Рішення № 10687845, 15.07.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" липня 2010 р.Справа № 5/220

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача не з'явився (у судовому засіданні 08.06.10.був присутній представник Попов А.С. - дов. від 08.06.10.)

від відповідача Лівшун В.П. - дов. №439 від 27.11.08.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Полісся" (м. Овруч)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся", (с. Піщаниця Овруцького району)

про стягнення 359018,99 грн.

Спір вирішується в більш тривалий строк за погодженням сторін у відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 359018,99грн, із яких 18395,10грн - основного боргу, 919,76грн штрафу, 335712,40грн - пені, 551,85грн - 3% річних, 3439,88грн - інфляційних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.02.09. було визнано недійсними договір купівлі-продажу дизельного пального від 28.09.06. та договір купівлі-продажу дизельного пального від 06.07.06., позов задоволено частково: стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Полісся" 2506,22грн - основного боргу; 467,71грн - інфляційних нарахувань; 29,74грн - державного мита; 0,98грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У частині стягнення 15888,88грн основного боргу, 919,76грн штрафу, 335712,40грн пені, 2972,17грн інфляційних нарахувань, 551,85грн процентів за користування чужими коштами відмовлено. Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Полісся" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" - 1342,39грн витрат на оплату судової експертизи (а.с.53-56, т.2).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.09.09. зазначене рішення господарського суду 18.02.09. залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення (а.с.116-119, т.2).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.09. рішення господарського суду від 18.02.09. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.09.09. скасовано, а справу направлено на новий розгляд (а.с.151-154, т.2).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Житомирської області №26 від 10.02.10. справу №5/220 передано для розгляду судді Брагіній Я.В. (а.с.156, т.2).

Ухвалою суду від 15.02.10. дану справу прийнято до свого провадження (а.с.157, т.2).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 14.07.10. до суду надіслав клопотання про розгляд справи за наявними у ній матеріалами без участі повноважного представника. У засіданні суду 08.06.10. представник позивача підтримав позовні вимоги: основного боргу в сумі 18395,10грн, 3% річних у розмірі 551,85грн, інфляційних втрат у сумі 3439,88грн з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснив, що між сторонами були укладені договори на поставку жита від 21.03.06. і від 27.04.06. та на поставку паливо-мастильних матеріалів від 06.07.06., від 28.09.06. Зазначив, що відповідачем поставлено позивачу жито на суму 43901,82грн, а останній сплатив грошові кошти за жито в розмірі 20500,00грн та відпустив відповідачу дизельне пальне на суму 41218,38грн. Під час спірних правовідносин між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, в результаті чого, з врахуванням існування боргу в сумі 578,54грн у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у сумі 18395,10грн. Разом з тим, пояснив, що докази в підтвердження стягнення 578,54грн у позивача відсутні. Щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки позивач покладається на розсуд суду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Підтримав заяву про застосування строку позовної заяви щодо стягнення пені та штрафу, оскільки вважає, що позивач пропустив строк позовної давності в один рік, який передбачений для стягнення неустойки. Пояснив, що договір купівлі-продажу дизельного пального від 28.09.06. директором відповідача Сердюком М.Я. не підписувався, а також довіреність серії ЯМГ від 28.09.06. на отримання дизпалива і видаткова накладна №РН-67 від 28.09.06. підписана не уповноваженою особою Коркушко І.Г., що, зокрема, підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи №7804 від 22.10.08. Тому, вважає, що поставки дизельного палива на суму 15310,34грн у вересні 2006р. позивачем відповідачу не було. Додав, що згідно відомостей з книги обліку продажу товарів позивача покупцем дизпалива на суму 15310,34грн є ПП "Піщаницьке", а не відповідач. Крім того, пояснив, що на договорі купівлі-продажу дизельного пального від 06.07.06. від імені відповідача проставлена печатка з літерою "Д", тобто - дублікат, проте, така печатка останнім отримана лише 12.09.06. Тому, вважає, що дизпаливо за вказаним договором позивачем відповідачу не відпускалось. Крім того, зазначив, що надати книгу обліку придбання-продажу товарів та надання послуг за 2006 рік неможливо, оскільки така вже не велась згідно наказу Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року №244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 року за №769/1149 "Про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 30.0597 №165".

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.06. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Полісся" (продавець, позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу товарів, відповідно до п.1.1. якого продавець у порядку та на умовах, визначених у договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, визначених у договорі, зобов'язується прийняти та оплатити паливо-мастильні матеріали, асортимент, кількість, ціна і строк на які встановлені п.1.2. договору (а.с.13, т.1).

Розділом 2 договору визначено обов'язки сторін, а саме: продавець зобов'язаний не пізніше 31.07.06. передати покупцю товар (п.2.1. договору), а покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за нього до 15.08.06. (п.2.2. договору).

На виконання даного договору позивачем відповідачу було відпущено дизельне пальне на загальну суму 25908,04грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-20 від 07.07.06. (на суму 7644,02грн), №РН-25 від 25.07.06. (на суму 7644,02грн), №РН-27 від 27.07.06. (на суму 10620,00грн) (а.с.80-81, т.1) та довіреністю серії ЯМГ №100587 від 06.07.06. (а.с.21, т.1).

Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором щодо оплати за поставлений товар не виконав. Тому, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за придбане дизельне пальне в розмірі 25908,04грн.

Слід зазначити, що 21.03.06. та 27.04.06. між сторонами укладені договори купівлі-продажу товарів (а.с.58, а.с.63, т.1), відповідно до яких позивач виступав покупцем, а відповідач - продавцем жита гр.А в кількості 44,577т і 10,584т - відповідно.

На виконання цих договорів, а також згідно усної домовленості Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся" Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Полісся" відпущено жито на загальну суму 43901,82грн, про що свідчать накладні №12 від 21.03.06. (на суму 19167,94грн) (а.с.62, т.1), №21 від 27.04.06. (на суму 4233,68грн) (а.с.65, т.1), №729 від 19.09.06. (на суму 20500,20грн) (а.с.66, т.1).

За отримане жито позивач перерахував на рахунок відповідача платіжними дорученнями №62 від 24.03.06., №63 від 28.03.06., №65 від 29.03.06., №66 від 30.03.06., №72 від 04.04.06., №96 від 27.04.06. (а.с. 59-61, 64, т.1) кошти в сумах 5000,00грн, 2000,00грн, 1000,00грн, 7000,00грн, 2000,00грн, 3500,00грн - відповідно, що разом становить 20500,00грн.

Таким чином, у позивача перед відповідачем виникла заборгованість за поставлене жито в розмірі 23401,82грн (43901,82грн - 20500,00грн).

Відповідно до ст.203 ГК України, яка кореспондується зі ст.601 ЦК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Тобто, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.07.04. у справі №15-03/186 за позовом Приватного науково-технічного підприємства "Фірма Біотест" до Відкритого акціонерного товариства "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначено, що за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї зі сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Так, враховуючи, що за правовою природою вимоги кожного з контрагентів є грошовими, позивачем, як вбачається з позовної заяви, про що не заперечується відповідачем, ще до порушення провадження у справі було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, в результаті чого у відповідача перед позивачем залишився борг у сумі 2506,22грн (25908,04грн - 23401,82грн).

Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за продане останнім дизпаливо в сумі 2506,22грн. Тому, суд задовольняє позов у частині стягнення основного боргу в сумі 2506,22грн.

Оскільки, позивач заявив вимогу щодо стягнення основного боргу в сумі 18395,10грн, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення основного боргу в розмірі 15888,88грн (18395,10грн - 2506,22грн).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Окрім того, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 335712,40грн та штрафу в розмірі 919,76грн.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з п.2.2. договору купівлі-продажу товарів (дизпалива) від 06.07.06., відповідач зобов'язався прийняти товар і розрахуватися за нього до 15.08.06. (а.с.13, т.1). Тобто, право на нарахування неустойки у вигляді штрафу і пені у позивача виникло з 16.08.06.

Проте, позивач звернувся з позовною заявою до суду 14.03.08., про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції господарського суду (а.с. 2, т.1), тобто після спливу однорічного строку з дня виникнення права вимоги про стягнення неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, у матеріалах справи знаходиться заява відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення пені та штрафу (а.с. 183, т.2).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки - пені в сумі 335712,40грн та штрафу в розмірі 919,76грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 551,85грн - 3% річних і 3439,88грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку позивача (в позовній заяві), нарахування 3% річних та інфляційних останній проводив, вже зарахувавши зустрічні однорідні вимоги. При цьому, в результаті такого зарахування у відповідача перед позивачем залишився борг у сумі 2506,22грн., про що суд зазначав вище.

Слід відзначити, що п.2.2. договору купівлі-продажу товарів (дизпалива) від 06.07.06. передбачено, що відповідач зобов'язався прийняти товар і розрахуватися за нього до 15.08.06. (а.с.13, т.1), тобто право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникло з 16.08.06., про що суд теж вказував вище.

Разом з тим, у розрахунку інфляційних і річних, викладеному в позовній заяві, позивач зазначає період їх нарахування - з 26.02.07. по 26.02.08.

Враховуючи задоволену суму основного боргу, перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, зазначений у позовній заяві, суд вважає його неправильним, оскільки позивач за прострочення оплати відповідачем за договором купівлі-продажу товарів від 06.07.06. нараховує на суму 3084,76грн, а не на суму 2506,22грн.

Таким чином, з врахуванням суми основного боргу, яка підлягає задоволенню - 2506,22грн, та вказаного позивачем періоду нарахування, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок розмірів інфляційних втрат і 3% річних, згідно якого:

- сума 3% річних, яка підлягає задоволенню, становить:

3% річних / 365 днів х 2506,22грн (сума боргу) х 365 (кількість днів) / 100 = 75,19грн;

- сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню, складає:

2506,22грн (сума боргу) х 1,219 (індекс інфляції) – 2506,22грн = 548,86грн.

Отже, з врахуванням заявлених позивачем вимог щодо стягнення 3% річних й інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 75,19грн - 3% річних і 548,86грн - інфляційних втрат, а також про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у сумі 476,66грн (551,85грн - 75,19грн) та інфляційних нарахувань у розмірі 2891,02грн (3439,88грн - 548,86грн).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Позивач не довів всіх обставин, на які посилався в позові, а відповідач не спростував позовні вимоги в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо поставки відповідачу товару (дизпалива) на виконання договору купівлі-продажу товарів від 28.09.06. згідно довіреності серії ЯМГ №100673 від 28.09.06. та видаткової накладної №РН-67 від 28.09.06. (а.с. 114-115, т.1) на суму 15310,34грн, оскільки його доводи спростовуються матеріалами справи, а саме: поясненнями Коркушка І.Г. в засіданні суду 03.07.08. про те, що в зазначених документах підпис не його, і про те, що дизпаливо він не отримував за зазначеними вище документами (протокол судового засідання, а.с. 157 - зворотна сторона, т.1); письмовими та усними поясненнями директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" Сердюка М.Я. в засіданні суду 13.04.10. про те, що дизпаливо кількістю 3878л у позивача не отримував, а отримав дизпаливо три рази, 1735л та 3870 л, за яке розрахувався з позивачем зерном. Чому при відібранні пояснення старшим лейтенантом міліції Семенчуком А.М. записано в протоколі 1735л та 3878л не знає. Підписав протокол, не уважно читаючи (а.с.179 - 180, т.2). Слід зазначити, що пояснення останнього в засіданні суду щодо отримання дизпалива тричі у відповідача підтверджуються матеріали справи, зокрема: накладними №РН-20 від 07.07.06, №РН-25 від 25.07.06., і №РН-27 від 27.07.06. (а.с.80-81, т.1). Також, доводи позивача спростовуються його ж реєстром податкових накладних, в якому відсутній запис про те, що 28.09.06. видано податкову накладну на платника податків відповідача - СТОВ "Полісся" на суму 15310,34грн, а зазначено платником податку на зазначену суму Приватне підприємство "Піщаницьке" (а.с.99-103, т.1); книгою реєстрації податкових накладних відповідача, в якій відсутній запис про отримання дизпалива від позивача на суму 15310,34грн. (а.с.130-134, т.1) та висновком експерта №7804 від 22.10.08. (а.с.8-10, т.2), відповідно до якого підписи від імені Коркушка І.Г. в графі "Отримав(ла)" у видатковій накладній №РН-67 від 28.09.06.; у графі "Підпис засвідчую" на зворотній стороні довіреності серії ЯМГ №100673 від 28.09.06. виконані не Коркушком Іваном Григоровичем, який значиться в довіреності на отримання дизпалива серії ЯМГ №100673 від 28.09.06. і видатковій накладній №РН-67 від 28.09.06., а іншою особою (іншими особами).

Крім того, відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт здійснення відповідачем господарської операції, а саме - отримання від позивача дизельного палива на суму 15310,34грн, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.96., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність на одержання цінностей - первинний документ, в якому фіксується рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправдними документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - о с о б и с т и й п і д п и с або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і п і д п и с и о с і б, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як суд зазначав вище, підписи від імені Коркушка І.Г. в графі "Отримав(ла)" у видатковій накладній №РН-67 від 28.09.06.; у графі "Підпис засвідчую" на зворотній стороні довіреності серії ЯМГ №100673 від 28.09.06. виконані не Коркушком Іваном Григоровичем, який значиться в довіреності на отримання дизпалива серії ЯМГ №100673 від 28.09.06. і видатковій накладній №РН-67 від 28.09.06., а іншою особою (іншими особами).

При цьому, слід відзначити, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей являється документом, який лише уповноважує відповідну особу на отримання для підприємства визначеного переліку та кількості цінностей.

А документом, який підтверджує факт одержання товару, продукції, інших цінностей уповноваженою особою одного суб'єкта господарювання від іншого, є накладна.

Отже, видаткова накладна №РН-67 від 28.09.06., яка є основним первинним документом на підтвердження факту отримання продукції (товару), не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95., тому не є належним доказом отримання відповідачем від позивача дизельного палива на суму 15310,34грн.

Крім того, відповідно до підпункту в) п.12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.96. №99 (зі змінами станом на час існування правовідносин між сторонами), забороняється відпускати цінності у випадках, зокрема: відсутності у довіреної особи, вказаної в довіреності, паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, тобто позивача, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п.15 зазначеної вище Інструкції №99).

Таким чином, суд вважає, що позивач при відпуску дизпалива відповідачеві на суму 15310,34грн зобов'язаний був перевірити повноваження уповноваженої особи відповідача на отримання дизпалива.

Проте, позивачем не надано належних доказів, які б свідчили, що при відпуску дизпалива відповідачеві на спірну суму 15310,34грн було належно виконано вимоги зазначеної вище Інструкції №99.

Також, суд не приймає посилання позивача як обгрунтування вимоги про стягнення 15310,34грн і 578,54грн основного боргу - акт звірки взаєморозрахунків станом на 24.04.08. (а.с.75, т.1) та надісланий до суду витяг із розрахункової книги з покупцями позивача, оскільки дані документи є односторонніми, тобто - позивача.

При цьому, в письмовому поясненні від 25.06.10., наданому до суду 29.06.10., позивач зазначає, що докази щодо стягнення 578,54грн у нього відсутні (а.с.6, т.3).

Тобто, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 15310,34грн та 578,54грн є безпідставними та необгрнутованими.

Крім того, суд не приймає доводи відповідача щодо неналежності відповідачу печатки з літерою "Д" (дублікат), проставленої від імені Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" на договорі купівлі-продажу товарів від 06.07.06., з причин отримання дублікату печатки лише 12.09.06., оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, договорами купівлі-продажу товарів (жита) від 21.03.06. (а.с.58, т.1) та від 27.04.06. (а.с.63, т.1) на яких поставлена печатка Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" з літерою "Д" (дублікат), тобто станом на 06.07.06. у відповідача була вже в наявності печатка з літерою "Д".

Слід зазначити, що відповідач схвалив своїми діями договори про поставку дизпалива, оскільки погодився на зарахування зустрічних однорідних вимог на їх виконання.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2506,22грн - основного боргу, 75,19грн - 3% річних, 548,86грн - інфляційних втрат обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. У частині стягнення 15888,88грн - основного боргу, 335712,40грн - пені, 919,76грн - штрафу, 476,66грн - 3% річних та 2891,02грн - інфляційних нарахувань суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Водночас, відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті, зокрема, за проведення судової експертизи, при частковому задоволенні покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи, а саме - з копії квитанції №1 від 13.11.08 (а.с.21, т.2), вбачається, що відповідачем за проведення судової експертизи було сплачено кошти в розмірі 1353,60грн.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, то витрати по сплаті судової експертизи слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" (11133, Житомирська область, Овруцький район, с. Піщаниця, вул. Сергія Базильчука, 8; ідент. код 03744020)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Полісся" (11102, Житомирська область, м. Овруч, вул. Сабурова, 18-Е; код 30014431):

- 2506,22грн - боргу;

- 75,19грн - 3% річних;

- 548,86грн - інфляційних втрат;

- 31,30грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 1,02грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 15888,88грн - основного боргу, 335712,40грн - пені, 919,76грн - штрафу, 476,66грн - 3% річних та 2891,02грн - інфляційних нарахувань.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Полісся" (11102, м.Овруч, вул. Сабурова, 18-Е, код 30014431)

на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" (11133, Овруцький район, с. Піщаниця, код 03744020):

- 1281,89грн - витрат на оплату судової експертизи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 19 липня 2010 року.

Віддрукувати: 1 - в справу, 2 - позивачу, 3 - відповідачу