Рішення № 106859666, 20.10.2022, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/722/22

провадження №2/578/133/22

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2022 року смт Краснопілля

Краснопільський районнийсуд Сумськоїобласті ускладі головуючогосудді ЗеріЮ.О.,за участюсекретаря судовогозасідання ТкаченкоГ.В.,відповідача ОСОБА_1 ,розглянувши упідготовчому засіданнів порядкузагального позовногопровадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , в особі представника адвоката Якименко Ольги Ігорівни, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю СМ №000624 від 08.10.2019, адреса: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом з матір`ю,

установив:

20.09.2022 представник позивача - адвокат Якименко О.І. в інтересах позивача звернулася до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд: 1) розірвати шлюб, зареєстрований 10.05.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Миропільською сільською радою Краснопільського району Сумської області, про що складено відповідний актовий запис від 10.05.2014 № 04 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 ; 2) визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 .

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 10.05.2014 Миропільською сільською радою Краснопільського району Сумської області, актовий запис № 04; у сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 . Сімейне життяне склалосьі причиноюрозірвання шлюбує відсутністьміж сторонамивзаєморозуміння. Тривалий час сторони проживають окремо, а з березня 2022 року позивачка разом з малолітнім сином виїхала за кордон, де проживає на даний час, до закінчення воєнного стану не планує повертатись до України, оскільки будинок, у якому вони проживали, розташований недалеко від кордону з країною-агресором. Сторони спільного господарства не ведуть протягом тривалого часу. Проти надання строку для примирення позивачка заперечує. На даний час сторони не досягли згоди щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Ухвалою від 23.09.2022 суд прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у даній справі, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 20.10.2022, встановив відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, постановив вирішити у підготовчому засіданні питання залучення до участі у справі органу опіки та піклування.

17.10.2022 за вх. № Еп-1031/22 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги представник позивача підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

20.10.2022 за вх. № 2282/22 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про визнання позову, у якій відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Приписи ч. 1 ст. 206 ЦПК України надають відповідачу право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі.

Відповідно доч.4даної статтіу разівизнання відповідачемпозову судза наявностідля тогозаконних підставухвалює рішенняпро задоволенняпозову.Якщо визнаннявідповідачем позовусуперечить законуабо порушуєправа,свободи чиінтереси іншихосіб,суд постановляєухвалу провідмову уприйнятті визнаннявідповідачем позовуі продовжуєсудовий розгляд.

Суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті визнання позову відповідачем, а тому доходить висновку про наявність правових підстав для ухвалення рішення за результатом підготовчого провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази, що стосуються позовних вимог, доходить наступних висновків.

Встановлено, що сторони у справі уклали шлюб 10.05.2014, про що Миропільською сільською радою Краснопільського району Сумської області складено відповідний акт № 04 та виконкомом Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 9). Також встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 10).

Як зазначила позивачка у позові, на даний час сторони проживають окремо, протягом тривалого часу спільного господарства не ведуть, на її думку розірвання шлюбу відповідатиме їх спільним інтересам. Дитина постійно проживає з матір`ю, яка самостійно піклується про здоров`я та розвиток дитини. Відповідач проживає окремо від позивача та дитини.

Відповідач заперечень твердженням позивачки не надав, натомість у підготовчому засіданні визнав позов.

Відповідно до положень частини першої статті 12 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

За змістом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частина 3 статті 105 вказаного Кодексу визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України, частина перша якої надає одному із подружжя право звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Суд відповідно до статті 111 Сімейного кодексу України вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують фактичних подружніх стосунків, проживають окремо, спільне господарство не ведеться, відновлення подружніх відносин та збереження сім`ї неможливе, кожен з подружжя має власні інтереси, вживати заходів до примирення недоцільно.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з приписами частини 2, абзацу 2 частини 3 статті 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Статті 113 Сімейного кодексу України надає особі, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи, що на даний час спільне проживання сторін є неможливим, збереження шлюбу, за твердженням позивачки, суперечить її інтересам, фактично шлюб не існує, відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, тому позовна вимога щодо розірвання шлюбу є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з позивачкою суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

З системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дитини та сприятиме створенню рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, а також те, що в даному випадку відповідач визнає позов та не заперечує щодо того, щоб дитина проживала разом з матір`ю, суд доходить висновку, що позовна вимога щодо визначення місця проживання дитини разом з матір`ю є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то позивачеві за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас судом встановлено, що позов містить дві окремі вимоги немайнового характеру, при цьому судовий збір сплачений лише за одну позовну вимогу у розмірі 992,40 грн. Відтак позивачеві за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню 50 відсотків сплаченого судового збору у сумі 992,40 грн, оскільки саме така сума склала б 50 відсотків у разі, якщо позивач оплатила би дві позовні вимоги немайнового характеру у повному обсязі. При цьому поверненню з державного бюджету інших 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову не підлягає.

У зв`язку з тим, що відповідач визнав позовну вимогу щодо визначення місця проживання дитини у підготовчому засіданні, суд не вирішував питання залучення до участі у справі органу опіки та піклування.

Керуючись статтями 160, 161 СК України, статтями 3-5,10, 12, 76-81, 141, 200, 206, 211, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_2 в особі представника адвоката Якименко Ольги Ігорівни, до ОСОБА_1 , про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 10.05.2014 між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) Миропільською сільською радою Краснопільського району Сумської області, про що складено відповідний актовий запис від 10.05.2014 №04 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , 992,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 20.10.2022.

Суддя Ю.О. Зеря