Рішення № 106879298, 19.10.2022, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/570/22

Провадження № 2/379/193/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі

головуючої судді Музиченко О. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Бакал O. A.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Гарбар М.Л.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в залі суду № 3 в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Таращанського районногосуду Київськоїобластіз указаним позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,00 кв.м., житловою площею 40 кв.м., за набувальною давністю.

І. Позиція сторін у справі

Позов обґрунтовано тим, що з 01.10.1992 по 02.03.1998 позивачОСОБА_1 працював трактористом у ВАТ «Лука відгодівля ВРХ». Оскільки він не мав власного житла, директор ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» запропонував надати йому у користування, а в подальшому і у власність, квартиру АДРЕСА_2 у триквартирному житловому будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_3 . З 01.01.1998 позивач прописався та став проживати в цьому будинку у квартирі АДРЕСА_2 . На момент вселення правовстановлюючі документи на будинок були відсутні, товариство проводило роботи щодо узаконення свого права власності на згаданий триквартирний житловий будинок, а тому передати квартиру у власність було неможливо. 22.04.2002 на підставі рішення виконкому № 41 від 30.03.2001 ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» отримало свідоцтво про право власності на триквартирний житловий будинок АДРЕСА_4 і мало намір відчужити позивачу надану йому у користування та зайняту ним квартиру АДРЕСА_2 в цьому житловому будинку. Однак, довести процедуру відчуження та узаконення права власності на зазначену квартиру позивачу не вдалося через брак коштів на оформлення та за сімейними обставинами. Натомість, позивач продовжував там фактично проживати та проживає досі. Загалом термін його безперервного проживання становить більше 24 років. Позивач відкрито володів та користувався цією квартирою, господарськими будівлями і спорудами. У 2019 році для легалізації свого права розпорядження квартирою в майбутньому, а не лише володіння і користування нею, позивач звернувся до КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» та виготовив на своє ім`я технічний паспорт на зайняту ним квартиру АДРЕСА_5 . Зазначає, що нумерація будинку змінювалася двічі: спочатку з « АДРЕСА_6 » на « АДРЕСА_4 », а потім на « АДРЕСА_7 ». Намагаючись належним чином оформити на себе право власності на квартиру, позивач спробував розшукати власника цього нерухомого майна чи його правонаступника та з`ясував, що 18.05.2005 була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» у зв`язку з визнанням її банкрутом. Оскільки товариство припинило своє існування, правонаступники у нього відсутні - позивач не може оформити на себе квартиру в позасудовому порядку, позаяк титульний власник майна ліквідований. Позивач вказує, що з моменту припинення ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» припинилося право власності на належне цій юридичній особі майно, в тому числі і на спірну квартиру. Відомості про наявність іншого власника цього нерухомого майна відсутні. Позивач вважає, що з моменту припинення власника майно (квартира) стало безхазяйним, він продовжував цим майном володіти, а тому в силу ст. 344 ЦК України може набути цю квартиру у власність за набувальною давністю. Стверджує, що він добросовісно, відкрито та безперервно володів указаною квартирою протягом 24 років, утримував її, сплачував комунальні платежі, обробляв присадибну земельну ділянку. Позивач ніколи не приховував свого статусу від інших осіб, не приховував факту, що він не є власником майна, але володіє і користується таким майном як власник. Мешканці села протягом цього часу вважали саме позивача власником квартири. Враховуючи добросовісність заволодіння та подальшого відкритого і безперервного володіння майном понад 24 роки поспіль, позивач просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_5 за набувальною давністю.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та суду пояснив, що з 1992 року по 1998 рік він працював у ВАТ «Лука відгодівля ВРХ». У 1994 році рішенням зборів товариства йому надали право на заселення і проживання на період роботи в квартирі АДРЕСА_8 , що належала підприємству. Керівник товариства дав йому ключі від квартири, технічний паспорт та проект. Правовстановлюючих документів не надав, хоча будинок був старої побудови. З дозволу директора товариства він прописав у квартирі АДРЕСА_2 двох своїх дітей, сам не прописувався. Він (позивач) розумів, що будинок належить ВАТ «Лука відгодівля ВРХ», а йому з родиною дозволили проживати в квартирі, власником якої є підприємство. В 1998 році товариство припинило роботу, він звільнився, але продовжив мешкати в квартирі. З того часу і донині до нього ніхто не пред`являв претензій щодо володіння квартирою. Про те, що в 2002 році ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» отримало свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 , він не знав. У 2019 році він вирішив оформити на себе право власності на квартиру, звернувся за правовою допомогою та з`ясував, що в 2005 році ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» було визнано банкрутом і припинено. Отже, власник квартири відсутній і оформити за собою право власності на неї в позасудовому порядку він не може. Земельна ділянка, на якій розташований будинок, не приватизована, чи присвоєно їй кадастровий номер йому не відомо. Кому належить інша Ѕ частина погребу з шийкою «Б» та Ѕ частина колодязя питного №1, по Ѕ частці яких відносяться до квартири АДРЕСА_5 має три квартири, в квартирах АДРЕСА_9 і АДРЕСА_10 ніхто не живе, вони занепадають і руйнуються. Він доглядає і утримує квартиру АДРЕСА_2 , сплачує комунальні послуги. Просив позов задовольнити.

Представник позивача адвокат Гарбар М.Л. в судовому засіданні позов підтримала повністю та суду пояснила, що ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» мало на балансі будинок АДРЕСА_7 . Ще до оформлення правовстановлюючих документів на цю нерухомість загальними зборами товариства було вирішено дозволити позивачу та його родині заселитись в квартиру АДРЕСА_2 цього будинку. В 2002 році ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» отримало свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 , а в 2005 році підприємство було припинено. Правонаступника ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» немає. Відомості про кредиторів товариства у неї відсутні, але до позивача ніхто не звертався і претензій щодо квартири не пред`являв. Орган місцевого самоврядування не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на квартиру за набувальною давністю. ОСОБА_1 відкрито і безперервно проживає в квартирі більше 24 років, сплачує всі комунальні послуги, доглядає і утримує це майно. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача Таращанськоїміської радиБілоцерківського районуКиївської областів судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належно згідно вимог чинного законодавства. 16.09.2022 до суду надійшла заява від Таращанської міськоїради за підписомміського головиМихайла Кривошеєва зпроханням розглянутисправу безучасті їхньогопредставника,проти задоволенняпозову незаперечують (а.с.83).

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі

13.07.2022 позивач ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката ГарбарМ.Л.звернувсяз указаним позовом до Таращанського районного суду Київської області (а.с.2-29).

14.07.2022 суд постановив ухвалу про залишення позову без руху та надання позивачу десятиденного строку на усунення недоліків (а.с.34-37).

22.07.2022 до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви (а.с.41-63).

27.07.2022 суд постановив ухвалу про прийняття позову до розгляду, відкриття провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12.09.2022, в якому за клопотанням представника позивача оголошувалась перерва до 19.09.2022 для надання додаткових доказів (а.с.64, 65, 78,79).

16.09.2022 до суду надійшла заява від відповідача Таращанської міськоїради за підписомміського головиМихайла Кривошеєва ізсформульованою позицієюпро те,що Таращанськаміська радане заперечуєпроти задоволенняпозовної заявита проситьсуд розглянутисправу безучасті їхньогопредставника (а.с.83).

19.09.2022 представник позивача подала додаткові письмові докази, які суд приєднав до матеріалів справи (а.с. 84-99).

19.09.2022 суд постановив ухвалу про закриття підготовчогопровадження тапризначення справидо судовогорозгляду по суті на 12.10.2022, задовольнив клопотання представника позивача адвоката Гарбар М.Л. про допит свідків (а.с. 101, 102).

12.10.2022 за клопотанням представника позивача адвоката Гарбар М.Л. в судовому засіданні оголошено перерву до 19.10.2022 для повторного виклику свідків.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, показання свідків, перевіривши викладені у позовній заяві обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та визначено зміст спірних правовідносин.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 з 12.10.1992 по 02.03.1998 працював трактористом 3 класу у ВАТ «Лука відгодівля ВРХ», що підтверджується копією витягу з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.10.1990 (а.с.7 та на звороті).

В 1990-х роках (точний рік не встановлено) загальними зборами ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» позивачу ОСОБА_1 та його родині було надано у користування квартиру АДРЕСА_8 для проживання. Ця обставина підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також вбачається з відомостей погосподарського обліку домогосподарства за 1996-2000 р.р. (а.с.86). Водночас, відповідного рішення загальних зборів товариства, на яке посилається сторона позивача, матеріали справи не містять.

З наявної у матеріалах справи копії відомостей погосподарського обліку домогосподарства по АДРЕСА_6 (без вказівки номера квартири) вбачається, що позивач ОСОБА_1 та члени його родини: дружина ОСОБА_4 та сини ОСОБА_5 і ОСОБА_6 прописані в господарстві з 01.01.1998 року (а.с. 86 та на звороті, 87-97).

Проте, актуальних даних станом на час розгляду справи про реєстрацію в квартирі АДРЕСА_8 позивача ОСОБА_4 чи членів його родини в матеріалах справи немає, документів про те хто на даний час зареєстрований у цьому житлі суду не надано. Натомість, згідно паспорту позивач ОСОБА_1 прописаний в с.Лука Таращанського району Київської області з 18 лютого 1994 року - без зазначення назви вулиці і номера будинку та квартири (а.с. 5 на звороті).

22.04.2002 ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_11 , зареєстроване 25.04.2002 у Білоцерківському БТІ за реєстровим № 212. Підставою видачі свідоцтва вказане рішення виконкому Лучанської сільської ради № 41 від 30.03.2001 (а.с.8 та на звороті).

Відповідно до експлікації до плану зазначеного будинку він складається з трьох квартир, до квартири АДРЕСА_2 входять: веранда загальною площею 7,7 кв.м., кухня 7,6 кв.м., кладова 2,4 кв.м., житлова кімната 11,0 кв.м., житлова кімната 11,4 кв.м. та житлова кімната 16,9 кв.м. (а.с.9 та на звороті).

Згідно довідки КП КОР «Південне БТІ» від 27.11.2019 №5494 до 01.01.2013 право власності на квартиру в житловому будинку АДРЕСА_12 , було зареєстровано за ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» на підставі свідоцтва про право власності від 22.04.2022, виданого Лучанською сільською радою (реєстрова книга №2, реєстровий № 212). Станом на останню дату технічної інвентаризації 27.11.2019 загальна площа квартири АДРЕСА_2 становить 58,00 кв.м., житлова 40,00 кв.м.. До квартири АДРЕСА_2 відносяться наступні господарські будівлі та споруди: літ.«Б» - сарай-гараж, літ.«В» - погріб з шийкою Ѕ частина, літ.«Г» - убиральня, літ. «Д» - сарай, №1 колодязь питний Ѕ частина (а.с. 22).

Відомостей про власників іншої Ѕ частин погреба з шийкою літ.«В» та колодязя питного №1 матеріали справи не містять.

З довідки виконкому Таращанської міської ради № 351-22-12-22 від 26.05.2022, виданої на підставі погосподарської книги сільської ради №14, вбачається, що з 2011 року юридичну адресу житлового будинку з « АДРЕСА_6 » було змінено на « АДРЕСА_7 » внаслідок упорядкування нумерації житлових будинків в с. Лука (а.с.23).

Відповідного рішення/рішень Лучанської сільської ради про зміну нумерації житлових будинків матеріали справи не містять.

Водночас, судом встановлена наявність суперечності між вищезгаданими довідками виконкому Таращанської міської ради № 351-22-12-22 від 26.05.2022 та КП КОР «Південне БТІ» від 27.11.2019 №5494. Так, довідка КП КОР «Південне БТІ» містить актуальну інформацію по будинку АДРЕСА_7 станом на 01.01.2013. В цій довідці наявна інформація про зміну нумерації будинку з АДРЕСА_13 , але відсутні дані щодо зміни нумерації в 2011 році з №25 на №22, про що вказано в довідці виконкому Таращанської міської ради.

За відсутності в матеріалах справи рішень про зміну нумерації будинку АДРЕСА_7 , прийнятих органом місцевого самоврядування в межах його компетенції, суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини щодо зміни нумерації будинку.

18.05.2005 була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» у зв`язку з визнанням її банкрутом. Підставою внесення таких відомостей було рішення Арбітражного суду Київської області № 220/12Б-99 від 07.05.1999, що вбачається із копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24-26).

Згідно інформаційних довідок з Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно № 299861829 від 16.02.2022 та № 309680096 від 13.09.2022 відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження по об`єктам: АДРЕСА_14 та АДРЕСА_15 відсутні (а.с.20, 85).

24.05.2022 комісією у складі депутата Таращанської міської ради старости виконавчого комітету Таращанської міської ради, провідного спеціаліста ЦНАП та сусіда ОСОБА_7 , в присутності ОСОБА_1 було встановлено, що згідно будинкової книги на житловій площі будинку в квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані наступні мешканці: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в житловому будинку сім`я проживає з 01.01.1998 року та на час перевірки встановлено факт проживання даних осіб у цьому будинку, що вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов проживання позивача від 24.05.2022 (а.с.21).

Відповідної будинкової книги суду надано не було.

З наявних у матеріалах справи копій квитанцій вбачається, що на ім`я позивача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок в ТОВ «Київська обласна ЕК» за адресою: АДРЕСА_6 та він оплачував послуги за електропостачання по вказаній адресі в 2014-2021 роках (а.с. 27).

Даних про оплату позивачем комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_11 , право власності на яку він просить визнати за собою за набувальною давністю, матеріали справи не містять.

Так само в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, який статус має земельна ділянка, на якій розміщено триквартирний житловий будинок АДРЕСА_7 .

З показань свідка ОСОБА_2 , наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що в період з 1992 по 1998 роки вона працювала ветфельдшером ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» та була головою профспілки підприємства. В цей проміжок часу (точного року не пам`ятає) на загальних зборах товариства було прийнято рішення про надання працівнику підприємства ОСОБА_1 квартири на Заводському селищі для проживання з подальшим переоформленням у власність. ОСОБА_1 з дружиною і двома синами проживали в цій квартирі постійно з 1998 року і позивач мешкає в ній по даний час. Свідок ствердила, що будинок, в якому розташована квартира, на час її надання позивачу в користування належав ВАТ «Лука відгодівля ВРХ». Підприємство надавало квартири в цьому будинку для проживання своїм працівникам у разі наявності в останніх такої потреби. До позивача в цьому будинку жили ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які з часом збудували власне житло і виселились, а позивач лишився проживати там після припинення роботи товариства. Наразі позивач живе в будинку один, самостійно доглядає і утримує його, сплачує комунальні послуги. На даний час вона (свідок) працює головним спеціалістом ЦНАП Таращанської міської ради. Їй відомо, що позивач був прописаний в цьому будинку з 1998 року. Щодо зміни нумерації повідомила, що номер будинку, в якому живе позивач, дійсно неодноразово змінювався, але документи з підприємства не узгоджуються з відомостями сільської ради і на даний час документація щодо нумерації цього будинку не узгоджена.

З показань свідка ОСОБА_3 судом встановлено, що вона працювала бухгалтером ВАТ «Лукавідгодівля ВРХ».В 1993чи 1994році працівникпідприємства ОСОБА_1 звернувся зпроханням надатиквартиру дляпроживання йогосім`ї,оскільки вонине маливласного житла. Це прохання було розглянуто на профкомі і на засіданні загальних зборів товариства прийнято рішення про надання ОСОБА_1 квартири для проживання його родини. Адреси не пам`ятає. Будинок, в який заселили позивача, складався з трьох квартир. Дві квартири були зайняті, там мешкали інші працівники підприємства. А третя квартира була вільна, попередній мешканець звідти з`їхав і вона рік пустувала. ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» мало декілька будинків з квартирами для проживання своїх працівників. Як це житло було оформлено за підприємством точно сказати не може, в 1976 році житлові будинки були якимось чином приєднані до заводу разом із виробництвом. Але повідомила, що колишній працівник підприємства ОСОБА_10 зміг оформити право власності на квартиру в сусідньому з ОСОБА_1 будинку, зокрема, товариство оформило на ОСОБА_10 договір дарування. ОСОБА_1 цього чомусь не зробив. З часу заселення в 1993 чи 1994 році і донині ОСОБА_1 доглядає за будинком і двором, утримує його. До оформлення документації щодо банкрутства ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» вона не мала стосунку, їй лише відомо, що в 1998 році на підприємство приїздили із арбітражного суду для опису майна.

ІV. Норми права, оцінка аргументів сторін та висновки суду

У статті 41Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Норми статті 344 ЦК України передбачають правила набуття права власності на майно за набувальною давністю. Так, за змістом частин першої і четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Позивач ОСОБА_1 вказує у своєму позові про те, що з 1998 року по даний час - тобто понад 10 років він безперервно і відкрито користується квартирою АДРЕСА_5 , яка була надана йому для проживання ВАТ «Лука відгодівля ВРХ». Оскільки власник цього нерухомого майна припинений, правонаступники відсутні, - позивач вважає, що в силу положень статті 344ЦК України він набув права власності на зазначене нерухоме майно за набувальною давністю.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 27.07.2022 у праві №642/2541/19 Верховний Суд виснував, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістомстатті 2 ЦК Україниє фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на моментотримання ниммайна(заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 виснувала, що відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.

Судом уцій справіустановлено те,що позивач ОСОБА_1 на початковиймомент отриманняним спірногонерухомого майнадостовірно знавпро те,що цемайно належитьйого роботодавцевіВАТ «Лукавідгодівля ВРХ».На моментзаволодіння циммайном позивачдостовірно знавпро відсутністьу ньогопідстав длянабуття власностіна відповіднежитло.Позивач мавправову підставудля заволодіннячужим майном рішеннязагальних зборівколективу ВАТ«Лука відгодівляВРХ» пронадання йомута членамйого родинидозволу напроживанняв чужійквартирі.Водночас, указане нерухоме майно не передавалось у власність позивача. За таких обставин суд констатує відсутність безтитульності і добросовісності володіння позивачем чужим майном, як обов`язкових умов набуття ним такого майна у власність за набувальною давністю.

Та обставина, що власник нерухомого майна ВАТ «Лука відгодівля ВРХ» ліквідоване і не має правонаступників, не впливає на вищенаведені висновки суду. При цьому суд зауважує, що позивач не навів переконливих аргументів і не надав доказів того, що в ході ліквідаційної процедури в арбітражному суді не було враховано і передано за рішенням суду спірне нерухоме майно кредиторам ВАТ «Лука відгодівля ВРХ».

Посилаючись у позові на те, що будинок АДРЕСА_7 є безхазяйним майном, позивач не врахував, що згідно положень ч.3 ст. 335 ЦК України у власність за набувальною давністю можуть набуватись виключно безхазяйні рухомі речі.

Натомість, за ч.2 ст. 335 ЦК України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Крім того, з огляду на відсутність рішень про зміну нумерації будинку з АДРЕСА_16 , суд констатує недоведеність факту безперервності проживання позивача з 1998 року по даний час в квартирі АДРЕСА_11 . Допустимих і достатніх доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано.

Наведені обставини в сукупності унеможливлюють застосування до спірних правовідносин положень статті 344 ЦК України і визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_5 за набувальною давністю.

Суд також зауважує, що згідно ч.6 ст. 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З указаної норми вбачається, що суд не вправі покладати в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто для ухвалення судом рішення про задоволення позову повинно мати місце не лише визнання позову відповідачем, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні.

Згідно частини 1 статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

На підставі наведеного, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними і безпідставними та до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено - судові витрати покладаються на позивача і залишаються за ним.

Керуючись ст. 3, 15, 16, 328, 335, 344 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 206, 263-265, 268, 273, 354ЦПК України,суд

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_1 доТаращанської міськоїради Білоцерківськогорайону Київськоїобласті провизнання прававласності нажитловий будинокза набувальноюдавністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 19.09.1997 Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстроване місце проживання: с. Лука, Таращанський район, Київська область, фактичне місце проживання: АДРЕСА_15 ;

Відповідач:Таращанська міськарада Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04054955, місцезнаходження: вул. Героїв Чорнобиля, буд. 1, м. Тараща, Білоцерківський район, Київська область.

Повне судове рішення складено 21.10.2022.

Суддя Таращанського районного суду Київської області Ольга МУЗИЧЕНКО