Рішення № 10688651, 23.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.10                                                                                 Справа № 1/50

За первісним позовом Закритого акціонерного товариства “Світ будівельних матеріалів”, м. Київ

до Малого підприємства “Баланс”, м. Первомайськ Луганської області

за участю третіх осіб

- на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору –Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Укрбудтехнології", м. Київ

- на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору –Товариство з обмеженою відповідальністю "Омокс", м. Київ

про стягнення 51196 грн. 54 коп.

          та зустрічним позовом

Малого приватного підприємства "Баланс", м. Первомайськ Луганської області

до Закритого акціонерного товариства "Світ будівельних матеріалів", м. Київ

про визнання договору недійсним

С у д д я Зюбанова Н.М.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача за первісним позовом та третьої особи –Величко В.М., голова правління;

від відповідача за первісним позовом – Мохонько М.А., довіреність № 4 від 15.07.10;

          Суть спору за первісним позовом: про стягнення 43581 грн. 76 коп. основного боргу, 2937 грн. 29 коп. пені, 440 грн. 73 коп. 3 % річних, 768 грн. 11 коп. інфляційних нарахувань, 1468 грн. 65 коп. відсотків за користуванням чужими грошовими коштами за договором від 19.04.07 № 37 (з урахуванням листа позивача від 24.03.10, яким фактично зменшена ціна позову).

Суть спору за зустрічним позовом: про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.09.09.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за листом від 11.05.10 проти первісного позову заперечує з посиланням на те, що замовником робіт, яким є ТОВ "Омокс" /третя особа у справі/ було виявлено ряд суттєвих недоліків робіт, виконаних підрядником –ТОВ "ВКФ "Укрбудтехнології", що підтверджено актом про фіксування недоліків від 17.03.10.

          За листом від 08.07.10 відповідач звернувся до позивача з зустрічним позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.09.09 на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, а також ст. 227 ЦК України з огляду на відсутність у відповідача за зустрічним позовом ліцензії на здійснення послуг факторингу, оскільки п. 2.1 оспорюваного договору передбачено сплату винагороди за відступлення права вимоги. Також у зустрічному позові у якості підстави визнання договору недійсним йдеться про не визначення обсягу прав, що переходять до нового кредитора.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд дійшов до наступного.

Так, господарський суд, вирішуючи спір, дійшов висновку про доцільність спочатку розглянути зустрічний позов, у якому оспорюється правочин, а саме договір відступлення права вимоги від 01.09.09, який є підставою первісного позову.

В обгрунтування вимог за зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом посилається, зокрема, на те, що оспорюваний договір є недійсним, оскільки згідно ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За твердженням позивача за первісним позовом уступка права вимоги саме за грошовими зобов‘язаннями з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу слід кваліфікувати як факторинг, який у відповідності до ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є фінансовою послугою. Тому юридичні особи, які не мають статусу фінансової установи за вказаним Законом України не можуть виступати в якості фактора за договором факторингу.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що договір відступлення права вимоги від 01.09.09 направлений на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження суми грошових коштів, тому у відповідності до ст. 203 ч. 1 та ст. 215 ч. 1 договір відступлення права вимоги може бути визнаний судом недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом проти вимог останнього заперечує з посиланням на те, що сторони в договорі не надають одна одній фінансових послуг, а розрегульовують ситуацію, що склалась в результаті неплатежів по виконаним роботам в будівництві; факту сплати винагороди не існує; договір відступлення права вимоги направлений на закриття взаємних боргів з ТОВ "ВКФ Укрбудтехнології" минулих періодів тощо.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом, виходячи з наступних підстав.

Так, правове регулювання факторингу здійснюється главою 73 ЦК України, зокрема у відповідності до ст. 1077 даного Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов‘язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов‘язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу згідно зі ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога)

          Як вбачається зі змісту договору про відступлення права вимоги від 01.09.09 його предметом згідно п. 1.1 визначено передачу первісним кредитором /третьою особою на стороні позивача/ - ТОВ "ВКФ Укрбудтехнології" та прийняття новим кредитором /позивачем/ права вимоги за договором № 37 від 19.04.07, укладеним між первісним кредитором та МП "Баланс" /відповідачем/. За п. 1.2 сторони договору визначили, що новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов‘язань за основним договором та у відповідності до умов п. 2.1 згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду шляхом безготівкового перерахування.

          Виходячи у положень глави 73 ЦК України, яка регулює факторинг, та змісту оспорюваного договору відступлення права вимоги від 01.09.09, господарський суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір є таким, що регулюється ст. 512 ЦК України та, дійсно, є договором відступлення права вимоги (заміною кредитора у зобов‘язанні), з огляду на наступне:

          - по-перше, для факторингу є притаманним передача фактором грошових коштів, у той час, як за договором від 01.09.09 не передбачена передача грошових коштів;

          - по-друге, розмір винагороди, про яку йдеться у п. 2.1 договору про відступлення права вимоги, не визначено, тобто у цій частині сторони договору не дійшли згоди та даний пункт договору є неукладеним;

          - по-третє, за матеріалами справи відсутні докази фактичного перерахування винагороди.

          Щодо решти підстав зустрічного позову, то вони також є необгрунтованими, оскільки зміст оспорюваного договору свідчить, що у ньому сторони визначили обсяг переданих прав як виконання усіх зобов‘язань за основним договором від 19.04.07 № 37, що дає можливість суду на підставі первинних документів дослідити існування таких зобов‘язань, зокрема станом на 01.09.09.

          За таких обставин у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

          При розгляді первісного позову суд дійшов до наступного.

Так, з огляду на необгрунтованість зустрічного позову господарський суд встановлює факт належного укладання 01.09.09 договору про відступлення права вимоги між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Укрбудтехнології" /первісним кредитором/ та Закритим акціонерним товариством "Світ будівельних матеріалів" /позивачем/ було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав, а позивач, як новий кредитор прийняв право вимоги з боржника /відповідача/ за договором № 37 від 19.04.07, укладеним між первісним кредитором та Малим підприємством "Баланс". За п. 1.2 сторони договору визначили, що новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов‘язань за основним договором.

Як було зазначено вище, правове регулювання правовідносин сторін за договором, який є підставою первісного позову, відбувається ст. 512 ЦК України, яка визначає підстави заміни кредитора у зобов"язанні. Так, законодавцем встановлено, що кредитор у зобов"язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином /відступлення права вимоги/.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов"язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто неможливо передати право, яке ще не належить кредиторові.

Щодо порядку та форми заміни кредитора у зобов"язанні, то така заміна здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом /ст. 516 ЦК України/ та правочин щодо заміни кредитора у зобов"язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов"язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові /ст. 513 ЦК України/.

З огляду на вказані вище положення цивільного законодавства господарським судом проведено наступний аналіз фактичних обставин справи та наявних у ній підтверджуючих документів, за результатами якого встановлено наступне.

Так, 19.04.07 між Малим підприємством "Баланс" /замовником/ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Укрбудтехнології" /підрядником/ було укладено договір підряду № 37, за умовами якого підрядник прийняв на себе зобов"язання за завданням замовника виконати роботи по виготовленню та монтажу металопластикових конструкцій, а замовник прийняв зобов‘язання - прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому у п. 4.1 вказаного договору сторони обумовили, що оплата за виконання робіт здійснюється замовником за умови попередньої оплати робіт в розмірі 100%.

Умови договору підряду від 19.04.07 № 37 не містять заборони на заміну сторін у зобов‘язаннях.

Виконання ТОВ "ВКФ Укрбудтехнології" підрядних робіт на суму 51890 грн. 40 коп. підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року на суму 49796 грн. 40 коп. та на суму 2094 грн. 00 коп. З урахуванням проведеної передплати позивачем заявлено до стягнення 43581 грн. 76 коп. боргу.

У ході розгляду справи судом з‘ясовано, що вказані акти підписані з боку замовника повноважним представником (директором) але з використанням факсиміле, що, на думку відповідача за первісним позовом, є порушенням законодавства, зокрема, ст. 207 ЦК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Доводи відповідача за первісним позовом судом відхиляються, оскільки підпис директора на актах форми КБ-2в засвідчений печаткою підприємства, даний підпис ідентифікується, ст. 207 ЦК України регулює можливість використання факсиміле при укладанні правочинів, а Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не забороняє використання факсимільного використання підпису. Посилання на листи Державного казначейства України не можуть бути прийняті судом, оскільки сторони за договором підряду не є підприємствами, що знаходяться на обслуговуванні у Державному казначействі України.

Як свідчать матеріали справи, за листом від 21.10.09 № 63 первісний кредитор повідомив відповідача про факт заміни кредитора у зобов‘язанні за договором підряду від 19.04.07 № 37, що підтверджено поштовим повідомленням № 1349849 /арк. справи 9, т. 2/ про одержання листа 29.10.09.

З розрахунків позивача за первісним позовом по додаткових вимогах вбачається, що ним визначено період прострочення з 01.11.09.

Господарський суд погоджується з таким визначенням, оскільки виходячи з умов п. 4.1 договору підряду про попередню оплату робіт, ст. 538 ЦК України та факту одержання відповідачем повідомлення про заміну кредитора у зобов‘язанні 29.10.09, прострочення оплати робіт настало з 01.11.09.

У відповідності до ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Відповідачем доказів сплати боргу не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 43581 грн. 76 коп.

Відповідальність за несвоєчасну оплату робіт передбачена сторонами у п. 7.1 договору підряду у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Позивачем розраховано пеню за період з 01.11.09 по 28.02.10 за 120 днів на суму 2937 грн. 29 коп., яка підлягає до стягнення.

Щодо стягнення 429 грн. 85 коп. 3% річних /за уточненим розрахунком позивача/ та 1768 грн. 11 коп. інфляційних нарахувань /за період з листопада 2009 року по лютий 2010 року/, то суд також дійшов висновку про їх задоволення, оскільки ст. 625 ЦК України передбачено - боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми. У решті 3% річних слід відмовити.

Позовні вимоги у сумі 1468 грн. 65 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають, оскільки їх нарахування за ст. 536 ЦК України протирічить матеріалам справи та обставинам спору. Обгрунтованими є вимоги за ст. 625 ЦК України.

Щодо посилання відповідача за первісним позовом на рішення господарського суду м. Києва від 30.06.10 по справі № 31/214, то факт задоволення позовних вимог про зобов‘язання ТОВ "ВКФ Укрбудтехнології" належним чином виконати умови договору підряду № 37 від 19.04.07 не має наслідком коригування підписаних сторонами актів виконаних підрядних робіт за липень 2009 року, оскільки виправлення недоліків має відбуватись за рахунок підрядника. Відповідачем не доведено, що недоліки, про які йдеться в тексті претензії № 20 від 26.03.10, стосуються підрядних робіт, прийнятих замовником без заперечень та обумовлень за актами приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року.

Саме тому не було задоволено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 31/214, у рішенні по якій, до речі, суд зазначив, що в даних справах різний предмет спору.

          За таких обставин первісний позов підлягає частковому задоволенню на суми 43581 грн. 76 коп. боргу, 1768 грн. 11 коп. інфляційних нарахувань, 2937 грн. 29 коп. пені та 429 грн. 85 коп. 3% річних з віднесенням судових витрат на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

У задоволенні решти первісного позову слід відмовити.

          У задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю, судові витрати за зустрічним позовом у сумі 85 грн. 00 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Позивачу за первісним позовом підлягають до повернення з державного бюджету України 0,12 грн. зайве сплаченого державного мита при зверненні до суду за платіжним дорученням від 16.02.10 № 4611 на суму 537 грн. 00 коп.

Судові витрати за первісним позовом зі зменшеної частини позову не повертаються та покладаються на позивача за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства "Баланс", м. Первомайськ Луганської області, вул. Тимошенка, б. 1, ідент. код 13381937 на користь Закритого акціонерного тоовариства "Світ Будівельних матеріалів" м. Київ, вул. Козацька, б. 126, ідент. код 30725687 –43581 грн. 76 коп. боргу, 1768 грн. 11 коп. інфляційних нарахувань, 2937 грн. 29 коп. пені, 429 грн. 85 коп. 3% річних, 487 грн. 17 коп. витрат по держмиту та 224 грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу за первісним позовом після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити, судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

5. Повернути позивачу за первісним позовом з державного бюджету України 0,12 грн. зайве сплаченого державного мита за платіжним дорученням від 16.02.10 № 4611 на суму 537 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Дата підписання рішення –28.07.10.

          Суддя                                                                      Н.М.Зюбанова

          Помічник судді           Г.А.Кравцова