Рішення № 106884018, 05.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року Справа № 160/9067/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій, з урахуванням уточнень у відповіді на відзив, просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення № 046150009822 від 12.05.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 на підставі його заяви від 09.05.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального (пільгового стажу) страхового стажу ОСОБА_1 строку навчання та виробничої практики в Криворізькому гірничому технікумі з 01.09.1984 року по 16.12.1986 рік, періоду його строкової військової служби з 17 грудня 1986 року по 19 грудня 1988 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з 09 травня 2022 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 09 травня 2022 року він звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення та нарахування пенсії за віком на пільгових умовах, проте в задоволенні заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046150009822 від 12.05.2022р. було відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці, та у відповідності до ч.3 ст.114 Закону у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Позивач вважає, що відповідачем-1 протиправно не зараховано до спеціального (пільгового стажу) страхового стажу навчання та виробничої практики в Криворізькому гірничому технікумі з 01.09.1984 року по 19.12.1986 рік та період його строкової військової служби з 17 грудня 1986 року по 19 грудня 1988 року. Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, яке порушує його законне право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, наявність страхового і спеціального стажу, що дає йому право на пільгову пенсію, підтверджена, військовим квитком НОМЕР_1 від 09.12.1986р., відповідними записами в трудовій книжці НОМЕР_2 , довідкою № 250 від 16.09.2021 року.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що у позивача відсутній підтверджений пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (10 років). Оскільки у позивача відсутня необхідна кількість стажу роботи на підземних і відкритих гірничих роботах, що дає право на призначення цього виду пенсії незалежно від віку, а наявно лише 3 роки такого стажу, то в цьому випадку він має право на зменшення пенсійного віку, який настане при досягненні 57 років. 12.05.2022р. за принципом екстериторіальності Відповідачем 2 розглянуто заяву від 16.02.2009.05.202222 та додані до неї документи та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 046150009822, Оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 у позивача відсутня необхідна кількість страхового стажу в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці та відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Отже, оскаржуване рішення відповідача-1 від 12.05.2022 № 046150009822 про відмову в призначенні пенсії є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки відповідно до абз.2 ч.3 ст.114 Закону №1058 позивач досягне пенсійного віку лише у 2024 році, тому лише з настанням необхідного віку у позивача виникне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 09.05.2022р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та надав відповідний пакет документів. Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освічу» встановлено, що до спеціального стажу роботи зараховується саме час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти, у зв`язку з чим, до позивача не застосовується норма передбачена ст.38 вказаного Закону, відповідно, період його навчання в Криворізькому гірничому технікумі з 01.09.1984 по 22.04.1986 та з 25.10.1986 по 16.12.1986 не може бути зараховано до пільгового стажу, оскільки Криворізький гірничий технікум не є закладом професійної (професійно-технічної) освіти. При цьому, час навчання ОСОБА_1 в Криворізькому гірничому технікумі з 01.09.1984 по 22.04.1986 та з 25.10.1986 по 16.12.1986 зараховано до загального страхового стажу. а до пільгового стажу зараховано період виробничої практики з 01.05.1986 по 24.05.1986 та з 01.06.1986 по 24.10.1986. Відповідач зазначає, що вимога позивача зобов`язати зарахувати час його навчання до пільгового стажу роботи за Списком №1 є безпідставною, оскільки, пославшись на приписи ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», йде мова про обчислення стажу, необхідного для розрахунку розміру пенсії, а не стажу, потрібного для виникнення права на призначення пільгової пенсії. Оскільки, Криворізький гірничий технікум не є закладом професійної (професійно-технічної) освіти в розумінні ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», відповідно, період проходження позивачем строкової військової служби в Лавах Радянської Армії з 17.12.1986 по 19.12.1988 не може бути зараховано до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача-2, в якій останній просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 03.09.2022 припадає на вихідний день (субота), у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 05.09.2022р.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_3 , копія якого наявна в матеріалах справи.

09 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду поданої позивачем вказаної заяви про призначення пенсії з доданими документами, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046150009822 від 12.05.2022 року, позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю достатнього пільговою стажу. У вказаному рішенні зазначено, що вік заявника 55 років. Страховий стаж особи становить 32 роки 11 місяців 21 день (в тому числі додатково 3 повних роки за стаж на підземних роботах). Стаж роботи на підземних роботах становить 03 роки 10 місяців 02 дні. Результати розгляду заяви та доданих документів: - до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом серпня - грудня 2005 року та лютого - березня 2006 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстр) загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків; - до пільгового стажу зараховано періоди роботи, визначенні у рішенні Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, від 28.04.2022 № 22. Має право на зниження пенсійного віку на 3 роки. Висновок: відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці, та відповідно до ч. 3 ст. 114 Запону у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Під час розгляду справи, судом було досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 ; копії довідок № 250 від 16.09.2021 р., № 299 від 24.09.20221 р.; копію довідки форми PC-право ПС: 046150009822, копію військового квитка НОМЕР_1 від 09.12.1986р.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046150009822 від 12.05.2022 року про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац дев`ятий частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Так, стаття 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) передбачає, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII (у редакції від 02 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п), затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до абзацу 2 пункту "а" частини 1статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Суд звертає увагу на те, що до внесення змін Законом № 213 у статтю 13 Закону №1788 було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У свою чергу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року (далі Закон № 2148-VIII), Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, доповнено розділом XIV-1 «ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН».

Так, зокрема, згідно з п.1 ч.2ст.114 Закону № 1058-ІV (в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Разом з тим, Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд доходить висновку про те, що з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII та п. 1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII.

Також, суд звертає увагу на те, що Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII».

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».

Проаналізувавши вищенаведене рішення Конституційного Суду України, суд зазначає, що з 23.01.2020 року (моменту прийняття цього рішення КСУ) існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року № 213-VIII та п. 1 ч. 2ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII.

Суд зауважує, що вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком № 1 щодо вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року № 213-VIII, та 50 років за п.1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні цього спору суд враховує принцип адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України, саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом встановлено, що 09.05.2022р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивачем до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах надано Довідку від 16.09.2021р. №250 в якій зазначено, що ОСОБА_1 навчався в Криворізькому гірничому технікумі на денній формі навчання за спеціальністю "Підземна розробка рудних і нерудних родовищ корисних копалин" з 01.09.1984 (наказ №104-к від 30.08.1984) по 19.12.1986 (наказ №272-к від 19.12.1986) призваний до лав Радянської Армії. Поновлений на заочну форму навчання з 24.12.1988 (наказ №65 "з" від 24.12.1988) по 30.06.1989 (наказ №102-к від 01.07.1989) захист дипломного проекту, отримав диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_4 , виданий 30.06.1989р.

Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 31.10.1986, зазначено, що ОСОБА_1 працював в Рудоуправлінні ім. Кірова: - з 23.04.1986 по 04.08.1986 прийнятий на шахту №1 ім. Артема діл. №3 підземним гірником 2 розряду на період практики; - з 05.08.1986 по 24.10.1986 - переведений на тому ж підприємстві підземним машиністом 4 розряду на період практики.

Також, позивачем було надано архівну довідку від 24.09.2021 №299, виданої ДП "Кривбасшахтозакриття", копія якої наявна в матеріалах справи, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював в ш. №1 ім. Артема діл. ВШТ, діл.3 (так у документі) Рудоуправління ім. Кірова за період: - з 23.04.1986 по 24.10.1986 підземним гірником 2 розр. тимчасово на період виробничої практики.

Надаючи правову оцінку неврахуванню відповідачем до пільгового страхового стажу періоду навчання та виробничої практики в Криворізькому гірничому технікумі з 01.09.1984 року по 19.12.1986 рік та періоду його строкової військової служби з 17 грудня 1986 року по 19 грудня 1988 року при призначенні пенсії на пільгових умовах, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що період навчання позивача в Криворізькому гірничому технікумі на денній формі навчання за спеціальністю: «Підземна розробка рудних і нерудних родовищ корисних копалин» з 01.09.1984 року по 19.12.1986 року, підтверджується Довідкою № 250 від 16.09.2021 року, записом в трудовій книжці НОМЕР_2 , де вказано, що в період навчання позивач в період з 23.04.1986 року по 24.10.1986 року проходив виробничу практику на підземних роботах.

В архівній довідці № 299 від 24.09.2021 року зазначено: «з 23.04.1986 р. по 24.10.1986 р. - підземний гірноробочий 2 розряду, тимчасово на період виробничої практики, з 27.02.1989 р. по 31.07.1992 року - підземний гірноробочий очисного забою 4-го розряду».

Суд звертає увагу, що до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.

Так, відповідно до п.п. "з" п. 109 розд. VIII Постанови Ради Міністрів СРСР "Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій" від 03 серпня 1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.

Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03 серпня 1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування спірного періоду навчання до пільгового стажу особа, після завершення навчання, має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, при цьому не встановлюються обмеження щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії.

Крім того, суд враховує положення ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно - технічну освіту" відповідно до яких час навчання у професійно - технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Враховуючи те, що позивач відразу після закінчення навчання в Криворізькому гірничому технікумі, працевлаштувався за здобутою спеціальністю, суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно не зараховано періоди навчання позивача з 01.09.1984р. по 16.12.1986р. до пільгового стажу.

Стосовно включення до пільгового стажу строкової військової служби суд зазначає наступне.

На період проходження позивачем військової служби діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі по тексту - Положення).

Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

З матеріалів справи вбачається, що військовій службі передувало навчання з 01.09.1984 по 16.12.1986 за спеціальністю «Підземна розробка рудних і нерудних родовищ корисних копалин».

Оскільки суд дійшов висновку про підтвердження періоду навчання, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд вважає, що як наслідок є підстави для зарахування періоду строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, період служби в Радянській армії з 17 грудня 1986 року по 19 грудня 1988 року повинен бути зарахований відповідачем не тільки до загального стажу але й до пільгового стажу за Списком №1.

Застосування правових норм при розгляді питання щодо зарахування до пільгового стажу періодів навчання у технікумі та військової служби, яка передувала навчанню відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.05.2019 у справі № 644/2182/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17.

Отже, відповідачем неправомірно не зараховано вищевказані спірні періоди навчання та строкової служби позивача до його пільгового стажу роботи при призначенні пенсії.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046150009822 від 12.05.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 , прийнято відповідачем-1 необґрунтовано, оскільки у рішенні про відмову у призначенні пенсії не обґрунтовано мотиви не зарахування до стажу спірних періодів та використання до позивача вікового цензу в 50 років, а наведені підстави судом визнано протиправними.

Водночас, щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію з 09.05.2022 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Поряд з тим, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень, з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що призначення і виплата пенсії є дискреційним повноваженням відповідача.

Оскільки позивачем підтверджено право на зарахування до пільгового стажу страхового стажу ОСОБА_1 строку навчання та виробничої практики в Криворізькому гірничому технікумі з 01.09.1984 року по 16.12.1986 рік, періоду його строкової військової служби з 17 грудня 1986 року по 19 грудня 1988 року, суд вважає, що вказане є безумовною підставою для того, щоб: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, який прийняв протиправне рішення, на користь позивача сплачену ним суму судового збору у розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Морехідна, 1, ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046150009822 від 12.05.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання в Криворізькому гірничому технікумі з 01.09.1984 року по 16.12.1986 рік та період строкової військової служби з 17 грудня 1986 року по 19 грудня 1988 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Морехідна, 1, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова