Рішення № 106859662, 17.10.2022, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№480/4250/22

Провадження №2-а/592/120/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни про скасування постанови серії 1АВ № 00649004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

28.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни про скасування постанови серії 1АВ № 00649004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, в якому він зазначив про те, що 06.08.2020 року о 20 годині 15 хвилин за допомогою технічного засобу КАСКАД 030-1219 було зафіксовано рух зі швидкістю 82 км/год належним йому на праві власності автомобілем KIA SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням за адресою: траса М05 Київ-Одеса 35 + 352. За даним фактом інспектором ДПП Капоріною Ганною Володимирівною було винесено постанову серії 1АВ № 00649004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, і було накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. . Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, нібито перевищив дозволену швидкість руху на даній ділянці дороги на 32 км/год, чим було порушено п/п б п. 12.9. Правил дорожнього руху. Дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню за таких підстав. Як вбачається із змісту постанови, інспектор Капоріна Г. В. вважає, що водій ОСОБА_1 за адресою: траса М05 Київ-Одеса 35 + 352, керуючи транспортним засобом, нібито перевищив дозволену швидкість на 32 км/год. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 254 КУпАП складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) . Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Обставинами, за якими була винесена постанова, є наступні. 06.08.2020 року він разом із родиною на належному йому автомобілі марки KIA SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався трасою М05 за маршрутом з м. Одеса до м. Київ. Увесь шлях із м. Одеса до м. Київ він дотримувався встановлених обмежень швидкості, а саме рухався зі швидкістю 110 км/год, зменшуючи швидкість у населених пунктах та на ділянках дороги, де встановлені знаки 3.29 Обмеження максимальної швидкості , а також на інших ділянках, де того вимагала дорожня обстановка. Проїжджаючи повз АЗС WOG , що знаходиться за адресою: Київська обл. , Васильківський р-н, автодорога М05 35 км + 900 м, побачив нещодавно встановлений знак 5.70 Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху в ідеальному зовнішньому стані, який було відмінно видно у сутінках. Припускаючи, що даний дорожній знак 5.70 знаходиться перед населеним пунктом, оскільки по трасі ближче до Києва знаходиться чимала кількість населених пунктів, почав плавне зниження швидкості руху. У безпосередній близькості із знаком 5.70 він побачив знак 3.29 Обмеження максимальної швидкості , який обмежував швидкість руху 50 км/год. Для виконання вимог даного знаку щодо зменшення швидкості руху із дозволених на автодорозі М05 Київ-Одеса 110 км/год до 50 км/год йому би довелося здійснити різке гальмування, що прямо заборонено п/п г п. 12.9. Правил дорожнього руху, в якому зазначено водієві забороняється різко гальмувати (крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді) . Оскільки він рухався в щільному потоці інших транспортних засобів у вечірній час доби (в сутінках) різке гальмування навпаки могло би спричинити дорожньо-транспортну подію, тому він продовжив плавно зменшувати швидкість до встановлених на даній ділянці 50 км/год, одночасно із перестроюванням із крайньої лівої смуги руху ближче до правого краю дороги, де зазвичай рух транспорту повільніший. Плавне зменшення швидкості руху підтверджується тим, що початкова зафіксована швидкість його автомобіля становила 82 км/год, а контрольна вже 81 км/год (згідно даних, наведених на офіційному веб-сайті МВС України за адресою https://bdr.mvs.gov.Ua/user/g/r/lAB/00649004/) . Оскільки він рухався автодорогою М05 Київ-Одеса поза населеним пунктом, дозволена швидкість на даній ділянці автодороги у відповідності п/п ґ п. 12.6 Правил дорожнього руху складала 110 км/год (для автомобільної дороги з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розподільною смугою) . Таким чином, обмеження швидкості руху до 50 км/год є додатковим для даної ділянки автодороги М05. Згідно п. 12.10 Правил дорожнього руху разом зі знаками обмеження швидкості руху 3.29, 3.31 обов`язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об`єкта. У разі коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 встановлені з порушенням визначених цими Правилами вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Він звертає увагу суду нате, що жодні додаткові знаки поряд зі знаком 3.29 встановлено не було. Також він звертає увагу суду на те, що сам знак 3.29, не дивлячись на те, що він його помітив, мав пошкоджений вигляд: на ньому були подряпини, він не відбивав світла фар (тобто в темний час доби та у сутінках він може бути непомітним) , не мав правильної круглої форми (був дещо зім`ятим) та взагалі викликав відчуття того, що його колись встановили та забули прибрати, оскільки зрозумілих причин його знаходження в даному місці не було: не має населеного пункту, ділянка дороги пряма і добре проглядається в обох напрямках руху, відсутні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки. Отже, такий стан дорожнього знаку 3.29 на даній ділянці дороги М05 не відповідав національному стандартові Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування ДСТУ 4100- 2002, затвердженому та введеному в дію наказом Держстандарту України від 03.06.2002 року № 326, що, як вбачається зі змісту п. 12.10, є підставою для неможливості притягнення водія до адміністративної відповідальності. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Даною постановою відповідачка не встановила усіх обставин справи, не встановила об`єктивну істину, коли узяла до уваги тільки один доказ, а саме дані з ПКД КАСКАД 030-1219, за якими була лише зафіксована швидкість руху керованого ним транспортного засобу та фактичне місце фіксації даної швидкості. При цьому не були встановлені інші обставини справи, як-то наявність відповідних дорожніх знаків, їх стан та дорожні умови, що мають важливе значення для об`єктивного розгляду справи. За таких обставин є підстави вважати, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії 1АВ № 00649004 була складена з порушенням норм КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню. Таким чином, підсумовуючи викладене, були встановлені такі порушення з боку інспектора патрульної поліції: 1. Відповідачка ОСОБА_2 порушила вимоги щодо з`ясування обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП) . 2. Відповідачка ОСОБА_2 порушила вимоги щодо врахування характеру вчиненого правопорушення при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення (ст. 33 КУпАП) ; 3. Відповідачка ОСОБА_2 неправомірно застосувала ч. 1 ст. 122 КУпАП, коли винесла постанову про порушення п/п б п. 12.9. Правил дорожнього руху без врахування положень п. 12.10 Правил дорожнього руху, хоча сам факт, обставини та характер даного порушення взагалі встановлений та доведений не був. Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) ; 4) безсторонньо (неупереджено) ; 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) ; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань) , вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови) , а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) . З грудня 2014 року він разом із дружиною ОСОБА_3 постійно проживає в м. Харкові, де вони разом провадять господарську діяльність. Оскільки власного житла в м. Харкові вони не мають, а винаймають квартиру, місце реєстрації ним не змінювалося, а саме: АДРЕСА_1 . Поточне житло вони винаймають з 15.09.2020 року згідно договору № 10921 за адресою: АДРЕСА_2 . За адресою реєстрації в м. Сумах він з`являється дуже рідко, за вказаною адресою ніхто не проживає, пошту не перевіряє. Рішенням Державної комісії ТЕБ та НС від 09.10.2020 року м. Суми віднесено до червоного карантинного рівня поширення COV1D-I9. Нове карантинне зонування набуло чинності з 00:00 годин 12.10.2020 року. Враховуючи протоколи обласної та міської комісій ТЕБ та НС, виконавчий комітет Сумської міської ради ухвалив рішення Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2020 року № 448 Про заходи під час карантину щодо запобігання розповсюдженню на території Сумської міської територіальної громади гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) , згідно з яким до обмежень, що діяли в умовах помаранчевого рівня, додається перелік більш жорстких заборон, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 . Саме з 09.10.2020 року суттєво було обмежене сполучення між містами Суми та Харків, поїзди не здійснювали посадку пасажирів на залізничній станції Суми . З цього часу і до сьогодні карантинні обмеження усилювалися або запроваджувалися нові постановами Кабінету Міністрів України № 1100 від 11.11.2020 року, № 1236 від 09.12.2020 року із змінами і доповненнями. Окрім рішень Уряду обмеження накладала епідеміологічна ситуація в Україні загалом, у містах Суми та Харків, зокрема. Саме значний рівень захворюваності на коронавірус SARS-CoV-2 та тяжкість наслідків, викликаних ускладненнями від хвороби, викликаної коронавірусом, суттєво обмежили його можливості на доступ до правової допомоги та доступ до судового захисту своїх прав, оскільки звернутися до суду в м. Харкові за місцем фактичного проживання неможливо. Оскільки його дружина ОСОБА_3 знаходиться в так званій групі ризику , на час значного поширення коронавірусної інфекції його, контакти із іншими людьми були максимально обмежені, а поїздки до м. Суми за відсутності необхідності повністю припинені. Його дружина є інвалідом першої групи, є реципієнтом донорської нирки. Щоб донорська нирка власним імунітетом не була відторгнена у медикаментозний спосіб власний імунітет подавлюється. Таким чином, із штучно послабленим імунітетом дружина знаходиться у так званій групі ризику , оскільки потенційна можливість зараження значно збільшується, а перенесення хвороби значно ускладнюється. Всі обмеження для дружини, дотримання режиму самоізоляції, є актуальними і для нього. Із покращенням епідеміологічної ситуації в країні у нього покращились можливості по зверненню за правовою кваліфікованою допомогою, а також з`явилась можливість частіше приїздити в м. Суми. Однак, з 24.02.2022 року внаслідок збройної агресії російської федерації в Україні Указом Президента було запроваджено військовий стан. Ця обставина унеможливила звернення до суду із відповідним адміністративним позов. Оскільки на сьогодні обставини, які заважали звернутися із позовом до суду були частково усунені, він із дружиною повернувся в м. Суми на постійне проживання, з`явилась можливість звернутись до суду із відповідним адміністративним позовом. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 139, ст. 160, п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України, він просив: 1. Поновити пропущений строк на оскарження постанови, прийняти позовну заяву та відкрити провадження по справі про оскарження постанови. 2. Скасувати постанову серії 1АВ № 00649004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, винесену інспектором ДПП Капоріною Ганною Володимирівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. 3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 496 грн. 20 коп. (вхідний № 19158 від 28.06.2022 року) (а. с. 1-3) .

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року у справі № 480/4250/22, провадження № 2-а/592/4290/22 матеріали адміністративної справи № 480/4250/22 за позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни про скасування постанови було передано Ковпаківському районному суду м. Суми для розгляду за підсудністю. Ухвала набрала законної сили 29.06.2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105022211) (а. с. 11) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.07.2022 року у справі № 480/4250/22, провадження № 2-а/592/120/22 було відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни (м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) про скасування постанови серії 1АВ № 00649004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Розгляд справи було ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Було ухвалено призначити судове засідання у приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми (зала судових засідань № 11) на 13.09.2022 року на 13 годину 00 хвилин. Було ухвалено встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) , висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Було ухвалено роз`яснити відповідачу, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України) . Було ухвалено роз`яснити відповідачу, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Було ухвалено встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали, протягом якого він може подати заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Було ухвалено роз`яснити відповідачу, що якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк із поважних причин. Копію ухвали було постановлено надіслати учасникам справи. Копію позовної заяви та доданих документів було ухвалено надіслати відповідачеві. Було ухвалено роз`яснити учасникам справи, що у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud1806/. Ухвала набрала законної сили 28.07.2022 року (а. с. 13) .

28.09.2022 року відповідачка інспектор Департаменту патрульної поліції Капоріна Ганна Володимирівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому вона зазначила про те, що до Департаменту патрульної поліції з Ковпаківського районного суду м. Суми надійшла позовна заява в справі № 480/4250/22 за позовом ОСОБА_1 . У своїй позовній заяві позивач просить: - поновити пропущений строк на оскарження постанови, прийняти позовну заяву та відкрити провадження по справі про оскарження постанови; - скасувати постанову серії 1АВ № 00649004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Капоріною Ганною Володимирівною про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 496 грн. 20 коп. . Ознайомившись із змістом та вимогами позовної заяви вона категорично не погоджується з вимогами позивача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 06.08.2020 року о 20 годині 15 хвилин, за адресою М05 Київ-Одеса 35+352, особа, яка керувала транспортним засобом KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 32 км/год, чим порушила пункт 12.9 б Правил дорожнього руху України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. За дане правопорушення відповідальну особу, а саме позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. . Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2020 року винесла вона інспектор Департаменту патрульної поліції Капоріна Ганна Володимирівна на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - Система) .

Правопорушення було зафіксоване технічним засобом Каскад 030-1219, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги . Технічний засіб Каскад 030-1219 має: сертифікат відповідності № UA.TR/001 22 016-20 від 14.05.2020 року; сертифікат перевірки типу Каскад зареєстрованого за № UA.TR.001 5-19, виданий від 04.06.2019; експертний висновок комплексу фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху Каскад від 02.04.2020 за № 1100 (додаток 1, 2, 3) . Результатами автоматичної фіксації перевищення встановленої обмеження швидкості транспортним засобом KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_1 є дві фотокартки та відеозапис з зображенням транспортного засобу. На фотокартках міститься вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення правопорушення, а саме: - дата та час вчинення правопорушення; - місце вчинення правопорушення; - географічні координати місця вчинення правопорушення; - фотофіксація транспортного засобу з чітким зображенням державного номерного знаку; - швидкість руху транспортного засобу, км/год; - обмеження (перевищення) швидкості, км/год; - напрямок руху транспортного засобу. Аналіз усіх наявних в справі доказів, в тому числі фотокарток транспортного засобу KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_1 , дає підстави стверджувати, що факт перевищення встановленого обмеження швидкості транспортним засобом KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_1 доведений в повній мірі. Наведені докази відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, ст. ст. 72,73,74,75,76 КАС України відображають обставини, які описані в оскаржуваній постанові, одержані без порушення порядку, встановленого законом є достовірними та достатніми для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Також в оскаржуваній постанові міститься посилання на веб-сайт в інтернеті із зазначенням ідентифікатору доступу, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі, а також фотофіксацїї вчиненого правопорушення, зробленого за допомогою технічного приладу КАСКАД 030-1219. Враховуючи вищевикладене, вона вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а матеріали справи, містять достатньо доказів учинення позивачем адміністративного правопорушення, що виразилося в порушенні вимог п. 12.9 б Правил дорожнього руху України. Нормативно-правове обґрунтування фіксації порушень Правил дорожнього руху в автоматичному режимі. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Ст. 52 Закону України Про дорожній рух , контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль) , а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль) . Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух , учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про Національну поліцію в редакції, що діяла на момент винесення постанови було передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку. Пунктом 12.9 б Правил дорожнього руху визначено, що забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту и пункту 30.3 цих Правил. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Ч. 1 ст. 122 КУпАП, в редакції, що діяла на момент винесення постанови передбачала відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положеннями ч. 2 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 1 ст. 122 КУпАП. Також, слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. 14.07.2015 року було прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , що дозволяє накладення штрафів за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. Ст. 14? КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) , притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України. Відповідальна особа, зазначена у ч. 1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) , у випадках, передбачених ст. 279? цього Кодексу. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі встановлюються ст. ст. 279?-279-4 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі , затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.01.2020 року № 13. Відповідно до ст. 279? КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 14? цього Кодексу. За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (утому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України Про захист персональних даних . Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до пункту 5 Інструкції, уповноважений поліцейський під час опрацювання матеріалів автоматичної фіксації з використанням Системи з`ясовує наступне: 1) наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках (відеозаписі) в інформаційному файлі; 2) відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках (відеозаписі) символам, розпізнаним Системою; 3) наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; 4) відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із Системи; 5)наявність уСистемі інформаціїпро те,що домоменту вчиненняправопорушення зафіксованийтранспортний засібвибув зволодіння відповідальноїособи внаслідокпротиправних дійінших осібабо щодопротиправного використанняіншими особаминомерних знаків,що належатьцьому транспортномузасобу; 6) наявність та повноту інформації про відповідальну особу зафіксованого транспортного засобу, а в разі фіксації транспортного засобу зареєстрованого за межами України - інформації про особу, яка ввезла його на територію України; 7) наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Під час опрацювання інформаційних файлів, метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками правопорушення та інших відомостей, отриманих за допомогою Системи з відповідних реєстрів, баз (банків) даних, необхідних для винесення адміністративної постанови, уповноважений поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. 3 Інструкції зазначається, що при опрацюванні уповноваженим поліцейським матеріалів автоматичної фіксації та встановлення факту учинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції, цим уповноваженим поліцейським виноситься сформована Системою в автоматизованому режимі адміністративна постанова без складання протоколу про адміністративне правопорушення. У разі наявності доказів учинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах автоматичної фіксації даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених ст. 247 КУпАП, з використанням засобів Системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, з накладенням цифрового підпису. Форму постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебувания (місцезнаходження юридичної особи) на території України, наведено в додатку 1 до цієї Інструкції. Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у ч. 1 ст. 14? КУпАП, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Винесена уповноваженим поліцейським адміністративна постанова друкується з використанням засобів Системи та протягом трьох днів із дня її винесення передається Національному оператору поштового зв`язку для доставлення на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Стосовно доводів позивача, що відповідачка порушила вимоги щодо врахування характеру вчиненого правопорушення при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення (ст. 33 КУпАП) , слід зазначити наступне. Відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 132? цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) . Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) , встановлюються ст. ст. 279?-279-8 цього Кодексу. Таким чином, доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП нею правомірно не враховано вимоги ст. 33 КУпАП, оскільки приписи даної статті не поширюються на випадки накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі. Стосовно доводів позивача, що дорожній знак 3.29 Обмеження максимальної швидкості не відповідав вимогам ДСТУ 4100-2002 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування ; дорожній знак 3.29 не мав правильної круглої форми (був дещо зім`ятим) , не відбивав світла фар (тобто в темний час доби та у сутінках він може бути непомітним) є виключно суб`єктивною думкою позивача та не підтверджується жодними доказами. Варто зазначити, що наказом Мінекономрозвитку України від 29.12.2014 року прийнято та надано чинності ДСТУ 4100:2014 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування на заміну ДСТУ 4100-2002. Отже, позивач в позовній заяві посилається на ДСТУ 4100-2002, що втратив чинність. Зокрема, відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду України від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, де вказано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльність не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. З урахуванням вищезазначеного позивачем до позовної заяви не надано доказів, які б спростовують дані, наведені в постанові по справі про адміністративне правопорушення серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2020 року. Позивач не наводить обґрунтованих підстав, за яких вказана постанова в справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Разом з цим, відповідно до листа Служби автомобільних доріг у Київській області від 03.09.2020 року за вих. № 06с/3140 на підходах до комплексу Каскад 3 на км. 35+352 лівий проїзд влаштовані дорожні знаки 3.29 Обмеження максимальної швидкості 90 км/год. , 70 км/год. , 50 км/год . Станом на 01.06.2022 року та по т/ч вищевказані дорожні знаки були встановлені у вищевказаних місцях і відповідають діючим нормативним документам, копія листа додається. Враховуючи вищевикладене, доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи. Стосовно доводів позивача, що відповідачка порушила вимоги щодо з`ясування обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2020 року винесла вона інспектор Департаменту патрульної поліції Капоріна Ганна Володимирівна на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі. Правопорушення було зафіксоване технічним засобом Каскад 030-1219, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги . Технічний засіб Каскад 030-1219 має: сертифікат відповідності № UA.TR/001 22 016-20 від 14.05.2020 року; сертифікат перевірки типу Каскад зареєстрованого за № UA.TR.001 5-19, виданий від 04.06.2019; експертний висновок комплексу фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху Каскад від 02.04.2020 за № 1100 (додаток 1, 2, 3) . Результатами автоматичної фіксації перевищення встановленої обмеження швидкості транспортним засобом KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_2 є дві фотокартки та відеозапис з зображенням транспортного засобу. На фотокартках міститься вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення правопорушення, а саме: - дата та час вчинення правопорушення; - місце вчинення правопорушення; - географічні координати місця вчинення правопорушення; - фотофіксація транспортного засобу з чітким зображенням державного номерного знаку; - швидкість руху транспортного засобу, км/год; - обмеження (перевищення) швидкості, км/год; - напрямок руху транспортного засобу. Аналіз усіх наявних в справі доказів, в тому числі фотокарток транспортного засобу KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_1 , дає підстави стверджувати, що факт перевищення встановленого обмеження швидкості транспортним засобом KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_1 доведений в повній мірі. Наведені докази відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, ст. ст. 72, 73, 74, 75, 76 КАС України відображають обставини, які описані в оскаржуваній постанові, одержані без порушення порядку, встановленого законом є достовірними та достатніми для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Також в оскаржуваній постанові міститься посилання на веб-сайт в інтернеті із зазначенням ідентифікатору доступу, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі, а також фотофіксації вчиненого правопорушення, зробленого за допомогою технічного приладу КАСКАД 030-1219. Таким чином, можна дійти до висновку, що вона діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, сумлінно, своєчасно, з дотриманням принципу рівності перед законом, а постанова у справі про адміністративне правопорушення серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2020 року є обґрунтованою та законною. Стосовно доводів позивача, що відповідачка неправомірно застосувала ч. 1 ст. 122 КУпАП коли винесла постанову про порушення п. п. б п. 12.9 Правил дорожнього руху України без урахування положень п. 12.10. Правил дорожнього руху України, вона зазначає наступне. Відповідно до положень п. 2.3 б Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до положень п. 12.9 б Правил дорожнього руху України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену у в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7 на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту и пункту 30.3 Правил дорожнього руху України. Дорожній знак 3.29 Правил дорожнього руху України Обмеження максимальної швидкості . Знак забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові. Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Зона дії знаку може бути зменшена: установленням у кінці зони його дії знаку 3.30 Знак скасовує обмеження максимальної швидкості ; зміною на знакові величини максимальної швидкості руху. Дія знаку, що встановлений перед населеним пунктом, позначеним знаком 5.49 Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги Правил дорожнього руху України, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. Пунктом 12.10 Правил дорожнього руху України передбачено, що додаткові обмеження дозволеної швидкості руху можуть вводитися тимчасово і постійно. При цьому разом із знаком обмеження швидкості руху 3.29 та 3.31 обов`язково додатково встановлюється відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об`єкта. У разі коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 встановлені з порушенням визначених Правил дорожнього руху України вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Разом з цим, відповідно до листа Служби автомобільних доріг у Київській області від 03.09.2020 року за вих. № 06с/3140 в рамках реалізації проекту з встановлення комплексів автоматичної фото-та відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху Каскад 3 порушень правил дорожнього руху, на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса км. 15+250 правий проїзд, км. 15+740 лівий проїзд (в межах населеного пункту Чабани) , км. 19+400 лівий проїзд (за межами населеного пункту) , км. 24+400 правий проїзд, км. 24+700 лівий проїзд, км. 28+450 правий проїзд, км. 28+870 лівий проїзд (в межах населеного пункту Глеваха) , км. 35+240 правий проїзд, км. 35+352 лівий проїзд (за межами населеного пункту) було влаштовано комплекси Каскад 3 . Ділянки автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, які проходять через населений пункт Чабани та Глеваха, позначені дорожніми знаками 5.45 Початок населеного пункту , 5.46 кінець населеного пункту (км. 14+990, км. 16+814, км. 24+104, км. 29+314 відповідно) , згідно яких дозволена швидкість руху транспортних засобів становить 50 км/год. На підходах до комплексу Каскад 3 на км. 19+400 лівий проїзд вказаної автодороги влаштовані дорожні знаки 3.29 Обмеження максимальної швидкості 90 км/год. , 70 км/год. , 50 км/год . Також на підходах до комплексів Каскад 3 на км. 35+240 правий проїзд, км. 35+352 лівий проїзд влаштовані дорожні знаки 3.29 Обмеження максимальної швидкості 90 км/год. , 70 км/год. , 50 км/год . З метою інформування учасників дорожнього руху про контроль швидкості та фіксацію порушень Правил дорожнього руху на ділянках автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, під час виконання робіт з встановлення комплексів автоматичної фото- та відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху Каскад 3 порушень правил дорожнього руху, було влаштовано дорожні знаки 5.70 Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху на км. 14+700 праворуч, км. 16+600 ліворуч, км. 20+300 ліворуч, км. 23+500 праворуч, км. 25+450 ліворуч, км. 27+580 праворуч, км. 29+450 ліворуч, км. 34+820 праворуч, км. 35+780 ліворуч вказаної автодороги. Станом на 01.06.2020 року та по т/ч вищевказані дорожні знаки були встановлені у вищевказаних місцях і відповідають діючим нормативним документам, копія листа додається. Зокрема, в листі від 12.11.2020 року за вих. № 06с/4028 Служба автомобільних доріг у Київській області в межах компетенції відповідно до діючих Правил дорожнього руху України та встановлених технічних засобів організації дорожнього руху, надає інформацію про дозволену швидкість руху на ділянках автомобільних доріг загального користування державного значенні в місцях встановлення комплексів автоматичної фото- та відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху Каскад 3 порушень правил дорожнього руху. Так, па ділянці автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса км. 35+350, якою рухався позивач дозволена швидкість руху для транспортних засобів становить 50 км/год. , копія листа додається. В свою чергу факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджено фотокартками з зображенням транспортного засобу KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_3 , що зафіксовані технічним засобом Каскад 030-1219, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018. Також в оскаржуваній постанові міститься посилання на веб-сайт в інтернеті із зазначенням ідентифікатору доступу, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі, а також фотофіксації вчиненого правопорушення, зробленого за допомогою технічного приладу КАСКАД 030-1219. Враховуючи вищевказане, твердження позивача є безпідставним та необґрунтованим та спростовуються матеріалами справи, оскільки 06.08.2020 року о 20 год. 15 хв. за адресою: М-05 Київ-Одеса км. 35+350 позивач керуючи транспортним засобом KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_3 не звернув увагу на дорожні знаки, які інформували про обмеження максимальної швидкості руху на відповідних ділянках дороги та дорожні знаки, які інформували про здійснення Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху, відповідно позивач перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 32 км/год. , чим порушив п. 12.9 б Правил дорожнього руху України. Постанова у справі про адміністративне правопорушення серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2020 року обґрунтована та законна, оскільки винесена нею на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством. Справи про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі багаторазово ставали предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Проте Суд визнавав правомірність відповідальності власників транспортних засобів. Такі рішення були прийняті, зокрема, у справах Falk v Netherlands, OHalloran and Francis v. the United Kingdom та інші. Наприклад, у рішенні по справі Фальк проти Нідерландів , суть якого зводиться до оскарження заявником рішення про накладення штрафу із зазначенням імені та адреси особи, яка керувала на момент учинення правопорушення його автомобілем, ЄСПЛ вказує на те, що, незважаючи на заборону презумпції права або факту, вони повинні бути пропорційні меті, переслідуваної державою. У цій справі, на думку суддів ЄСПЛ, мета оспорюваного правила про об`єктивну відповідальність власника автотранспортного засобу, що міститься в законі про адміністративне виконання правил дорожнього руху, полягає в ефективному забезпеченні дорожньої безпеки та створенні умов, за яких порушення правил дорожнього руху не залишаються безкарними у випадках, коли неможливо встановити особу, котра керувала автомобілем. Таким чином, принцип пропорційності у цій справі було дотримано, і скарга заявника визнана явно необґрунтованою. Зокрема, ЄСПЛ зазначає: Оцінюючи те, чи в цьому випадку дотримано принцип пропорційності, Суд усвідомлює, що оскаржене правило встановлення відповідальності (щодо зареєстрованого власника автомобіля) було запроваджене з метою утвердження ефективної безпеки дорожнього руху через забезпечення того, що порушення правил дорожнього руху, виявлені за допомогою технічних або інших засобів і вчинені водієм, чию особу на той час встановити не було можливості, не залишаться безкарними, з одночасним належним урахуванням потреби домогтися того, щоб судове переслідування і покарання за такі правопорушення не призводило до неприйнятного обтяження органів судової влади держави . Він також зазначає, що ...відповідна особа не залишається при цьому без засобів захисту, бо може висувати доводи на підставі ст. 8 цього Закону та (або) стверджувати, що на відповідний час поліція мала реальну можливість зупинити машину і встановити особу водія . Крім того, ...Суд не може визнати, що ст. 5 Закону, яка зобов`язує зареєстрованого власника автомобіля брати на себе відповідальність за своє рішення дозволити іншій особі користуватися його автомобілем, суперечить пунктові 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому Суд робить висновок, що національні органи влади, накладаючи на заявника оспорюване стягнення, презумпції невинуватості не порушили . Під час розгляду справи OHalloran and Francis v. the United Kingdom, яка стосувалась оскарження передбаченої британським законом необхідності надання владі зареєстрованими власниками транспортних засобів відомостей про особу, яка реально керувала автомобілем у момент, коли поліцейська камера спостереження зафіксувала перевищення автомобілем встановленої швидкості. Цей обов`язок, на думку позивачів, є порушенням права не давати самозвинувачувальних показань і так званої привілеї проти самозвинувачення, а тим самим і принципів справедливого судового розгляду, закріплених у ст. 6 Конвенції. Однак Велика палата Європейського Суду більшістю голосів визнала, що у справі не було допущено жодного порушення вимог ст. 6 Конвенції. Також Суд підтримав думку лорда Бінгема про те, що усі, хто володіють або керують автомобілем, знають, що тим самим вони визнають певний режим регулювання. Цей режим діє не тому, що володіння чи управління автомобілем це привілей чи пільга, що дарується державою, а тому, що володіння автомобілями та їх використання загальновизнано можуть призводити до тяжких тілесних ушкоджень. Можна сказати, що ті, хто приймають рішення володіти або управляти автомобілем, беруть на себе певні обов`язки і зобов`язання, які є частиною регулятивного режиму щодо автотранспортних засобів. У законодавстві Сполученого Королівства до цих зобов`язань відноситься обов`язок у разі наявності підозр про вчинення порушень правил дорожнього руху повідомляти владі відомості про особу, що керувала автотранспортним засобом на момент такого порушення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2007 року у справі О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства , будь яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, водій керуючи транспортним засобом зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України. Застосування засобів автоматичної фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є правомірним та таким, що не порушує прав і основоположних свобод людини з огляду на наступне: 1) порядок притягнення до такої відповідальності визначений законодавчо, а саме - Законом України від 14.07.2015 № 596-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ; 2) введені обмеження переслідують легітимну мету держави, яка полягає у забезпеченні однієї з найважливіших форм громадської безпеки безпеки дорожнього руху. Її змістом є запобігання або усунення шкідливих для життя та здоров`я людини, власності наслідків, що можуть бути заподіяні використанням транспорту; 3) необхідність убезпечення суспільства від шкідливих наслідків, що виникають унаслідок експлуатації транспортних засобів, зумовлена Конституцією України, зокрема положеннями ст. 3, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю . Захист закріплених життєво важливих інтересів, а також задоволення потреб на безпечне переміщення учасників дорожнього руху реалізується правотворчою і правозастосовною діяльністю уповноважених державних органів. Задля забезпечення дотримання установлених правил руху транспорту та пішоходів державою використовуються певні методи, одним із яких є накладення адміністративних стягнень за вчинені правопорушення, у тому числі такі, що зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічних засобів. Лише за ці правопорушення до адміністративної відповідальності притягується фізична або юридична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб. В усіх інших випадках стягнення накладається безпосередньо на ту особу, що керувала транспортним засобом у момент учинення правопорушення; 4) особа, яка притягається до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, виявлене в автоматичному режимі, має можливість звернутися до підрозділу Національної поліції в порядку, визначеному ст. 279 КУпАП, для звільнення від адміністративної відповідальності у разі, якщо транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його транспортному засобу, а також якщо особа, котра фактично керувала транспортним засобом на момент учинення вказаного проступку, звернеться з відповідною заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, законодавством передбачено можливість оскарження накладеного стягнення як в адміністративному порядку у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) , так і в судовому в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України із забезпеченням гарантій, закріплених у ст. ст. 6, 7 Конвенції. Таким чином, з огляду на все вищезазначене в діях позивача є склад адміністративного правопорушення ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вона мала всі законні підстави для складання адміністративних матеріалів по справі, нею була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. Доводи позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 268 КАС України. Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 268 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) ; 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Постанова в справі про адміністративне правопорушення може бути залишена без змін лише в тому випадку, коли вона є законною та обґрунтованою, тобто прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі всебічного вивчення зібраних по справі доказів, їх аналізу, вірності оцінки та обґрунтованості виводів. Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що вона діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, сумлінно, своєчасно, з дотриманням принципу рівності перед законом. Стосовно клопотання позивача щодо поновлення пропущеного строку на оскарження постанови серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2022 року, слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Слід зазначити, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 268 КАС України. Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови) . Окрім того, ст. 289 КУпАП також встановлено десятиденний строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозаиису) , - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою) , правомочним розглядати скаргу. Відповідно до положень Розділу II п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 13 від 13.01.2020 року адміністративна постанова набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання в разі сплати відповідальною особою, зазначеною в ч. 1 ст. 142 КУпАП, або громадянином (резидентом) України, який увіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Таким чином, строк оскарження постанови про порушення Правил дорожнього руху України, у тому числі зафіксованого у автоматичному режимі, починається з отримання такої постанови, відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2020 року у справі № 686/28291/19. Рекомендований лист, яким позивачу було направлено постанову серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2022 року містив штрих код ідентифікатора поштового відправлення № 0600128341657 (копія постанови додається, додаток 6) . Із копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600128341657 вбачається, що позивач 02.09.2020 року отримав постанову серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2022 року (додаток 7) . Так зі змісту позовної заяви вбачається, що до суду з позовом позивач звернувся 28.06.2022 року тобто після закінчення встановленого десятиденного строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. В позовній заяві позивач не зазначає за яких саме обставин він дізнався про накладення відносно нього адміністративного стягнення, в тому числі винесення постанови серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2022 року. Стосовно поважності причин пропущення позивачем строку на оскарження постанови серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2022 року, зазначає наступне. В позовній заяві позивач посилається на рішення Державної комісії ТЕБ та НС від 09.10.2020 року відповідно до якого м. Суми віднесено до червоного карантинного рівня поширення COVID-19. Нове карантинне зонування набуло чинності з 00 год. 00 хв. 12.10.2020 року. Дана обставина вплинула на можливість позивача звернутися до суду із відповідним адміністративним позовом щодо оскарження постанови серії 1 АВ № 00649004 від 06.08.2022 року. Проте, із копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600128341657 вбачається, що позивач 02.09.2020 року отримав постанову серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2022 року. Таким чином, враховуючи вищевикладене, до початку запровадження посилених протиепідемічних заходів, у розпорядженні позивача було достатньо часу щоб отримати кваліфіковану правову допомогу та звернутися до суду із відповідним адміністративним позовом щодо оскарження постанови серії 1 АВ № 00649004 від 06.08.2022 року. Стосовно доводів позивача, що з 09.10.2020 року суттєво було обмежене сполучення між містами Суми та Харків, поїзди не здійснювали посадку пасажирів на залізничній станції Суми , слід зазначити наступне. Як вже зазначалося раніше, із копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600128341657 вбачається, що позивач 02.09.2020 року отримав постанову серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2022 року. Для звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом щодо оскарження постанови серії 1 АВ № 00649004 від 06.08.2022 року йому не обов`язково було приїздити до м. Суми, хоча у розпорядженні позивача і наявний транспортний засіб KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_4 . Позивач міг скористатися послугами національного оператора поштового зв`язку AT Укрпошта щоб звернутися до суду із відповідним адміністративним позовом щодо оскарження постанови серії 1 АВ № 00649004 від 06.08.2022 року. Варто зазначити, що AT Укрпошта , як стратегічно важливий об`єкт інфраструктури, під час запровадження карантинних заходів на території України працював у звичайному режимі та надавав поштові і фінансові послуги з дотриманням протиепідемічних заходів з метою недопущення поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Позивач під час значного поширення коронавірусної інфекції щоб максимально обмежити контакти з іншими людьми міг звернення до суду із відповідним адміністративним позовом щодо оскарження постанови серії 1 АВ № 00649004 від 06.08.2022 року, шляхом надсилання позовної заяви на офіційну електронну адресу суду з клопотанням щодо участі в судовому засіданні поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів в режимі відеоконференції з використанням комунікаційної платформи EASYCON , з дотриманням протиепідемічних заходів з метою недопущення поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Враховуючи вищезазначене можна зробити висновок, що станом на 02.09.2020 року позивачу було відомо, що відносно нього була винесена постанова серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2022 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована в автоматичному режимі, у зв`язку із цим позовну заяву про скасування постанови 1 АВ № 00649004 від 06.08.2022 року подано позивачем без додержання вимог, викладених у ст. ст. 160, 161 КАС України, а підстави пропущення строку звернення до суду є неповажними. Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених ч. ч. 3, 4 ст. 123 цього Кодексу. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 63 Конституції України, ст. ст. 9, 33, 122, 222, 251,252, 258, 268, 278, 279?-279-4, 283, 288, 289, 307, 308 КУпАП, ст. ст. 14, 52 Закону України Про дорожній рух , ст. ст. 23, 35, 40, Закону України Про Національну поліцію , ст. ст. 44, 47, 55, 57, 60, 72, 73, 77, 78, 79, 123, 132, 160, 161, 162, 169, 240, 268 КАС України, вона просила: 1. Залишити без змін постанову 1АВ № 00649004 від 06.08.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення. 2. Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни щодо скасування постанови серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, залишити без руху (вхідний № 19896 від 28.09.2022 року) (а. с. 27-37) .

17.10.2022 року ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відповідь на відзив не позовну заяву про скасування постанови серії 1АВ № 00649004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, в якій він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться адміністративна справа № 480/4250/22 за позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни про скасування постанови серії 1АВ № 00649004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. 28.09.2022 року відповідачкою було направлено відзив на позовну заяву. Як ним вже було зазначено в позовній заяві, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Тобто дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Отже, він не може погодитись з наведеними відповідачкою у відзиві аргументами, вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на таке. У своєму відзиві відповідачка стверджує пр те, що 06.08.2020 року о 20 годині 15 хвилин за адресою: М05 Київ-Одеса 35+352, особа, яка керувала транспортним засобом KIA SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобі на 32 км/год, чим порушила п/п б п. 12.9. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2020 року, відповідачкою було винесено на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації події з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі. Як зазначено у відзиві відповідачкою, правопорушення було зафіксоване технічним засобом КАСКАД 030-1219, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 Метрологія. Прилади контролю за дотриманням Правил дорожнього руху з функціями фото- і відео фіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги . Технічний засіб КАСКАД 030-1219 із інформації, наданій відповідачкою, має: сертифікат відповідності, сертифікат перевірки типу КАСКАД , експертний висновок комплексу фото/відео фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху КАСКАД від 02.04.2020 за № 1100. Копії зазначених документів, зі слів відповідачки, подані у додатках 1, 2, 3. Він звертає увагу суду на те, що подані документи не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки із їх змісту не вбачається, що станом на дату 06.08.2020 року дані документи були дійсні, тобто термін їх дії не сплив або вже настав. У своєму відзиві відповідачка посилається на п/п б п. 12.9. Правил дорожнього руху, яким визначено, що забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п. 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29. За правилами п/п г п. 12.6. Правил дорожнього руху поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух зі швидкістю іншим транспортним засобам на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою не більше 110 км/год. На фото, яке наведено у постанові немає показника населеного пункту або кілометрового знаку, що давало б можливість ідентифікувати місцезнаходження автомобіля, а також немає знаку обмеження швидкості, відсутній опис обставин щодо того, на якій ділянці дороги знаходився автомобіль, не вказано де був встановлений знак, що обмежує швидкість руху, не вказано яка була швидкість автомобіля, а, отже, неможливо встановити факт вчинення водієм автомобіля порушень Правил дорожнього руху. А, отже, надане фото не можна вважати за належний доказ. Аналогічна правова позиція викладена в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 523/18995/20 (додаток 1) , якою апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яким постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була скасована, було залишено без змін. У відзиві відповідачка посилається на ч. 2 ст. 222 КУпАП, за якою виходить, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Ані в постанові, яка оскаржується, ані в будь-яких інших документах не наведено, чи взагалі інспектор Департаменту патрульної поліції Капоріна Ганна Володимирівна має спеціальне звання, а також не надана посадова інструкція чи інший розпорядчий документ, за яким було би зрозуміло, що відповідачка була уповноважена виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Тобто на лице недотримання вимог ч. 2 ст. 222 КУпАП, на які сама відповідачка і посилається. Як було зазначено у позовній заяві, знак 3.29 був помітний, проте пошкоджений. Ним було зазначено, що знак не відповідав вимогам національного стандарту ДСТУ 4100:2002, який, як зазначила відповідачка, втратив чинність. Замість нього діє новий національний стандарт ДСТУ 4100:2014. Проте положення нового стандарту, які стосуються технічних вимог (розділ 5) , ідентичні до положень національного стандарту ДСТУ 4100:2002, який втратив чинність. Що стосується посилання відповідачки на постанову Великої Палати Верховного Суду України від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19, де вказано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. На його думку, відповідачкою посилання на даний пункт рішення у відзиві наведено помилково, оскільки ч. 1 ст. 77 КАС України встановлює загальний принцип доказування для всіх справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів (ст. 19 КАС України) . В той же час ч. 2 ст. 77 КАС України встановлює спеціальний порядок доказування в окремих категоріях справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, а саме: справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (справи, зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України) . Між іншим, в справі № 520/2261/19, яка розглядалась Великою Палатою Верховного Суду України відповідачем був не суб`єкт владних повноважень, а держава Україна в особі Вищої Ради Правосуддя. При цьому він хоче зауважити, що по даній справі деякими суддями була викладена окрема думка, в якій судді не згодні з цим рішенням та мотивами його ухвалення. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності і за умови притягнення особи до будь-якого виду юридичної відповідальності держава має забезпечити дотримання конституційних прав особи і гарантій їх ефективної, а не декларативної реалізації. На особу не може бути покладений обов`язок виправдовуватися і доводити свою невинуватість, оскільки це суперечить конституційним правам та конвенційним зобов`язанням України. Таким чином, посилання на згадане рішення суду, як на підставу для покладення на нього обов`язку доказування в справі, що розглядається, є хибним. Разом з тим Департамент патрульної поліції є підрозділом Національно поліції України центральним органом виконавчої влади. Можливості державного органу неосяжно більші за можливості громадянина в питанні збирання доказів. Наявність відокремлених регіональних підрозділів надає можливості збирати докази в будь-якому регіоні України (на підставі доручення) та спростовувати наведені необґрунтовані, як зазначено у відзиві, підстави, за яких вказана постанова в справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню. Надати докази невідповідності знака 3.29 національному стандарту ДСТУ 4100:2014 щонайменше вимагали б його особистої поїздки в Київську область для фотофіксації. Що стосується посилання відповідачки на листи Служби автомобільних доріг в Київській області, то він вважає, що ці докази не є належними. По-перше, надані листи є відповідями на певні запити, зміст яких йому невідомий. По-друге, дані листи-відповіді надавались не з приводу правопорушення, притягнення до відповідальності, яке є предметом оскарження. По-третє, лист за вих. № 06с/4028 датований 12.11.2020 року. В цьому листі, наскільки це можливо з`ясувати, не зазначено станом на яку дату наведена інформація. Оскільки така дата не зазначена, то можна вважати, що інформація подана станом на 12.11.2020 року, тобто після того, як відповідачкою було винесено оскаржувану постанову. Таким чином, даний лист не можна вважати належним доказом у справі, що розглядається. Як було зазначено у позовній заяві, і у своєму відзиві відповідачка із цим погодилася, на автодорозі М05 Київ-Одеса поза населеним пунктом, дозволена швидкість у відповідності п/п ґ п. 12.6. Правил дорожнього руху складала 110 км/год (для автомобільної дороги з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розподільною смугою) . Таким чином, обмеження швидкості руху до 50 км/год є додатковим для даної ділянки автодороги М05. Згідно п. 12.10. Правил дорожнього руху разом зі знаками обмеження швидкості руху 3.29, 3.31 обов`язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об`єкта. Це так звані попереджувальні знаки, які наведені у п. 33.1 Правил дорожнього руху (знаки з 1.1 по 1.40) . У разі коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 встановлені з порушенням визначених цими Правилами вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Це імперативна норма, яка прямо виключає настання адміністративної відповідальності. Разом з тим, відповідачка не заперечувала відсутність попереджувальних знаків разом зі знаками обмеження швидкості руху 3.29 і 3.31. Окрім того, відповідачка не навела доказів того, що станом на 06.08.2020 року знак 5.70 Фото-, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху супроводжувався табличкою до дорожніх знаків 7.2.1 Зона дії . Згідно з п. 10.7.63 ДСТУ 4100:2014 знак 5.70 Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху потрібно застосовувати для позначення ділянок доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів. Для зазначення протяжності ділянки дороги на якій можливе здійснення контролю за порушенням правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів, знак 5.70 застосовують з табличкою 7.2.1, або у нижній частині знака 5.70 розміщують зображення відповідно до таблички 7.2.1. Саме відсутність доказів наявності таблички 7.2.1 або зображення на нижній частині знака відповідно до таблички 7.2.1 зони його дії стали однією з підстав винесення постанови Другим апеляційним адміністративним судом у справі № 638/10711/21 (додаток 2) на користь громадянина. Апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яким було скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, залишено без змін. Він звертає увагу суду на те, що у листах-відповідях Служби автомобільних доріг Київської області мова йде про комплекси автоматичної фото- та відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху КАСКАД 3 . Разом з тим в оскаржуваній постанові та відзиві відповідачки зазначено комплекс КАСКАД . Ця невідповідність дозволяє припускати, що листи від Служби автомобільних доріг Київської області, які були надані на запити, зміст яких невідомий, можуть стосуватись іншого обладнання з іншим функціоналом, аніж те, що зазначене в оскаржувані постанові. Наприклад, окрім комплексів КАСКАД і КАСКАД 3 існує також комплекс КАСКАД 5. Далі відповідачка у своєму відзиві посилається на певні рішення ЄСПЛ та норми законодавства України, які обґрунтовують законність притягнення до адміністративної відповідальності саме власника транспортного засобу, а не водія. Він зауважує на тому, що у свої позовній заяві ним не заперечувався факт керування автомобілем ним особисто. Імовірно відповідачка шаблонно додала до свого відзиву заперечення з цього приводу, не до кінця розуміючи обставини, за якими він вважає притягнення його до адміністративної відповідальності незаконним. Законодавство України про адміністративне правопорушення складається з КУпАП та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП) , а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1) , а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП) . Відповідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, якою було скасовано постанову місцевого суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду і прийнято нове рішення, яким постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було скасовано (додаток 3) . Конституційний Суд України зауважує на тому, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro rео , згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі від 26.02.2019 № 1-р/2019) . Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якій доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (Kobets v. Ukraine) , з відсиланням на п. 282 рішення у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey) . Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість, доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Таким чином, з огляду на викладене, він просив суд визнати, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення відповідачкою надано не було (вхідний № 21574 від 17.10.2022 року) (а. с. 55-57) .

17.10.2022 року позивач ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про розгляд справи без участі, в якій він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться адміністративна справа № 480/4250/22 за позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни про скасування постанови серії 1АВ № 00649004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Розгляд справи було призначено на 17.10.2022 року на 13 годину 00 хвилин. Він просив справу розглянути без його участі у порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити (вхідний № 21573 від 17.10.2022 року) (а. с. 54) .

Відповідачка в судове засідання не з`явилася. Про місце, дату та час судового засідання була повідомлена належним чином. Її неявка не є перешкодою для розгляду справи, що у повній мірі узгоджується та не суперечить положенням ч. 1 ст. 205 КАС України (а. с. 14/зв, 15) .

Крім того, суд бере до уваги положення ч. 9 ст. 205 КАС України, згідно якій, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив на позовну заяву, дослідивши докази справи, враховуючи наявність судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов наступного висновку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги положення ч. 3 ст. 383 КАС України, згідно якій на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Із змісту п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України вбачається, що учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Із змісту ст. 286 КАС України вбачається, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови) , а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) . За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) ; 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно дост.222КУпАП справипро адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5? Закону України Про Національну поліцію № 580-VIII від 02.07.2015 року (із змінами) ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 Закону України Про Національну поліцію № 580-VIII від 02.07.2015 року (із змінами) установлюються такі спеціальні звання поліцейських: 1) спеціальні звання молодшого складу: рядовий поліції; капрал поліції; сержант поліції; старший сержант поліції; 2) спеціальні звання середнього складу: молодший лейтенант поліції; лейтенант поліції; старший лейтенант поліції; капітан поліції; майор поліції; підполковник поліції; полковник поліції; 3) спеціальні звання вищого складу поліції: генерал поліції третього рангу; генерал поліції другого рангу; генерал поліції першого рангу.

У відповідності до п. 7 розд. І Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2016 року № 177, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.04.2016 року за № 498/28628 первинні спеціальні звання поліції присвоюються особам наказом по особовому складу, яким вони прийняті на службу і призначені на відповідні посади.

За приписами ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч. ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 1 розд. І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.01.2020 року № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.2020 року за № 113/34396, ця Інструкція визначає процедуру оформлення працівниками органів і органів (підрозділів) Національної поліції України, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (далі - уповноважений поліцейський) , матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачка інспектор Департаменту патрульної поліції Капоріна Ганна Володимирівна має спеціальне звання.

В матеріалах справи містяться: - ксерокопія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2020 року, винесена інспектором Департаменту патрульної поліції Капоріною Ганною Володимирівною без зазначення її спеціального звання (а. с. 4, 24, 51, 97/зв) ; - клопотання про направлення копії позовної заяви з додатками та відкладення розгляду справи відповідачки інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни без зазначення її спеціального звання (а. с. 16, 17) ; - клопотання про залишення без розгляду відповідачки інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни без зазначення її спеціального звання (а. с. 21-23) ; - відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідачки інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни без зазначення її спеціального звання (а. с. 27-37, 76-86) .

Таке дозволяє суду зробити висновок про те, що відповідачка інспектор Департаменту патрульної поліції Капоріна Ганна Володимирівна не має спеціального звання, а, отже, вона не мала та не має права від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку про те, що відповідачка інспектор Департаменту патрульної поліції Капоріна Ганна Володимирівна, без дотримання імперативних вимог ст. 222 КУпАП, ч. 1 ст. 5? , п. 1 ч. 1 ст. 80 Закону України Про Національну поліцію № 580-VIII від 02.07.2015 року (із змінами) , п. 1 розд. І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.01.2020 року № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.2020 року за № 113/34396, розглянула справу про адміністративне правопорушення і наклала адміністративне стягнення на ОСОБА_1 .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни про скасування постанови серії 1АВ № 00649004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, слід задовольнити частково. Слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2020 року, винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Капоріною Ганною Володимирівною, і закрити справу про адміністративне правопорушення. Слід стягнути з Департаменту патрульної поліції, його місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 454,00 грн. .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 243, 251 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Капоріної Ганни Володимирівни про скасування постанови серії 1АВ № 00649004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, задовольнити частково.

Скасувати рішення суб`єкта владних повноважень постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії 1АВ № 00649004 від 06.08.2020 року, винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Капоріною Ганною Володимирівною, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції, його місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 454,00 грн. .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: І.Г. Бичков