Рішення № 106860661, 20.10.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року Справа № 480/3677/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3677/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 07.04.2022 року №183450013387 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та здійснити відповідні перерахування й виплати пенсії.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду в Сумській області та отримає пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 17.02.2022 позивач звернулася органів Пенсійного фонду із заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 07.04.2022 позивачці було відмовлено у задоволенні такої заяви у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. При цьому періоди роботи позивача у податковій службі не зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідачів. Крім того даною ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії є відсутність права на даний вид пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж на посадах віднесених до категорій посад державної служби, а не стаж державної служби. Станом на 01.05.2016 у позивача відсутній необхідний стаж (20 років) для призначення пенсії відповідно до Закону №889 - VIII та станом на 01.05.2016 позивач не займала посаду державного службовця. При цьому при обчисленні стажу для визначення права ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», органом Пенсійного фонду України період роботи з 2003 по 2021 років в органах державної податкової служби до стажу державної служби не зарахований. В той же час представник Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у відзиві зауважив, що працівники податкової служби жодним нормативним актом не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, в період роботи вони отримують надбавки за спеціальне звання, а не за ранг державного службовця (а.с. 56-58).

Копія даної ухвали також була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області через систему "Електронний суд" та отримана ним 01.06.2022, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 51). Проте вимоги суду не було виконано, відзиву на позовну заяву та належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 суду надано не було.

У зв`язку із зазначеними обставинами, з метою забезпечення повного, об`єктивного та всебічного дослідження обставин справи, судом постановлено ухвалу про витребування у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог суду через систему "Електронний суд" представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було надано суду матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 . Проте відзиву на позовну заяву, суду надано не було.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 18). Про даний факт також зазначено представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у відзиві на позовну заяву (а.с. 56 (зворотній бік).

Позивач звернулась до органів пенсійного фонду із заявою від 17.02.2022 року про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с. 71).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 07.04.2022 року №183450013387 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було відмовлено позивачу в переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", в зв"язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та станом на 01.05.2016 не займала посаду державної служби (а.с. 47). При цьому відповідачем не враховано періодів її роботи в органах державної податкової служби на посадах, на яких були присвоєнні спеціальні звання.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII, який набув чинності 01.05.2016 (далі Закон №889-VIII).

При цьому згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, втратив чинність Закон "Про Державну службу" №3723-XII (далі Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року, 10 квітня 2019 року у справах №№676/4235/17, 607/2474/17.

Як установлено судом, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 позивач з 06.02.2003 по 09.11.2021 року працювала на відповідних посадах в податкових органах (а.с. 20-37). Даний факт також підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Сумській області від 10.11.2021 року № 108/18-28-11-02-13 про стаж роботи, відповідно до якої станом на 09.11.2021 стаж позивача в податкових органах складає 18 років 08 місяців 18 днів (а.с. 43-44).

При цьому з оскаржуваного рішення суд вбачає, що підставою для відмови позивачу у переведенні з пенсії на пенсію відповідно до Законом України "Про державну службу відповідачем зазначено відсутність необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та те, що станом на 01.05.2016 позивач не займала посаду державної служби. Водночас в даному рішенні пенсійний орган звернув увагу на те, що посади віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, визначені статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, а також актами Кабінету Міністрів України про віднесення певних посад до відповідних категорій посад державних службовців (а.с. 47).

Отже фактично відповідач заперечив зарахування до стажу державної служби позивача періодів її роботи на посадах в податкових органах, зазначивши про не віднесення їх до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та те, що позивач станом на 01.05.2016 займала посаду державної служби

Суд зазначає, що так, стаття 25 Закону № 3723-XII («Класифікація посад») не передбачає зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посадах в апараті державної податкової служби.

Проте пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

При цьому згідно з ч. 18 ст. 37 Закону №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (який діяв до 01.05.2016р.) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Крім того пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Статтею 344 ПК України встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, в силу вимог статті 344 Податкового кодексу України, що не суперечить ст. 25 Закону № 3723-ХІІ, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

Відтак періоди роботи позивача в податкових органах підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

З трудової книжки та довідки Головного управління ДПС у Сумській області від 10.11.2021 року № 108/18-28-11-02-13 про стаж роботи, судом встановлено, що позивач з 06.02.2003 по 09.11.2021 року працювала на відповідних посадах в податкових органах (а.с. 20-37). Отже станом на 01.05.2016 року у позивача наявний стаж державної служби більше 10 років, відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VІІІ. Крім того станом на 01.05.2016 позивач перебувала на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу організаційної роботи Головного управління ДФС у Сумській області, тобто займала посаду державної служби.

Таким чином, оскільки позивач досягла пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону №1058 (60 років), має наявний страховий стаж (обставина не заперечується відповідачем, крім того позивачці призначено пенсію згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV), при цьому, позивачка має стаж на посаді державної служби станом на 01.05.2016 року більше 10 років, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком згідно зі ст. 37 Закону №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону №3723-XII.

Вказаний висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палата Верховного Суду, висловленому у постанові від 13.02.2019р. у справі № 822/524/18.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 07.04.2022 року №183450013387.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та здійснити відповідні перерахування й виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Визначаючи спосіб захисту порушених прав Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18), провадження №11-555заі18, вказала на необхідність зобов`язання відповідача призначити і здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про заробітну плату (щодо основних та додаткових складових заробітної плати).

Виходячи з вищевикладеного, з метою відновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 17.02.2022 року пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

А відтак позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та здійснити відповідні перерахування й виплати пенсії, задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що представник відповідача заперечував проти задоволення заява щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката. Крім того у своїх запереченнях просив суд врахувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З матеріалів справи судом встановлено, що з метою отримання правової допомоги при розгляді адміністративної справи № 480/3677/22 за позовом ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги від 19.05.2022 № 19/05 (а.с.13) з адвокатом Петрищевим Олександром Олександровичем. Відповідно до п. 4 даного Договору, розмір гонорару за даним Договором складає 5 000,00 грн. та не залежить від кількості судових засідань, кількості процесуальних документів складеним адвокатом та строку розгляду справи.

Також суду було надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія СМ №000492 (а.с. 15) та ордер Серії ВМ № 1026447 (а.с. 14).

В той же час з матеріалів справи суд вбачає, що позовна заява підписана адвокатом Петрищевим Олександром Олександровичем, як представником позивача. Крім того, ОСОБА_2 були завірені всі документи. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу.

Проте суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року по справі № 280/2635/20.

Суд зазначає, що адміністративна справа №480/9310/21 в силу пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності та дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. А отже адвокатом не докладено надмірних та значних професійних зусиль та навичок для складання позовної заяви.

Враховуючи заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та судом було частково задоволено позовні вимоги, суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. є завищеними та підлягають стягненню з відповідача, а саме з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області частково, в сумі 2 000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та оскільки оскаржуване рішення було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору в розмірі 496,20 грн., сплаченого згідно квитанції від 27.05.2022 № 0.0.2559408880.1 (а.с. 12).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 07.04.2022 року №183450013387.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 17.02.2022 року пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Центральна площа, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345) витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.)

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Центральна площа, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345) суму судового збору в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек