ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2010 року Справа № 16/57
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді –Білецька Л.М., Лисенко О.М.,
секретар судового засідання –Колесник Д.А.,
за участю представників сторін:
від кредитора –Раілко С.В., довіреність від 11 січня 2010 року № 11/01-10;
від боржника –Буров С.В., довіреність від 25 травня 2010 року б/н,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНК”, м.Кіровоград
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 27 травня 2010 року у справі № 16/57
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрум”, м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНК”, м.Кіровоград
про стягнення 117189,02 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27 травня 2010 року у справі № 16/57 (суддя Коротченко Л.С.) позов ТОВ “Петрум” задоволено частково; стягнуто з відповідача – ТОВ “ДНК” на користь позивача заборгованість в сумі 74825,50 грн., з них 52597,24 грн. –основний борг, 5499,96 грн. –пеня, 4838,95 грн. –інфляційні втрати, 1369,90 грн. –3% річних, 10519,45 грн. –штраф, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 748,26 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 151,04 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару, у зв’язку з чим з відповідача стягнуто заборгованість з нарахуванням інфляційних, річних, пені та штрафу за прострочку оплати.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач –ТОВ “ДНК”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, невідповідність викладених в рішенні висновків фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення в частині нарахування штрафу і у задоволенні позову про стягнення штрафу відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що стягнення пені та штрафу є повторним притягненням до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Позивач –ТОВ “Петрум”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін. У поданому відзиві зазначає, що відповідальність у вигляді пені та штрафу передбачена п.10.2 договору купівлі-продажу від 15 травня 2009 року № 18, а нормами чинного законодавства не передбачено обмежень щодо одночасного застосування двох видів неустойки.
В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 15 липня 2010 року до 29 липня 2010 року.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
15 травня 2009 року між позивачем ТОВ “Петрум” (постачальник) та відповідачем ТОВ “ДНК” (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 18 /а.с.9-12/, згідно якого постачальник зобов’язався на умовах даного договору поставляти продукцію відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов’язався приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 договору).
Відповідно до п.п.1.4-1.5 договору загальна вартість договору складає суму продукції, отриманої по всім накладним на протязі дії цього договору; ціни на продукцію, що поставляється визначаються в Додатку № 1, що є невід’ємною його частиною.
Кількість та строки поставки продукції визначаються замовленням; замовлення Покупця повинне відповідати формі в Додатку № 4 та містити код (артикул) Постачальника, асортимент та кількість продукції (п.2.1 договору). Ціна та асортимент продукції, що поставляється, визначається у Додатку № 1; ціна формується в українській національній валюті і визначається в Додатку № 1 без врахування ПДВ; погоджена ціна за одиницю продукції вказується у накладних (п.3.1 договору).
У Додатках №№ 1, 2, 4, 5 до договору сторонами узгоджено найменування, кількість та ціну товару /а.с.13-20/.
На виконання умов договору позивач постави відповідачу товар на загальну суму 52597,24 грн., а саме:
- за видатковою накладною від 15 травня 2009 року № 773 на суму 19762,49 грн.,
- за видатковою накладною від 01 червня 2009 року № 881 на суму 8578,38 грн.,
- за видатковою накладною від 12 червня 2009 року № 964 на суму 24256,37 грн.
Факт отримання товару, його кількість, ціна та загальна вартість відповідачем не заперечуються та також підтверджується товарно-транспортними накладними від 15 травня 2009 року № Пм-0000773, від 12 червня 2009 року № Пм-0000964, від 01 червня 2009 року № Пм-0000881, довіреностями від 15 травня 2009 року № 223, від 12 червня 2009 року № 289, від 01 червня 2009 року № 257 /а.с.21-29/.
Відповідно до п.6.5 договору право власності на продукцію переходить до покупця в момент підписання видаткової накладної (транспортної накладної).
Як встановлено сторонами в п.п.7.1, 7.2 договору, всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України; оплата за поставлену продукцію згідно умов цього договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання продукції покупцем; допускається зміна строку оплати за поставлену продукцію в разі письмової згоди Постачальника згідно Додатка № 3.
Отже, як вірно зазначено господарським судом, відповідач зобов’язаний був розрахуватися:
- за продукцію, поставлену 15 травня 2009 року на суму 19762,49 грн. –у строк до 15 червня 2009 року,
- за продукцію, поставлену 01 червня 2009 року на суму 8578,38 грн. –у строк до 01 липня 2009 року,
- за продукцію, поставлену 12 червня 2009 року на суму 24256,37 грн. –у строк до 12 липня 2009 року.
Проте, відповідач зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав, вартість отриманого товару на користь позивача не сплатив, внаслідок чого склалася заборгованість в розмірі 52597,24 грн.
Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи, що відповідачем –ТОВ “ДНК”, не виконані зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про стягнення з відповідача суми заборгованості, що виникла.
Також, судова колегія вважає правильним рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача інфляційних, річних та пені.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання останній зобов’язаний сплатити інфляційні втрати від загальної суми боргу 52597,24 грн. за період липень 2009 року –березень 2010 року (індекс інфляції за період прострочення –109,2%) в сумі 4838,95 грн., а також 3% річних з урахуванням заборгованості та строку прострочки за кожною накладною: від 15 травня 2009 року на суму 19762,49 грн. за період з 16 червня 2009 року по 22 травня 2010 року (340 днів) = 537,54 грн., від 01 червня 2009 року на суму 8578,38 грн. за період з 21 липня 2009 року по 22 травня 2010 року (325 днів) = 223,04 грн., від 12 червня 2009 року на суму 24256,37 грн. за період з 13 липня 2009 року по 22 травня 2010 року (314 днів) = 609,32 грн., а всього –1369,90 грн.
Наведений позивачем розрахунок інфляційних та річних /а.с.64/ судова колегія вважає вірним.
Відповідно до п.10.1 договору у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.
В п.10.2 договору сторонами встановлено, що за порушення п.7.2 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення оплати; у випадку затримки платежу більше ніж на 15 днів покупець додатково до пені сплачує штраф в розмірі 20% від суми простроченого платежу.
Згідно позовних вимог позивачем пред’явлено до стягнення пеню в розмірі 47863,48 грн. та штраф в розмірі сумі 10519,45 грн. /а.с.64/.
Судова колегія вважає правильним при визначенні розміру стягнення пені застосування господарським судом положень ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та обмеження розміру стягнення пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За вказаними обставинами господарським судом обґрунтовано стягнуто пеню в загальній сумі 5499,96 грн. виходячи із розміру облікової ставки НБУ (11% - з 15 червня 2009 року –постанова НБУ від 12 червня 2009 № 343 та 10,25% - з 12 серпня 2009 року –постанова НБУ від 10 серпня 2009 року № 468), положень ч.6 ст.232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, та розміру простроченої оплати за накладною від 15 травня 2009 року в сумі 19762,49 грн. за період з 16 червня 2009 року по 16 грудня 2009 року, за накладною від 01 червня 2009 року на суму 8578,38 грн. за період з 02 липня 2009 року по 02 січня 2010 року та за накладною від 12 червня 2009 року на суму 24256,37 грн. за період з 13 липня 2009 року по 13 січня 2010 року.
Що стосується задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 10519,45 грн., то в цій частині з рішенням господарського суду погодитись не можна.
Відповідно до ст.199 ГК України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторонами в п.10.2 договору передбачено сплата покупцем пені за порушення строку платежу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення оплати, а також додатково, у випадку затримки платежу більше ніж 15 днів, штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.
Отже, сторонами встановлено нарахування пені за весь час прострочення оплати, а також штрафу за це ж саме прострочення.
Разом з цим, як встановлено ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Оскільки відповідно до ст.549 ЦК України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно і пені, і штрафу за порушення строку платежу суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.
Вищезазначена правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 30 березня 2009 року у справі № 15/311-08, від 16 червня 2009 року у справі № 04-13/2997, від 04 лютого 2010 року у справі № 28/152.
За вказаними обставинами позовні вимоги в частині стягнення з відповідача додатково штрафу у розмірі 10519,45 грн. задоволенню не підлягають.
Рішення господарського суду, у зв’язку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, недоведеністю встановлених судом обставин справи, порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу з відмовою у задоволенні позову в цій частині. В решті рішення господарського суду відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.
Господарські витрати підлягають відповідному перерозподілу.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНК” задовольнити.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 27 травня 2010 року у справі № 16/57 скасувати в частині стягнення штрафу та змінити в частині розподілу господарських витрат.
Частину другу резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНК” (25014, м.Кіровоград, пр.Інженерів,10, код 32324866, п/р 26007052900039 в Кіровоградському РУ “ПриватБанк”, МФО 323583) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Петрум” (03037, м.Київ, пр.Червонозоряний,5-А, код 34981324, п/р 26001301070172 в ПАТ “БАНК ФОРУМ”, МФО 322948, м, Київ) борг в сумі 52597,24 грн., пеню в сумі 5499,96 грн., інфляційні втрати в сумі 4838,95 грн., 3% річних в сумі 1369,90 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 643,06 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102,35 грн.”.
В решті рішення залишити без змін.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді Л.М.Білецька
О.М.Лисенко
Судове рішення № 10689047, Дніпропетровський апеляційний господарський суд було прийнято 29.07.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 16/57. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: