Рішення № 10688201, 26.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.10                                                                                 Справа № 18/30

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до приватного підприємства «Профі АРТ», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 5128,23 грн.

за участю представників:

від позивача:                    Скубак К.В., за дов. від 15.02.2010;

від відповідача:          не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

- боргу в сумі 3910,82 грн. за відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (теплової енергії) за договором від 16.01.2006 № 1-06 за період: з 01.03.2009 по 20.10.2009;

- пені в сумі 161,49 грн. та штрафу в сумі 273,75 грн. за прострочення платежів.

          Заявою від 15.02.2010 позивач зменшив розмір заявленого до стягнення боргу за відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (теплової енергії) до суми 2974,06 грн., а також зменшив розмір заявлених вимог про стягнення пені до 126,34 грн., штрафу –до 173,48 грн.

Відповідач запереченнями на позовну заяву від 09.03.2010 проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем було порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян».

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          За договором оренди державного майна від 16.01.2006 № 002466/09 відповідач орендував у регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області вбудоване нежитлові приміщення семиповерхової адміністративної будівлі, яка знаходиться на балансі позивача та розташована за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1.

          Згідно договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 16.01.2006 № 1-06, укладеному між сторонами за позовом, позивач надавав відповідачу послуги щодо обслуговування та утримання будівлі (м. Сєвєродонецьк, вул. Вілесова, 1), в якій відповідач орендував нежитлові приміщення (п. 1.1. договору).

          Пунктом 2.2.3. договору, в редакції додаткової угоди до нього від 17.11.2008 № 8 було встановлено, що витрати на утримання, які відповідач повинен щомісячно сплачувати позивачу, складають 347,83 грн. з ПДВ.

          Крім того, плата за опалення щомісячно здійснюється відповідачем згідно фактичних показників лічильника пропорційно орендованій площі (п. 2.2.3. договору).

          Вказаним пунктом договору встановлено, що відповідач повинен вносити плату на утримання та обслуговування будівлі, а також плату за комунальні послуги не пізніше 8 числа місяця, наступного за звітним (п. 2.2.3. договору).

Зазначеним договором встановлено (п. 5.1.), що він діє до закінчення договору оренди державного майна від 16.01.2006 № 002466/09.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.09.2009 по справі № 15/208пд, яке набрало законної сили з 17.09.2009, договір оренди державного майна від 16.01.2006 № 002466/09 розірвано.

Таким чином, договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 16.01.2006 № 1-06 припинено 17.09.2009.

В зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасного внесення плати на утримання та обслуговування будівлі, а також плати за опалення приміщення, у відповідача за період: з 01.03.2009 по 17.09.2009 (включно) виникла заборгованість:

-          борг по внесенню плати на утримання та обслуговування будівлі за період: з 01.03.2009 по 17.09.2009 складає 2284,08 грн. (347,83 грн. х 6 місяців (борг за період: березень –серпень включно) = 2086,98 грн. + 197,10 грн. (борг за 17 днів вересня 2009 р.);

-          плата за опалення –307,36 грн. за березень 2009 р. (розмір плати за опалення за березень 2009 р. підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача, довідкою витрат теплової енергії позивачем за березень 2009 р., повідомленням постачальної організації про затвердження тарифів на теплову енергію, рахунком теплопостачальної організації на оплату за березень 2009 р.).

Всього борг відповідача складає 2591,44 грн. (2284,08 + 307,36), що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

За таких обставин, позов про стягнення з відповідача боргу за відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (опалення) підлягає задоволенню на суму 2591,44 грн.

В решті вимог (заявою про зменшення розміру позовних вимог від 15.02.2010 № 6/48-174 заявлено до стягнення борг в сумі 2974,06 грн. за період: з 01.03.2009 по 20.10.2009) слід відмовити в зв’язку з неправильним визначенням періоду стягнення заборгованості; договір припинився 17.09.2009 (17.09.2009 рішення суду про розірвання договору оренди набрало законної сили, що потягнуло припинення договору про відшкодування витрат балансоутримувача); після припинення договору у відповідача не виникає зобов’язань щодо відшкодування витрат балансоутримувача.

Заперечення відповідача відносно порушення позивачем вимог Закону України «Про звернення громадян»не приймаються судом до уваги в зв’язку з їх безпідставністю.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв’язку з чим на вимогу позивача на підставі п. 4.3. договору несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

          Згідно обґрунтованому, уточненому розрахунку позивача пеня за 145 днів прострочення складає 126,34 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

          Вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 173,48 грн. не підлягають задоволенню за таких підстав:

          Вказані вимоги заявлені позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

          Однак, у даному випадку відповідачем порушено саме грошове зобов’язання.

          За таких обставин, до спірних правовідносин правила ч. 2 ст. 231 ГК України не застосовуються.

          Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України в своїй судовій практиці (копія постанови ВГСУ від 12.02.2009 по справі № 18/125 залучена до матеріалів справи).

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на державне мито в сумі 84,66 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; позов задоволено на 83 %) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 195,88 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; позов задоволено на 83 %) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Профі АРТ», м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Радянський, 63/66, ідентифікаційний код 33270657, на користь державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Вілєсова, 1, ідентифікаційний код 33968601, борг в сумі 2591,44 грн., пеню в сумі 126,34 грн., витрати на державне мито в сумі 84,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 195,88 грн.; наказ видати.

3.          В решті позову відмовити.

26 березня 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 29 березня 2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко