Рішення № 10688180, 29.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.10                                                                                 Справа № 7/46

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС-Гофропак”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мівісс”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 3500 грн. 18 коп.

Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 2000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 343 грн. 81 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 1156 грн. 37 коп.

Згідно телеграми, яка надійшла до суду 19.03.10, позивач повідомив про те, що станом на 19.03.10 відповідач повністю погасив борг, та просив стягнути на свою користь 3% річних у сумі 343 грн. 81 коп. та інфляційні нарахування у сумі 1156 грн. 37 коп.

          Відповідач відзив на позовну заяву не надав, його представник у засідання суду не прибув. Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Мівісс” - відповідачем у справі від Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС-Гофропак” –позивача у справі за видатковою накладною № ПС-0000524 від 11.09.09 (а.с.31) було отримано за довіреністю № 15 від 26.03.09 (а.с.29-30) гофролист на загальну суму 42890 грн. 88 коп.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію з вимогою за листом № 28/08 від 28.08.09 (а.с.26-27).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається зокрема на те, що станом на 10.02.10 відповідачем не оплачено 2000 грн. У зв’язку з наведеним позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідачем позов не оспорено, доказів погашення заборгованості не надано.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1. ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тому позивачем обґрунтовано, відповідно до належно оформленої відповідачем довіреності на отримання продукції № 15 від 26.03.09 та за видатковою накладною № ПС-0000524 від 11.09.09 (а.с.29-31), яку підписано представниками сторін без доповнень і зауважень щодо кількості та якості отриманої продукції, було поставлено відповідачу гофролист на загальну суму 42890 грн. 88 коп., факт отримання якого не заперечується відповідачем.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (дата) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено відповідачу претензію за листом № 28/08 від 28.08.09 (а.с.26-27) з вимогою про сплату заборгованості у сумі 17680 грн. 00 коп. Проте відповідач вимогу виконав не у повному обсязі.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов зобов’язання підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Як було встановлено при розгляді справи, за станом на день її слухання відповідачем сплачено заборгованість у повному розмірі.

Та оскільки заборгованість сплачено після звернення позивача 10.02.10, дата згідно поштового штемпеля на конверті, з цим позовом до суду, тому провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України з віднесенням судових витрат у цій частині на відповідача.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, то вимоги позивача у цій частині частково обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Позивачем не надано доказів вручення відповідачу рахунку фактури № ПС-0000566 від 26.03.09, проте надано докази надіслання претензії за листом № 28/08 від 28.08.09 (а.с.26-27) з вимогою про сплату заборгованості.

З урахуванням приписів ч.2 ст. 530 ЦК України та строків доставки поштового відправлення, період прострочення слід обчислювати з 09.09.09.

За розрахунком суду та з врахуванням рекомендацій Верховного Суду України за листом № 62-97р від 03.04.97 інфляційні нарахування за період з вересня 2009 року по січень 2010 року (кінцева дата за розрахунком позивача) складатимуть 151 грн. 52 коп.

3% річних за розрахунком суду за період з 09.09.09 по 10.02.10 (кінцева дата за розрахунком позивача) складатимуть 49 грн. 31 коп.

У стягненні решти суми інфляційних нарахувань та 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю з віднесенням судових витрат в цій частині на позивача.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 639 ЦК України, ст. 181 ГК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мівісс”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Гвардійський, 34/25, код ЄДРПОУ 32269533 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС-Гофропак”, м. Харків, вул. Золочівська, 4, код ЄДРПОУ 35070443 - інфляційні нарахування у сумі 151 грн. 52 коп., 3% річних у сумі 49 грн. 31 коп., державне мито у сумі 64 грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 148 грн. 39 коп., видати наказ.

          3. В частині стягнення заборгованості у сумі 2000 грн. 00 коп. провадження у справі припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

          4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 31.03.10.

Суддя Т.Л.Калашник