Рішення № 10688805, 04.08.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2009 р. Справа № 63/07-09

вх. № 4726/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Марковська О.В., дор.№153 від 29.07.2009 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ватфарм" м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента ЛК", м. Харків

про стягнення 2635,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Торговий дім Ватфарм" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить стягнути з ТОВ "Ювента ЛК" заборгованість за товар поставлений за контрактом № 28 від 11.09.2008 року товар в сумі 2635,51 грн., з яких 1504,53 грн. - сума основного боргу, 426,98 грн. - пеня, 351,40 грн. - інфляційні витрати та 52,60 грн. - три відсотки річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

Згідно наданих до позовної заяви додатків, відповідач був зареєстрований саме за адресою: 61050, м. Харків, вул. Воєнна, 33. Інші відомості щодо місцезнаходження відповідача по справі в матеріалах справи відсутні. Оскільки суд здійснив всі заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, керуючись ст. 33 ГПК України, згідно якої обов’язок доказування та надання доказів покладений на сторони, відповідно до статті 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засідання підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем невірно зроблені розрахунки ціни позову, а саме: сума основного боргу 1504,53 грн., сума пені 426,98 грн., 351,40 грн. інфляційних витрат та 52,60 грн. трьох відсотків річних разом становить 2335,51 грн. замість заявлених позивачем 2635,51 грн. Керуючись ст. 55 ГПК України у випадках неправильного зазначення позивачем ціни позову вона визначається суддею, суд зробивши відповідні перерозрахунки ціни позову дійшов висновку, що правильна ціна позову складає 2335,51 грн.

Відповідно до матеріалів справи 11.09.2008 року між ТОВ "Торговий дім "ВатФарм" (Продавець) та ТОВ "Ювента ЛК" був укладений контракт № 28 на поставку товарів медичного призначення.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно п. 1.1. договору позивач зобов'язався поставити товари медичного призначення, а відповідач прийняти та оплатити їх в термін, зазначений у товарно - транспортній накладній. Кожна ТТН є невід'ємною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вищезазначених умов договору позивач здійснив поставку товару, а саме згідно видаткових накладних: РН № 0000512 від 22.09.2008 року на суму 916 грн. 12 коп.; РН № 0000516 від 22.09.2008року на суму 534 грн. 53 коп.; РН № 0000535 від 30.09.2008року на суму 326 грн. 71 коп.; РН № 0000536 від 30.09.2008року на суму 66 грн. 31 коп.; РН № 0000571 від 13.10.2008року на суму 77 грн. 45 коп.; РН № 0000575 від 14.10.2008року на суму 430 грн. 93 коп.; РН № 0000577 від 16.10.2008року на суму 77 грн. 08 коп.; РН № 0000578 від 16.10.2008року на суму 406 грн. 73 коп.; Отже, в адресу відповідача філією ТОВ „Торговий дім „Ватфарм" у м. Харкові були відвантажені товари медичного призначення в асортименті всього на загальну суму 2897 грн. 25 коп.

Товари були доставлені відповідачеві транспортом позивача та одержані представником відповідача, про що свідчать підпис одержувача товару та відтиск печатки відповідача на видаткових накладних. До матеріалів справи також додана копія генеральної довіреності № 1 на отримувача товару від 11.09.2008 року.

Згідно умов п. 2.4 контракту № 439 від 14 січня 2005 року та строку оплати встановленого сторонами та обумовленого у видаткових накладних, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар шляхом попередньої оплати. Позивач вказує, що станом на 10 червня 2009 року борг відповідач оплатив лише частково в сумі 1331,33. Отже, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий за контрактом товар становить 1504 грн. 53 коп.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 1504,53 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2. Контракту № 28 від 11 вересня 2008 року передбачено нарахування пені в розмірі 0,1 % від суми несплати за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, відповідно якого належна до сплати сума становить 426,98 грн. та який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань" від 22.11.1996 року. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 426,98 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, суд вважає вимогу позивача в частині стягнення інфляційних в розмірі 351,40 грн. та 3% річних в розмірі 52,60 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента ЛК", м. Харків (61050, м.Харків, вул.Военна, 33 Код ЄДРПОУ 35477886 р/р 2600830131040 в АКБ "Золоті ворота", МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ватфарм" м. Черкаси (18018, м.Черкаси,проспект Хіміків, 66 Код ЄДРПОУ 30238634 р/р 2600900014927 у Черкаській філії ВАТ "Укрсімбанк" МФО 354789) заборгованість у сумі 1504,53 грн. основного боргу, 426,98 грн. пені, 351,40 грн. інфляційних витрат, 52,60 грн. трьох відсотків річних,102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписане 04.08.2009 р.