Рішення № 10688868, 27.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2009 р. Справа № 57/20-09

вх. № 726/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Відділ освіти Зміївської райдержадміністрації, м. Зміїв

до ВАТ "Зміївське АТП 16343", м. Зміїв

про стягнення 19917,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відділ освіти Зміївської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача –ВАТ „АТП 16343” заборгованості по орендній платі в сумі 19917,07 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 15 лютого 2006 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 лютого 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24 лютого 2009 року о 11:00 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 24 лютого 2009 року, 03 березня 2009 р., 16 березня 2009 р., 18 травня 2009 р. розгляд справи відкладався невиконанням сторонами вимог попередніх ухвал суду щодо подання витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2009 року в порядку статті 69 ГПК України за згодою сторін продовжено строк розгляду справи № 57/20-09 за межами строку вирішення спорів, встановленого частиною 1 статті 69 ГПК України .

14.04.2009 року відповідачем через канцелярію господарського суду Харківської області надано клопотання (вх. № 11053), в якому відповідач посилаючись на те, що грошові зобов’язання позивача перед відповідачем припинились, та просить припинити провадження у справі.

У судовому засіданні 14 квітня 2009 року в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 18 травня 2009 року о 12:00 год.

У судовому засіданні "22" червня 2009 року в порядку статті 77 ГПК з метою надання сторонами додаткових пояснень по справі, оголошено перерву до 13 липня 2009р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 липня 2009 р. розгляд справи відкладено на 27 липня 2009 р. о 10:30 з метою надання додаткових доказів по справі.

          В призначене 27.07.2009 року судове засідання сторони не з’явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи вимоги статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представники сторін правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2006 року між позивачем - Зміївським районним відділом освіти та відповідачем – Відкритим акціонерним товариством «Зміївським АТП - 16343» укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, відповідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуальне майно - автобус марки БАЗ А 079.03 державний номер АХ 8127 АІ балансовою вартістю 127500,00 грн. з метою здійснення пасажирських перевезень школярів ліцею №1 м. Змієва.

Відповідно до ст. 2.1 відповідач вступає у строкове платне користування транспортним засобом з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі транспортного засобу.

Факт передачі відповідачу транспортного засобу не спростовується сторонами та підтверджується ними у судових засіданнях.

Відповідно до п. 3.1 Договору, плата за оренду транспортного засобу визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за перший місяць оренди 883,53 грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень-березень 2006 р.. Орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць

Відповідно до п.10.1 Договору, цей договір укладено строком на 10 місяців, що діє з 01.03.2006 р. до 31.12.2006 р. включно.

Відповідно до п.10.6 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця , договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

09.02.2006 р. між сторонами укладена додаткова угода №1 до Договору, якою продовжений строк договору оренди транспортного засобу для пасажирських перевезень школярів ліцею №1 м. Змієва на термін з 01.01.2007 р. по 01.06.2007 р. з орендарем ВАТ АТП-16343, а також п .3.3 Договору викладений в наступній редакції: Оренда плата перераховується орендарю за кожний місяць не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі наданих орендарем рахунків.

Відповідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи відсутність заяв від сторін щодо припинення дії договору, його строк вважається продовженим, отже, станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав своє зобов’язання за Договором, а відповідач своє зобов’язання за Договором виконав частково, у зв’язку з чим станом на 30.11.2008 р. його заборгованість склала 19917,07 грн.

17.11.2008 р. позивач направив відповідачу вимогу про оплату заборгованості за користування автотранспортним засобом за Договором, однак відповідач оплату не здійснив та направив позивачу відповідь на вимогу про неможливість оплати з підстав нездійснення в літній період перевезень школярів та неможливістю включення боргу до витрат цього року у зв’язку з вже затвердженням витрат минулого року вищим органом ВАТ).

Проте, відповідач на претензії не відреагував, про результат їх розгляду не повідомив та грошові кошти не перерахував на рахунок позивача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, Орендар (відповідач) систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати на рахунок позивача, внаслідок чого станом на 30 листопада 2008 року виникла заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем у сумі 19917,07 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.798 ЦК України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача з орендної плати складає 19917,07 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін по договору оплату за оренду транспортного засобу здійснював частково, у зв»язку з чим за період з червня 2007 р. по листопад 2008 о. виникла заборгованість у сумі 19917,07 грн, яка відповідачем не заперечується, на цей час не сплачена та не спростована жодним доказом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати за Договором.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість по договору оренди не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за Договором, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу всього у сумі 19917,07 грн. правомірна та обґрунтована, як така, що визнана відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Суд критично ставиться до проведеного відповідачем заліку однорідних вимог. наданого ним в якості доказу відсутності заборгованості перед позивачем виходячи з наступного.

Статтю 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд зазначає, що залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. При цьому характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Відповідачем до матеріалів справи надана заява про залік однорідних вимог від 10.04.2009 року, яка отримана позивачем 13.04.2009 року та в якій зазначено про залік зустрічних однорідних вимог на суму 32927,14 грн.

Виходячи з наданої заяви та доданих до неї документів, вбачається, що заборгованість позивача перед відповідачем складає 34259,00 грн. та підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2008 р. по справі № 53/398-06, а заборгованість відповідача перед позивачем складає 14256,64 грн. за договором оренди № 6 від 09.02.2006 року та 18670,51 грн. за договором оренди № 13 від 15.09.2006 р. на суму 18670,51 грн.

Проте, предметом позову по цій справі є стягнення заборгованості, яка виникла за невиконання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить державі від 05.02.2006 р. та предметом цього Договору є оренда автобусу марки БАЗ А 079.03 державного номеру АХ 8127 АІ балансовою вартістю 127600.00 грн.

Відповідачем в обґрунтування заліку наданий акт звірки розрахунків на суму 20150,64 грн., однак звірка проведена між сторонами за послуги оренди іншого автобусу - БАЗ А 079. 03 державний номер АХ 8128 АІ.

Таким чином враховуючи, що залік зустрічних вимог зроблений відповідачем не за спірним договором, суд не може прийняти його як доказ відсутності заборгованості відповідача перед позивачем саме за Договором оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 15.02.2006 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене,керуючись ст..ст.179,193, 283, 284, 286, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 536, 598, 610, 611, 612, 629, ст. 762, 798, ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АТП 16343» (код ЄДРПОУ 03115152, адреса: 63403, Харківська область, м.Зміїв, вул.Пролетарське Шосе, відомості про р/р відсутні) на користь Відділу освіти Зміївської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02146096, адреса: 63404, Харківська область, м.Зміїв, вул..Леніна, 12, відомості про р/р відсутні) – 19917,07 грн. основного боргу, 188,17 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

справа № 57/20-09

Повний текст рішення підписано 03.08.2009 року