Рішення № 106859251, 20.10.2022, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1551/22

Провадження № 2/459/243/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 жовтня 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Маїк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк»про захист прав споживачів та визнання частково недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В :

29.06.2022 представник позивача звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому просить визнати недійсним пункт 1.5. Договору кредиту та страхування № Е07.00213.007913914 від 20.04.2021 та пункти 4.2, 5 Паспорту споживчого кредиту Додатку №1 до Договору кредиту та страхування № Е07.00213.007913914 від 20.04.2021, укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості; зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ним за Договором кредиту та страхування № Е07.00213.007913914 від 20.04.2021, з часу його укладення, зарахувавши сплачені вже кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок погашення основного боргу по Договору кредиту та страхування № Е07.00213.007913914 від 20.04.2021. Свої вимоги мотивує тим, що 20.04.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», ТОВ «Нью Файненс Сервіс» було укладено договір кредиту та страхування № Е07.00213.007913914, згідно якого йому був наданий кредит в сумі 51000 грн., строком на 60 місяців зі сплатою річних відсотів та комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості. Зазначає, що згідно п.1.5 Договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку №1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих Тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті банку. Відповідно до п.п. 4.2, 5 Паспорту споживчого кредиту, який є Додаток №1 до Договору, в розділі «плата за обслуговування кредитної заборгованості» встановлено 3,39% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п. 5 починаючи з 4,4224% в перший місяць із зменшенням щомісячно на 0,035% до 2,3574%; в розділі «платежі за додаткові та супутні послуги-плата за обслуговування кредитної заборгованості» визначено розмір цієї плати за період з 20.05.2021-20.04.2026; розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості за вказаний період визначений в сумі 103 730,70грн. Вважає, що зазначений пункт кредитного договору та п.п. 4.2,5 Паспорту споживчого кредиту в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості порушує його права позичальника, як споживача послуг і суперечить нормам цивільного законодавства, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 30.06.2022 судом було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

01.08.2022 підготовче провадження закрито, справа призначалась до судового розгляду по суті на 12.09.2022, яке в подальшому, було відкладено на 17.10.2022.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомив, при цьому суд вжив всіх можливих заходів для виклику представника відповідача до суду. Відзиву на позовну заяву представником відповідача не було подано.

На підставі норм ст.ст. 280-281 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» укладено Договір кредиту та страхування № Е07.00213.007913914 (далі - Договір).

Згідно з пунктами 1.1-1.4. Договору банк відкриває рахунок та надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту - єдиний; сума кредиту 51000,00 грн., процентна ставка та тип - 0,01% фіксована, строк кредиту - 60 місяців.

Відповідно до п. 1.6. Договору дата повернення кредиту - 20.04.2026, який повертається на рахунок у банку, відповідно до порядку повернення кредиту, викладеному в Паспорті споживчого кредиту згідно з Додатком № 1 до Договору.

Згідно з п. 1.7. Договору Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 43223 грн. 34коп. на рахунок позичальника, відкритий у Банку, а позичальник доручає оплатити страховий внесок страховій компанії ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ України Страхування життя" за рахунок кредиту у розмірі 7779,66 грн. згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно п. 2 Договору.

Пунктом 8 Договору визначено, що вказаний Договір набуває чинності в частині споживчого кредиту з моменту списання коштів з позичкового рахунку для виконання п. 1.7.

Відповідно до п. 1.5. Договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 додатку №1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості».

Відповідно до п.п. 4.2, 5.7.4 Паспорту споживчого кредиту (Додаток №1 до Договору, графік щомісячних платежів), до кількості та розміру платежів при поверненні кредиту включено також платежі за додаткові та супутні послуги банку «Плата за обслуговування кредитної заборгованості».

Звертаючись до суду з заявленим позовом, позивач вказує, що умови п. 1.5 кредитного договору та п.4.2, 5 Паспорту споживчого кредиту, що є додатком №1 до Договору, в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливими та в цілому суперечать Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з пунктом 1.5. Договору та додатку №1 до нього позичальнику визначено плату за обслуговування кредитної заборгованості.

Суд погоджується з доводами позивача, що оспорюваними положеннями кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за обслуговування кредиту, безоплатність надання якої встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, надання інших послуг за вказану плату умовами договору не передбачено.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Одночасно особливості регулювання правовідносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

А відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Отже, має місце встановлення у спірних положеннях кредитного договору оплатності послуг про надання інформації з приводу виконання кредитного договору, що прямо суперечить вищенаведеним нормам Закону України «Про споживче кредитування» та є підставою для визнання відповідних частин договору недійсними.

Крім того, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; тощо. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Отже, несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості, що є підставою для визнання таких положень недійсними.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Верховного Суду під час розгляду справи №583/3343/19, провадження №61-22778ск19, висловленими в постанові від 01.04.2020 у справі №583/3343/19, у постанові від 27.12.2018 року у справі №695/3474/17 (провадження 61-21827св 18).

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним, як оспорюваного, та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палата Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище викладене, аналізуючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відтак, судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, визначеному станом на день звернення позивача до суду, в розмірі 1984,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк»(код ЄДРПОУ 19390819, 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) про захист прав споживачів та визнання частково недійсним кредитного договору -задовольнити.

Визнати недійсним пункт 1.5. Договору кредиту та страхування № Е07.00213.007913914 від 20.04.2021 та пункти 4.2, 5 Паспорту споживчого кредиту Додатку №1 до Договору кредиту та страхування № Е07.00213.007913914 від 20.04.2021, укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості; зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за Договором кредиту та страхування № Е07.00213.007913914 від 20.04.2021, з часу його укладення, зарахувавши сплачені вже кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок погашення основного боргу по Договору кредиту та страхування № Е07.00213.007913914 від 20.04.2021.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» в дохід держави судовий збір в розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири ) гривні 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 20 жовтня 2022 р.

Суддя: Н. Я. Отчак