Постанова № 10687992, 09.12.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6189/09/1770

09 грудня 2009 р. 09год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Надієвець О.М., представник Лук'янчук С.М.,

відповідача: представник Мамай І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкрите акціонерне товариство "Рівнеазот"

доДержавна податкова інспекція в м.Рівне

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Рівнеазот” звернулося з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 00362344/0/23-318 від 11.09.2009 р., яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 140530 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий кредит ВАТ “Рівнеазот” сформовано у звязку з придбанням товарів, що в наступному використовувалися в господарській діяльності підприємства та підтверджується належним чином оформленими податковими накладними. Таким чином, ВАТ “Рівнеазот” було дотримано вимоги ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР під час формування податкового кредиту за березень-червень 2009 р.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, суду пояснили, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.Враховуючи той факт, що в поданій податковій декларації з ПДВ за червень 2009 р. сума податкового кредиту за червень 2009 р. перевищує суму податкових зобовязань на 741362 грн. позивачем правомірно подано розрахунок суми бюджетного відшкодування в розмірі 337995 грн.

На думку представників позивача застосування ДПІ у м. Рівне при винесені оспорюваного податкового повідомлення рішення розпорядження Кабінету Міністрів України “Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість” № 838-р від 17.07.2009 р. суперечить Конституції України. Додатково вказали, що ДПІ у м. Рівне було безпідставно проведено позапланову перевірку позивача, так як відсутнє рішення суду про призначення позапланової перевірки.

Просили суд задовольнити позовні вимоги та визнати нечинним податкове повідомлення рішення № 00362344/0/23-318 від 11.09.2009 р.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівне позов не визнала. В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які повністю відповідають позиції викладеній в письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що позапланова перевірка проведена на підставі п. 9 ч. 6, 8, 10 ст. 111, ч. 1 ст. 112 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-XII у звязку з поданням податкової декларації податку на додану вартість з відємним значенням, яке становить більше 100 тис. грн. Зазначає, що під час проведення позапланової документальної перевірки було встановлено включення ВАТ “Рівнеазот” до податкового кредиту за червень 2009 р. податкові накладні виписані в інших звітних періодах, загалом на суму 881892 грн., що на думку податкового органу суперечить приписам пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 838-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість”.

Вважає оспорюване податкове повідомлення рішення правомірним і просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 02.09.2009 р. було підписано акт № 1116/753/23-300/05607824 позапланової виїзної перевірки ВАТ “Рівнеазот” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за червень 2009 р.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Рівне встановлено порушення зі сторони ВАТ “Рівнеазот” пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за червень 2009 р. на суму 140530 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення рішення № 00362344/0/23-318 від 11.09.2009 р. про зменшення ВАТ “Рівнеазот” суми бюджетного відшкодування за червень 2009 р. на суму 140530 грн. Обґрунтовуючи прийняття оспорюваного податкового повідомлення рішення посадові особи ДПІ у м. Рівне зазначили, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР розпоряджень Розпоряджень КМУ № 757-р від 01.07.2009 р. “Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)” ВАТ “Рівнеазот” до податкового кредиту декларації за червень 2009 р. включено суми згідно податкових накладних виписка яких передує червню 2009 р. на загальну суму 881 892 грн.

З такими висновками податкового органу суд не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7, ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При цьому пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Приписи вищезазначеної норми права слід застосовувати з урахуванням положень пп. 15.3.1 п. 15.3. ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ відповідно до якої заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Із системного аналізу вищезазначених норм права слідує, що ВАТ “Рівнеазот” отримавши право на податковий кредит по першій події має можливість скористатися даним правом на протязі 1095 днів за днем отримання такого права.

Як вбачається із матеріалів справи до складу податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р. позивачем було включено податкові накладні виписані в травні 2009 р. тобто в межах 1095 денного строку наданого законодавством на реалізацію права скористатися отриманим податковим кредитом.

Відповідно до приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з акту документальної перевірки посадовими особами не встановлено формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р., що не підтверджується відповідними податковими накладними. Відсутні будь-які зауваження зі сторони ДПІ у м. Рівне і щодо оформлення податкових накладних у відповідності до вимог п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ВАТ “Рівнеазот” було сформовано податковий кредит за червень 2009 р. у відповідності з приписами Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР і підстав для його зменшення не має.

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи суперечність між положеннями Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р з положеннями Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР суд приходить до висновку, що має місце конфлікт інтересів, і податковий орган у відповідності до приписів Конституції України та пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ зобовязаний був застосувати норми Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що мають в даному випадку вищу юридичну силу та прийняти рішення на користь ВАТ “Рівнеазот”.

Додатково слід зазначити, що Розпорядженням КМУ від 09.09.2009 р. № 1120-р “Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість” було визнано такими, що втратили чинність п. 2 Розпорядженнях КМУ № 757-р від 01.07.2009 р. “Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)” та розпорядження № 838-р від 17.07.2009 р. “Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість”.

Суд не до уваги твердження представників позивача щодо неправомірності проведення документальної перевірки.

Відповідно до п. 9 ч. 6 ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-XII Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема подання платником декларацію з відємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Вищенаведена норма дає право податковим органам проводити позапланову перевірку без наявності судового рішення. За таких обставин, в цій частині позивачем допущено помилкове тлумачення норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-XII.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 70 слід застосовувати з урахуванням того, що в силу ч. 2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Рівне не було доведено правомірності прийняття податкового повідомлення рішення 00362344/0/23-318 від 11.09.2009 р. в той час як, ВАТ “Рівнеазот” доведено незаконність останнього.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України , на підставі Закону України “Про податок на додану варість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити .

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішеня Державної податкової інспекції в м. Рівне №00362344/0/23-318 від 11 вересня 2009 року.

Присудити на користь позивача із Державного бюджету бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Жуковська Л.А.