Рішення № 106876709, 27.09.2022, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5070/17

2/705/196/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2022 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Прокопенко І.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Уманьводоканал» про зобов`язання установити вузол комерційного обліку водопостачання та прийняти вказаний вузол комерційного обліку водопостачання на обслуговування та абонентський облік,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов`язання установити вузол комерційного обліку водопостачання та прийняти вказаний вузол комерційного обліку водопостачання на обслуговування та абонентський облік, в обґрунтування зазначивши наступне.

Він є інвалідом 2 групи загального захворювання.

Відповідно до особового рахунку НОМЕР_1 він є абонентом КП «Уманьводоканал» та отримує воду для особистих потреб.

Він неодноразово звертався до відповідача із заявою про встановлення в його будинку вузла обліку води в приміщенні житлового будинку безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу, так як за станом здоров`я він не може здійснювати облік з вузла обліку холодної води, який буде встановлено в колодязі за межами житлового будинку у точці розподілу та здійснювати його обслуговування.

На цей час, незважаючи на його неодноразові звернення, договір на постачання холодної води між ними не укладено.

Відповідно до п. 5.2. «Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 року № 190, вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило на межі балансової належності мереж виробника і споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Таким чином, враховуючи його стан здоров`я, законодавством передбачено можливість встановлення вузла обліку води в приміщенні житлового будинку безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Однак відповідач відмовляється установити йому вузол обліку холодної води та укласти з ним договір про постачання холодної води шляхом внесення до п. 22 Типового договору, відповідно до Наказу Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190, відомостей про те, що вузол обліку повинен розташовуватись на мережі споживача в приміщенні житлового будинку, розташованому безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу та надати йому технічні умови на встановлення вузла обліку споживача в приміщенні житлового будинку. Вказане рішення відповідач обґрунтовує тим, що він може вчиняти крадіжки води, тобто не враховуючи його стан здоров`я, а безпідставно, наперед обвинувачуючи його у крадіжках.

Разом з тим, відповідач не враховує, що за станом здоров`я він не може знімати показники лічильника, який знаходиться на вулиці у каналізаційному люку.

Вважає, що такі дії відповідача грубо порушують вимоги ст. 26 Закону України «Про основи захищеності інвалідів в Україні», відповідно до яких всі підприємства, установи та організації зобов`язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до об`єктів фізичного оточення.

Таким чином, п. 5.2 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», що затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 року за № 190, надає право розташовувати вузли обліку на мережі споживача, безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу, а Закон України «Про основи захищеності інвалідів в Україні» зобов`язує відповідача враховувати його стан здоров`я та розташовувати вузли обліку ва межах безперешкодного доступу до них.

Просить суд зобов`язати відповідача Комунальне підприємство «Уманьводоканал» надати технічні умови на встановлення вузла обліку води безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу в приміщення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та встановити вузол обліку води.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме просив суд зобов`язати відповідача Комунальне підприємство «Уманьводоканал» установити вузол комерційного обліку водопостачання безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу в приміщення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти вказаний вузол комерційного обліку водопостачання на обслуговування та абонентський облік. Стягнути з відповідача судові витрати.

Представником відповідача КП «Уманьводоканал» Уманської міської ради направлено на адресу суду відзив, у якому заперечують проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, вважають позовні вимоги позивача ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Вказують, що у відповідності до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27 липня 2006 року за № 369 комунальне підприємство «Уманьводоканал» Уманської міської ради є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно вимог статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У статтях 20, 21 вказаного Закону визначено обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, але всупереч вказаним вимогам між КП «Уманьводоканал» та ОСОБА_1 не укладений договір надання послуг з централізованого водопостачання, заявник відмовляється від укладання відповідного договору, яким грубо порушує норми законодавства.

Заявник відкрив на своє ім`я особовий рахунок, від укладання договору надання послуг з централізованого водопостачання відмовився, але послуги з централізованого водопостачання КП «Уманьводоканал» надає в повному обсязі. Претензій з боку споживача до виконавця послуг не надходило. В будинку АДРЕСА_1 відсутні засоби обліку води, отже споживач сплачує за послуги з централізованого водопостачання за нормативами (нормами) споживання.

02 серпня 2017 року набрав чинності Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який прямо забороняє надавати комунальні послуги без комерційних засобів обліку. Комерційний облік це облік води, що отримує будинок на вводі, а не конкретний споживач у квартирі (будинку). Окремий облік можна отримати тільки тоді, коли є свій інженерний ввід із магістральної водопровідної труби, але теж з вузлом комерційного обліку.

Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил.

Згідно п. 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами згідно з Постановами КМ) у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Отже, позивач має право самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку в установленому законодавством порядку. Вузли комерційного обліку приймаються виконавцем відповідної комунальної послуги та оператором зовнішніх інженерних мереж на абонентський облік протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників).

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» відповідальність за збереження і цілісність вузлів комерційного обліку покладається на власника (співвласників) будівлі (її частини), в якій вони встановлені, або за договором на визначеному власником (співвласниками) іншу особу.

Згідно п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених ПКМ від 21 липня 2005 року № 630, підпункту 5 пункту 17 умов Типового договору підпункту 3 п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатись в їх роботу.

Отже, вважають, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати технічні умови на встановлення вузла обліку води безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу в приміщення житлового будинку встановити вузол обліку води є безпідставним та таким, що не відповідають вимогам закону. Також, послуга з встановлення засобів обліку води не входить в тариф на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, витрати на оснащення будівлі комерційного обліку відшкодовуються споживачами відповідних комунальних послуг, шляхом сплати внеску такої сплати. У зв`язку із зазначеним, просять суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити та пояснив, що він проживає у приватному будинку. Оскільки є інвалідом 2 групи, за станом здоров`я має обмежені фізичні можливості, переніс операцію на серці і є маломобільним. У квітні 2017 року йому були нараховані значні суми комунальних послуг за водопостачання, тому він вирішив встановити лічильник обліку води і звернувся до відповідача з відповідною заявою та просив надати йому дозвіл для встановлення лічильника у приміщенні, обґрунтувавши таке прохання своїм станом здоров`я. Відповідачем йому було надано план облаштування водогінної мережі зі встановленням лічильника. Згідно вказівок, лічильник безпосередньо повинен буде знаходитися на вулиці загального користування в технічній ямі колодязі, орієнтовними розмірами 150 см в діаметрі та глибиною 250 см. Прямого доступу до показників лічильника не буде і йому, як інваліду необхідно буде кожного разу спускатися до колодязя і знімати показники лічильника, чого він, за станом свого здоров`я, зробити не зможе. Він неодноразово, після отримання такої відповіді, звертався до керівництва водоканалу із проханням вирішити питання встановлення лічильника у його будинку, пояснюючи таку вимогу станом здоров`я, але працівники водоканалу до уваги його звернень не брали. При цьому, у 2020 році було винесено рішення суду за його позовом до КП «Уманьводоканал» про захист прав споживачів, яке вступило в законну і силу, але відповідачем ігнорується та не виконується. Оскільки цим рішенням було визнано незаконним відмову відповідача у встановленні лічильника у приміщенні, таке розташування лічильника не підлягає доказуванню та додатковому доведенню.

Також він звертався до мера міста з метою вирішення питання встановлення лічильника у будинку, але мер міста також йому не допоміг у вирішенні цього питання. Тобто він протягом 5 років намагається встановити лічильник у приміщенні будинку, оскільки він є особою з інвалідністю, а тому фізично позбавлений можливості зняти показники лічильника, що фактично визнано іншим судовим рішенням, тому звернувся до суду з цим позовом та просить суд зобов`язати відповідача встановити лічильник та прийняти його на баланс для належної оплати ним комунальних послуг за використану воду. Вважає, що відмова відповідача є порушенням не тільки ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а і Конвенції про права осіб з інвалідністю та ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», тому просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти задоволення позову, підтримала факти, викладені у відзиві, направленому на адресу суду та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного.

У відповідності достатті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно достатті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положенням частини 1статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначенийстаттею 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що директором КП «Уманьводоканал» 10.07.2017 року за № 556 на адресу позивача ОСОБА_1 направлено повідомлення про те, що КП «Уманьводоканал» змушене погоджувати абонентам встановлення лічильників у точці розподілу (відповідно до ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» точка розподілу місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання). Також повідомили, що за адресою АДРЕСА_2 , лічильник встановлений у будинку, але абонент ознайомлений з тим, що він не буде пломбуватись до його перенесення у колодязь. По АДРЕСА_3 , теж провожиться робота щодо перенесення лічильника в колодязь.

Також позивач ОСОБА_1 28.08.2017 року звернувся до директора Комунального підприємства «Уманьводоканал» із пропозицією про укладення договору, у якій вказав про те, що він є інвалідом 2 групи і за станом здоров`я не може здійснювати облік з вузла обліку холодної води, який буде встановлено в колодязі за межами житлового будинку у точці розподілу та здійснювати його обслуговування. Зазначив у вказаній пропозиції, що пропонує укласти договір про постачання холодної води та внести до п. 22 Типового договору, відповідно до Наказу Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190, відомості про те, що вузол обліку повинен розташовуватись на мережі споживача в приміщенні житлового будинку, розташованому безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу та надати йому технічні умови на встановлення вузла обліку споживача в приміщенні житлового будинку.

Протягом 2017-2018 років ОСОБА_1 регулярно звертався до відповідача з письмовими заявами про погодження місця встановлення вузла обліку холодної води, записувався на прийом до директора водоканалу, але отримував лише письмові відповіді без вирішення питання по суті, що підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, а саме копіями письмових заяв та звернень позивача та копіями письмових відповідей відповідача (а.с. 31-41).

Згідно вищевказаних заяв та звернень, позивач просив відповідача встановити йому лічильник на воду, але з урахуванням стану його здоров`я, а саме інвалідності ІІ групи захворювання, що настала після перенесеної операції на серці.

Відповідач, у своїх відповідях зазначав про те, що існують визначені правила і норми, згідно яких встановлюються лічильники, і відступити від цих правил вони можливості не мають.

Після звернення ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства зі скаргою, останні направили матеріали скарги до Уманської міської ради з вимогою провести необхідну перевірку та у супровідному листі вказали, що вважають, що рівень державного соціального захисту осіб з обмеженими можливостями є відображенням рівня розвитку суспільства в цілому. Обов`язком держави і суспільства є забезпечення належного соціального захисту і підтримки таких осіб, а тому Мінрегіон стурбований ситуацією, що виникла у заяві.

При цьому, рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2020 року, яке залишено в силі апеляційною інстанцією 21.10.2020 року факт відмови Комунального підприємства «Уманьводоканал» у встановленні лічильника в приміщенні за адресою проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , за ознакою інвалідності - визнано незаконним.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону.

Такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил.

Вузли комерційного обліку належать на праві власності власнику (є спільною сумісною власністю співвласників) будівлі. Вузли комерційного обліку приймаються виконавцем відповідної комунальної послуги та оператором зовнішніх інженерних мереж на абонентський облік протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників).

Відповідальність за збереження і цілісність вузлів комерційного обліку покладається на власника (співвласників) будівлі (її частини), в якій вони встановлені, або за договором на визначену власником (співвласниками) іншу особу.

Статтею 7 вказаного закону передбачено, що оператор зовнішніх інженерних мереж, до яких приєднана будівля, має право доступу до приміщень у будівлях, де встановлено вузли комерційного обліку, для проведення їх обслуговування та/або заміни, а також для зняття показань їх засобів вимірювальної техніки.

Виконавець комунальної послуги має право доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузли комерційного обліку, для перевірки схоронності таких вузлів обліку та зняття показань їх засобів вимірювальної техніки.

Виконавець комунальної послуги або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, визначених за допомогою вузла комерційного обліку, між споживачами, має право доступу до приміщень, в яких встановлено вузли розподільного обліку та/або прилади - розподілювачі теплової енергії, за показаннями яких здійснюється такий розподіл.

Згідно з пунктом 13 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 № 206, вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж.

На законодавчому рівні закріплено встановлення комерційного вузла обліку на межі балансової належності водопровідних мереж та результати вимірювань якого, будуть використовуватись для здійснення розрахунків за спожиту послугу централізованого водопостачання.

Відповідно до пункту 5.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженихНаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року (які діяли станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про встановлення лічильника у приміщенні будинку, з урахуванням стану його здоров`я і зміни у які було внесено 13.07.2021 року), вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

З аналізу вказаних норм закону вбачається, що на момент виникнення спору між сторонами у справі існувало два варіанти місця встановлення вузлів обліку на мережі споживача: на межі балансової належності мереж виробника та в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці проходу водопровідного вводу. Із матеріалів справи вбачається, що питання встановлення лічильника обліку води позивач намагався вирішити починаючи з 2017 року, постійно звертаючись до КП «Уманькодоканал», але йому постійно безпідставно відмовляли і навіть після рішення суду, яке ними оскаржувалося і апеляційною інстанцією було залишено в силі, дозвіл на розміщення лічильника у будинку, з урахуванням стану його здоров`я, йому так надано і не було.

Положеннями п.3 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно зі статтею 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зістаттею 263 ЦПК Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім вищезазначеного, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІ (групи) загального захворювання, безстроково, що підтверджується довідкою до акту медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 858005.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальні захищеності інвалідів в Україні» особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Статтею 4 Закону України «Про соціальні захищеності інвалідів в Україні» визначено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров`я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Також права осіб з інвалідністю регулюються і Конвенцією про права осіб з інвалідністю (далі - Конвенція).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції Держави-учасниці зобов`язуються забезпечувати й заохочувати повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма особами з інвалідністю без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності. Зокрема, із цією метою держави-учасниці зобов`язуються:

a) вживати всіх належних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, що визнаються в цій Конвенції;

б) вживати всіх належних заходів, зокрема законодавчих, для зміни чи скасування існуючих законів, постанов, звичаїв та практик, які є дискримінаційними стосовно осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті що стосується економічних, соціальних та культурних прав, то кожна держава-учасниця зобов`язується вживати, максимально залучаючи наявні в неї ресурси, а у випадку необхідності - удаючися до міжнародного співробітництва, заходів для поступового досягнення повної реалізації цих прав без шкоди для тих сформульованих у цій Конвенції зобов`язань, які є безпосередньо застосовними відповідно до міжнародного права.

Згідно ст. 9 Конвенції щоб надати особам з інвалідністю можливість вести незалежний спосіб життя й усебічно брати участь у всіх аспектах життя, держави-учасниці вживають належних заходів для забезпечення особам з інвалідністю доступу нарівні з іншими до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв`язку, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об`єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, як у міських, так і в сільських районах. Ці заходи, які включають виявлення й усунення перепон і бар`єрів, що перешкоджають доступності, повинні поширюватися, зокрема:

a) на будинки, дороги, транспорт й інші внутрішні та зовнішні об`єкти, зокрема школи, житлові будинки, медичні установи та робочі місця;

б) на інформаційні, комунікаційні та інші служби, зокрема електронні служби та екстрені служби.

2. Держави-учасниці вживають також належних заходів для того, щоб:

a) розробляти мінімальні стандарти й керівні орієнтири, що передбачають доступність об`єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, уводити їх у дію та стежити за їх дотриманням;

б) забезпечувати, щоб приватні підприємства, які пропонують об`єкти й послуги, відкриті або такі, що надаються населенню, ураховували всі аспекти доступності для осіб з інвалідністю;

c) організовувати для всіх залучених сторін інструктаж з проблем доступності, з якими стикаються особи з інвалідністю;

д) оснащувати будинки та інші об`єкти, відкриті для населення, знаками, виконаними абеткою Брайля у формі, що легко читається і є зрозумілою;

e) надавати різні види послуг помічників і посередників, зокрема провідників, читців і професійних сурдоперекладачів, для полегшення доступності будинків та інших об`єктів, відкритих для населення;

f) розвивати інші належні форми надання особам з інвалідністю допомоги та підтримки, що забезпечують їм доступ до інформації;

g) заохочувати доступ осіб з інвалідністю до нових інформаційно-комунікаційних технологій і систем, зокрема Інтернету;

h) заохочувати проектування, розробку, виробництво й поширення первісно доступних інформаційно-комунікаційних технологій і систем так, щоб доступність таких технологій і систем досягалася за мінімальних витрат.

Ст. 10 тієї ж Конвенції Держави-учасниці знову підтверджують невід`ємне право кожної людини на життя й уживають усіх необхідних заходів для забезпечення його ефективного здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими.

Ч. 1 ст. 28 Конвенції Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на безперервне поліпшення умов життя й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права без дискримінації за ознакою інвалідності.

Враховуючи зазначене, Україна як держава зобов`язалася забезпечити таке законодавство і таку практику його застосування, що забезпечить особі з інвалідністю, а саме позивачу користування комунальними послугами без загрози для його здоров`я.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. Термін «розумне пристосування» та «універсальний дизайн» вживаються у значенні, наведеному в Конвенції про права осіб з інвалідністю, а термін «дискримінація за ознакою інвалідності» вживається у значенні, наведеному в Конвенції про права осіб з інвалідністю таЗаконі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Відповідно до ст. 26 вказаного Закону підприємства, установи та організації зобов`язані створювати умови для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю (у тому числі осіб з інвалідністю, які використовують засоби пересування та собак-поводирів) до об`єктів фізичного оточення.

У разі, якщо діючі об`єкти неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з інвалідністю, за погодженням з громадськими організаціями осіб з інвалідністю здійснюється їх розумне пристосування з урахуванням універсального дизайну.

Для того, що б у повній мірі забезпечити самостійний спосіб життя людей з інвалідністю, держава повинна створити безбар`єрне середовище.

Органи державної влади зобов`язані створювати умови для гідного життя осіб, які потребують особливого захисту та створення особливих умов, які мають докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

На виконання цих завдань прийнята Державна цільова програма «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року, та Указ Президента України від 18 грудня 2007 року № 1228 «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями».

За наслідками прийняття цих нормативних актів Держава в особі своїх державних органів зобов`язалась створити прийнятні умовидля життя осіб з особливими потребами, здійснити заходи щодо усунення їх дискримінації та забезпечити їх такими умовами життя, що будуть сприяти більшому розвитку їх здібності та враховувати їх потреби, у тому числі і житлові.

Діяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у цих напрямках повинна бути направлена та демонструвати дійсне бажання виконати свої обов`язки та створити належні умови для життя людини з особливими потребами.

При цьому фактичні потреби конкретної особи можуть бути задоволені будь-яким сприятливим способом для цієї особи та можливим способом для органу державної влади або місцевого самоврядування. Баланс між інтересами цієї людини та інтересами громади повинен бути знайдений з урахуванням інтересів усіх сторін та демонструвати дійсне бажання виконати з боку органів влади та місцевого самоврядування свої завдання у цьому напрямку своїх обов`язків.

Створення цих умов є створенням умов доступності людям з особливими потребами до всіх можливостей інших людей у країні.

В ході розгляду справи представником відповідача ні в судовому засіданні, ні будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджено, що дійсно установити лічильник обліку води у приміщенні приватного будинку позивача по справі ОСОБА_1 неможливо, з урахуванням стану здоров`я останнього, який є особою з інвалідністю, а тому потребує створення виключних вимог для організації належного життя, в тому числі і споживача комунальних послуг. При цьому відповідач - Комунальне підприємство «Уманьводоканал», будучи зобов`язаним за приписами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вжити заходів щодо встановлення вузла комерційного обліку, зокрема й погодити умови його встановлення, а також прийняти вказаний вузол на обслуговування та абонентський облік, жодних дій для виконання такого обов`язку не виконав.

Разом з цим, на думку суду, Комунальне підприємство «Уманьводоканал», як виконавець послуги з водопостачання, нав`язує споживачу ОСОБА_1 такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, оскільки при наявних варіантах місця встановлення вузлів обліку на мережі споживача: на межі балансової належності мереж виробника та в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці проходу водопровідного вводу, відповідач належного обґрунтування неможливості погодити місце встановлення вузла обліку не надав.

За вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання встановити вузол комерційного обліку водопостачання безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу в приміщення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти вказаний вузол комерційного обліку водопостачання на обслуговування та абонентський облік підлягає до задоволення.

Згідно з п.9 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК Україниякщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп., від сплати яких позивач був звільнений при зверненні до суду з цією позовною заявою відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Уманьводоканал» встановити вузол комерційного обліку водопостачання безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу в приміщення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти вказаний вузол комерційного обліку водопостачання на обслуговування та абонентський облік.

Стягнути з Комунального підприємства «Уманьводоканал» (код ЄДРПОУ 03357174) на користь держави судовий збір у розмірі 640 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.10.2022 року.

Суддя: Р. В. Піньковський