнення питань, які повинні бути з`ясовані саме у підготовчому засіданні.

Судом зроблено витяги з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення - відзиву на позов, направленого на адресу позивачів, з якого вбачається, що відзив був отриманий ними.

Інформація щодо отримання прокурором відзиву на позов на веб-сайті Укрпошти відсутня.

У підготовчому засіданні 20.09.2022 суд задовольнив клопотання прокурора та постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.10.2022 на 10:00.

Ухвалою суду від 20.09.2022 повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 04.10.2022.

Копія ухвали суду від 20.09.2022 була направлена 21.09.2022 на електронну адресу позивача-1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), з якої 28.09.2022 на електронну адресу суду надійшло підтвердження про отримання цієї ухвали суду.

Інші учасники справи отримали копію ухвали суду від 20.09.2022 особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області.

Позивач-1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але у підготовче засідання 04.10.2022 не з`явився.

До початку підготовчого засідання від позивача-1 на електронну пошту суду надійшло підписане ЕЦП клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 04.10.2022 проводилось за відсутності позивача-1 (його представника).

До початку підготовчого засідання від прокурора надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення іншим учасникам справи.

У підготовчому засіданні 04.10.2022 суд долучив до матеріалів справи надану прокурором відповідь на відзив з доданими до неї документами, оскільки подання відповіді до встановлення судом відповідного строку є правом учасника, а тому спір вирішується з її урахуванням.

До початку підготовчого засідання від прокурора надійшла заява про зміну підстав позову, у якій він просить змінити підставу визнання нікчемними додаткових угод №5 від 29.10.2020, №6 від 30.10.2020, №7 від 30.11.2020 з абз. 2 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» на абз. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на дату, коли було розпочату вказану в позовній заяві закупівлю), внаслідок порушення при їх укладенні п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», замість зазначеного в позові п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». До заяви додані докази її направлення іншим учасникам справи.

Подана заява обґрунтована тим, що у позовній заяві прокурором помилково здійснено посилання на норми ст. 41, 43 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

При цьому саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зміна прокурором посилання на норми матеріального права не є зміною підстав позову.

Оскільки уточнення правових підстав позову не є порушенням ГПК України, суд прийняв вказану заяву прокурора до розгляду, а спір вирішується з її урахуванням.

У підготовчому засіданні 04.10.2022 представник відповідача заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості подати суду заперечення на відповідь на відзив та письмові пояснення щодо заяви прокурора про зміну підстав позову

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки заперечення повинні бути подані завчасно до розгляду справи по суті, а не виключно у підготовчому засіданні, а тому необхідність подання заперечень не може бути поважною причиною для відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 04.10.2022 суд постановив ухвалу, якою встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті, а саме: позивачам - триденний строк з дня проголошення цієї ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відповіді на відзив; відповідачу - п`ятиденний строк з моменту проголошення цієї ухвали для подання для подання до суду та іншим учасникам справ заперечень щодо відповіді на відзив прокурора та триденний строк з моменту отримання відповіді на відзив позивачів для подання відповідних заперечень. Також суд встановив відповідачу п`ятиденний строк з моменту проголошення цієї ухвали для подання заперечень щодо поданої прокурором заяви про зміну правової кваліфікації обставин.

У підготовчому засіданні 04.10.2022 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.10.2022 на 10:00.

Ухвалою суду від 04.10.2022 повідомлено учасників справи про час та місце розгляду справи по суті 18.10.2022.

Представник позивача-2 отримала ухвалу суду від 04.10.2022 особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області 04.10.2022, про що нею зроблено відповідну відмітку на ухвалі суду.

Позивач-1 ухвалу суду від 04.10.2022 отримав 11.10.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Отже, позивачі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, але у судове засідання з розгляду справи по суті 18.10.2022 не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 18.10.2022 проводилось за відсутності позивачів (їх представників).

До початку судового засідання від відповідача надійшли два аналогічних письмових пояснень щодо зміни підстав позову, одні з яких суд у судовому засіданні 18.10.2022 повернув представнику відповідача, а інші долучив до матеріалів справи.

До початку судового засідання від відповідача електронною поштою надійшло підписане ЕЦП клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі №914/2656/21, обставини у якій є подібними обставинам даної справи.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №914/2656/21 вказану справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Постановляючи ухвалу від 28.09.2022 у справі №914/2656/21, колегія суддів зазначила, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо можливості звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі суб`єкта, який не є суб`єктом владних повноважень, який викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21.

Відповідач вважає, що об`єкт та предмет правового регулювання у справі №914/2656/21 та у даній справі є тотожними, оскільки оскаржуються правочини щодо постачання природного газу, що суперечить, на думку прокуратури, приписам Закону України «Про публічні закупівлю», та стягуються безпідставно набутих коштів на підставі ст. 670 ЦК України.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до ст. 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу.

Отже, суд не може зупинити провадження у справі на стадії її розгляду по суті з підстав, визначених у п. 7 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Крім того, підставою для передачі справи № 914/2656/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду слугувала необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, про можливість звернення прокурора з позовом в інтересах Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради, тобто особи, яка не є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.04 2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій чи аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

У справах №914/2656/21 та №924/674/21 прокурор звертався до суду в інтересах держави в особі, у тому числі, Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г.Шевченка та Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради, відповідно, тобто в особі комунальних підприємств (установ, закладів).

Натомість у даній справі прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Північного офісу Державної аудиторської служби.

Отже, справи № 927/603/22 та №914/2656/21 не є подібними за суб`єктним складом сторін спору.

За наведених обставин у їх сукупності, суд у судовому засіданні 18.10.2022 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 18.10.2022 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем-1 та відповідачем додаткових угод № 2 від 28.02.2020, № 3 від 27.03.2020, № 4 від 27.04.2020, № 5 від 29.10.2020, № 6 від 30.10.2020, № 7 від 30.11.2020 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 31.01.2020 № 41DB147-664-20 (далі - Договір) було порушено вимоги п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення Договору), а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі, відтак ці додаткові угоди є нікчемними в силу приписів ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення Договору).

Оскільки позивач-1 сплатив кошти за поставлений природний газ відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача на користь позивача-1 350 656,39 грн безпідставно набутих коштів.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області відсутні, оскільки Держаудитслужба наділена правом порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, за результатами проведених заходів державного фінансового контролю, які у даному випадку не проводились, а Відділ є самостійним суб`єктом господарювання, який має можливість звернутись до суду із позовом самостійно. Відповідач вважає, шо прокурор не надав доказів, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів;

- вимогами чинного законодавства не передбачено якими саме документами має бути підтверджено коливання ціни, тому посилання прокурора про те, що надані відповідачем висновок «Української енергетичної біржі», цінові довідки ДП «Держзовнішінформ» та Львівської торгово-промислової палати не можуть підтверджувати коливання цін на природний газ є необґрунтованими;

- зміна ціни природного газу відбулась у межах 10%, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» та Договором, а внесення змін до цього Договору не призвело до збільшення його загальної ціни;

- у п. 4.6 Договору сторонами погоджено, що у разі переплати вартості газу сума такої переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою, а отже у випадку встановлення факту недійсності (нікчемності) спірних додаткових угод переплачена сума коштів повинна бути зарахована або повернута Споживачу відповідно до вказаного у п. 4.6 порядку;

- відсутні правові підстави для вимоги щодо повернення коштів відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, оскільки позивач не сплатив повну суму за зазначений у Договорі (первісний) обсяг природного газу, який мав би йому поставити відповідача, а сплатив за фактично спожитий ним обсяг цього газу.

У письмових поясненнях відповідач зазначає про безпідставність застосування прокурором до Додаткових угод №5-7 редакції Закону України «Про публічні закупівлі», що діяла до 19.04.2020, оскільки ці додаткові угоди були укладені під час дії нової редакції вказаного закону.

У відповіді на відзив прокурор заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, з таких підстав:

- прокурор належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави у цій справі та звернення до суду з цим позовом ;

- надані відповідачем листи Української енергетичної біржі, ДП «Держзовнішінформ» та Львівської торгово-промислової палати не підтверджують коливання ціни на природний газ у бік збільшення в період ініціювання та укладення додаткових угод №2-7, оскільки не містять відповідних даних.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що Відділом освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради на веб-порталі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення за № UA-2019-12-13-005220-b про намір здійснити закупівлю газового палива обсягом 245 000 куб. м за бюджетні кошти та розміщено тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі.

У відкритих торгах взяли участь 2 учасники, які надали наступні остаточні тендерні пропозиції: 1. ТОВ «Чернігівгаз Збут» з остаточною ціновою пропозицією 1 249 500,00 грн з ПДВ; 2. ТОВ «Благогаз Збут» з остаточною ціновою пропозицією 1 323 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету від 08.01.2020 переможцем торгів визнано ТОВ «Чернігівгаз Збут».

Обставини щодо проведення вказаної процедури закупівлі зазначені також у відзиві відповідача на позов.

31.01.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (далі - Споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41DB147-664-20 (далі - Договір) (т. 1 а.с. 26-31).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу, що є бюджетною організацією та є кінцевим споживачем, 09120000-6 Газове паливо (природний газ) (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором, з урахуванням послуг, передбачених Кодексом газотранспортної системи.

Річний плановий обсяг постачання газу - 245 000 м3 (п. 1.2 Договору).

За умовами п 3.1 Договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Підписуючи цей договір, Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що Сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, Споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Згідно з п. 3.2 Договору ціна 1 м3 газу становить 4,91137 грн, в т. ч. ПДВ - 20%. Вартість послуги доступу до потужності (тимчасовий тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для Акціонерного товариства «Укртрансгаз», затверджений Постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001) за 1 м3 0,18863 грн, в т. ч. ПДВ - 20%.

Разом до сплати за 1 м3 - 5,10 грн, в т. ч. ПДВ -20%.

Загальна сума Договору складає 1 249 500,00 грн, в тому числі ПДВ - 20% (відшкодувальники 40800,00 грн та власне споживання 120 870,00 грн (п. 3.3 Договору).

У п. 3.4 Договору сторони визначили, що ціна, зазначена в п. 3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно до п. 4.6 Договору у разі переплати вартості газу сума переплати зараховуються Постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01.01.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

Пунктом 11.7 Договору передбачено, що істотні умови цього Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі.

21.02.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради (далі - Споживач) укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 1 до Договору (далі - Додаткова угода № 1) (т. 1 а.с. 33), відповідно до якої п. 3.2 Договору викладено у такій редакції:

« 3.2. Ціна 1 м3 газу становить 4,951008 грн, в т. ч. ПДВ - 20%. Вартість послуги доступу до потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013) за 1 м3 0,148992 грн, в т. ч. ПДВ - 20%.

Разом до сплати за 1 м3 - 5,10 грн, в т. ч. ПДВ -20%».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію між сторонами з 01.01.2020.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» направило позивачу-1 лист від 13.02.2020 № -Сл-2466-0220, у якому зазначає про зміну ціни на природний газ, вартість якого з урахуванням тарифу на транспортування та ПДВ з 01.02.2020 за 1000 куб. м становить 5610,00 грн, та просить підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т. 1 а.с. 38).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа від 13.02.2020 № -Сл-2466-0220 додав лист ТОВ «Українська енергетична біржа» №04/02-103 від 04.02.2020 (т. 1 а.с. 39).

У вказаному листі зазначено, що середньозважена ціна природного газу ресурсу лютого 2020 року за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 04.02.2020 складала 5737,60 грн/1000 куб. м.

28.02.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради (далі - Споживач) укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2) (т. 1 а.с. 37), відповідно до якої п. 1.2, 3.2, 3.3 Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 225 716,16 м3.

3.2. Ціна, з 01 лютого 2020 року, за 1 м3 природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013) та податку на додану вартість становить: 5,61 грн за 1 м3, в т. ч. ПДВ 20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 1 249 499,98 грн, в т.ч. ПДВ 20%».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.02.2020.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 10 % у порівнянні з ціною, вказаною у Договорі.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» направило позивачу-1 лист від 19.03.2020 № -Сл-4289-0320, у якому зазначає про зміну ціни на природний газ, вартість якого з урахуванням тарифу на транспортування та ПДВ з 01.03.2020 за 1000 куб. м становить 6171,00 грн, та просить підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т. 1 а.с. 41).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа від 19.03.2020 № -Сл-4289-0320 додав інформаційну довідку ДП «Держзовнішінформ» №232/30 від 17.03.2020 (т. 1 а.с. 42).

У вказаній довідці зазначено, що за наявною на 16.03.2020 інформацією щодо цін на природний газ суб`єктів ринку природного газу - регіональних газопостачальних підприємств відпускний рівень цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, з урахуванням тарифу на послугу транспортування природного газу за період березень 2020 року складав 5641,74-8148,992 грн/1000 куб. м, в тому числі за умов оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки природного газу: за період березень 2020 року - 5990,04-6964,68 грн/1000 куб. м.

27.03.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради (далі - Споживач) укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 3 до Договору (далі - Додаткова угода № 3) (т. 1 а.с. 40), відповідно до якої п. 1.2, 3.2, 3.3 Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 210 989,63 м3.

3.2. Ціна, з 01 березня 2020 року, за 1 м3 природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013) та податку на додану вартість становить: 6,171 грн за 1 м3, в т. ч. ПДВ 20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 1 249 499,93 грн, в т.ч. ПДВ 20% (відшкодувальники 40 799,93 грн та власне споживання 1 208 700,00 грн).».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №3 дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.03.2020.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 10 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №2.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» направило позивачу-1 лист від 14.04.2020 № -Сл-4599-0420, у якому зазначає про зміну ціни на природний газ, вартість якого з урахуванням тарифу на транспортування та ПДВ з 01.04.2020 за 1000 куб. м становить 6788,10 грн, та просить підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т. 1 а.с. 44).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа від 14.04.2020 № -Сл-4599-0420 додав інформаційну довідку ДП «Держзовнішінформ» №232/36 від 14.04.2020 (т. 1 а.с. 45).

У вказаній довідці зазначено, що за наявною на 14.04.2020 інформацією щодо цін на природний газ суб`єктів ринку природного газу - регіональних газопостачальних підприємств відпускний рівень цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, з урахуванням тарифу на послугу транспортування природного газу за період квітень 2020 року складав 4435,00-8133,99 грн/1000 куб. м, в тому числі за умов оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки природного газу: за період квітень 2020 року - 5990,04-7400,00 грн/1000 куб. м.

17.04.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради (далі - Споживач) укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 4 до Договору (далі - Додаткова угода № 4) (т. 1 а.с. 43), відповідно до якої п. 1.2, 3.2, 3.3 Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 198 520,00 м3.

3.2. Ціна, з 01 квітня 2020 року, за 1 м3 природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013) та податку на додану вартість становить: 6,7881 грн за 1 м3, в т. ч. ПДВ 20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 1 249 496,88 грн, в т.ч. ПДВ 20% (відшкодувальники 40 796,88 грн та власне споживання 1 208 700,00 грн).».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №4 дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.04.2020.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 10 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №3.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» направило позивачу-1 лист від 08.10.2020 № -Сл-11248-1020, у якому зазначає про зміну ціни на природний газ, вартість якого з урахуванням тарифу на транспортування та ПДВ з 01.10.2020 за 1 куб. м становить 7,46623 грн, та просить підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т. 1 а.с. 47).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа від 08.10.2020 № -Сл-11248-1020 додав інформаційну довідку Львівської торгово-промислової палати №19-09/883 від 25.09.2020 (а.с. 113).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу станом на 24.09.2020 становить: ресурс жовтня 2020 року - 5 438,49 грн/1000 куб. м; вересня 2020 року - 4 702,90 грн/1000 куб. м (т. 1 а.с. 48).

29.10.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради (далі - Споживач) укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 5 до Договору (далі - Додаткова угода № 5) (т. 1 а.с. 46), відповідно до якої п. 1.2, 3.2, 3.3 Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 187 199,37 м3.

3.2. Ціна, з 01 жовтня 2020 року, за 1 м3 природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013) та податку на додану вартість становить: 7,46623 грн за 1 м3, в т. ч. ПДВ 20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 1 249 496,88 грн, в т.ч. ПДВ 20% (відшкодувальники 40 796,88 грн та власне споживання 1 208 700,00 грн).».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №5 дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.10.2020.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,99 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №4.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» направило позивачу-1 лист від 29.10.2020 № -Сл-11737-1020, у якому зазначає про зміну ціни на природний газ, вартість якого з урахуванням тарифу на транспортування та ПДВ з 19.10.2020 за 1 куб. м становить 8,21211 грн, та просить підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т. 1 а.с. 50).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа від 29.10.2020 № -Сл-11737-1020 додав інформаційну довідку ДП «Держзовнішінформ» №122/169 від 21.10.2020 (т. 1 а.с. 50).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу станом на 16.10.2020 становить: ресурс вересня 2020 року - 4 702,90 грн/1000 куб. м; жовтня 2020 року - 5466,31 грн/1000 куб. м; коливання ціни (ресурс жовтня 2020/ресурс вересня 2020) 16,23%. Також у довідці приведена розрахункова вартість природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 16.10.2020 за тис. куб м3: на TTF - 7526 грн; на Gaspool - 7631 грн; на NCG - 7441 грн.

30.10.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради (далі - Споживач) укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 6 до Договору (далі - Додаткова угода № 6) (т. 1 а.с. 49), відповідно до якої п. 1.2, 3.2, 3.3 Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 176 906,89 м3.

3.2. Ціна, з 19 жовтня 2020 року, за 1 м3 природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013) та податку на додану вартість становить: 8,21211 грн за 1 м3, в т. ч. ПДВ 20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 1 249 496,88 грн, в т.ч. ПДВ 20% (відшкодувальники 40 796,88 грн та власне споживання 1 208 700,00 грн).».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №6 дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 19.10.2020.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,99 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №5.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» направило позивачу-1 лист від 10.11.2020 № -Сл-12101-1120, у якому зазначає про зміну ціни на природний газ, вартість якого з урахуванням тарифу на транспортування та ПДВ з 01.11.2020 за 1 куб. м становить 8,850 грн, та просить підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т. 1 а.с. 53).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа від 10.11.2020 № -Сл-12101-1120 додав інформаційну довідку ДП «Держзовнішінформ» №122/193 від 04.11.2020 (т. 1 а.с. 84).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу станом на 02.11.2020 становить: ресурс жовтня 2020 року - 5 983,81 грн/1000 куб. м; листопада 2020 року - 6618,83 грн/1000 куб. м; коливання ціни (ресурс листопада 2020/ресурс жовтня 2020) 10,61%. Також у довідці приведена розрахункова вартість природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 02.11.2020 за тис. куб м3: на TTF - 7145 грн; на Gaspool - 7128 грн; на NCG - 6986 грн.

30.11.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради (далі - Споживач) укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 7 до Договору (далі - Додаткова угода № 7) (т. 1 а.с. 52), відповідно до якої п. 1.2, 3.2, 3.3 Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 169 950,14 м3.

3.2. Ціна, з 01 листопада 2020 року, за 1 м3 природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013) та податку на додану вартість становить: 8,850 грн за 1 м3, в т. ч. ПДВ 20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 1 249 496,80 грн, в т.ч. ПДВ 20% (відшкодувальники 40 796,80 грн та власне споживання 1 208 700,00 грн).».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №7 дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.11.2020.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 7,8 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №6.

30.12.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради (далі - Споживач) укладено додаткову угоду щодо внесення змін № 8 до Договору (далі - Додаткова угода № 8) (т. 1 а.с. 55), відповідно до якої п. 1.2, 3.3 Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 152 286,60 м3.

3.3. Загальна сума Договору складає 1 114 728,03 грн, в т.ч. ПДВ 20%».

31.12.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради (далі - Споживач) укладено додаткову угоду № 9 до Договору (далі - Додаткова угода № 9) (т. 1 а.с. 56), відповідно до п. 1 якої, керуючись ч. 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла до 19.04.2020), сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №9 дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання.

У період з січня по квітень 2020 року та з жовтня по грудень 2020 року відповідач поставив позивачу-1 природний газ загальним об`ємом 149 817,97 м3 на суму 1 073 599,25 грн, на підтвердження чого надано акти приймання-передачі природного газу: №ЧРЗ80000843 від 21.02.2020 (обсяг поставленого у січні 2020 року газу - 32 877,8 куб. м на суму 167 676,78 грн), №ЧРЗ89014432 від 25.02.2020 (обсяг поставленого газу - 2 178,69 куб. м на суму 21 553,56 грн), №ЧРЗ80002433 від 07.03.2020 (обсяг поставленого у лютому 2020 року газу - 30 846,62 куб. м на суму 173 049,54 грн), №ЧРЗ80003080 від 15.04.2020 (обсяг поставленого у березні 2020 року газу - 10 104,22 куб. м на суму 62 353,14 грн), №ЧРЗ80004371 від 15.05.2020 (обсяг поставленого у квітні 2020 року газу - 50,92 куб. м на суму 345,65 грн), №ЧРЗ80007892 від 16.11.2020 (обсяг поставленого у жовтні 2020 року газу - 6 510,45 куб. м на суму 53 464,54 грн), №ЧРЗ80008171 від 11.12.2020 (обсяг поставленого у листопаді 2020 року газу - 26 896,59 куб. м на суму 238 034,82 грн), №ЧРЗ80010526 від 31.01.2020 (обсяг поставленого у грудні 2020 року газу - 40 352,68 куб. м на суму 357 121,22 грн) (т. 1 а.с. 57, 62, 64, 71, 76, 81, 87, 100).

Позивач-1 перерахував відповідачу кошти за природний газ в об`ємі 154 465,29 м3 на загальну суму 1 114 728,03 грн, на підтвердження чого надано платіжні доручення та виписку Казначейства (т. 1 а.с. 58-61, 63, 65-70, 72-75, 77-80, 82-86, 88-92, 94-99).

Як зазначає прокурор у позовній заяві, позивач згідно з актом приймання-передачі природного газу №ЧРЗ80009397 від 28.12.2020 сплатив відповідачу кошти у розмірі 398 250,00 грн за заплановий обсяг поставки природного газу у грудні 2020 року у кількості 45 000 куб. м, але фактично відповідач поставив позивачу-1 природний газ у грудні 2020 року у кількості 40 352,68 куб. м на суму 357 121,22 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЧРЗ80010526 від 31.01.2020 та не заперечується відповідачем.

Прокурор вважає, що укладені між позивачем-1 та відповідачем Додаткові угоди №2-7 до Договору є нікчемними, а отже позивач-1 повинен був сплачувати кошти за природний газ за ціною, зазначеною в Договорі, а відтак розмір надмірно сплачених коштів становить 309 527,61 грн.

Крім того, прокурор зазначає, що позивач-1 перерахував відповідачу кошти за поставлений у грудні 2020 року природний газ у розмірі 398 250,00 грн, тоді як фактично було посталено газ на суму 357 121,22 грн, тобто переплата становить 41 128,78 грн.

Позивач-1 надсилав відповідачу листи від 02.03.2021 №03-01/198 та від 23.06.2021 №03-01/557 з вимогою повернути надлишково сплачені кошти за поставлений у грудні 2020 року природний газ у розмірі 41 128,78 грн (т. 1 а.с. 107-111).

Доказів повернення коштів у розмірі 41 128,78 грн відповідач суду не надав.

Отже, усього розмір надмірно сплачених позивачем- 1 коштів становить 350 656,39 грн

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Північного офісу Державної аудиторської служби України у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області.

Згідно з Положенням про Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, затвердженого рішенням четвертої сесії міської ради VII скликання 21 жовтня 2020 року № 1204, Відділ є структурним підрозділом, виконавчим органом Новгород-Сіверської міської ради. Відділ є юридичною особою, неприбутковою організацією, розпорядником бюджетних коштів першого рівня, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власний бланк (п. 1.1, 1.2 розділу І Положення). Метою відділу є реалізація державної політики у сферах освіти, фізичної культури та спорту з урахуванням особливостей соціально-культурного середовища громади ( п. 2.1 розділу ІІ Положення). До основних завдань відноситься: організація матеріально-технічного та фінансового забезпечення закладів освіти, фізичної культури та спорту (п. 3.1.11 розділу ІІІ Положення). Відповідно до п. 3.2.31 розділу ІІІ Положення однією із функцій Відділу є внесення пропозицій щодо обсягів бюджетного фінансування закладів та установ освіти, фізичної культури та спорту, які перебувають у власності Новгород-Сіверської міської ради, аналіз їх використання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відділ освіти є виконавчим органом місцевої ради, який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля природного газу за Договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Прокурор звертався до Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради з листом від 06.07.2022 №974Вих-22, у яких повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні між позивачем-1 та відповідачем додаткових угод щодо зміни ціни природного газу, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень.

Відділ освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради у листі від 14.07.2022 №01-20/464 повідомив прокурора, що ним направлялися листи ТОВ «Чернігівгаз Збут» з проханням повернути надмірно сплачені кошти за поставлений у грудні 2020 року газ у розмірі 41 128,78 грн, проте відповіді на ці листи не надійшло, а кошти не повернуто. Також Відділ просив прокурора стягнути з ТОВ «Чернігівгаз Збут» надмірно перераховані кошти.

Незважаючи на те, що прокурором було повідомлено Відділ освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про допущені порушення при укладенні додаткових угод щодо зміни ціни природного газу, останній не вжив заходів у судовому порядку для захисту інтересів держави, а тому суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

Щодо доводів позивача-2 та відповідача про відсутність у Держаудитслужби повноважень на захист інтересів держави, оскільки орган держаного фінансового контролю наділений лише правом порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, за результатами проведених заходів державного фінансового контролю, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з листом від 07.07.2021 №1611Вих-21, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні між позивачем-1 та відповідачем додаткових угод щодо зміни ціни природного газу, а також просив провести моніторинг проведеної процедури закупівлі.

Тобто прокурором було повідомлено позивача-2 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області у листі від 20.07.2021 повідомило прокурора, що підстави для проведення моніторингу спірної процедури закупівлі відсутні.

Отже, зі змісту вказаного листа слідує, що позивач-2 фактично відмовив прокурору у проведенні процедури моніторингу спірної закупівлі та не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором.

Відповідно до приписів Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба наділена повноваженням самостійно звертатися до суду в інтересах держави у разі виявлення під час планових перевірок або зі звернень (в тому числі до правоохоронних органів) порушень у сфері закупівель.

Таким чином, заперечення позивача-2 про відсутність у нього повноважень для звернення до суду з позовом про стягнення надмірно сплачених коштів свідчать про вияв пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта після отримання повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та необхідності захисту цих інтересів.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №905/1529/20.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивачів у цій справі, оскільки Відділ освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України, а Північний офіс Державної аудиторської служби є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача-1, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно з законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів та позивача-2 як органу, який здійснює моніторинг закупівлі, і у разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Отже, компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а у позивачів було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте вони самостійно не захистили інтереси держави в суді.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Північного офісу Держаудитслужби до ТОВ «Чернігівгаз Збут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Північного офісу Державної аудиторської служби України, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача про недоведеність прокурором таких підстав судом відхиляються.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 350 656,39 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Згідно з п. 5 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», який був чинний до вступу в дію нової редакції Закону від 19.04.2020 (далі - попередня редакція), договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції передбачено, що тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Відповідно до пункту 1, 2 ч. 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Частиною 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у редакції, чинній з 19.04.2020 (далі - нова редакція) встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У постановах Верховного Суду від 09.01.2019 у справі №759/2328/16-ц, від 12.05.2020 у справі №917/84/19 зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону.

Як встановив суд, позивач-1 та відповідач уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів, а на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції.

Так, відповідно до пунктів 1.2, 3.2, 3.3 Договору обсяг постачання газу складав до 245 000 м3; ціна газу на момент укладання Договору становила 5,10 грн за 1 м3, в т. ч. ПДВ 20%; загальна сума Договору - 1 249 500,00 грн.

Водночас згідно з Додатковими угодами №2-7 шість разів змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 5,10 грн до 8,850 грн за 1 м3 та зменшено кількість товару. Фактично ціна за 1 м3 збільшилася на 73,52%, порівняно з погодженою під час закупівлі.

Необхідність укладення Додаткових угод №2-7 до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни газу на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем було надано: лист ТОВ «Українська енергетична біржа» №04/02-103 від 04.02.2020; інформаційні довідки ДП «Держзовнішінформ» №232/30 від 17.03.2020, №232/36 від 14.04.2020, №122/169 від 21.10.2020, №122/193 від 04.11.2020; інформаційну довідку Львівської торгово-промислової палати №19-09/883 від 25.09.2020.

Законом України «Про публічні закупівлі» (як у попередній редакції, так і у новій редакції) не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

В обґрунтування свого права на підписання Додаткових угод №2-7 та збільшення ціни на одиницю товару відповідач посилається на документально підтверджений факт коливання ціни товару на ринку протягом дії Договору. За доводами відповідача, сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при тому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в Договорі.

Як докази підтвердження наявності коливання ціни на газ, що стало підставою для укладення Додаткових угод №2-6, відповідач надав лист ТОВ «Українська енергетична біржа» №04/02-103 від 04.02.2020; інформаційні довідки ДП «Держзовнішінформ» №232/30 від 17.03.2020, №232/36 від 14.04.2020, №122/169 від 21.10.2020 та інформаційну довідку Львівської торгово-промислової палати №19-09/883 від 25.09.2020, розглянувши які суд встановив, що вказані документи не містять підтвердження підвищення ціни на газ як станом на початок періоду застосування нової ціни, так і на момент звернення відповідача до позивача-1 з листом про укладення відповідної додаткової угоди, оскільки у них наведена інформація щодо загальної вартості ціни на газ станом на інші дати.

Крім того, в інформаційних довідках ДП «Держзовнішінформ» №232/30 від 17.03.2020, №232/36 від 14.04.2020 зазначений діапазон цін на природний газ на відповідний місяць за інформацією суб`єктів ринку природного газу - регіональних газопостачальних підприємств для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, тоді як в інших листі та інформаційних довідках ТОВ «Українська енергетична біржа», ДП «Держзовнішінформ», Львівської торгово-промислової палати вказана середньозважена ціна на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа».

Тобто, визначаючи наявність коливання ціни на природний газ, відповідач використовував дані щодо вартості природного газу для різних категорій осіб - для учасників біржових торгів та для споживачів, що у подальшому отримують від цих учасників природний газ, а отже порівняння таких цін є некоректним, а відтак не може підтвердити реальне коливання ціни на природний газ.

Більш того, незрозумілим є визначення цін на природний газ, вказаних у Додаткових угодах №2, №3, оскільки в інформаційних довідках ДП «Держзовнішінформ» №232/30 від 17.03.2020, №232/36 від 14.04.2020, що стали підставою для збільшення ціни, вказаний діапазон цін, а відповідач не обґрунтував як саме він визначив запропоновану ним ціну.

При цьому суд вважає, що визначення середньої ціни в межах такого діапазону також не є коректним, тому що середньозважена ціна газу місячного ресурсу розраховується саме з урахуванням кількості укладених угод та/або проданого товару, а таких даних зазначені довідки не містять.

Відповідач у Додатковій угоді №3, посилаючись на дані інформаційної довідки ДП «Держзовнішінформ» №232/30 від 17.03.2020, запропонував встановити ціну на природний газ з 01.03.2020 у розмірі 6,171 грн і тим самим підвищив ціну на 10% порівняно з Додатковою угодою №2. Однак у вказаній довідці нижня межа діапазону ціни для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів є більшою за ціну, вказану у Додатковій угоді №2, менше ніж на 10%.

У Додатковій угоді №4 відповідач, посилаючись на дані інформаційної довідки ДП «Держзовнішінформ» №232/36 від 14.04.2020, запропонував встановити ціну на природний газ з 01.04.2020 у розмірі 6,7881 грн і тим самим підвищив ціну на 10% порівняно з Додатковою угодою №3. Проте у вказаній довідці нижня межа діапазону ціни для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів є такою ж самою, як і у довідці ДП «Держзовнішінформ» №232/30 від 17.03.2020, тобто залишилась незмінною.

Разом з тим, відповідач не надав жодних доказів, що підтверджують за якою саме ціною він дійсно був змушений придбавати природний газ для його подальшої передачі Споживачу на виконання обов`язків за Договором.

Крім того, з наявних в матеріалах справи листа ТОВ «Українська енергетична біржа» №04/02-103 від 04.02.2020, інформаційних довідок Львівської торгово-промислової палати №19-09/883 від 25.09.2020 та ДП «Держзовнішінформ» №122/169 від 21.10.2020 вбачається тенденція до зниження (а не до збільшення) вартісних показників природного газу.

Натомість відповідачем таке зниження вартості природного газу не враховувалось, а навпаки він послідовно збільшував вартість газу на максимально визначений у законі відсоток.

Інформація щодо вартості газу на європейських хабах, зазначена в інформаційній довідці ДП «Держзовнішінформ» №122/169 від 21.10.2020, не може бути взята для визначення вартості природного газу та коливання його ціни, оскільки з умов Договору вбачається, що відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки газу видобутого саме в Україні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані відповідачем документи, які стали підставою для укладення Додаткових угод №2-6, не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін на природний газ у порівняні з моментом укладення договору, початком періоду застосування нової ціни та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а тому ці довідки не можуть бути об`єктивним підтвердженням коливання ціни природного газу на ринку.

Також слід зазначити, що метою вказаного Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення «каскадних» додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

Крім того, суд вважає, що сторони не могли не розуміти особливостей функціонування ринку газу (коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння), що було прогнозовано, а тому вони не були позбавлені можливості визначити у договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відділ освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, який мав беззаперечне право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна 1 куб. м газу збільшилась, а обсяг поставки газу за Договором зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Оскільки станом на дату укладення Додаткових угод №2-6 не підтверджено належними доказами коливання ціни товару у сторону збільшення, та як наслідок, ці угоди укладено за відсутності визначених на те законодавчих підстав, тому при укладенні наступної Додаткової угоди №7 було порушено визначену Законом України «Про публічні закупівлі» граничну 10% межу зміни ціни товару, визначену п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону.

Таким чином, суд доходить висновку, що Додаткові угоди №2-7 укладені за відсутності підтвердження факту коливання ціни на газ за певні періоди дії Договору та з перевищенням максимально допустимого відсотку збільшення ціни.

Прокурор, посилаючись на п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції, ст. 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції, вважає, що Додаткові угоди №2-7 є нікчемними в силу закону.

Суд встановив, що Додаткові угоди №2-4 укладені під час дії Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції, а Додаткові угоди №5-7 після набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» у новій редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону, якою, зокрема, передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Тобто додаткові угоди №2-4, укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції, в силу ст. 37 указаного Закону є нікчемними.

19.04.2020 вступила в дію нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі», в якій унормовано обставини нікчемності договору.

Так, відповідно до статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Частиною 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

У частині 5 вказаної статті Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції унормовано можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Аналіз змісту спірних додаткових угод №5-7 свідчить про те, що хоча ці угоди й не містять прямого посилання на норму ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», однак сторони укладали їх з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не збільшуючи суму закупівлі визначену в договорі. Тобто правовою підставою для їх укладення були не норми п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції, а норми п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону у новій редакції.

Водночас статтею 43 Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції, якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції.

Вказане свідчить про те, що у новій редакції Закону України «Про публічні закупівлі» порушення ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21.

Оскільки Додаткові угоди №5-7 були укладені під час дії Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції, тому положення саме цієї редакції закону підлягають застосуванню при визначенні підстав нікчемності зазначених додаткових угод.

При цьому суд відхиляє доводи прокурора з посиланням на п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції щодо поширення дії ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції на Додаткові угоди №5-7, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції процедури закупівель товарів, робіт та послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону.

Тобто положення цього пункту передбачали застосування порядку проведення процедури закупівель, який діяв до набрання чинності Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції.

Проте спірні закупівлі проводились вже під час дії Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції, а тому положення цього пункту не підлягали застосуванню до цієї процедури.

Більш того, цей пункт втратив чинність з 19.04.2020.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Додаткові угоди №5-7 не є нікчемними, оскільки на момент їх укладення Законом України «Про публічні закупівлі» у новій редакції недійсність таких угод встановлена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 2).

Прокурор просить застосувати наслідки недійсності Додаткових угод №2-7 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача-1 надлишково сплачених коштів за поставлений газ у розмірі 309 527,61 грн.

Разом з тим, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оскільки суд дійшов висновку про нікчемність Додаткових угод №2-4, вимога прокурора про застосування наслідків недійсності цих правочинів є правомірною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Обов`язок повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу «Купівля-продаж».

Нікчемність Додаткових угод №2-4 означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором, тобто і поставка газу, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.

Відповідно до умов Договору відповідач повинен був поставити позивачу газ за ціною 5,10 грн за 1 м3.

Як встановив суд, відповідач у період з січня по квітень 2020 року поставив позивачу-1 природний газ загальним об`ємом 76 058,25 м3, за який останній сплатив кошти у розмірі 424 978,67 грн.

Враховуючи ціну, обумовлену позивачем-1 та відповідачем у п. 3.2 Договору, позивач-1 повинен був сплатити відповідачу за спожитий у січні-квітні 2020 року природний газ у розмірі 387 897,08 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 37 081,59 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що враховуючи п. 4.6 Договору врегульований інший порядок зарахування переплати, а саме сторонами погоджено, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу, вимога позивачем не заявлена та застосування ч. 1 ст. 670 ЦК України є передчасним, з огляду на наступне.

Пунктом 11.1. Договору сторони передбачили, що Договір діє в частині постачання газу з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

31.12.2020 між відповідачем та позивачем-1 укладено додаткову угоду №9 щодо продовження строку дії до Договору, відповідно до п. 1 якої, керуючись ч. 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла до 19.04.2020), сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відтак підстави для зарахування вказаних коштів у рахунок оплати майбутніх поставок товару відсутні, оскільки Договір вже припинив свою дію, а допоставка кількості непереданого товару є неможлива.

При цьому закупівля товару на майбутній період здійснюється за окремою тендерною процедурою та іншим правочином.

Неможливість допоставки товару за спірним правочином унеможливлює застосування диспозитивності (вибору) щодо заходів, передбачених ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України. Отже, єдиним способом захисту своїх інтересів залишається лише повернення сплачених коштів.

Позивачем-1 не було вжито заходів щодо направлення відповідачу письмових вимог про повернення на поточний рахунок споживача суми переплати вартості газу, що кваліфікується як бездіяльність відповідного органу, доказів такого звернення до відповідача суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Таким чином, прокурор не наділений повноваженнями щодо направлення письмових вимог відповідачу щодо повернення суми переплати вартості газу, представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави здійснюється шляхом подачі позову до суду.

За бездіяльності компетентного органу щодо направлення вимоги про повернення грошових коштів, єдиним належним способом захисту відповідних інтересів буде саме звернення прокурора з позовом до суду.

Вимоги про визнання Додаткових угод №5-7 недійсними прокурором не заявлялись, а суд дійшов висновку, що вказані додаткові угоди не є нікчемними.

У статті 14 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позивачем (прокурором) вимог та не може самостійно змінювати предмет позову, а прокурор не заявляв вимог щодо визнання Додаткових угод №5-7 недійсними, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування наслідків недійсності цих правочинів шляхом стягнення з відповідача на користь позивача-1 надлишково сплачених коштів за поставлений газ.

Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти за поставлений у грудні 2020 року природний газ у розмірі 41 128,78 грн.

Як встановив суд, відповідач поставив позивачу-1 у грудні 2020 року природний газ загальним об`ємом 40 352,68 м3 на суму 357 121,22 грн, за який останній перерахував відповідачу кошти у розмірі 398 250,00 грн.

Отже, розмір переплати становить 41 128,78 грн.

Позивач-1 звертався до відповідача з листами від 02.03.2021 та від 23.06.2021, у яких просив повернути зайво перераховані кошти у розмірі 41 128,78 грн, які залишились без задоволення.

Оскільки відповідач не повернув позивачу-1 надмірно сплачені кошти у розмірі 41 128,78 грн, вимога прокурора у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача-1 підлягають надмірно сплачені кошти у розмірі 78 210,37 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за висновком суду нікчемні додаткові угоди були підписані внаслідок неправомірних дій обох сторін в однаковій мірі, як ТОВ «Чернігівгаз збут», так і Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради, суд вважає, що судові витрати мають бути покладені на позивача-1 та відповідача у рівних частинах, тобто у розмірі 586,58 грн на кожного.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 39561452, вул. Губернська, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000) кошти у розмірі 78 210,37 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 586,58 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 39561452, вул. Губернська, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 586,58 грн витрат зі сплати судового збору.

5. У решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 21.10.2022.

Суддя В. В. Шморгун